logo
Котолог
Кабінет
logo
cart
backgroundavatar

Еліс Вокер

Країна: США
8.4/10

Еліс Вокер (Alice Walker) — американська прозаїкиня, поетка та громадська діячка. Перша афроамериканка, яка здобула Пулітцерівську премію з художньої літератури. Еліс почала відвідувати школу в 4-річному віці. Пізніше вона отримала травму ока, після якої стала активніше писати та читати. У 1961 році вона вступила до коледжу Спелман завдяки повній стипендії від штату Джорджія, однак згодом їй запропонували перейти до іншого навчального закладу й Вокер приняла цю пропозицію. Еліс почала писати вірші ще бувши студенткою й в 1968 році видала свою першу поетичну збірку Once.

Після закінчення коледжу в 1965 році вона недовго працювала в Департаменті соціального забезпечення Нью-Йорка, а потім повернулася на південь, де влаштувалася до Фонду правового захисту Національної асоціації сприяння розвитку кольорового населення в Джексоні. Пізніше вона почала працювати в університеті Джексона та коледжі Туґало. У 1970 році Еліс видала свій перший роман The Third Life of Grange Copeland.

Пізніше вона стала редакторкою журналу Ms. Magazine, опублікувавши там статтю, яка дала змогу відновити інтерес до її творчості як письменниці та антропологині. Вона є авторкою таких книжок та збірок віршів, як Meridian, You Can't Keep a Good Woman Down: Stories, Possessing the Secret of Joy, Possessing the Secret of Joy, Good Night, Willie Lee, I'll See You in the Morning, Hard Times Require Furious Dancing: New Poems, Taking the Arrow Out of the Heart та багатьох інших. Вона пише як прозу, так і науково-популярні дослідження. За свій роман The Color Purple у 1983 році Еліс здобула Пулітцерівську премію, ставши першою афроамериканкою з цією нагородою.

Вокер є громадською активісткою, яка брала участь у Руху за громадянські права, а також регулярно виступає за права темношкірих жінок і залучена до активізму з захисту прав тварин. Еліс також стала лавреаткою численних нагород та відзнак, зокрема Премії О. Генрі, Премії Ліліан Сміт, Премії Розенталя, Національної книжкової премії з художньої літератури та багатьох інших. 

Підписатись

Нові відгуки

Книга порушує важливі теми — насильство, інцест, расизм, жіночу підтримку. Оповідь ведеться у формі листів двох сестер. Перша половина тримала мене в емоційному напруженні через жорстокі сцени насильства, які викликали сильні негативні емоції. Однак у другій частині, коли розповідь переноситься до Африки, емоційний накал спав, і мені стало менш цікаво. Деякі сюжетні повороти — особливо перевиховання Містера та “випадкові” зустрічі — здалися мені неправдоподібними. Найсильнішою стороною книги я вважаю зображення жіночої підтримки. Найбільше мені сподобалась Софія — сильна, безстрашна й незалежна. Вона стала прикладом того, що навіть у гнітючих умовах можна боротися за себе. Але сумно бачити, якою високою була ціна цієї боротьби. Мені здалося, що це стислий переказ великої, глибокої історії. Не вистачило часу, щоб по-справжньому прожити її разом із героями — події пролітали надто швидко й не давали емоційно зануритися. Я не зрозуміла, коли саме стався перехід від ненависті до прощення. Через це фінал здався мені надто ідеалізованим і нереалістичним. Загалом, книга важлива й глибока, але залишила по собі неоднозначні враження — переважно через форму подачі та деякі сюжетні рішення.

Анонім

Мені було морально важко читати цю книгу — стільки болю та несправедливості випало на долю героїв цієї історії. У деяких моментах серце стискалося від жалю. Авторка порушує болісні, але важливі теми: насильство (в усіх його проявах), расизм, релігію, пошук ідентичності, роль жінки в суспільстві, кохання та багато іншого. Мені складно оцінити цю книгу однозначно. З одного боку, вона дуже сильна за змістом і викликає глибокі емоції. З іншого — форма оповіді виявилась для мене виснажливою. Книга написана в епістолярному жанрі: головна героїня, яка є неосвіченою, пише листи до Бога. Такий підхід додає автентичності та глибшого залучення, але водночас постійне читання тексту з мовними помилками втомлює. Мова в книзі не є багатою чи яскравою — і хоча це художній прийом, мені було важко повноцінно насолоджуватись стилем.

Анонім

Розкажу коротеньку історію про те, як ця книга потрапила мені до рук. Взагалі я люблю книжки з цікавим сюжетом, в яких є переплетіння різних подій та людських життів. І тому побачивши безліч позитивних відгуків на цю книжку, що є романом у листах, за який Еліс Вокер отримала Пулітцерівську премію, що ця книжка про незламну любов до життя, відвагу бути інакшим, людську вірність та відданість... Але.. Перші п'ятдесят сторінок мене нудило, це було депресивне, огидне чтиво, від якого хотілось закрити не тільки цю книжку, а й взагалі більше нічого не читати. Виникало питання, чому темшношкірі чоловіки вважають рабство несправедливим, а ось гвалтувати, бити та ставитись як до худоби до своїх жінок та доньок - це ок. Я просто в шоці від всього того, що відбувалось протягом всієї книги і я не можу порадити її тим, в кого зараз нестабільний емоційний стан, хто не може читати про насилля. Книга про часи 1900 року, де у Джорджії живуть дві темношкірі дівчинки Сілі та Нетті, в них хворіє, а потім помирає матір, вітчим гвалтує, віддає силоміць заміж, але в них зовсім різні долі. Я не в захваті, але кидати книжку я не хотіла, бо дуже чекала тої миті, коли ж буде вже там те, за що захочеться зачепитись і відчути незламну любов до життя, про яку говорилось в анотації.

Анонім

Сортування:
product
Додати до кошика
8.4 / 10
Еліс Вокер
300 грн
Кешбек 5%
Немає в наявності
1