Прекрасна, цікава і дуже легка (я прочитала її за три рази, а це про щось та й говорить) книжка, яка показала мені, що насправді я майже нічого не знала про Тома Фелтона.

✨В цих мемуарах є безліч кумедних та часом справді безглуздих історій, з яких ви сміятиметесь (скоріше за все — вголос), наприклад про крадіжку фільму для дорослих, прозорі стрінги чи бабуїна, що мастурбує (моя жива уява зіграла проти мене, вибачте).

✨ А є багато зворушливих та дуже особистих спогадів, якими Том вирішив поділитись з нами — про родину (яка дуууже відрізняється від сім’ї Драко Малфоя), про Емму Вотсон (яка написала передмову до цієї книжки, btw) та їхню закоханість, яка спалахувала у невідповідний час, тож ніколи не була взаємною, про лист від Джо Ролінґ та про перше справжнє кохання.

✨ Чи не найцікавішими розділами для мене були ті, в яких Том розповідав про свою кар’єру — про першу рекламу, обслуговування номерів та пуховик у подарунок, про кастинг на роль Драко, про тонкощі роботи з Крісом Коламбусом, про партнерів по знімальному майданчику, про життя після закінчення зйомок у «Гаррі Поттері», про переїзд та сотні проб, які не увінчались успіхом.

✨ Але були і розділи, які викликали стійке бажання просто обійняти хлопчика, який подарував нам екранного Драко. Коли Том розповідав про фанатів, втручання в особисте життя та переслідування, було ще більш-менш. Коли йшлось про арешт за зберігання марихуани, було все ще трошки весело. Але його зловживання алкоголем та психоактивними речовинами, реабілітація, «троє мудреців» та терапія викликали лише щем у серці.

Це було написано щиро, чесно і дуже просто — наче розмовляєш з другом, який викладає тобі все, що відбулось з ним за останній час.
Для мене це десь між 8 і 9 зірочками, і поки що це одні з найцікавіших мемуарів, які я читала:)

Тропи:
🛥літня атмосфера
🛥зцілення душевних ран
🛥спільна подорож
🛥від інтрижки до кохання
🛥він закохується перший
🛥«це завжди була ти»
🛥вона заприсяглась триматись подалі від стосунків
🛥в них є лише два тижні
🛥багато гумору
🛥страх близькості
🛥внутрішня трансформація та пошук себе
🛥не надто детальні сцени 18+

Тригери:
▫️маніпуляції та аб'юзивні стосунки
▫️фізичне насилля
▫️горе / смерть близької людини

Чому варто її читати:

✨ гумор
Я гигикала, як дурна. І скажу вам по секрету, що саме смішними цитатами з книжки я переконувала подруг купити та прочитати її, а потім ми колективно по декілька разів кричали з одних і тих самих жартів.

✨ головна героїня
🌻 Ліна — молодша донька, яка так звикла догоджати людям, що сама не розуміє, що їй тепер робити з професією, якої вона ніколи не хотіла, та нареченим, життя з яким схоже на пекло.
Коли аб’юз, соціальна ізоляція та фізичне насилля стали її постійними супутниками, Ліна робить те, на що довго не наважувалась — розпочинає нове життя та намагається знайти ту версію себе, яку загубила у прагненні заслужити любов та схвалення людей, для яких її завжди було недостатньо.
І ось жінка, яка хапалась за все і майже нічого не могла довести до кінця, бо не бачила в цьому сенсу, починає боротись за ті речі, які для неї насправді мають значення.
І я розуміла абсолютно кожен її вчинок і кожну емоцію — це було настільки глибоко і реалістично написано:
⏺ коли тобі здається, що ти не довіряєш чоловікам, а насправді ти не довіряєш собі та тим виборам, які ти звикла робити.
⏺ коли ти уникаєш розмови та не розбираєшся у суперечливій ситуації, бо боїшся виявитись слабкою та повернутись у стосунки, в яких знову втратиш себе.
⏺ коли ти не можеш стримати емоції, бо ти перевищила ліміт брехні та зрад, і от-от зламаєшся — остаточно і безповоротно.
⏺ коли ти, пройшовши через пекло, опиняєшся у здорових стосунках і не можеш відрізнити повагу до твоїх кордонів від байдужості.
⏺ чи коли потроху починаєш розуміти, наскільки сильно твої уявлення про чоловіків, стосунки та сім’ю зіпсувала не та людина, і скільки всього тобі потрібно буде виправити.
Я сумувала разом з нею, хвилювалась за неї, пишалась нею. Шлях, який вона пройшла, вартий захоплення.

