Рут Веа

Неймовірної краси обкладинка, цікава анотація, атмосфера лайнеру... І марно покладені надії?
Я мала дуже великі сподівання на цю книгу й багато чула про авторку, Рут Веа, яку деякі називали королевою трилерів.
💔 Але мене не сильно то й зачепило. Так, буду відвертою, розв'язку я не вгадала", це вже добрий показник. Але мені не сподобався стиль написання авторки. Не буду судити з одної книги (бо маю в запасі ще одну від Рут Веа 😁), але поки для мене це не "вау".
Проте сюжет...Сюжет мені сподобався. Жінка по роботі потрапляє на круїзний лайнер, про який має написати статтю. Аж тут стається вбивство. Вона своїми очима бачила жінку, яка жила у сусідній каюті. Аж тут, на ранок всі в один голос торочать: "Мем, ця каюта була пуста, у ній ніхто не проживав".
Зав'язка цікава, розв'язка, чесно кажучи теж.
Але от стиль самої авторки — під питанням.

"Поворот ключа" – книга, яка змусила мене боятися розумного будинку більше, ніж привидів.

Я думала, що мене вже нічим не здивуєш: ну, ще одна історія про дивний будинок, загадкових мешканців і тривожну атмосферу… Але ні. Рут Веар зробила це знову. Вона створила трилер, який крадеться за тобою, ніби тінь, і змушує озиратися, навіть якщо ти просто читаєш у ліжку.

Спочатку все здається простим – робота мрії, шикарний будинок, ідеальні умови. Але чим далі, тим більше розумієш: щось тут страшенно не так. Напруга наростає, і от ти вже не можеш зупинитися, хоча всередині все кричить: «Закрий книгу, бо спати сьогодні не будеш!»

Мої емоції під час читання:
🏡 О, сучасний будинок з технологіями! Круто.
🤨 Хммм, але чому тут так дивно?..
😬 Окей, це вже лякає.
😱 НІ, НІ, НІ, Я ТАКОГО НЕ ЗАМОВЛЯЛА!
💀 Фінал. Мозок офіційно вибухнув.

Чи варто читати? Якщо вам подобаються книги, які накручують напругу, змушують підозрювати всіх і кожні п’ять хвилин шепотіти «Що тут, чорт забирай, відбувається?» – то так, однозначно.

"Поворот ключа" – це історія, яка доводить: найбільший жах – це не надприродне, а те, що може відбуватися прямо зараз, поруч із тобою.

хороший трилер, дуже швидко читається)
напружений зовсім тріішки особисто для мене
втім, негідника вгадала, але навіть не дивлячись на це, трилер сподобався
добряче відпочила🤩

Вау! Мене так захопила ця історія, що я прочитала її за 2 дні.

Перші ст 40 було незрозуміло і трохи важкувато, бо багато героїв всіх не розрізняла і не пам'ятала. Але потім я втягнулась і стало дуже цікаво! Атмосфера описана в книзі теж класна.❄️

Якщо говорити про винуватця то можна дійсно догадатись якщо уважно читати( я остаточно догадалась десь після 200 сторінок, пазлик тоді склався), але все одно мене це не розчарувало, бо я читала всю історію на одному диханні.

Останні розділи взагалі були такі напружені, ніби гра на виживання. І кінцівка мені дуже сподобалась, бо от такі завершення я люблю!

Для мене цей трилер став дуже хорошим, тому раджу! Перше ви можете плюватись що нічого незрозуміло, але треба просто перечекати😁
5/5⭐️

Я не знаю в чому секрет популярності авторки, може це для жіночої аудиторії, мені не сподобалось.

Ця книга не виправдала мої очікування і стала для мене найменш улюбленою серед творів авторки. Мені бракувало структури, яка так захоплювала в «Жінка в каюті №10». Сам сюжет видався передбачуваним, і навіть якщо не всі деталі очевидні, історія не здивувала. Проте стиль написання Рут Веа залишається дуже атмосферним, і передала відчуття пастки в трьох різних місцях. Однак я помітила занадто багато схожості між її персонажами. Як на мене, ця книга не вирізняється серед інших у своєму жанрі і не перевершує попередні романи Рут Веа.

