Звабливі речі

Кожен з нас прагне визнання

Хочеться бути почутою, хочеться, щоб тебе побачили справжню, таку, якою не бачить ніхто інший. Іноді таке бажання переростає у комплекси, або змушує створити з себе іншу особистість.

Ванесса і Ніна належать до різних світів, різних соціальних можливостей, але обидві вони прагнуть любові, самоствердження, відчуття потрібності у цьому світі. Обидві оповідачки намагаються викликати у читача жалість до себе, виправдати свої промахи тим, що життя було до кожної з них по-своєму суворим.
Мені подобається цей стиль написання. І хоча деякі повороти сюжету були досить очікуваними, читати все одно було цікаво. І переклад мене потішив. До прикладу, фраза "катюзі по заслузі" така смачна і, на мій погляд, могла б стати епіграфом до цього твору.
Мені подобається, що одні і ті ж сцени подаються з різних точок зору. Так і в житті, ми не завжди розуміємо, чому людина зреагувала саме так, бо не знаємо якою вона бачила цю ситуацію.

Мені подобається, що тут є багато ліній: стосунки між партнерами, батьками і дітьми, братом і сестрою, молодятами, ворогами.
Мені подобається, як показано шалену владу красивого чоловіка над невпевненою у собі жінкою(жінками). Між рядків читалось "не робіть так!"
Мені подобається, що будинок теж є персонажем, таким похмурим, гоноровим і нав'язливим.
Мені подобається фінал, у якому всі отримали по заслузі👌, навіть якщо він дещо ідеалізований, я хочу, щоб саме так усе і було.

Мені НЕ подобається син р***ого олігарха - гидкий бездумний виродок заднього плану, який згадується на початку і в кінці, і ще згадка Ванесси про "анну карєніну" - хотіла здивувати світовою класикою🙄. Ці моменти цілком виправдані, але про них варто знати, щоб не пересмикувало від несподіванки, як мене😬

"У кожного своя правда,
І сила, і воля..."
Ця думка прийшла до мене десь на сотій сторінці роману. І до кінця я в ній тільки ствердилась.
Тут немає карколомних поворотів сюжету, але перегорнувши останню сторінку - сидиш/лежиш/живеш у прострації, переварюючи прочитане.

Книга про прощення і прощання, про помилки і спокуту, про ворогів і друзів, про реальне і ефемерне. Про руйнівну брехню і знищуючу правду. Про правду, яка дійсно у кожного своя. Ти можеш до безкінечності бути правим, праведним, правильним, але без відома бути чиїмось пішаком, і дуже боляче дізнатись, що нечесну гру веде той, кому ти довіряв беззастережно.

Дякую Рідна мова за неймовірне оформлення видання))))

Коли починала читати "Звабливі речі", очікувала захоплюючий трилер, однак, книга виявилася більшою мірою драмою з глибокими соціальними темами, ніж класичним трилером. Проте це її ніяким чином не псує.

Сюжет розгортається навколо двох жінок - Ніни та Ванесси, чиї долі тісно переплітаються через обман і взаємні секрети. Ніна - донька-мистецтвознавець-інструктур з йоги-аферистка і шахрайка змушена займатися крадіжками, щоб забезпечити лікування для своєї матері. Ванесса - інфлюенсерка, представниця славнозвісних old money, чий гламурний образ насправді ховає безліч трагедій і втрат. Її життя - привід для заздрощів сотень тисяч підписників, її люблять, її ненавидять, нею хочуть бути.

Власне, книга кричуще яскраво досліджує теми соціальних медіа, довіри та самоідентифікації. Як легко можна втратити себе у світі ілюзій і обману, який створюють соціальні мережі, і як це впливає на наше сприйняття реальності.

Ванесса, незважаючи на свою популярність та привілейованість, відчуває себе нещасною і самотньою. Її життя здається ідеальним лише на екрані гаджета, тоді як насправді воно повне болю, депресивних думок і самотності. Ніна ж легко користується тою інформацією, що дають соціальні мережі, зокрема і про нову ціль - успішну і багату Ванессу Ліблінг. Її веде безвихід, помста і жага наживи. Що ж з цього вийде?

І хоч історія не переповнена екшеном, психологічні аспекти тримають у напрузі до самого кінця. Невпевненість у щирості кожного персонажа додає історії інтриги (власне, всі персонажі тут дуууже ненадійні, починаючи від головних героїнь, закінчуючи partner in crime Ніни та її матусі, але при цьому вони з біса живі і зовсім не шаблонні). Опис локацій додає відповідної атмосфери - берег озера Тахо, гори, сніг, холодний і величний маєток Стоунхейвен... Тут всюди сховані родинні таємниці, з шаф випадають скелети і блукають привиди минулого.

І попри помірну оповідь, я не могла відірватися від цієї історії. Вона змушує замислитися про справжню природу щастя та успіху. Дуже хочеться подивитися на "Звабливі речі" на екрані і почитати інші книги авторки.