🌊 головний герой
Чоловік, який закохується перший і сильніше? На цьому можна було б і завершити. Але давайте поговоримо про нього детальніше.
🛥 Рома — чоловік, який тільки вчиться будувати стосунки. Іноді він щось замовчує, іноді не до кінця розуміє, що з нього хочуть, але він у 100% випадків готовий йти на діалог, вирішувати проблеми та намагатись зробити так, щоб це спрацювало для нього та для жінки, з якою він хоче бути разом. Він адекватний, милий, смішний, розумний, гарячий, турботливий… Я дуже хотіла, щоб в нього все склалось якнайкраще.

✨ дружба
Всі персонажі (і головні, і другорядні) дуже добре написані. Це складні люди зі складними проблемами. Ніхто з них не ідеальний, і в кожному ти можеш впізнати себе або когось з близьких.
А дружба між ними — це щирий і сповнений турботи та взаємодопомоги зв’язок дорослих та адекватних людей, які просто є одне в одного.
Ніхто нікого не рятує, не повчає, не думає, що знає краще, не вирішує за іншого, не засуджує та не кидає у скрутну хвилину.

✨ стиль написання
Це було дотепно, цікаво і дуже по-домашньому. Не було ніякої манірності чи вилизаності. Текст був таким «смачним», що не хотілось пропустити ні слова.

✨ любовна лінія
Мені просто все полюбилось. Навіть якщо тут були кліше. Навіть з miscommunication trope. В цій історії просто все було на своєму місці. Соняшники, крила метелика та заходи сонця. Знаєте це відчуття, коли читаєш і тобі стає трошки краще? Мені стало краще.

Скажу чесно — об’єктивно є декілька нюансів, які можуть не сподобатись, наприклад, те, що сюжет досить передбачуваний (я відгадала всі сюжетні повороти — без перебільшень), чи те, що іноді забагато драми, а деякі моменти здаються трошки затягнутими.
Але мені настільки сподобалась книжка, що я додала її на поличку улюблених і обов’язково перечитаю ще раз (чи навіть не раз), тому що вона просто прекрасна, і я відмовляюсь навіть дивитись в бік якихось недоліків. Це абсолютно моя історія — від першої сторінки до останньої🩷

✨ Одна злива може розмити береги та змінити річище — так само одна обставина може кардинально змінити життя дівчини.

1948-1971 роки. Колорадо.
Труднощі дорослішання дівчинки без материнського піклування. У сім’ї, повній чоловіків. У світі, де жінка нічого не значить.
Кохання. Трагедія. Життя на «до» та «після». Безвихідь. Вчинок, яке змінює все.
Безмежна сила. Новий старт. Вибір бути рішучою та сміливо дивитись в очі найбільшим страхам.
І роки жалю, надії та любові.

Це неймовірна книга. Хоч початок давався мені трохи важко, і я ніяк не могла налаштуватись на цю історію, вона просто прекрасна, хоч і дуже важка.

Що мені сподобалось найбільше?

⏺формат оповіді.
В пролозі ми опиняємось в одній з фінальних точок - головна героїня показує, чим все закінчиться, а потім повертається до непростої історії, яка почалась близько 20 років тому, і розповідає про все від самого початку. Вікторія постійно забігає наперед і говорить про те, що буде далі, але попри це, інтерес до історії не втрачається. Навпаки - хочеться якнайшвидше дізнатись, чому так станеться і що буде після цього.

⏺висвітлення низки актуальних соціальних проблем.
Тут без коментарів. Страшно, боляче, несправедливо. І про це потрібно говорити.

⏺неймовірно сильна головна героїня.
Не всесильна, не «картонна». Звичайна жінка, яка пройшла крізь пекло та обрала продовжувати намагатись, поки не вийде. Яка робила помилки. Яка картала себе. Яка вважала, що не заслуговує любові та нормального ставлення. Часом зневірена, але завжди незламна.

⏺чудові описи.
Не затягнуто, не нудно. Дуже атмосферно. А моменти, коли авторка проводить аналогії між природою та життям Вікторії, особливо красиві.

✨ Ця велична ріка таїла в собі історію мого життя, сповненого любові та болю.

