Важко звикнути до того, що персонажі книг живуть життям, яке відбувається... зараз (а не кілька століть тому), читають книги, популярні нині і згадують сучасних же українських авторів, твори яких я теж хочу прочитати. Це так само неймовірно, як і можливість написати автору безпосередньо і подякувати за хорошу книгу.

Тепер про книгу:
Від моменту прочитання ознайомлювального фрагмента на Аркуші, я очікувала на моторошний трилер, можливо про сталкера. Тішить, що мої очікування не справдились, бо історія у нинішньому вигляді стала справдешнім листочком подорожника для мого ментального здоровля)))

Все описане було таке знайоме, близьке, часом рідне, що ніц мене не втримає від перечитування цієї книги (тепер я знаю, що вона написана дуже підступно: мала намір зазирнути на одненький розділ, ну може два... чи три, а випірнула, прочитавши 2/3 твору, та й то лише тому, що глупа ніч настала).

Вірші дзвеніли і відгукувались, просто вирували в унісон з моїми думками і почуттями.
Це точно буде максимально перечитувана книга.
Малюнки у книзі (чи радше картини) - неймовірно гарні.

Почала читати книгу.
Подужала лише 75 сторінок, бо це буквально лютий 2022 (хоч і фентезійний).
Відклала, бо нема сил на це.
Минуло 2 місяці.
З'явилось бажання себе помучити(((
Дочитала за добу, бо написано легко.
Але було нестерпно важко... і сльози лилися ріками.

Вельми захоплива і динамічна історія.
Порівнювати з першою не буду, бо вони... різні. Ця книга містить значно менше вбивств і більше самокопАння і самокОпання)))
Ну і той факт, що книгу примудрилась прочитати за день, теж свідчить на користь майстерності автора.

Моя абсолютно суб'єктивна думка:
98% книги я вважала, що це просто неймовірне фентезі і точно серед найкращих від українських авторів, які я читала.
Але фінал був настільки дивнонезрозумілозіжмаканим, що я прям трохи дуже розгубилась...