Що таке «Протистояння»? Це величезна, складна, насичена подіями історія, яка охоплює цілий спектр тем та подій. Це вершина майстерності автора, найдовший роман Кінга, загальновизнана класика, все й одразу. Таке я чув про цей роман. І це правда, але як завжди, тільки частково.

Велика історія починається повільно. Першими на сцену виходять персонажі. Персонажі! Які ж майстерно вони прописані. Кінг — геній! Вони настільки глибокі та живі, що це складно передати словами.

Далі розгортається сюжет (а точніше, його розвиток поза тим, що можна прочитати в анотації) та наповненість. Тут виявляється перша проблема більшості масштабних історій — темп. Його можна було б зробити кращим. Час від часу нервуєш, що та чи інша частина книги здається нудною або затягнутою. На щастя, це відчуття швидко зникає. З іншого боку, покажіть мені ще якусь книгу на 1200+ сторінок, яка не має цієї проблеми.

А далі головне - сенси. Скажу жахливе, але я уявляю «Протистояння» як рафаелку. А що? Красива обкладинка, багатьом смакує, кожен шар на своєму місці, всі інгредієнти могли б чудово смакувати окремо, але разом — це просто вибух смаку.

Хрустка вафля, посипана кокосовою стружкою, — це тема держави та її поведінки у надзвичайних ситуаціях. Тут немає магії, все як у реальному житті на початку епідемії COVID-19 у 2020 році: дії уряду напрочуд безпорадні та невиважені. Як наслідок, суспільство дуже швидко деградує від сучасного ладу до анархії, де виживають найсильніші.

Густа мигдалева паста всередині — це тема суспільства та людської природи. Люди завжди залишатимуться однаковими. Ми завжди прагнемо створити уряд, встановити правила, і завжди творимо те, що зрештою нас знищить. Погляд Кінга, можливо, трохи надто простий для опису всього людства, але, боже, як це схоже на правду.

І ось твердий лісовий горішок у центрі — це тема релігії та боротьби добра зі злом. Стара як світ, актуальна як ніколи. Але не хвилюйтеся, навіть враховуючи, що тут є доволі прямі пояснення, що в книзі є Бог, є диявол, і вони зійдуться у двобої, «Протистояння» набагато глибше розмірковує на цю тему.

На завершення скажу, що загалом говорити про цю книгу важко. Мені подобаються деякі її частини, а деякі хочеться пропустити. Я знайшов там чудові думки, але вона не змінила моє життя. Я міг би її рекомендувати, але не всім. Це хороша книга, але не настільки довершена. Це рафаелка, але деякі обирають фереро роше.

Та я все одно її полюбив. Це була чудова подорож. Кінг виконав велику роботу, створивши цей епічний роман, і я радий, що прочитав його.

Вирішивши познайомитися з автором, я довго не міг визначитися, яка робота має стати першою в наших із ним відносинах. Такі шедеври, як “Воно”, “Протистояння” та велика кількість коротших історій приваблювали мою увагу, але, як людина, яка обожнює фантастику, я не зміг пройти повз “11.22.63”. Вбивство Кеннеді, подорожі в часі та непогана екранізація (судячи з відгуків в інтернеті) — що може бути краще? І дійсно, нічого. Збережу ваш час: роман чудовий, вартує кожної витраченої хвилини, тож біжіть і читайте.

Роман “11.22.63” — це той випадок, коли ти, ще не відкривши книгу, вже знаєш, про що вона. Анотація досить добре окреслює історію, і недосвідчений читач може запитати себе: “Навіщо мені читати 1000 сторінок, якщо я і так знаю, чим все закінчиться?” Ох, якби все було так просто…

Кінг пише майстерно. Незважаючи на те, що я читав “11.22.63” англійською, я на 100% занурився в історію. Відсилки, референси, опис епохи та персонажі — все це виконано так чудово, що аж захоплює подих. Наприклад, Кінг настільки яскраво описує Америку 60-х, що, крім того, що вона мені снилася ночами, це був перший раз у житті, коли люди уві сні говорили англійською, фразами з книги. Це щось неймовірне.

Кінг інтригує. Та пастка, в яку ми потрапляємо, прочитавши анотацію, — лише перша на нашому шляху. Сюжет у книзі робить декілька несподіваних поворотів, правила гри змінюються, персонажі ростуть, а любовна історія додає цьому всьому глибини та гостроти емоцій. Забудьте про те, що це книга про переміщення в часі. “11.22.63” — це історія кохання, написана зрілою людиною, у якій немає місця для дурниць, але є місце для вчинків. Все як у старі добрі часи.

Кінг змінює перспективу. Старі добрі часи, а саме 60-ті, — це молодість автора. У 63-му йому якраз було 16 — час, коли кольори яскравіші, рутбір усе ще смачний, а дівчата... Все палає життям, і кожна емоція сприймається за чисту монету. Ось про це і є ця книга. Кінг занурюється в минуле з головою, відповідаючи на питання: «А що, якби?», перевіряючи, чи дійсно те, як було, — це саме те, як воно повинно було бути. А що, якби ми могли змінити минуле, що, якби ми обрали інший шлях, що, якби ми прожили життя інакше? Ці питання близькі кожному з нас, і в розкритті цих питань часто й розкривається вся краса і сенс життя.

Підсумую коротко. Ця книга обов’язкова до прочитання, якщо вам цікавий Кінг. Це найкращий вибір, якщо ви ніколи не читали Кінга (особливо, якщо можете читати англійською). Це шедевр, який змінив мене, і я бажаю, щоб змінив і вас.