Мені відразу дуже легко пішла ця книга, читалось на одному подиху, можливо, через те, що у хорошому сенсі слова книга проста. Вона написана в переважній більшості від першого обличчя, тому основний акцент зроблено на відчуттях героя.
⠀
Ми занурюємось в історію Натана. Він - син Білої чаклунки та могутнього Чорного відьмака. І це його прокляття. Адже вже з дитинства Рада вирішила, що він не може мати нормальне життя, оскільки невідомо, якої магії в ньому все ж таки більше.
⠀
Все починається не так і погано, але з кожним новим разом приходять нові Оповіщення від Ради, які мають все більше обмежень. А коли Натану виповнюється більше років, його взагалі відривають від родини й садять у клітку. Його мета - втекти звідти, знайти батька, отримати свої Дари, щоб стати відьмаком. Та це не просто, зважаючи на всі страхування Ради і на його охоронців.
⠀
Це фентезійна історія, але в цій частині мені якось не вистачало «декорацій», які б краще розповіли про устрій світу, де відбуваються події. Ми знаємо, що це світ, де є темні й білі чаклуни, а є люди, яких називають фейнами. І це, по суті, все. Хоча з іншого боку - ніби й цього достатньо, щоб зрозуміти суть. Ще одне питання: як Натану так легко вдалось втекти від Ловці? усю книгу всі тільки й говорять про те, які вони класні, крім того, вони дуже пильно стежили за Натаном все його життя, але він легко втік і переховувався від них, майже не докладаючи зусиль. Це було якось дуже просто.
⠀
Загалом книга мені сподобалась. Було читати її цікаво, адже авторка постійно тримає інтерес: що буде з Натаном? Чи отримає він Дари? Чи побачить свого батька?
⠀
Книга дуже динамічна й тому читалась мені швидко. Насправді перша частина дуже сумна, адже Натану доводиться пережити багато важких подій: втрата матері, ненависть сестри, булінг у школі, постійні заборони й ніби розмежування його з іншими, ніби він «істота», а не людина. Вибір, як жити, зробили за Натана, не давши йому навіть слова. Його загнали у клітку, начепили ярликів, дали тавро - саме Білі маги зробили з нього того, ким він стає упродовж книжки.
⠀
Тому читаючи, мені було цікаво спостерігати за тим, як змінюється Натан та як він досягає своїм цілей.
⠀
Ця історія була для мене незвичною, новою. Мені здається, я ще не читала подібного, що теж підігрівало інтерес. Незвично ще було через оповідь, адже деякі розділи були написані відсторонено, їх розповідав головний герой, але звертаючись до себе на «ти»: ти робиш те, ти думаєш про те і так далі.
