Одне за одним

Рут Веа «Одне за одним»
Дуже посередній детектив-трилер.
Все в ньому якось не так. Події розвиваються ну дуже повільно. Якась інтрига починається лише з 150 сторінки. Дуже все шаблонно і примітивно. Легко розумієш, хто вбивця.
Нецікаво. Банально. Шкода втраченого часу.
Сюжет простий і заїзжений.
Корпоратив компанії їде на відпочинок в гори. Звичайно ж саме їх накриває лавиною і відрізає від цивілізації. Ну і починаються вбивства.
Дуже схоже з Сарою Пірс і її «Санаторієм», та книга мені теж не сподобалась.
Оцінюю в максимум 5/10.
Не раджу читати. Можна знайти щось цікавіше.

"Одне за одним" — це не просто трилер, а глибоке дослідження людської психіки у екстремальних умовах. Ця захоплююча історія розповідає, що відбувається з людьми, коли вони опиняються у найекстремальніших умовах, і як внутрішні конфлікти можуть бути навіть більш небезпечними, ніж зовнішні загрози.

Головна арена книги — віддалений гірськолижний курорт у французьких Альпах, де група співробітників технологічного стартапу зібралася для корпоративного відпочинку. Здається, це має бути ідеальний спосіб зміцнити командний дух та насолодитися природою. Але замість спокійного часу разом, вони опиняються у смертельній пастці після лавини, що відрізала їх від зовнішнього світу. Лавина, яка стає своєрідним символом хаосу і небезпеки, додає додатковий вимір до сюжету, підкреслюючи крихкість людського існування перед обличчям природи.

Рут Веа дуже захопливо розкриває персонажів: кожен з них має свої таємниці, амбіції та страхи, що додає глибини їхнім характерам.

Ще одним сильним аспектом книги є її структура. Авторка використовує кілька точок зору, що дозволяє читачеві бачити ситуацію з різних боків і складати пазл подій поступово. Це створює додаткову напругу. Кожен розділ відкриває нові деталі, які змінюють уявлення про те, що відбувається, і змушують переглядати попередні здогадки.

Книга тримає у напрузі до самого кінця, і залишає глибокий слід, змушуючи замислитися про природу людської довіри, страху і виживання в умовах, де на карту поставлено все.

Навіть своїм заголовкам ця книжка мені відразу нагадала історію Агати Крісті «І не лишилося жодного», тільки тут із 10 людей, які опинились відрізані від всього світу все-таки деяким вижити вдалося.

Про сюжет читайте в каруселі або в коментарях ➡️⬇️
⠀
Мені дуже сподобалось, як Рут Веа все обіграла. Вона взяла вже не нову ідею - помістила групку людей у закритий простір, але додала неможливість покликати на допомогу, таємниці кожному з героїв і, звісно, загадкову смерть - а тепер головне: хто ворог, а кому можна довіряти?
⠀
Я кажу, що це психологічний детектив, адже, авторка дуже вміло описує напругу між героями, те, як вони підозрюють одне одного, як сваряться, миряться, пробують вижити, відігнати від себе підозру. Вони - заручники ситуації, вони серед вбивці й навіть маленьке знання того, чого не треба може коштувати життя. То як же поводитися героям?
⠀
Історія написана з погляду двох персонажів. Розділи чергуються. Спочатку читач про все дізнається від управителя шале Ерін, а потім від однієї зі співробітниць компаній Лізи - тобто ось вам незаангажований погляд людини, яка раніше не була знайома з компанією, а ось - погляд того, хто знав усіх і працював із ними. Але навряд чи читачу допоможе це дізнатися правду, аж поки авторка не захоче того.
⠀
Найбільш напруженими та динамічними були останні розділи, коли Рут Веа зіштовхує поганця з жертвою, коли залишається або ймовірність, що правда буде встановлена, або що вона загубиться під завалами снігу. Хто ж переможе?
⠀
Так сталось, що як раз я читала цю книжку, коли в нас не було ні світла, ні зв’язку, ні інтернету нормального - тому було ще більш напружено читати. Я ніби сама була в тому шале.
⠀
Книжка дуже цікава, інтригуюча, початок не дуже динамічний, але з кожною сторінкою історія набирає і набирає обертів. Тож раджу всім любителям психологічних детективів її читати.
⠀