Нові відгуки

Я довго вагалась, чи братися за цю книгу. Дізнавшись, що Рут Веа надихалася Агатою Крісті, злякалась — класичні детективи ніколи не були моєю сильною стороною: багато героїв, довгі діалоги і сухе розслідування. Але, на щастя, «Одне за одним» виявився зовсім не таким — він тримав мене у напрузі до останніх сторінок. Події розгортаються в засніжених французьких Альпах, де команда стартапу приїздить на корпоратив до розкішного, але віддаленого шале. Після сходження лавини група людей залишається відрізаною від світу. Спершу все здається випадковим… але потім вони починають зникати — одне за одним. Сюжет розвивається повільно, проте саме це дозволяє краще зануритись у кожного персонажа. Веа майстерно змальовує відносини, старі образи, приховані конфлікти — і поступово підводить до моменту, коли кожен стає підозрюваним. Особливо мене заінтригувала Ліз — з усіх героїв вона була найзагадковішою. Її мовчазна присутність притягувала: щось у її поведінці здавалося і підозрілим, і вразливим водночас. У книзі відчувається вплив Крісті — обмежене коло підозрюваних, закрите приміщення, покрокове виведення кожного з них на чисту воду. Але водночас текст звучить сучасно, живо, і, щиро кажучи, мені було цікавіше, ніж у пані Агати. Динаміка героїв, стиль письма, внутрішнє напруження — усе це спрацювало на відмінно. Наприкінці атмосфера згущується до межі. Коли лишаються лише кілька персонажів, починаєш шукати логіку в кожному слові, кожному погляді. Я підозрювала двох — і одного вгадала. Це подарувало особливе задоволення, бо означало, що авторка не переускладнила, але й не розжувала все за тебе. «Одне за одним» — це чудовий варіант для тих, хто хоче розумний детектив, де важливі не лише тіла, а й психологія. Ідеально підійде для зимового вечора, коли хочеться не просто історії, а атмосфери, в якій можна загубитися.

«Смерть місис Вествей»🐦‍⬛ сюжет розгортається навколо Гаррієт (Гел), яка ледве зводить кінці з кінцями після смерті матері. неочікувано вона отримує листа про спадщину від незнайомої їй місис Вествей. попри те, що вона розуміє, що сталась помилка, Гел вирішує скористатись ситуацією і вирушає до маєтку на похорон. там усе стає ще більш загадкове. родина, що зібралася, дивно поводиться, а в будинку панує відчуття тривоги та прихованої загрози. розкачувався сюжет повільно, моментами затягнуто. фінал навпаки ж був швидкий. гг моментами бісила своїми вчинками🙄 але мене зачарувала атмосфера: 🤍ворожіння на картах Таро🪄 🤍старий похмурий маєток з його не надто приємними🔮 мешканцями 🐦‍⬛ 🤍суперечки за спадок 🏰 🤍викриття давніх таємниць та обман🔮 🤍описи погоди, пізня осінь☂️ якщо хочеться атмосферної книги для дощових, а в ідеалі осінніх вечорів (щось останнім часом я не попадаю з вайбом пір року🥲), то ця підійде ідеально. 8/10⭐️

Книга починається з листа ув’язненої жінки адвокату. Вона говорить, що її звинувачують у вбивстві дитини, але вона цього не робила й просить їй допомогти. Далі від першої особи розповідається її історія. Для мене ця книга на один раз. В анотації сказано, що книга тримає в напрузі від першої до останньої сторінки. Але у мене такого не було. Напруга була лише останні сторінок 100. Фінал непередбачуваний, але залишає після себе питання, а я таке не дуже люблю. І навіть, коли авторка розкриває головний секрет героїні, це виглядає, як відчайдушна спроба викликати шокуючий ефект. Але у мене це викликало протилежний ефект – занадто банально. Читається книга легко і, хоч і не тримає в напрузі, але тримає увагу

