Рут Веа

«Один за одним» Рут Веа

Чи може вбивця бути жертвою?

Десятеро приїжджають на відпочинок у Шамоні. Вони не просто гості, а засновники та працівники компанії «Снуп»- це також застосунок в якому ти можеш слухати однакову музику з людиною на яку підписуєшся, як сказано у книзі, що це схоже на «вуаєризм для вух».

Для компанії настають переломні часи, тому у такій невимушеній атмосфері, герої мають обговорити, що робити далі.

Але по завершенню другого дня, зникає головний акціонер. Нещасний випадок чи вбивство? А ось має зійти лавина… Атмосфера напружена. Які таємниці мало б це сходження приховати під товщею снігу, дізнатись можна у цій гарнюні «Один за одним».

Це друга книга Рут Веа з якою я знайомлюсь, і мені вона набагато більше прийшлась до смаку. Різнохарактерні герої, музика 🎵 та непогано продумані вбивства - це те, що мене зацікавило та залишило приємний післясмак після прочитаного.

Від мене тверда ⭐️⭐️⭐️⭐️

Хоча книга позиціонується як детектив, вона має всі риси класичного готичного роману XIX століття. Якщо прибрати сучасні атрибути – смартфони, інтернет, транспорт, пірсинг і татуювання головної героїні – залишиться історія в найкращих традиціях англійської готики: старовинний особняк, сімейна таємниця, мовчазні слуги, атмосфера тривоги й містики.

Сюжет обертається навколо зникнення дочки місіс Веставей. Розгадка її долі чекає на читача лише в фіналі, хоча багато хто, ймовірно, здогадається про неї заздалегідь. Автор майстерно створює похмуру атмосферу, використовуючи символіку: написи на склі, передчуття, що пронизують роман, і, звичайно, сам особняк, де приховані темні секрети.

Головна героїня, Веставей, цілком відповідає канонам жанру. Вона навіть втрачає свідомість у потрібний момент – хоча це виглядає трохи дивно, враховуючи, що сучасна дівчина з татуюваннями, звикла до болю і постійного спілкування з різними людьми, навряд чи настільки тендітна.

Книга непогана, хоч і трохи затягнута. Це скоріше «жіноче» читання, але для поціновувачів драматичних історій, родинних скелетів у шафі та злочинів у закритому просторі – цілком гідний варіант у стилі Агати Крісті.

"Гра в брехню " - психологічний трилер від Рут Веа, який читається легко завдяки оформленню книги. Четверо подруг розплутують наслідки клубка брехні власної підліткової гри.

В книзі присутні детальні описи мистецтва та природи приморського містечка, місцями було нудно((

Захоплююча історія, яка не відпускає вас до самого кінця. Після цієї книги , захочеться перечитати всі романи цієї авторки. Дуже рекомендую , без спойлерів )

Книга, яка змусила мене підозрювати всіх і перевіряти, чи точно закриті двері.

Це той випадок, коли ти береш книгу в руки, плануєш почитати «ну, сторінок 20 перед сном» – і раптом вже четверта ранку, очі червоні, серце гупає, а відкласти неможливо. Напружена атмосфера, закрите приміщення, герої, яким не можна довіряти…

Цей трилер – як айсберг: здається, що все просто, але під водою ховається дещо більше. Головна героїня – це взагалі окрема історія. Вона не ідеальна, іноді дратує, іноді викликає співчуття, але вона жива. І переживаєш за неї так, ніби це твоя подруга, яка написала вночі: «Я в біді».

Мої емоції під час читання:
🚢 Окей, круїз, шикарна атмосфера, мені подобається.
😏 Щось тут не так…
😨 СТОП, ЩО??
😱 ХТО? ЯК? НАВІЩО??
💀 ВСЕ НЕ ТАК, ЯК ЗДАЄТЬСЯ.

Чи варто читати? Якщо вам подобаються книги, які змушують сумніватися у всьому, змушують нервово кусати губи й перегортати сторінки з думкою «Остання, і лягаю спати» – то так. Однозначно так.

"Жінка з каюти №10" – це трилер, після якого ви ще довго будете перевіряти свою каюту… або спальню.

Читала від видавництва РМ одну книжку «Одне за одним» дуже сподобалось, прочитала на одному диханні, дуже схожа по сюжету з книгою «Санаторій», але від РМ набагато краще, після цієї захотілось почати інші книжки РМ, особливо Рут Веа, пішла друга книжка та мені дуже сподобалось, а там почала інші читати та інші ❤️

Тільки почавши читати цю книгу, я її охрестив, як трилер, і до самого кінця вона залишилась трилером.

