Якщо шукаєте добротний трилер на кілька вечорів - відмінний вибір. Все як треба, є кілька непередбачуваних поворотів сюжету, і головного "злодія" я вичислити не змогла, і грішила на іншого персонажа, що великий плюс історії. Від мене все ж таки оцінка 7, бо історія розкачується доволі довго, але звісно це все потрібно винятково для кінцівки. Час я провела прекрасно, реально дуже кінематографічна книга. І так, добре що я не живу в "розумному домі", бо кукуха навіть від описаного в книзі їхала.)
Анонім
Все ж таки з Рут Веа в мене складні стосунки😅 Я продовжую її читати, але книги мені не зовсім заходять. Це вже третя історія - непогана, але знову чогось не вистачило.
Ця книга дуже нагадала мені Агату Крісті та «Ігри спадкоємців». Великий маєток, несподіваний спадок, сімейні таємниці ж - я таке обожнюю. Але тут перші 200 сторінок читалися трохи нуднувато.
Зрозуміла для себе: Рут Веа - це більше про детектив, ніж про трилер. І, мабуть, саме тому її називають сучасною Агатою Крісті.
У книзі йдеться не стільки про розслідування вбивства, скільки про стосунки матері й доньки, а також непрості життєві вибори.
Цікаво, що тут згадуються карти Таро. Якби я ще трохи в них розбиралася, то було б ще цікавіше читати й дивитися, чи справді авторка влучно передала значення кожної карти.
Було кілька моментів, які видалися нелогічними, і багато описів, яких цілком можна було уникнути. Але фінал мені сподобався - люблю, коли автори закручують сюжет, але водночас не втрачають сенс.
Рекомендую тим, хто ще не дуже багато читав у жанрі детективів і кайфує від сімейних таємниць і готичної атмосфери.
Анонім
Я довго вагалась, чи братися за цю книгу. Дізнавшись, що Рут Веа надихалася Агатою Крісті, злякалась — класичні детективи ніколи не були моєю сильною стороною: багато героїв, довгі діалоги і сухе розслідування. Але, на щастя, «Одне за одним» виявився зовсім не таким — він тримав мене у напрузі до останніх сторінок.
Події розгортаються в засніжених французьких Альпах, де команда стартапу приїздить на корпоратив до розкішного, але віддаленого шале. Після сходження лавини група людей залишається відрізаною від світу. Спершу все здається випадковим… але потім вони починають зникати — одне за одним.
Сюжет розвивається повільно, проте саме це дозволяє краще зануритись у кожного персонажа. Веа майстерно змальовує відносини, старі образи, приховані конфлікти — і поступово підводить до моменту, коли кожен стає підозрюваним. Особливо мене заінтригувала Ліз — з усіх героїв вона була найзагадковішою. Її мовчазна присутність притягувала: щось у її поведінці здавалося і підозрілим, і вразливим водночас.
У книзі відчувається вплив Крісті — обмежене коло підозрюваних, закрите приміщення, покрокове виведення кожного з них на чисту воду. Але водночас текст звучить сучасно, живо, і, щиро кажучи, мені було цікавіше, ніж у пані Агати. Динаміка героїв, стиль письма, внутрішнє напруження — усе це спрацювало на відмінно.
Наприкінці атмосфера згущується до межі. Коли лишаються лише кілька персонажів, починаєш шукати логіку в кожному слові, кожному погляді. Я підозрювала двох — і одного вгадала. Це подарувало особливе задоволення, бо означало, що авторка не переускладнила, але й не розжувала все за тебе.
«Одне за одним» — це чудовий варіант для тих, хто хоче розумний детектив, де важливі не лише тіла, а й психологія. Ідеально підійде для зимового вечора, коли хочеться не просто історії, а атмосфери, в якій можна загубитися.
Анонім
