Рут Веа

Прокинутися від різкого крику та сильного сплеску води на кораблі серед моря. Уява малює як тіло молодої жінки занурюється все глибше і ніхто ніколи не дізнається про існування цієї людини.
Хіба після такого можна відірватися від прочитання книги.

Рут Веа «Жінка з каюти Nº10» - це неймовірно захоплюючий, непередбачуваний детектив про молоду журналістку Лору Блеклок, що вперше відправляється у відрядження на розкішному круїзному лайнері серед багатих та впливових людей. Вона намагається всіх переконати, що почуте вночі - це не спалах уяви, а справжнє вбивство дівчини, про яку ніхто не знає, або це вправно вдають. Підозри, розслідування, що приводять у глухий кут та приносять загрозу життю.
Головна героїня спочатку не викликала співчуття через її спосіб життя, де поєднуються вечірки, велика кількість алкоголю та антидепресанти. Її невизначеність у стосунках та манера завдавати біль близьким відштовхують.

Та прочитавши книгу, зʼявляється повага до цієї сильної жінки, що бореться за своє щасливе майбутнє з останніх сил, переживає за інших та прагне справедливості.

Книга мені сподобалася, було цікаво та непередбачувано.

Навіть своїм заголовкам ця книжка мені відразу нагадала історію Агати Крісті «І не лишилося жодного», тільки тут із 10 людей, які опинились відрізані від всього світу все-таки деяким вижити вдалося.

Про сюжет читайте в каруселі або в коментарях ➡️⬇️
⠀
Мені дуже сподобалось, як Рут Веа все обіграла. Вона взяла вже не нову ідею - помістила групку людей у закритий простір, але додала неможливість покликати на допомогу, таємниці кожному з героїв і, звісно, загадкову смерть - а тепер головне: хто ворог, а кому можна довіряти?
⠀
Я кажу, що це психологічний детектив, адже, авторка дуже вміло описує напругу між героями, те, як вони підозрюють одне одного, як сваряться, миряться, пробують вижити, відігнати від себе підозру. Вони - заручники ситуації, вони серед вбивці й навіть маленьке знання того, чого не треба може коштувати життя. То як же поводитися героям?
⠀
Історія написана з погляду двох персонажів. Розділи чергуються. Спочатку читач про все дізнається від управителя шале Ерін, а потім від однієї зі співробітниць компаній Лізи - тобто ось вам незаангажований погляд людини, яка раніше не була знайома з компанією, а ось - погляд того, хто знав усіх і працював із ними. Але навряд чи читачу допоможе це дізнатися правду, аж поки авторка не захоче того.
⠀
Найбільш напруженими та динамічними були останні розділи, коли Рут Веа зіштовхує поганця з жертвою, коли залишається або ймовірність, що правда буде встановлена, або що вона загубиться під завалами снігу. Хто ж переможе?
⠀
Так сталось, що як раз я читала цю книжку, коли в нас не було ні світла, ні зв’язку, ні інтернету нормального - тому було ще більш напружено читати. Я ніби сама була в тому шале.
⠀
Книжка дуже цікава, інтригуюча, початок не дуже динамічний, але з кожною сторінкою історія набирає і набирає обертів. Тож раджу всім любителям психологічних детективів її читати.
⠀

Я часто обираю книги по рекомендаціях/відгуках і дуже рідко читаю анотації. Тому просто уявіть моє лице, коли частину книги я бісилася через те, що авторка довго тримає інтригу та не розкриває таємниці яку приховують четверо дівчат, а закривши книгу після прочитання, побачила - відповідь в анотації. Тобто я могла спершу прочитати анотацію і все було б одразу зрозумілим🤦‍♀️

Тому якщо хочете дізнатися сюжет - читайте анотацію, а я ж розповім про свої враження.

Усю книгу авторка тримала мене в напрузі, спершу це якась таємниця дівчат (повторюся, її розкриває анотація), потім смерть і наостанок розслідування.

