Нашіптувач. Книга 1

Скажу дуже коротко: Каррізі - це шикарно. Відразу у топ авторів, яких можна купувати всліпу.

Мені заходять майже всі притомно написані трилери, але є такі, що чисто на раз - і то більшість, а є отакі, як цей - що чимось так сильно чіпляють, що історію не хочеться відпускати.

Ті, в яких інтрига і розгадка таємниці - не головне, які можна перечитувати і щоразу відкривати для себе щось нове.

Ті, атмосфера яких настільки зачаровує, що рано чи пізно закортить зануритись у неї знов.

Цю історію для мене, насправді, зробила саме атмосфера і стиль оповіді.

Але є в неї і пара мінусів.

По-перше, реалізм тут насправді хромає, і це при тому, що в основі лежить кілька реальних злочинів.

Але у такому вигляді, як автор все закрутив, історія виходить за межі пересічної реальності і стає трохи… ну, майже надприродною.

Втім, вона офігенно захоплива, дуже складна і заплутана (хоча деякі пазли я таки змогла скласти самостійно), до біса моторошна і напружена.

І дуже непересічна.

Другим мінусом для мене стало те, що автор використав у тому числі недоказові методи розслідування. Та все одно не спромігся зіпсувати загальних вражень.

Ну а з плюсів, окрім вже перерахованих - ще персонажі: обʼємні, живі, справжні і проблемні, як усі люди.

Сильний вайб Ганнібала (особливо серіала) і Кінгівського цикла про містера Мерседеса - тож якщо ці історії вам зайшли, Каррізі прям маст рід.

📌"Бо я прийшла сюди з темряви. І в темряву час від часу мушу повертатися".

Дуже складно підібрати влучні слова, щоб описати мій захват цією історією 🔥

Динамічно, захопливо, страшно, інтригуюче, заплутано - це все про "Нашіптувача".

Чи було щось, що викликало в мене питання чи невдоволення - ні.
Чи чекаю я на продовження - так, дуже.

Найбільше, що мені сподобалось - це об'ємність та насиченість у плані подій та 100% непередбачуваність сюжету. Як тільки мені здавалось, що все роз'яснилося, відкривається новий виток розвитку подій, і я така просто 😯 Знаю, може здатися, що намішано багато всього і персонажів і подій. Але саме це виділяє "Нашіптувача" серед інших подібних детективів. Кожен герой на своєму місці, кожна дія обґрунтована.

Міла - головна героїня, за класикою жанру "травмована" в дитинстві і з втраченим почуттям емпатії. В принципі, вона мені сподобалась, так як і решта персонажів.

Ну і на останок, кохання 😏 Чи зародилося кохання між Мілою та головним героєм? А от у цьому головний ефект "вау" від книжки, бо дійшовши до фіналу, я вже видихнула, коли автор зробив те, від чого мій мозок просто вибухнув від шоку і несподіванки.

Мені не дуже сподобалась серія "Ловець невинних душ" Каррізі, але "Слідство Міли Васкес" я читатиму до кінця.