Напівзагублений

Вже пройшло дуже багато часу з того моменту, як я дочитала цикл, а я й досі повертаюсь думками до нього.
⠀
Мені болить душа за долю головних героїв.
Мені болить серце за любовну лінію.
Мені болить абсолютно все за те, що історія закінчилась.
⠀
Чи це справедлива книжка 💯 - ні! Чи вона жорстока 💯 - так! Чи мають герої шанс на щастя - ну тут я вию просто 😭
⠀
«Напівлихий» - це щось максимально нове, незвичне і бездоганне.
⠀
Сюжет - пушка!
Постійні протистояння білих і чорних магів. Тяжка доля напівкровок в цьому середовищі і все це описано так професійно і круто, що відірватися неможливо.
⠀
Герої - це взагалі щось не з цієї планети. Всі! От просто всі вони гідні існування. Кожному з них авторка приділили необхідну кількість уваги і ми отримали дійсно неперевершений результат.
⠀
Це дуже гірки книги. Безжалісні. Ідеальні.
⠀
Перша частина крута.
Друга трошечки слабкіша.
А третя для мене взагалі виявилась найкращою❤️
⠀
Родинні відносини, дружба, любов, ЛГБТ лінія, пригоди, бійки, магічні здібності і море моїх сміху і сліз (в третій частині я ридала вголос).
⠀
Раджу всім! Абсолютно!
⠀
В улюблені і найкращі року✨
Є серіал від #netflix (мені він не сподобався).

В останній частині розгорілась справжня війна між Альянсом та Соулом і його Ловцями. Це вже не те, що було в першій чи другій частині, все значно серйозніше: гине багато людей, дуже багато крові. У книзі описується війна та її наслідки. Я б навіть сказала, що ця частина більше для дорослих, ніж для підлітків. Обмеження книга має у 16+ років.

Ця частина знайшла якийсь особливий відгук у мене, оскільки ми зараз теж живемо під час війни. Багато з описаного відбувається з нами в реальності. А думки героїв є близькими.

Водночас авторка у своїх книгах показує, що інколи важко поставити межу між білим та чорним. У її книзі Чорні маги обʼєднуються з Білими. Чи можливо це в реальному житті? Часом справді важко визначити, що є поганим, а що хорошим. Однак інколи - це очевидно.

Ця книга читається якось набагато швидше за дві попередні, які також були дуже динамічними, але тут сторінки пролітають зі швидкістю світла. Якщо чесно, не дуже розумію, що на це вплинуло: чи то я вже краще втягнулася у сюжет, чи хотіла швидше дізнатися фінал, чи стиль авторки став краще?

А він таки став краще, якщо порівнювати з першою книгою. Мені здається, додалось більше описів, якихось зворотів, насиченості сюжету, більш глибокі думки. У перших частинах героям вдалось все якось дуже просто, тоді як у кінці другої та третьої вони справді зіштовхуються із серйозними викликами.

Фінал книжки, як і загалом вся історія, був дуже динамічним. А ще - дуже 💔💔 загалом і вся трилогія доволі сумна, тут багато моментів несправедливих, через які хочеться сумувати. Але фінал взагалі розбив серце.

Якщо говорити про всі три книжки, то очевидно, що остання мені сподобалась найбільше.

Загалом історія непогана. Перша частина може не дуже сподобатися, але далі стає краще, цікавіше й більш насичено та серйозно.