Початок інтригує: жінка сидить у в'язниці за вбивство і пише листа своєму майбутньому адвокату (як вона сподівається), аби той допоміг їй вибратись, і довести, що вона не вбивала дитину.
Далі ми знайомимось з головною героїнею, яку звуть Роуен Кейн, і дізнаємось про її становище, і те, як вона прагне працювати на одну родину.

- Хочу підкреслити характер головної героїні, яку можна сприймати з різних боків, бо вона доволі неоднозначна персона, і поступово ми будемо дізнаватись чому.
- Діти, за якими Роуен доглядає — це буквально "діти багатих батьків", які, як тобі здається, можуть тільки пакостити й нічого більше, але чи все так просто? Загалом, під час читання я декілька разів змінював думки про всіх дівчат (Медді, Еллі та Ріаннон), крім Петри, бо це така солодка булочка, що навіть моменти, коли вона спить, здаються дуже милими.
- Проте ця книга не тільки про няню й неприємних дітей. Я дуже не очікував це побачити, але паралельно нам ще розповідали декілька історій про людей, які раніше жили в цьому готичному вікторіанському будинку, який зараз облаштований за новітнім словом техніки.
- Мені ДУЖЕ сподобалась атмосфера книги, бо, читаючи її, я відчував певну насолоду, і спеціально розтягував, щоб більше насолодитись тим неперевершеним вайбом, який мені нагадав суміш трьох проєкт кінематографа: "Шпигун по сусідству", "Няньки", "Привиди маєтку Блай" (постери яких ви можете побачити в каруселі).
- Як людині, яка любить містику й передивилась всі сезони "Надприродного", було приємно гадати, чи все це справа рук привидів, бо в маєтку (або біля) нього гинуло багато людей.
- Можливо книга і може здаватись затягнутою, але для мене вона спрацювала. Хоч я і не фанат "в'язких" історій, але тут хотілось, аби було ще більше таких самих однотонних подій.

Звичайно, книга не обійшлась і без мінусів:
- В певні моменти, коли ми повертаємось в сучасність, нам постійно кажуть: "Найстрашніше буде ось-ось", але воно не стається, і виникає відчуття, ніби мене добрячи так намахали, але для одного разу ще можна пробачити, проте це відбувається рази три, а то й чотири.
- Не можу сказати, що мені було дуже моторошно. Мене більше дратували ці діти й деякі дії самої Роуен, хоча сама атмосфера дуже витримана.
- Твіст в кінці. Так, це було цікаво, він у мене навіть викликав емоції, але це не стало рушієм до дій, як в тій же "Камінь. Ножиці. Папір". Це просто є. А можна було трішки більше покопатись в цьому, зануритись в драму.
- НЕ справедливість цього світу (хто прочитає кінцівку, той зрозуміє).
- Доволі поспішне закінчення. Це було настільки неочікувано, що я ще десь сторінок п'ять перечитав, аби впевнитись, що все правильно зрозумів.

Загалом, як розмірений трилер ця книга дуже добре працює, 7,5 - 8 ⭐ для неї можу поставити з чистою совістю. Обов'язково планую і далі знайомитись з творчістю Рут Веа.

Психологічний трилер, не скажу що прям інтригуючий, але доволі цікаво спостерігати за кожним з героїв та їх секретами.

З цієї книги почалося моє знайомство з Рут Веа.
Це доволі атмосферний трилер, в антуражі елітного альпійського курорту, де група співробітників технологічного стартапу опиняється відрізаною від світу через лавину. Книга має сучасний стиль і напругу, властиву психологічним трилерам.

Авторка вдало передає почуття ізоляції, страху та наростаючого хаосу. Персонажі різні, часто неоднозначні, і в кожного є мотиви як для виживання, так і для підозри. Поступово атмосфера згущується, а тіні минулого наздоганяють героїв, змушуючи читача гадати, хто наступний стане жертвою.

Стиль написання динамічний, чергуються точки зору, що додає інтриги. Веа вміло балансує між психологічним напруженням та традиційними детективними елементами. Однак іноді розв’язка здається передбачуваною, особливо для тих, хто знайомий із жанром.

Загалом, Одне за одним – це атмосферний, напружений трилер із хорошою інтригою.

Одне за одним - моя перша прочитана книга від Рут Веа і боже, яка ж вона класна🔥🔥🔥
Неймовірна зимова атмосфера, засніжені гори, катання на лижах❄️ Сам сюжет це просто розрив, було дуже інтригуюче та цікаво до самого кінця, просто неможливо відірватися, пережила весь спектр емоцій, тепер обов'язково буду читати всі інші книги цієї авторки❤️
Ну і окремо хочеться виділити надзвичайно гарний зріз книги😍

Перше враження
Я завзята любителька трилерів. Жахи теж подобаються, але трилери здаються мені більш тонкими, інтелектуальними, такими, що грають на напрузі й психологічному дискомфорті. Перечитавши й передивившись безліч історій у цьому жанрі, я втратила здатність відчувати страх чи хоча б нервове напруження. Трилери для мене стали просто цікавими, атмосферними, але вже не лякаючими.