Здається, що так і має бути - це ж психологічний детектив. Але мені якось було не по собі.

По-перше, уся та напруга була наче штучною. Це як в жахастиках, коли замість лякливого сюжету якась потвора вискакує на екран. В даному випадку, головна героїня постійно говорить про брехню та боїться, що її розкриють, але читач пояснення отримує не так скоро.

По-друге, хибні стежки якими авторка постійно намагалася водити, щоб відтягнути фінал. Я розумію, що історія почалася, коли дівчата були ще юні, але в зрілому віці до них теж якось туго доходило😓

Не буду брехати, щодо розслідування то не того персонажа я звинувачувала, але якогось шокуючого фіналу всеодно не сталося.

Забракло розуміння кожного персонажа "гри в брехню". Авторка навіть не намагалася їх розкрити, наче вони просто задній фон, як той млин чи школа. Єдиний хоч трохи розкритий персонаж, Айса - мені взагалі не імпонувала. Її вчинки та ставлення до чоловіка просто шокували. Одним словом - бридко.

Отже, мені не сподобалося. Загалом це друга прочитана мною книга авторки і на цьому наше знайомство закінчується.

Після прочитання у мене все-одно лишилися запитання без відповідей) Сюжет то повільно швеньдяє, то підстрибуючи біжить.
Особисте життя героїні для мене недорозкрите, так само як і ситуація зі злодієм в квартирі. По втечі та спасінню теж лишилося ніби щось недосказане. Так само як і загибель головного злочинця. Книга для тих, хто любить продовжувати історію в думках)
Читалося легко, швидко.

Добре, що авторка з перших сторінок вставкою з новин ВВС попередила, що тут таки когось вб'ють, бо підозра на перший труп з'являється лише на 122 сторінці (!) і це, знаєте, було б занадто навіть для дуууууже терплячого фаната детективів.

🌲Добротно, напружено (хоча й не зразу), цікаво — Рут Веа традиційно тримає планку і навіть цей майже-переспів "And Then There Were None" вийшов самобутнім.

🌲Акціонери компанії приїздять на відпочинок у Французькі Альпи у віддалене шале, куди можна дістатися виключно фунікулером, і звісно що їх відрізає від цивілізації лавиною. І починається карнаж: труп за трупом, суцільні підозри одне одного, фігурок з темного дерева на столі все менше і менше.

🌲Мені сподобалося, чесно скажу, хоча й хто вбивця я зрозуміла ще до того, як в принципі з'явилася перша жертва. Ну просто це було АЖ ТАК очевидно, що далі інтрига трималася хіба що на питанні "хто наступний?" і "навіщо все це?".

🌲Ну і плюс атмосфера гір, лиж та сноубордів, снігу та вимушеної ізоляції додавала свого особливого зимового присмаку та аромату.

🌲Це вже третій роман Веа, який я достатньо високо оцінюю, і з задоволенням поглядаю на стосик інших, нечитаних, що в мене є.

🔪А, ще сподобалася метафора на позначення гомосексуальних стосунків, такий собі наче шифр, який зрозуміють лише посвячені - Піна Колада сезону🤌 вах!

#Дафа_радить

Я досить швидко зрозуміла, куди веде сюжет.

Навіть надто швидко.

Але ще швидше всі мої теорії зруйнувались😅

Скоріше напружена драма, що приховує купу таємниць, ніж традиційний трилер, але історія дуже заплутана, така, що змушує багато сумніватись і не раз підкидає оманливі теорії. Ну і нерви також лоскоче, хоча стримано.

🌙 Про таємниці, поховані в далекому минулому, які одного дня мають виплисти на світло - звісно ж, тоді, коли залучені до них персонажі будуть менш за все готові до цього.
Чотири шкільні подруги 17 років мовчали про щось страшне.
Тепер вони дорослі і мають, що втрачати, тож коли отримують звістку з минулого, напруга стає надто високою.