Цікава книга. Проте є деякі діри в сюжеті, розчарування не повнотою кінцевої розв'язки. Виходячи з всього цього я б не назвала цю книгу детективом. Втеча? Так. Триллер? Ну міг би бути. Але ніяк не можу сказати що це повноцінний детектив. Переживання, почуття головної героїні, переживання втрати, все це прописано просто прекрасно. Але реалізація цієї драми та їсторії про можливе добро — у детектив ну хромає, м'яко кажучи. Весь сюжет книги чудово переносить тебе у реалі гг про її пошуки та переживання, ностальгію. Посил вчинення добрих вчинків, дуже гарно прописує історію наскрізь, що ці люди дуже допомогли їй своїми не дуже вагомими, на перший погляд, вчинками. Автор пише гарно, зрозуміло і не затягнуто. Книга читається на одному диханні, проте сліз (скла)- достатньо.

Це було моє перше знайомство з авторкою. І після прочитання цієї книги, я щиро сподіваюсь, що інші її твори будуть кращими. Книга абсолютно не вразила. Інтрига була, але вона не розгорнулась у щось дійсно захопливе. Вже коли розкрились всі карти, не покидало відчуття, що десь я вже щось подібне бачила або читала. Шкода витраченого часу.

Не люблю зимовий відпочинок. А після "Одне за одним" - тим паче. Це мій другий трилер від Рут Веа, і мені подобається. Як на мене, схожість із "Санаторієм" тут лише в декораціях. А декорації вкрай чудові й моторошні водночас: безкрайні засніжені Альпи, снігові бурі, лавини, фешенебельні готелі. 📖Сюжет. Початок нуднуватий. Забагато персонажів, доводилося періодично повертатися до перших сторінок, щоб розібратися, хто є хто. Та поступово події прискорюються, непомітно захоплюєшся. Розповідь ведеться від двох героїнь: Ерін (працівниця готелю) та Ліз (акціонерка й колишня працівниця компанії "Снуп"). З приїздом на курорт керівників та співвласників "Снупу" історія й почалася. Потихеньку авторка нас знайомить з героями, їхніми посадами в компанії, стосунками. Аж тут з гір сходить лавина — і наші герої залишаються відрізані від цивілізації. Й один за одним гості починають зникати... Щодо головного злодія: я замислилася про цього персонажа, але потім відкинула цього претендента з думкою "Та ну, дурня якась". І почала підозрювати всіх🤣 Трилер ближче до кінця перетворюється в гру на виживання, але читати було цікаво. Кінцівка ж - філософська психологія з одвічним питанням: жертва чи злодій? 💊Недоліки були. Як і в багатьох трилерах, куди ж без тупих дій і відсутності логіки, а особливо за екстремальних умов. ⭐ окрема зірочка за прекрасне оформлення книги ❄️ читати взимку в теплій кімнаті ❄ заваріть запашний чай ❄ книга для відпочинку, коли хочеться читати, але лінь напружувати мозок

Це легкий, але атмосферний детектив із готичним відтінком, який занурює у світ таємниць, спадку та сімейних скелетів у шафі. Головна героїня — Гел, дівчина, яка працює вуличною ворожкою, ледве зводить кінці з кінцями і має чимало боргів. Якось вона отримує загадкового листа зі звісткою про спадщину від незнайомої жінки — місис Вестевей. Гел розуміє, що це помилка, але вирішує скористатися шансом і поїхати на похорон, сподіваючись хоча б на якусь вигоду. Але коли вона приїздить до похмурого маєтку, де збирається вся родина, усе стає набагато заплутанішим. Атмосфера в домі дивна, кожен із родичів приховує щось своє, а минуле починає поступово випливати на поверхню. Це не надто динамічний трилер, радше повільний і затишний детектив із тією самою характерною для Рут Веа атмосферою — трошки темною, злегка моторошною, але без перебору. Особисто мені ця історія сподобалась — її легко читати, цікаво спостерігати за розплутуванням таємниць, і хоч сюжет не шокував, та післясмак залишив приємний. Ідеальний варіант для вечора, коли хочеться чогось загадкового, але не надто важкого.

Легко читається, можливо трохи клішований, але цікавий сюжет. Сподобалась, що історія описана від двох персонажів. Підходить для зимових читань, особливо якщо за вікном сніг.