Котолог
Позивний для Йова. Хроніки вторгнення
"Я хочу це все забути. Я хочу цього ніколи не забувати" Страшно бачити, що на сторінках цієї книги оживає не минуле чи вигадка, а сучасна історія, яка, як би не було страшно, стала нашою щоденною реа...читати далі →
«Я хочу це все забути. Я хочу це ніколи не забувати» Хочу щоб ця книга була прочитана всіма і перекладена на інші мови. Важко читати і згадувати пережите, але гірше це забути про цю війну росії проти...читати далі →
Я знала, що буду над нею плакати. Але хіба це причина не читати? Ви знаєте, про що вона. Але чи знаєте, як? На мій погляд, щось як поєднання щоденника і репортажу: факти і емоції через ці факти. Це ...читати далі →
Важлива документація рефлексій на травмуючі події повномасштабного вторгнення росії на Україну.
«Позивний для Йова» - це згусток реальності першого року повномасштабного вторгнення. Якщо вам зараз важко читати про те, що відбувається кожного дня в Україні, про війну і злочини рф - краще відкладі...читати далі →
Книга схожа на щоденник, автор пише швидку реакцію на події.
Автор постійно згадував який день повномасштабного вторгнення в книзі, тому ось. На 959-й день повномасштабного російського вторгнення в Україну я прочитала цю книгу, на 962-й день пишу відгук. Зброй...читати далі →
5/5 ⭐️ Автор постійно згадував який день повномасштабного вторгнення в книзі, тому ось. На 959-й день повномасштабного російського вторгнення в Україну я прочитала цю книгу, на 962-й день пишу відгу...читати далі →
Я хочу це все забути. Я хочу цього ніколи не забувати. ⠀ Книжка, яка замінила мені в один момент психолога. З нею я відрефлексувала, виплакала та ожила знову. Дуже щемко та відверто про перший рік піс...читати далі →
Знаю, що багато кому важко читати книги про війну, але навіть попри біль і смуток ми зобов'язані зберегти пам'ять про ці події. Якщо не маєте сил зараз читати цю книгу, то все одно купіть на потім, чи...читати далі →
Опис
Олександр Михед почав писати книжку «Позивний для Йова» у перший день широкомасштабного вторгнення, що трапилося на восьмому році російсько-української війни. Автор працював над книжкою протягом тринадцяти місяців, писав про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації. Про те, як змінюємося ми, як наша повсякденна мова стає мовою війни, колись звичні й важливі речі — болючими тригерами, а певні відчуття та емоції — такими, які хочеться забути, але й водночас запам’ятати назавжди.
Ця книжка не є винятково рефлексією автора, радше навпаки: він зібрав й виклав думки і переживання багатьох українців протягом першого року вторгнення. Українці, як і колись старозавітний Йов, нині проживають жахливі втрати. Як ми втрачаємо найрідніших друзів і домівки? Як змінюються українські діти і яку постпам’ять матиме наступне покоління? Врешті — хто кожен із нас у цій війні?
Премію імені Юрія Шевельова за найкращу українську книжку есеїстики 2023 року отримав письменник Олександр Михед.
Інші книжки автора
