Що таке «Протистояння»? Це величезна, складна, насичена подіями історія, яка охоплює цілий спектр тем та подій. Це вершина майстерності автора, найдовший роман Кінга, загальновизнана класика, все й одразу. Таке я чув про цей роман. І це правда, але як завжди, тільки частково.
Велика історія починається повільно. Першими на сцену виходять персонажі. Персонажі! Які ж майстерно вони прописані. Кінг — геній! Вони настільки глибокі та живі, що це складно передати словами.
Далі розгортається сюжет (а точніше, його розвиток поза тим, що можна прочитати в анотації) та наповненість. Тут виявляється перша проблема більшості масштабних історій — темп. Його можна було б зробити кращим. Час від часу нервуєш, що та чи інша частина книги здається нудною або затягнутою. На щастя, це відчуття швидко зникає. З іншого боку, покажіть мені ще якусь книгу на 1200+ сторінок, яка не має цієї проблеми.
А далі головне - сенси. Скажу жахливе, але я уявляю «Протистояння» як рафаелку. А що? Красива обкладинка, багатьом смакує, кожен шар на своєму місці, всі інгредієнти могли б чудово смакувати окремо, але разом — це просто вибух смаку.
Хрустка вафля, посипана кокосовою стружкою, — це тема держави та її поведінки у надзвичайних ситуаціях. Тут немає магії, все як у реальному житті на початку епідемії COVID-19 у 2020 році: дії уряду напрочуд безпорадні та невиважені. Як наслідок, суспільство дуже швидко деградує від сучасного ладу до анархії, де виживають найсильніші.
Густа мигдалева паста всередині — це тема суспільства та людської природи. Люди завжди залишатимуться однаковими. Ми завжди прагнемо створити уряд, встановити правила, і завжди творимо те, що зрештою нас знищить. Погляд Кінга, можливо, трохи надто простий для опису всього людства, але, боже, як це схоже на правду.
І ось твердий лісовий горішок у центрі — це тема релігії та боротьби добра зі злом. Стара як світ, актуальна як ніколи. Але не хвилюйтеся, навіть враховуючи, що тут є доволі прямі пояснення, що в книзі є Бог, є диявол, і вони зійдуться у двобої, «Протистояння» набагато глибше розмірковує на цю тему.
На завершення скажу, що загалом говорити про цю книгу важко. Мені подобаються деякі її частини, а деякі хочеться пропустити. Я знайшов там чудові думки, але вона не змінила моє життя. Я міг би її рекомендувати, але не всім. Це хороша книга, але не настільки довершена. Це рафаелка, але деякі обирають фереро роше.
Та я все одно її полюбив. Це була чудова подорож. Кінг виконав велику роботу, створивши цей епічний роман, і я радий, що прочитав його.
Що відбувається в світі після того, як вірус припинив вбивства? Після того, як 98% населення країни вимерло?
Люди групуються, намагаються збудувати все спочатку. Цей світ — страшний і неймовірний водночас. В магазинах повно продуктів, в аптеках — ліків. Вулиці всіяні мертвими людьми і пустими будинками, дороги — автомобілями. Це світ, в якому одночасно є все і нічого. Занурюючись в текст, ти відчуваєш себе там, в цьому світі, де все починається спочатку. Моторошно, страшно, але як же цікаво!
Що робити? За що хапатися? Приймати закони, відновлювати електроенергію чи водопостачання? З цим стикаються герої другого тому.
Для мене ця книга не така динамічна, як перша, але дуже цікава! Всі герої вже знайомі — легше орієнтуватися. Тут чимало містичного і філософських роздумів, протистояння добра і зла, харизматичний і загадковий антагоніст, кохання, надії, втрати. Але ці втрати ще болючіші — бо ж за 2 томи з героями зріднюєшся.
Друга частина теж дуже кінематогоафічна — читаєш, але водночас і бачиш, і відчуваєш. Я не втомлююсь дивуватися тому, як автору словами вдається створювати і настрій, і атмоферу, це неймовірно! Останні 200 сторінок прочитала на одному подиху за один вечір, хоча першу половину книги читала дуже довго і не могла визначитися зі своїм ставленням.
Книга, яку я символічно читала у ковідному відділенні, лежачи з кисневою маскою під крапельницями. Коли буйний дідуган із сусідньої палати перестав кничати і вимагати уваги щопівгодини, почала переживати, щоб не відкинутися самій, не дочитавши.
Майстерність Кінга - у вмінні створювати світ, який буде максимально натуральним, та історію, яка буде цікавою для аудиторії з різним бекграундом та розумовими здібностями (бо була дуже свідома, що тоді через хворобу та температуру ці здібності в мене значно мінуснулися).
І хоч ця книга є (дуже спрощено) класичною історією про боротьбу добра і зла, вона не є банальною чи передбачуваною. Як і будь-яка сутичка цих сил у нашому житті визначається не тільки обставинами, а й особистим вибором кожної людини.
Попри слабкість мого тодішнього розуму, оповідання жодного разу не здалося розтягнутим чи складним для сприйняття. Інтриги і загадки, звісно, мають місце, але мотивація персонажів, їхня сутність і вчинки дуже добре прописані, без суперечностей та недолугостей.
Стівен Дональдович пише перконливо і про переживання благенької старої, яка вночі несе кур кукурудзяними полями, і про відтінки переживань молодого нарколиги з mommy issues.
Із задоволенням перечитаю в нинішньому стані, щоб виловити більше відсилок)))
P/S. Як собачник переживала за песика як за себе =)