Але ця книга стала винятком. Вона, якщо не налякала, то змусила відчути той самий дискомфорт, межуючий із напругою. А для мене це дуже багато.

Що сподобалося:
📌 Незвичайний стиль оповіді — книга написана від першої особи, і це створює ефект живої пам’яті. Події спливають у свідомості героїні так, ніби відбуваються просто зараз, але раптово ремарка оповідачки рве цю ілюзію, кидаючи читача назад у теперішнє. Зазвичай автори розділяють минуле й теперішнє главами, абзацами чи навіть різним оформленням тексту. Тут же цього немає, і ці стрибки можуть траплятися посеред абзацу. Дивно, але в моїй голові це спрацювало дуже органічно.

📌 Реалістичність — усьому, що відбувається, віриш. Атмосфера занурює повністю. Відчуваєш, як головна героїня поступово втомлюється, як здають її нерви, як страх проникає в її життя. Вона не просто панікує — вона втрачає контроль, і ти це буквально відчуваєш. Навіть її фізичне виснаження через недосипання передано настільки точно, що й самому стає трохи не по собі.

📌 Сюжет і атмосфера — у книзі дуже вдало передані всі деталі, що створюють загрозливу обстановку: від надто розумного будинку, який починає дратувати, до параноїдальної матері, у якої на кожен життєвий крок є звід правил. Атмосфера гнітюча, але настільки добре виписана, що ти не можеш відірватися.

Що викликало питання:
Я рідко читаю трилери, не намагаючись вгадати, хто лиходій і що відбувається насправді. Але цього разу просто насолоджувалася текстом і дозволила авторові вести мене за собою. І тут нічого не завадило цьому зануренню — аж до фіналу.

Кінцівка залишила питання. Не можу розписати без спойлерів, у чому саме моє нерозуміння, але воно стосується мотивів того, що відбувається в останніх розділах. Можливо, хтось, хто читав, зрозуміє, що маю на увазі.

Підсумовуючи, ця книга, яку я відкрила майже навмання, виявилася несподівано сильною. Вона не просто динамічна й атмосферна — вона змушує відчувати. А це найкраще, що може дати хороший трилер.

Що не сподобалося:
📌 Головна героїня – джерело роздратування
З самого початку вона змальовується як вкрай нервова особа, що приймає ліки від тривожності, періодично запиваючи їх алкоголем. Вона панікує через кожну дрібницю і веде себе так, що всі навколо її просто ігнорують. І я їх розумію. Вона нічого не розслідує, а лише кидається на людей і нагнітає обстановку.

📌 Темп розповіді – черепашачий
Книга маленька, а події розгортаються настільки повільно, що починаєш нудьгувати. На початку хтось вдирається до квартири героїні. Згодом з’ясовується, що таке ж проникнення було й в іншого пасажира. Логічно припустити, що це якось пов’язано з убивством на лайнері? Ні. Це просто так. Лише для того, щоб у героїні загострилася параноя (хоча її і так вистачало).

📌 Детективна частина – примітивна
Умовно це герметичний детектив, де всі підозрювані на одному лайнері. Але от невдача – більшість персонажів зливаються в одну безлику масу. Вони постійно тиняються один до одного в каюту, з синцями, з підозрілою поведінкою, але абсолютно без індивідуальності. Жодної інтриги, жодної гри в "хто винен".

📌 Напруження – штучне
Головна інтрига будується навколо того, що героїня чує "сплеск, схожий на той, з яким тіло падає у воду". Звідки вона знає, як саме падає тіло? Я от, наприклад, почула б сплеск і подумала, що хтось щось упустив. Але ні, героїня одразу накручує себе до істерики. Ідея про написи на запітнілому дзеркалі виглядає як відчайдушна спроба нагнати містичної атмосфери, але в цьому контексті виглядає просто смішно.

📌 Розслідування? Ні, не чули
Зазвичай у детективах герой збирає докази, підозрює всіх навколо, зіставляє факти. Тут же героїня просто бігає в паніці й необачно розповідає всім про свої плани піти в поліцію. А злочинці, замість того, щоб просто її ігнорувати (що й так робить більшість), вирішують "неявно" її залякувати.

Вердикт:
Якщо ви хочете динамічний детектив із цікавими персонажами, то це точно не той випадок. Сюжет затягнутий, головна героїня дратує, інтрига не захоплює, а потенційно цікаві моменти зливаються в порожнечу.

👉 Висновок: почалося непогано, але в підсумку — розчарування.