Книга Кінга, про яку не хочеться розсуждати та писати довгий відгук. Хочеться просто сказати іншим - прочитайте, якщо ще не зробили цього.

Ідеально, якщо зробити це без спойлерів і оціночних суджень інших людей.

Це щось із того базового, що при ранньому прочитанні дає багато і відкладається надовго, і до чого хочеться повертатися в зріліші роки.

Багатошарова історія, що лякає справжніми монстрами - звичайними людьми, які чекають на страту за скоєні злочини, або гірше - натискають на рубильник. Або ЩЕ гірше - яких ми зустрічаємо у буденності життя.

Книги Стівена Кінга містичним чином припадаються на відповідні моменти у моєму житті.

Якщо Протистояння в мене читалося у ковідній палаті під кисневою маскою, то Доктор Сона припався на початковий етап відмови від алкоголю. Who knows - knows.

Проблеми з алкоголем Стівен Дональдович виписав дуже натурально, адже мав їх у своєму житті. Та з такою самою натуральністю виписані події містичні і тут залишається здогадуватися про особистий досвід письменника.

Як автор Кінг вміло бере звичайні вибрики людського мозку і адаптує їх у свій світ із магією, Сяйвом та енергетичними вампірами. І ти вже не знаєш, чи так співпало, що половину того ти бачив у своїх снах, чи може це дійсно відголоски якоїсь давної сили? То може самотня прогулянка лісом увечері не така й добра ідея...

І звісно ж, безцінні відсилки на інші твори Кінга, окрім, безумовно Сяйва. Світи накладаються один на одний і персонажі різних проходять повз, іноді навіть вітаючись, ніби сусіди, які зустрічаються у ліфті по дорозі на роботу.

Твір традиційно для творчості Кінга буде цікавий різним людям із різним світосприйняттям та життєвим досвідом. І як глибинні розкопки людської душі та особистих виборів, і як оповідь про боротьбу з внутрішніми демонами, і як захоплива історія з привидами, погонями, подорожами у снах і наяву.

Книга, яку я символічно читала у ковідному відділенні, лежачи з кисневою маскою під крапельницями. Коли буйний дідуган із сусідньої палати перестав кничати і вимагати уваги щопівгодини, почала переживати, щоб не відкинутися самій, не дочитавши.

Майстерність Кінга - у вмінні створювати світ, який буде максимально натуральним, та історію, яка буде цікавою для аудиторії з різним бекграундом та розумовими здібностями (бо була дуже свідома, що тоді через хворобу та температуру ці здібності в мене значно мінуснулися).

І хоч ця книга є (дуже спрощено) класичною історією про боротьбу добра і зла, вона не є банальною чи передбачуваною. Як і будь-яка сутичка цих сил у нашому житті визначається не тільки обставинами, а й особистим вибором кожної людини.

Попри слабкість мого тодішнього розуму, оповідання жодного разу не здалося розтягнутим чи складним для сприйняття. Інтриги і загадки, звісно, мають місце, але мотивація персонажів, їхня сутність і вчинки дуже добре прописані, без суперечностей та недолугостей.

Стівен Дональдович пише перконливо і про переживання благенької старої, яка вночі несе кур кукурудзяними полями, і про відтінки переживань молодого нарколиги з mommy issues.

Із задоволенням перечитаю в нинішньому стані, щоб виловити більше відсилок)))

P/S. Як собачник переживала за песика як за себе =)