Уявіть книгу, де правда зникає так само швидко, як і надія… і ти вже не знаєш, кому можна довіряти..
Історія, про людську уразливість, про темряву, що живе всередині нас. Книга доводить: іноді найбільший монстр - це тиша, яка лишається після зникнення правди.
Я не фанат жанрів детектив, психологічний трилер, але знайомство з цим автором змінило мою думку, я отримала неабиякі емоції від сюжету, який з перших сторінок занурює у темряву людських страхів та вразливостей. Атмосфера гнітюча, але водночас захоплива: Каррізі майстерно грає на межі між реальністю та ілюзією, змушуючи сумніватися навіть у власних здогадах.
Історія розгортається навколо двох ліній: Сандра, яка намагається розслідувати загадкову смерть чоловіка в Римі, та священника Маркуса, що бореться з часом, аби врятувати викрадену жертву. Обидві сюжетні лінії поступово сплітаються в складну й багаторівневу картину. Тут немає ідеальних персонажів усі зламані по-своєму, і саме це робить їх живими.
Донато Каррізі вміло вибудовує сюжет: постійні натяки, фальшиві сліди, несподівані повороти. І навіть коли здається, що вже все зрозуміло, фінал вибиває ґрунт з-під ніг. Це саме той випадок, коли розв’язку важко передбачити, і вона вражає продуманістю.
Проза чітка, напружена, без зайвих відступів. Описані сцени працюють на атмосферу - відчувається тривога, постійне очікування небезпеки. І так, іноді автор зумисне "гальмує", щоб посилити ефект, і це працює.
Що сподобалося:
Атмосфера саспенсу.
Багатошарові персонажі з глибокими травмами.
Непередбачувана розв’язка, яка справді шокує.
Що могло бути кращим:
Замість глибокої розробки ключових
фігур, він сипле другорядними героями, яких важко запам’ятати. Як результат - "віінегрет", і ти більше плутаєшся, ніж занурюється. У книзі багато релігійних підтекстів, філософії зла й психології злочину, але без персонажів, за яких хочеться вболівати, усі ці трупи лишаються холодною статистикою без емоційного відгуку.
Не всі сюжетні лінії зійшлися так чітко, як очікувалось.
Анонім
Третій роман із циклу «Слідство П’єтро Джербера» дуже сподобався. Тримав у напрузі все читання. Ця трилогія була моїм знайомством з автором. Перші дві книги сподобалися менше, але третя перевершила очікування.
Анонім
Цей роман — химерний гобелен, зітканий із ниток кримінального розслідування, містичної історії та психологічної драми, де реальність розчиняється в темних кутках минулого. Сам Рим стає співучасником злочину. Його старовинні вулиці, тіні від величних базилік і тягуча, гнітюча атмосфера створюють ідеальний, майже примарний фон. Саспенс у романі не відпускає до останньої сторінки.
Анонім
Котолог
