Колін Гувер знову зробила це. Вона взяла моє серце, покрутила його, пожбурила в стіну, обійняла, а потім ще раз пожбурила – просто щоб напевно. Це історія, яка починається легко, майже невимушено, але з кожною сторінкою затягує все глибше.

Я очікувала романтику. Я отримала емоційне торнадо. Це не просто історія про зустріч двох людей – це книга, яка перевертає уявлення про долю, вибір і те, як один день може змінити все.

Мої емоції під час читання:
😌 Ой, як мило!
😏 Ну-ну, цікаво…
😨 СТОП! ЩО??
😭 Я не підписувалася на таке!
😱 ААААААА!
😵‍💫 Я офіційно розбита.

Із гумору тут теж вистачає – персонажі обмінюються саркастичними репліками, від яких неможливо не усміхатися. Але будьте готові: ця книга вміє грати на контрастах, тому після сміху можуть прийти сльози.

Чи варто читати? Якщо хочете романтику з перчинкою, сюжет, який не залишає шансів на спокій, і героїв, які запам’ятаються надовго – однозначно так.

"9 листопада" – це не просто історія. Це карусель емоцій, з якої неможливо зійти.

Книга, яка змусила мене підозрювати всіх і перевіряти, чи точно закриті двері.

Це той випадок, коли ти береш книгу в руки, плануєш почитати «ну, сторінок 20 перед сном» – і раптом вже четверта ранку, очі червоні, серце гупає, а відкласти неможливо. Напружена атмосфера, закрите приміщення, герої, яким не можна довіряти…

Цей трилер – як айсберг: здається, що все просто, але під водою ховається дещо більше. Головна героїня – це взагалі окрема історія. Вона не ідеальна, іноді дратує, іноді викликає співчуття, але вона жива. І переживаєш за неї так, ніби це твоя подруга, яка написала вночі: «Я в біді».

Мої емоції під час читання:
🚢 Окей, круїз, шикарна атмосфера, мені подобається.
😏 Щось тут не так…
😨 СТОП, ЩО??
😱 ХТО? ЯК? НАВІЩО??
💀 ВСЕ НЕ ТАК, ЯК ЗДАЄТЬСЯ.

Чи варто читати? Якщо вам подобаються книги, які змушують сумніватися у всьому, змушують нервово кусати губи й перегортати сторінки з думкою «Остання, і лягаю спати» – то так. Однозначно так.

"Жінка з каюти №10" – це трилер, після якого ви ще довго будете перевіряти свою каюту… або спальню.

100 з 10, бо іншої оцінки просто не існує!

Є книги, які просто читаєш, закриваєш і йдеш далі. А є такі, які виривають тебе з реальності, тягнуть за собою, закручують у вихорі емоцій, і коли перегортаєш останню сторінку – залишаєшся сидіти, дивлячись у нікуди, бо тобі потрібно видихнути.
«Провулок Світлячків» – це саме така книга!

Я не просто її прочитала. Я пройшла крізь неї. Вона засіла десь глибоко в грудях і залишила там свій слід, такий болючий, але такий прекрасний, що я навіть не хочу від нього позбавлятися. Це книга про дружбу – справжню, непросту, живу, таку, яка буває раз у житті, і яка, якщо з’явилася, змінює тебе назавжди.

Крістін Генна пише так, що з перших сторінок ти вже не просто спостерігач – ти всередині цієї історії. Ти знаєш цих героїв, відчуваєш їхній біль і радість, проживаєш із ними їхні злети й падіння, злишся на них, переживаєш, любиш їх так, як любиш справжніх людей. Вони справжні. До останньої літери.

💔 Ця книга рве серце. Спочатку легенько дряпає. Потім починає давити. А потім – розриває. Але в цьому її сила. Бо це не вигаданий світ, не ідеалізована дружба, не ідеальні люди. Це життя. І воно буває жорстоким.

🔥 Ця книга – про вірність і зраду, про вибір, про біль і любов, про те, як іноді ми не цінуємо те, що маємо, поки не стає запізно.

💛 А ще вона – про тепло. Про ті моменти, які живуть у спогадах, які можна витягнути з глибини душі в найтемніші часи і зігрітися ними.

Я не знаю, як тепер рухатися далі. Як взагалі брати в руки іншу книгу, коли все ще відчуваю вагу цієї історії? Як жити з цим новим порожнім простором у серці, який залишила ця книга?

Чи рекомендую? Так. Але обережно. Бо «Провулок Світлячків» – це не просто книга. Це частина життя, яка залишиться з вами назавжди. 💛🔥

«Додому» – історія, яка затягує у свою таємницю та тримає в напрузі від першої до останньої сторінки!

Дім – це не просто стіни, не просто місце, де ти виріс. Це спогади, це люди, це історії, які формують тебе, навіть якщо ти не завжди їх знаєш. Але що, якщо повернення додому відкриває не лише минуле, а й секрети, які ніколи не мали виплисти назовні?

«Додому» – це книга, яка не дає спокою. Вона веде за собою, загортає у свою атмосферу й змушує перегортати сторінки одну за одною, бо залишити її на потім просто неможливо. Тут усе ідеально збалансовано: сімейна драма, темні таємниці минулого, детективний елемент, що тримає в напрузі, та персонажі, чиї долі неможливо сприймати байдуже.

З перших сторінок ти ніби стоїш на краю прірви, дивишся вниз і розумієш – варто зробити лише один крок, і тебе вже не відірвати. Ти думаєш, що розгадав таємницю? Ні. Вона набагато складніша, ніж здається.

Авторка майстерно грає з часом: минуле і теперішнє переплітаються, ніби два паралельні світи, що поступово стикаються. Кожен розділ – це ще одна нитка, що веде до істини, але ця істина завжди вислизає, залишаючи тебе в здогадах.

Якщо вам подобаються історії, які балансують між сімейною драмою та детективною загадкою, якщо ви любите сюжети, що змушують думати – «Додому» точно варто прочитати. 📖✨

«Пінгвіни кличуть» – це не просто продовження книги “Туди, де пінгвіни”. Це як очікувати милу історію про пригоди, а натомість отримати справжнє емоційне турне – від сміху до сліз, від захоплення до глибоких роздумів.

Ця книга – як повернення додому після довгої подорожі. Ти відкриваєш її, і ось воно: знайомі улюблені герої, той самий магічний затишок, який робить читання справжнім святом. Але водночас тут ще більше динаміки, ще більше пригод, і звичайно – ще більше пінгвінів).

Це книга про другі шанси, про людей (і не тільки людей), про те, що життя може повернути в будь-який бік, і навіть якщо здається, що все котиться не туди – можливо, це просто новий маршрут.

📖 Мої емоції під час читання:
🐧 Ооо, знову пінгвіни!
🌍 Антарктида й теплі береги? Дайте мені квиток, я хочу ТУДИ!
😂 Ха-ха, ця книга чудово піднімає настрій!
💛 Герої… вони такі живі, такі справжні!
✨ Закінчила. Мені терміново потрібен власний пінгвін!) 🐧

І ще – оформлення! Це видання (як і першу частину) хочеться не просто читати, а розглядати годинами. І це оформлення ідеально вписується в загальний настрій книги.

Чи варто читати? Без питань ТАК! Рекомендую всім, хто хоче хоч на трохи вирватися з рутини. Бо
дочитавши відчуваєш дивну суміш радості, натхнення і бажання помчати кудись за пригодами. Або хоча б у зоопарк, подивитися на пінгвінів. 🐧