Ось є книги, що не беруть “екшеном”, а беруть атмосферою. Ця саме така, повільна, холодна, затягнута в туман брехні й родинних таємниць.
Гаррієт Вествей живе між реальністю і виживанням: борги, неприємності, самотність і робота таро-читачки на пірсі, що вміє читати людей, але не завжди себе. І ось одного дня: лист про спадщину від бабусі, якої вона ніколи не знала. Начебто помилка, яка могла б стати порятунком… Але те, що здається шансом, виявляється випробуванням її совісті. Вона свідомо вдає чужу особу, але поступово опиняється у пастці власної брехні - і саме ця моральна дилема робить історію глибшою, ніж звичайний детектив.
Друга сюжетна лінія розкриває таємниці родини Вествеїв. Маєток Trespassen стає живим символом сімейної гнилі, яка довго ховалась під маскою пристойності. Тут кожен має свій скелет у шафі: діти, що бояться правди; мати, яка приховує злочин; і покійна місіс Вествей, чия смерть відкриває старі рани. Ця лінія працює як розгортання минулого: крізь натяки, спогади, документи, тіні.
Дуже подобалася психологічна трансформація головної героїні: від слабкої, вразливої дівчини до людини, яка здатна подивитися у вічі правді, навіть якщо вона нищівна.
І також тут фоново висвітлено соціальну лінію: класова нерівність, відчай молодих жінок, які змушені виживати у світі без підтримки.
Спочатку тепм набирався повільно-повільно. Дуже. Інколи навіть хотілося покласти книгу й просто подихати. Але потім усе починає сплітатися і той момент, коли розумієш, що все було не просто так, дає чистий читачевий кайф.
Фінал не гучний, не тріумфальний, а тихий як удар у серце. Ні справжніх перемог, ні щасливих фіналів, лише прийняття. Але саме тому він чесний.
Це історія про страх, провину, виживання й межі моралі, про те, як іноді доводиться обманювати, щоб урятувати себе.
Мені зайшло. Повільно, атмосферно, густо...
9/10
Анонім
Це моє перше знайомство з трилерами Рут Веа. Взялась за читання на хвилі новини про майбутню екранізацію.
Отже, головна героїня - журналістка, що застрягла на безперспективній посаді в тревел-журналі "Велосіті". Але нездужання керівниці підкидає Лорі шанс заявити про себе, зробивши репортаж про новий круїзний лайнер, який і стане головною локацією майже для всіх сюжетних подій. Океан, чарівні краєвиди фіордів, п'ятизіркова каюта для багатіїв, спа-процедури та безкоштовний алкоголь. Хоч це і робота, але що може бути краще, щоб трішки відпочити й привести власні думки до ладу?
Та першої ж ночі на лайнері жінці здається, ніби вона бачила вбивство. Оскільки їй мало хто вірить, Лора самотужки вирішує розібратись, що ж насправді трапилось тієї ночі і чи не збожеволіла вона..
Авторці непогано вдалось передати атмосферу напруги та безнадії, що охоплювала нашу героїню. Хоч сама розгадка ніби й лежить на поверхні і точно не вражає неочікуваними сюжетними поворотами, але читати було все одно цікаво. Здавалося б, майже третину книги героїня збирається на звану вечерю та проводить час на ній, просто спілкуючись з іншими гостями, а мені жодного разу не хотілося закрити книгу чи пропустити якісь сцени чи описи. Часом я дійсно починала сумніватись, чи сама Лора бува не божевільна і чи насправді бачила те, що бачила. А інколи взагалі хотілось дати їй добрячого ляпаса, щоб привести до тями (особливо, на початку книги, коли вона проводила час зі своїм хлопцем до поїздки).
Головний мінус історії для мене випливає якраз з її плюсів: все ж таки авторка, передаючи переживання героїні, фокусує забагато уваги на психологічних проблемах, через які та надто часто втрачає самовладання. Причому, наче і є передумови для подібної реакції, а особливо враховуючи, що Лора зовсім недавно пережила психологічну травму, але ця реакція через надміру описів починає здаватись дещо гіперболізованою та штучно накрученою. Через що деякі сцени також здаються дещо затягнутими. Також напружувало, що у героїні часом прокидалось невиправдане та абсолютно незрозуміле мені співчуття до тих, хто цього точно не заслуговує (зрозумієте в фіналі).
Загалом же мені книга дійсно сподобалась. Це гарна історія на один вечір. Любителям камерних трилерів має зайти. А я точно в найближчому майбутньому продовжу знайомство з іншими книгами пані Веа.
Окремо відмічу гарне видання, а також дуже приємний для читання шрифт - вкотре готова розцілувати команду РМ за це.
Анонім
Якось було очікувань більше ніж отримано емоцій.
Загалом історія дуже рівна, не викликала захвату, не тримала, не виводила на емоції, місцями передбачувано. Загалом не сподобалось
Анонім
Котолог