Історія дуже повільна, часто стрибатиме у часі, коли повертатимуться дитячі спогади. Та в певний момент, саме частина спогадів видавалась мені найцікавішою.
Дуже сподобалось, як авторка закрутила сюжет, як прописала персонажів - досить нетипових, справжніх, обʼємних. Та й взагалі написано класно.

🌙 Дуже багато шарів брехні, і далеко не всі з них очевидні. Але цікаво, що ніхто з персонажів не стверджує, що не бреше - тож сумніватись доводиться в усьому.
🌙 Найбільший акцент на рефлексію, на образ і хід мислення героїв - переважно головної героїні, на її почуття, думки і сумніви.

Велика увага до деталей. Через це історія дійсно некваплива, але це приємна неспішність, яка дозволяє відчути все так, як відчувають персонажі.

Мені було трохи лячно, шо творчість авторки мені не зайде, тоді як я вже зібрала половину її книг, виданих у нас😅 Та виявилось, що це таки дуже круто і майстерно, тож можу сміливо продовжувати читати (і збирати) її книги.

Дуже кінематографічний трилер. Головна героїня влаштовується нянею у віддаленому будинку в Шотландії, в якому починають відбуватись ну дуже дивні події. Це моя найулюбленіша книга у Рут Веа, тому що до останньої сторінки я не могла розгадати цю загадку і зрозуміти, що ж насправді відбулося. В цій книзі є дещо таке, про що ти до кінця не можеш зрозуміти, чи це справді воно, чи ти це все надумав і саме мені неймовірно сподобалось. Люблю, коли книги мене трохи дурять. Моторошно і напружено, а кінцівка трохи розбила серце.

Знову ж таки, не втомлююся повторювати, що книги Рут Веа або дуже подобаються, або здаються надто поверхневими і примітивними. Я в команді тих, кому головне, щоб трилер захопив і відволік, а якщо там є нелогічності, то я їх не помічаю, бо сліпо іду за сюжетом. Те, що треба на вечір.

Якщо коротко про книгу…
Камерний трилер, який неквапливо розкачується на початку, але у фіналі захитує розвитком сюжету до запаморочення⚡️

▪️ Трохи занадто багато героїв - усіх просто не запамʼятала і це мене підібішувало в моменти, коли хтось із незапамʼятованих зʼявлявся знову.
▪️ Нечесно, як на мене, Рут Веа вирулює сюжет трилеру - трюк із перевдяганням ну якийсь мало правдоподібний і занадто простий. Викликає відчуття, що мене намахали, а не запропонували якісно закручений сюжет.
▪️ Не вистачило мені обʼємності персонажів, хоча от якраз місце подій описано часом занадто деталізовано.

Однак
▪️ мені дуже сподобався опис подій від ненадійного оповідача. Головна героїня приймає антидепресанти, страждає від панічних атак, любить добряче хильнути, переживає ПТСР… Словом, цілий букет всього, що може стати причиною сумніватися в тому, що вона бачить, чує і переказує.

Разом із тим
▪️ у певній точці історії сюжет неочікувано розділяється на 2 паралельні лінії. При чому одна з них - про майбутнє і у формі новин, листів та постів із соцмереж, інша ж - теперішнє, власна оповідь-розслідування головної героїні.
Це дійсно класний момент, що стимулює виснувати з того всього якісь свої припущення, здогадки, передбачення.

І головна героїня…
▪️ мені вона була зрозумілою. Не те, щоб я одразу почала захоплюватися нею, активно співпереживати. Але от її дивні випади у поведінці мені здавались цілком закономірними для людини 30+. Така собі жінка-карʼєристка, журналістка, у кризі середнього віку, яка не розуміє, чого хоче далі від стосунків із партнером, від обраного ремесла, від шансу, за який чомусь вхопилась…

Загальний підсумок
Непогана книжка для легкого читання без напруження мізків.
І чудова для обговорення на книжкових клубах.

