Уявіть, що ваше тіло – це вмістилище для ще чотирьох людей. Таку ціну платять ті, хто народжується в суспільстві майбутнього, перенаселеному та спаплюженому людьми: за власним вибором ти обираєш, ким станеш – гедоністом, андроїдом, робітником чи цілою комуною, як наші головні герої. Їх п’ятеро і вони ділять одне тіло, але це нічого страшного, адже тіло більше не є чимось більшим за звичайний сосуд, а справжню цінність має лишень час. Час, який можна прожити, тут як валюта, тому коли нашим героям пропонують отримати цілих двадцять років, вони сліпо погоджуються, що призводить до низки трагічних подій…
Отже, я, насправді, маю претензії до книжки, але спочатку про те, що сподобалося. Сам задум доволі цікавий, я постійно проводила паралелі з «Першому гравцеві приготуватися», бо всі ці ігри та квести, які описувалися в книзі, давали мені приємні підліткові флешбеки. Книжок із подібним змістом я, насправді, ще не читала і сам концепт був чудовим…поки автор не взявся його розписувати. Того, що мені не «зайшло», все ж в рази більше: це, по-перше, авторська оповідь. Я вже неодноразово писала тут у відгуках, що мені важливо, аби діалогів/дій/описів/внутрішніх монологів персонажів було більш-менш порівну, але ця книга на 90% складається з концентрованих дій, за якими погано проглядаються думки та мотиви персонажів: вони все будуть проговорювати словами через рот, майже не залишаючи простору для цікавих зачіпок та думок.
По-друге, самі персонажі. Вони надзвичайно пласкі та вся їхня особистість будується виключно на одній-двох характеристиках, які автор, до того ж, одразу демонструє на перших же сторінках: от вам персонаж-качок, вся personality якого будуватиметься на його одержимості спортом, а от вам зле стерво, яке буде злим стервом фактично від початку до кінця, з мінімальними змінами в своєму настрою та у своїй мотивації. Такі персонажі, може, в певних ситуаціях виглядають кумедно і карикатурно, але в тому сетінґу, в який їх автор вмістив, вони виглядають абсолютно по-дитячому наївними та нереалістичними. З цього ж випливає моя претензія до кінця історії: якщо на початку всі дурощі персонажів я ще могла терпіти, то коли автор розкрив нам мотивацію «головного злодія», то моя віра в те, що відбувається між цими всіма персонажами остаточно розбилася на друзки. Тобто ЦЕ ВСЕ відбулося через НАСТІЛЬКИ НЕЗНАЧНУ РІЧ? А могло б виглядати більш реально, якби автор не лінувався прописувати бодай мінімальну мотивацію своїх персонажів, а не тільки їхні дії.
А ще тут купа «злих рускіх», що теж дуже ріже око. Банальнішу річ було й геть придумати. Та й загалом, книжка ду-уже намагається бути «крутим голлівудським блокбастером» і, можливо, дійсно отримає колись екранізацію, адже читається вона більше як сценарій, аніж повноцінна художня книжка…
Візьмемо трішки ідей з фільму «Час», додамо квестів з серіалів «Аліса в прикордонні» та «Гра в кальмара», додамо свіжих антиутопічних ідей - і маємо класну історію, від якої важко відірватись!
«ПʼЯТЕРО» Ґай Морпас
➡️ ЩО МАЄМО?
Людство нарешті вирішило проблему перенаселення! Мало того, що кожна людина, досягнувши 17-річного віку, по суті обирає, скільки років проживе. Тому що існує 4 типи людей, з обмеженою кількістю років для життя.
Так ще й один з цих типів - комуна: по суті таке собі тіло-гуртожиток для 5 особистостей. Доба розподілена між ними рівними частинами.
От такою комуною і є головний персонаж.
І одного дня виявляється, що одну з особистостей стерто. Чому, хто і за яких обставин - ось це ми і будемо зʼясовувати під час читання.
➡️ ЯК ЧИТАЛОСЬ?
Мене захопило з перших сторінок!
По-перше, який цікавий антиутопічний світ! Цей вибір того, ким ти будеш і відповідно, скільки років проживеш.
Ці різноманітні ігри, щоб виграти собі трішки часу - валюти того світу.
По друге, в кінці книжки є qr-код на тест-визначення особистості згідно розподілу світу книги. Під час читання я вже подумки обрала для себе, ким би я хотіла бути в тому світі, тому була дуже здивована, коли тест підтвердив мій вибір і видав той самий результат!
По третє, дуже комфортна структура оповіді: чергування розділів від основних персонажів. Все досить лаконічно та концентровано.
Так, акцент тут на подіях, а не на антиутопічній світобудові, тому деяких моментів бракувало. Але, напевно, якби пояснень та описів було додано більше, то все затягнулося б і перестало тримати інтригу.
Коротше, мені - поціновувачці антиутопій, дуже сподобалось☺️!
Якщо також любите цей жанр - спробуйте! Думаю, вам буде до смаку.
Ця книжка вразила мене своєю захоплюючою та заплутаною історією. Я не очікувала, що книга буде такою цікавою, і, чесно кажучи, навіть засмутилася, коли вона завершилась. Автор вдало створює напругу, а розвʼязка дійсно стала несподіваною — хоча я й сподівалася на якийсь твіст. Ця історія залишила по собі глибокі враження, раджу дуже!
