Блейк Крауч «Рекурсія».
Дивні відчуття після прочитання цієї книги.

Першу половину книги я була в лютому захваті. Вона ламала мій мозок, заставляла напружуватись, намагатись зрозуміти всі переміщення в часі і наслідки. Було вельми цікаво!
В другій половині книги я втомилась. Правда. Воно все стало одне і те саме. Постійні переміщення, кохання і невдача з кріслом. І так по кругу. Стало нецікаво.

В принципі, автор натякає, що все завершується хеппі ендом. Але в мене є сумніви. Це все просто відтягує неминучу катастрофу в часі. Рано чи пізно, раз технології існують, то потраплять не в ті руки. І все почнеться знову.

Вважаю, що автор перекрутив сюжет. І тим спричинив багато однотипних повторів, що нудьгують і втомлюють читача.

Але задумка крута, книга, в цілому, хороша.
Оцінюю 8/10.

Стівен Кінг «Необхідні речі».
Круто. Просто круто. Десь так, як я і очікувала.
Книга нам розповідає історію про те, що навіть мале зло може спричинити гігантську бурю. Ми всі чогось хочемо, але чи варто це того зла, яке ми можемо спричинити оточуючим людям?
Дуже сподобалась книга. Єдине, що мене трохи злило, що дуже багато персонажів. Я їх всіх не могла запамʼятати.
І вкінці трохи не зрозуміла, як перемогли зло. Але головне, що перемогли ))
9,5/10.

Стівен Кінг «Казка».

Яка чудова мила, добра казка. Це взагалі Король жахів писав? Точно?

Як же вона мене тригернула! В тому році я поховала свою стареньку німецьку вівчарку, їй було 12,5 років. Зараз в мене доберман, якій 13 років, і яку я так само ношу на руках зі сходів. Я ридала, читаючи ці моменти. Кожне слово відбивалося у душі.
Чесно? Я би так багато віддала за цей золотий годинник для своїх собак. І по правді, не замуровала би вхід, щоб мої собаки прожили зі мною все своє життя.

Книга прекрасна. Вона читається як пісня. Читала в електронному вигляді, але обовʼязково куплю в паперовому. Така книга повинна бути вдома. В моменти відчаю це саме та книга, яка стане антидепресантом. І сподіваюсь, що донька теж з задоволенням прочитає.

Оцінюю
10/10. Читати раджу.

Яка емоційно важка книга.

Я люблю такого типу сюжети. Коли змагання і виживе хтось один, на зразок «Голодних Ігор». Але тут екшена нема. Взагалі. Дія проходить дуже повільно. Проте нам розкривають головних персонажів. Краще ніж в ситуації, коли ти на грані смерті, розкрити не можна.

Вкінці дочитувати було важко. Ти вже звикаєш до персонажів, і тобі не хочеться, щоб їх вбили. Коли їх залишилось троє, мені було болюче читати. Вони всі були як рідні.
Кінець книги для мене був трагічним. У «Голодних іграх» хоч проблиск сподівання був, а тут не було і його.

Класна книга.
Менше 10 неможливо поставити.
10/10

Суцільний захват. Особливо від другого тому. Якось він мені швидше і легше йшов.

В першому ми слідкуємо за тим, як утворився супергрип, як він повбивав майже всіх людей на землі. І як ті, що вижили, давали собі раду.

Другий том більш динамічний. Там вже йде протистояння між добром і злом.

Класна книга. Однозначно, тепер одна із найулюбленіших у Кінга.

Особливо я раділа за собаку 🐶
Спочатку хотіла навіть кинути перший том, коли собаку покинули. Ну от як можна покинути собаку? Тим паче, що вони майже всі також вимерли.
А потім, коли собака повернулась, я була така щаслива! І так раділа, коли автор сказав, що собака прожила ще 16 років, що майже неймовірно для ірландського сеттера.
Трішки докину цитат з другого тому:

- «Прокляття і благословіння людського роду - охота до товариства.»
-
- «Уже сам факт відсутності саботажу - зловісна ознака.»
-
- «Період напіврозпаду зла завжди порівняно короткий.»
-
- «Життя - то таке колесо, на якому мало хто здатний встояти довго.
- І воно завжди врешті-решт повертається до того самого.»