Герметичний трилер на гірськолижному курорті, де співробітники компанії з розробки застосунку опинились замкненими в будинку через схід лавини. І одне за одним вони починають вмирати. Ця книга тримала в напрузі і не відпускала навіть в туалет. Я будувала теорії і намагалась знайти вбивцю. І навіть трошечки нервувала.

Чи відгадала я вбивцю? Так.
Чи вгадала я мотив? Точно ні. Можливо, більш вибагливі читачі знайдуть в книзі багато мінусів і нелогічностей, але якщо вам хочеться провести вечір з книгою, яка відволіче вас від усього, то я можу рекомендувати. Ще б хотіла відмітити, що історія дуже атмосферна, відчуття наче ти й сама сидиш на тому курорті і спостерігаєш за подіями.

Не дивлячись на те, що мене попереджали, книга мені сподобалася) І ще я вчергове зрозуміла, що ми не завжди цінуємо те, що маємо, бо опинитися на місці головної героїні та усіма силами намагатися просто вижити - це full of trash!

Гел, молода дівчина, що уже три роки живе без матері, отримує листа щодо спадку своєї померлої бабусі - місис Вестевей. Та ось халепа: Гел переконана, що вона не має жодного стосунку до цієї жінки. Але, через непереборні обставини, їй так потрібні гроші, що Гарріет (повне ім'я) ризикує і їде знайомитися зі своїми нібито родичами.

Але ж героїня не в курсі, що вона таки пов'язана з цією родиною і на неї чекають великі випробування.

"Попри це Гел була впевнен -майже впевнена-що почула слова, які прошепотіла стара економка тихіше за вітер, що завивав у димарі.
"Забирайся звідси, доки не сталося біли. Допоки ще є час..."

То що допоможе їй: вірні карти таро чи інтуїція?

У родині може бути багато таємниць, але в цій сім'ї їхня кількість просто незбагненна! Тут буде і таємне кохання, і щасливе кохання, ненависть, шаленство, заздрощі тощо. І на цьому підгрунті зросло ЗЛО.

#пані_читає і рекомендує. Якісний детектив, без натяків на геніальність) У мене книга 2021 року, новенька ж - просто лялечка)

З трьох прочитаних мною детективів авторки цей сподобався найбільше, хоча і тут не усе реалістично. А який ваш улюблений твір Рут Веа?

Цікави вийшла історія про тімбілдинг менеджменту ІТ-стартапа десь на околицях французького Драгобрата. Читається дуже швидко.

У мене виникло тільки два питання:
- Спуск на лижах посеред ночі без ліхтарів. Коли це люди стали бачити вночі як вдень?
- Переклад матюків. Якщо я зайду в кімнату, а там буде лежати несподівано нежива людина, "мля" - це явно не те слово, яке передасть всю глибину моїх емоцій.

Наостанок, оформлення в книги неймовірне, ця обкладинка і зріз - прекрасні.

Айса, головна героїня книги, від імені якої ведеться оповідання, серед ночі отримує повідомлення від старої подруги Кейт. Повідомлення коротке - «ви мені потрібні». Ви – це сама Айса, і ще дві дівчини, які сімнадцять років тому разом навчалися в школі для дівчат. Їх об'єднує багато таємниць. Одна з таємниць - так звана «гра в брехню».

Головні героїні мені не сподобались. Навіщо автор наполегливо приплітала в текст турботи і страхи материнства в незліченних епізодах з немовлям, було незрозуміло, але коли в детективі на кожній сторінці про підгузки, поцілунки в тім'ячко, штовхання коляски та дитячий крик, особисто мені це заважає зануритися у злочинні наміри персонажів.

Детективна лінія слабка. У другій третині книги ми дізнаємось страшну правду з минулого. І лише потім Айса починає замислюватися про те, що вони знали сімнадцять років може і не бути правдою.

Книжка справді викликає інтерес. Але рухається дуже мляво, ривками, зупиняючись не в найвдаліших місцях, що явно не йде їй на користь.