Синопсис цікавий, хоч і вельми вторинний, а от реалізація щось не цейво. Написано якось примітивно, наївно і в цілому не захопливо, авторка мені не дуже зайшла.
Завʼязка проста і це все ми вже читали неодноразово (не кажучи вже про жирну відсилку на Генрі Джеймса) - няня приїжджає до заможнього маєтку, діти виявляються проблемними, батьки загалом відсторонені й майже не бувають вдома.
Моторошні описи взаємодії з купою дітей це саме по собі дуже кріпово, а тут ще й якийсь особливо розумний дім з технологіями постійного спостереження і контролю. Бррр.
Книга неприємна на фізичному рівні, некомфортна і турбуюча, всі ці постійні проблеми і агресія від дітей, з якими ніяк не порозумітися. Та й головна героїня непослідовна й не дуже розумна, важко їй співчувати. Але більш за все тут приголомшила хазяйка дому — народити чотирьох (!) дітей, щоб на 90% часу сплавлювати їх на няньок. Ну таке.

Атмосферно-зимовий клаустрофобний детектив в стилі «абсолютно нікого не шкода».
Я не змогла проникнутися цією історією, проблематикою і персонажами, натомість просто дотерпіла її до кінця.
Це друга книга авторки, що я прочитала, й тут знов неймовірно бісяча головна героїня, і ця навіть більше, просто якась безвольна тупиця і драма квін.
Сюжет теж якийсь ніякий, авторка пише дуже нудно, хоча і просто, що пришвидшує читання. Але події ходять по кругу, тупцюють на місці, повторюються дратуючим чином. Мотивація персонажів у більшості ситуацій незрозуміла, а реакція надмірна. Вони взагалі всі як топорні схематичні набори стереотипів, а не живі люди.
Інтрига тут теж така собі, вбивця зрозумілий з перших сторінок, і фінал теж не здивував.
Загалом в цій книзі найбільше мені сподобалося оформлення.

Перше знайомство з Рут Веа я вважаю вдалим початком, хочеться продовження. Книга захопила з перших сторінок, неочікувана розв’язка, цікавий сюжет.

Поки це найкраща книга Рут Веа, яку я читала . Я люблю книги про дружбу , про навчальні заклади , ну і звичайно великі таємниці . З однієї сторони мені було шкода дівчат , через те , як з ними поступили в навчальному закладі . Як їх обговорювали інші учениці , пліткували про них . Але з іншої сторони я розумію тих дівчат , бо ця групка подружок шкодила іншим , брехала їм і по суті самі налаштували всіх проти себе . Крім дружби , велику роль авторка приділила любові до дитини своєї . Мене дуже зворушило , як Амброуз відносився до своїх дітей , хоча його вчинки для багатьох були дивні . І в кінці нам відкрили таке сильне кохання між дівчиною і хлопцем , мене це так зворушило . Кінець просто розбив моє 💔 Люблю я книги авторки, вона і тримає інтригу , і читається легко , і теми такі важливі підіймає .

Це моє перше знайомство з авторкою
Починалося все ніби не погано, навіть сподобався цей вайб зустрічі колишніх однокласниць і спогадів про шкільні роки… Але…
Не знаю чи буде те, що я далі пишу спойлером, бо багато чого є в анотації 🤷🏻‍♀️
- такі хороші подруги і так довго не бачились 🤔
- кидають все і всіх і їдуть до подруги зі школи з якою майже не спілкувалися довгі роки🤔
- проживають в одному місті, але не бачаться 🤔
- поведінка героїні від якої йшла розповідь теж для мене відверто дивна
- десь на 20% книги більш менш вже розгадала «головну загадку»
Тільки під кінець почались динамічно розвиватися події і стало цікавіше. Але кінцівка👀ну важко сказати. Тому дуже змішані почуття від цієї книги. Чи читати дану книгу ? Звісно читати, можливо ваша думка буде інакшою 4/10⭐️

🍃🍃🍃
Дуже цікава манера опису, від імені двох персонажів 👌
І з часом розумієш, чому саме вони є головними 😉

📝 Розкішний гірський 🏞️🏘️ шале і компанія людей, які приїхали відпочити разом… що може піти не так, коли навкруги такий чудесний зимовий краєвид 👀
Ця поїздка мала згуртувати колектив, але шокуюча смерть і снігова лавина зводять нанівець всі плани…

❓Чи можна взагалі комусь довіряти ? Як розплутати ці таємниці і залишитись живим? Та який фінал нас очікує ?

📖 «У брехні таки є щось дуже заспокійливе»
📖 «Страх пробуджує в нас непомітні досі відвагу та зухвалість»
📖 «Усе розлетілося на друзки, і наші ролі - єдине, що залишилося без змін»

Після 100-ї сторінки я просто не могла відірватися 👀
І негативного персонажа здогадалася 👌
Захопливо, атмосферно і дуже цікаво 👏
Мій 💯 рекомендасьйон 👌
Маю всі книги Рут Веа, перекладені 🇺🇦 і обовʼязково прочитаю 😌👌