Ловець тіні

1 частину цієї трилогії я прочитала ще в листопаді 2022 року. Тоді Віват ще не планували випускати продовження, тому коли 2 і 3 частини все ж таки вийшли, одразу побігла їх купляти. А дібралась читати тільки у січні 2024, тому довгограюче читання серії вийшло.

Продовження вийшло епічне. Маркус і Сандра знов беруться за справу, але про те як вона закінчиться я навіть подумати не могла😱 В котрий раз захоплююсь цим автором і його стилем написання. В мене навіть в думках такого не виникало, а розв'язка знатно полоскотала мені нерви.

Розслідування крок за кроком просувається і насиченість подій не дає нормально дихати. Знов починаєш створювати якісь теорії і роздумувати як же воно так сталося. У цій частині невідомий зловмисник вбиває закохані парочки в авто у прихованих місцинках, немає жодних доказів, а те що є не дуже допомагає розслідуванню. Єдине що мене збивало і було непотрібне це дублювання одного й того ж, слово в слово, якщо я про це читала 20 сторінок назад, то я ще не встигла забути про що там, чесно не треба так.

Головний герой Маркус дуже розумний. Хід його думок, висновки, дії, спостерігати за ним завжди цікаво і його взаємодія з Сандрою це 🔥 Сподіваюсь на палке продовження їх стосунків у наступній частині😏

Ця книга дійсно мене вразила і я дуже раджу якщо ви полюбляєте таке, то взяти до уваги книги цього автора. Це один з небагатьох авторів, яких я купую, не дивлячись, про що там чергова книга.

Каррізі однозначно талант, в мене до нього двояке ставлення, наче і нічого особливого, а я постійно беру його книги до рук.

Донато Каррізі знову майстерно заплітає павутину таємниць, у яку легко потрапити, але важко виплутатися. «Ловець тіні» — це не просто трилер, а справжній лабіринт, де кожен поворот може привести до істини або ще більшої омани.

З перших сторінок сюжет тримає в напрузі: серійний убивця полює на пари, та слідство ускладнюється тим, що межа між добром і злом тут майже стерта. Хто справжній ловець, а хто здобич? Відповідь змінюється разом із розвитком подій. Водночас у романі звучить глибока тема роздвоєння особистості — герої носять у собі тіні минулого, дитячі травми, які визначають їхні вчинки.

Окремо варто згадати Рим — не просто місце дії, а повноцінного персонажа. Його історія, вузькі вулички, сакральні місця і таємниці гармонійно вплетені в сюжет. Каррізі майстерно використовує релігійні мотиви, які надають історії ще більшої глибини, створюючи атмосферу, що балансує між містикою і психологічним трилером.

Фінал приголомшує — він не просто неочікуваний, а змушує переглянути все, що здавалося очевидним. «Ловець тіні» — це книга, яка змушує сумніватися в очевидному, переосмислювати мотиви персонажів і до останньої сторінки гадати, хто ж насправді тягне за ниточки в цій смертельній грі.