Для мене ця історія - це тверді 4,5 зірочки.
Не поставила 5 лише тому, що мені чогось не вистачило для вау-ефекту. Історія дуже і дуже хороша, але я не можу сказати, що вона буде найкращою за місяць.

Втім, однозначно раджу🙏

Є два основні пункти, які мені сподобались:

✨ структурованість і лаконічність у поєднанні з великою кількістю насправді цікавих фактів.
Книга поділена на частини та розповідає про відомі хіти та визначних постатей української поп-сцени від 1900-го року до сьогодення.
Написано дуже цікаво, без великої кількості води та цієї «сухості», з якою нам подавали біографії письменників на уроках української літератури. Читається дуже легко.

✨ наявність QR-кодів після кожного розділу: скануєш і слухаєш плейлист з композиціями, про які розповідав автор. Дуже зручно і додає +100 до атмосфери.

Що мені не сподобалось?

🤦‍♂ на перших сторінках автор попередив про те, що буде багато гумору, молодіжного сленгу, англіцизмів та трохи нецензурної лексики (так задумано).
Таке авторське рішення було аргументоване наступним чином🗣: «така стилізація допомогла мені позбутися баласту «заквітчаної» словесності, якою про естраду висловлювалися за радянських часів, і уявити, як про неї свого часу могли б написати провідні закордонні музичні видання».

Насправді саме через це книжка не отримала від мене 5 зірочок. Це дратувало. Дуже.
Текст був настільки рясно всіяний сленгом, що іноді було важко читати, бо це нагадувало мені мою вчительку німецької (!), яка «вері гуд дубовий тейбл».

🙍‍♀ Всі англіцизми були позначені або зірочкою із поясненням під рисочкою на цій же сторінці, або номером і пояснені у примітках (вибачте, якби я не зрозуміла, що значить якесь слово, я б все одно не шукала його десь в кінці книжки по номеру примітки).

В той час, коли слова «дедлайн», «сонграйтер», «спіноф», «спойлер», «мерч» чи «офер» вже здаються нам звичними, фрази на кшталт «вона пропушила у ЗМІ історію», «композиції, під які можна денсити», «мелодія, на його думку, звучить не айс» на позначення подій, які відбувались у ХХ столітті, звучить дуже дивно.

Але в цілому книжка непогана.
Вона легко і швидко читається.
А головне: я думаю, що таких книг - про культуру, мову, історію, але написаних просто і цікаво - повинно ставати все більше.

💔 Наше кохання — це серпанок, який не зупинить куль. Сподіваймося, щоб він не став моїм саваном.

Війна, Париж, заборонене кохання, троє чоловіків та один трагічний фінал. Таємні зустрічі, відверті розмови, заплутані стосунки та листи, сповнені туги, жаги та палких зізнань.

Насправді ця книжка дуже цікава з точки зору персонажів — шістнадцятирічний аристократичний хлопець, який заводить дружбу з сорокап’ятирічним письменником та закохується в двадцятиоднорічного солдата.

⏺ Венсан де Лєтуаль трохи зарозумілий, але впевнений в собі, по-юнацькому категоричний, але розумний та в якійсь мірі мудрий. І що досить іронічно:
а) він більш емоційно зрілий, ніж втричі старший за нього чоловік, який прожив життя та зажив слави геніального письменника.
б) йому все одно 16. І яким би розумним та розвиненим він не був на свій вік, він все ще дитина. Про що, здається, забули всі герої цієї книги (значно старші за нього, btw).

⏺ Марсель Пруст, погляд якого весь час звернений у минуле. Невтішний чоловік, який знаходить розраду в юнакові, якому допомагає пережити його перше кохання до іншого чоловіка, ставши його другом, порадником та наставником.

⏺ Артюр Валес — солдат, в якому живе війна. Для нього кожна мить — вкрадена, а кожен поцілунок — відтермінована смерть. Він — син жінки, яка кожної миті може стати осамотілою.

💔 Ти провалюєшся в глиб моїх обіймів, і спершу те, що я обіймаю — це територія твоїх страждань. Я притискаю до себе війну, запах війни, її задубіння, брилу холодного граніту, труп.

Це важка історія. З важким фіналом.
Вона сподобалась мені трохи менше, ніж «Припини свої вигадки», бо мені так і не вдалось відчути героїв і на 100% прожити цю історію з ними. Можливо, це пов’язано з тим, що це дебютний роман автора. Але я однозначно буду чекати українською інші книги Філіппа Бессона🤍