Ґай Морпасс

З науковою фантастикою та антиутопіями у мене завжди були складнощі — мій мозок просто відмовляється адекватно сприймати події такого жанру. Чому? Сама не знаю… Можливо, просто важко знайти «свою» історію в цьому світі високих технологій, альтернативних реальностей і глобальних катастроф. Так само, як і з романтичними комедіями — жанр повз мене.

Книга Гая Морпасса «Пʼятеро» занурює нас у світ, де свідомість однієї людини зберігається в тілі, яким по черзі користуються п’ятеро осіб. Усі вони мають різні характери, цілі та таємниці. Коли одна з них гине, решта повинні розібратися, хто з них — убивця. Ідея, погоджусь, доволі оригінальна, і я дійсно покладала великі надії на детективну складову.

Але, на жаль, сюжет мене не зачепив. Читати було не цікаво — події розвивалися повільно, а персонажі залишилися для мене віддаленими й неживими. Я надіялась, що інтрига й розслідування компенсують жанрову складність, та, на жаль, цього не сталося. Нудно — ось головне слово, яким можу описати свій досвід читання. А для мене це — вирішальний фактор у оцінюванні книги.

Можливо, для поціновувачів жанру ця книга відкриється з іншого боку, але для мене — це був радше експеримент, який не вдався.

Цікаві, живі персонажі. Напружена атмосфера від самого початку. Хоча здогадатися, хто поганець, було можливо, це не зіпсувало мені враження.

Ця книжка вразила мене своєю захоплюючою та заплутаною історією. Я не очікувала, що книга буде такою цікавою, і, чесно кажучи, навіть засмутилася, коли вона завершилась. Автор вдало створює напругу, а розвʼязка дійсно стала несподіваною — хоча я й сподівалася на якийсь твіст. Ця історія залишила по собі глибокі враження, раджу дуже!

Я люблю антиутопії. Це ніби зазирнути в один з варіантів майбутнього, яке чекає на людство. І варіант описаний Г. Морпассом є дуже цікавим.
Нарешті людство вигадало спосіб боротьби з перенаселенням, але він є досить радикальним. У 17 років кожен має обрати для себе один з варіантів: стати робітником і жити своє життя та працювати на благо суспільства, стати гедоністом, але відмовитися від більшої частини свого життя, обрати роль андроїда та перенестись в роботизоване тіло або долучитися до комуни - тіла, яке ділять одразу п’ять свідомостей. Найбільшою цінністю стає час, який можна виграти у парках смерті, щоб продовжити своє існування.
Мої враження від книги я б передала так: спочатку було надзвичайно цікаво, потім, я переконувала себе, що все не може бути так банально….і в фіналі все перекрутилося досить небанально, хоча хто головний протагоніст я здогадалася задовго до фіналу. Мені сподобалося.

Ідея неймовірна, реалізація хороша, кінцівка злита… на жаль(

Мені сподобалася книга. Вигаданий автором світ цікавий, складний і наповнений багатьма сенсами. Читати було легко і захопливо. Хоча історія і відбувається в технологічному світі майбутнього, вона фокусується на стосунках людей, їх спроможності до взаєморозуміння в безвиході, в складних умовах, в яких вони опинились. Характери героїв описані добре. Проте було кілька мінусів, що зіпсували враження від читання.

Я розгадала хто антагоніст на першій третині книги. Він дуже очевидний. Автор не каже прямо, не веде оповідь від його лиця, але здогадатися так легко, що я усю наступну книгу думала чи це не спеціально зроблено. Може автор вирішив пограти у гру де читач знає хто злодій, а герої ні і ми спостерігаємо як антагоніст плете інтриги, досягаючи своєї мети. Та в кінці зрозуміла що я надто багато очікувала від автора. Щоб не спойлерити, скажу що мені не сподобалась розв'язка антагоніста, його кінець в історії. Мені сподобалось розв'язка того хто лишився живий, вона дуже підходить історії, хоча і не є надміру позитивною.

В якийсь момент почав діяти на нерви один момент. Отже, головні герої це комуна. П'ять людей в одному тілі. Вже 25 років вони живуть по одному конкретному розкладу. У кожного є визначені 4 години на день в тому самому порядку. Завжди! І тут один із них купує одну річ у "мафіозі". Вони тричі ходили до нього, будучи різними людьми і ніхто з них не додумався запитати о якій приблизно годині дня до нього приходив той, хто купив ту річ? Навіть Бен, який серед них ніби найрозумніший? Як так? Хіба це не очевидне питання для того, хто живе в такому режимі. Звичайно злодія розкрили б відразу і не було б про що читати, але ну серйозно. В кінці сам антагоніст про це згадує. Ніби автор в якийсь момент зрозумів, що пропустив таку очевидну річ і вирішив її проговорити його словами.

Попри вище описане, книгу я дочитала із цікавістю і хочеться її перечитати, щоб іще раз пережити всі події, помітити елементи історії, на які не звернула увагу в перший раз. Почитати раджу!

Історія, яка просто проситься на екрани і обіцяє стати захопливим серіалом, якщо хтось візьметься за реалізацію.

Тож що ми маємо? Світ майбутнього, хвороби переможені, тож треба якось контролювати кількість населення. На вибір є різні варіанти, один з яких утворити комуну - «жити» пʼятьом в одному тілі. От тільки не факт, що вам сподобаються сусіди.

Історія динамічна та тримає увагу з перших же сторінок, мені було цікаво дізнатись яким же чином герої прийшли до того, де вони є, як все влаштовано в цьому світі і куди взагалі нас веде сюжет.
А ще не давало спокою питання – що ж там такого сталось, в тому Монреалі?

Хоча світоустрій тут не головний — йому приділено рівно стільки уваги, щоб читач зрозумів що до чого та як це працює.
По тексту розкидано достатньо підказок, тож розвʼязка не стала для мене сюрпризом, проте це зовсім не зіпсувало вражень, адже процес був дійсно захопливим.

Якщо хочеться чогось, що легко читається, динамічне та цікаве - «Пʼятеро» гарний вибір.

🐉 Книжкова Драконка

Цікава альтернатива світу майбутнього і методи боротьби з перенаселенням планети. Трішки мені не вистачило фіналу.

Це була дуже крута пригода.
Історія дуже цікава - створений для читача всесвіт, такий собі кіберпанк; неочікувані події, відносини персонажів - мені все сподобалось.

Окремо хочу відмітити характеристики самої книги: шрифт, папір, те як вона розкладається і те що не треба роздумувати корінець щоб книга не закрилась сама - це кайф.

Книга, яку я читала з неабиякою цікавістю, адже автор вміє закрутити, відвести очі, де треба, показати щось під мікроскопом.

Ми маємо світ в якому переможені хвороби та смерть могла б стати майже легендою. Утопія? Ну, майже, але все ж потрапимо в антиутопію.
Всі люди розділені на свого роду касти, які диктують тривалість їх життя. Головні герої живуть в "комуні", тобто 5 їх свідомостей об'єднані в одному тілі, яким вони користуються кожен у свій час.

І ось цю п'ятірку занесло в парк, де ігри йдуть не на гроші, а на дні, місяці й роки життя...
Дехто з них отримає спокусливу пропозицію, а дехто зникне...

"Чотири дні тому нас у цьому тілі було п’ятеро, ми прийшли сюди порозважатися й спробувати виграти трохи часу. Нахабні й впевнені"

Багато незрозумілих і дивних речей відбудеться в цьому парку, але хто в цьому винен? Чому саме їх комуна? І хто така, в біса, Емі Бьорд?

Читати цю книгу було дуже цікаво, адже ми дізнаємось певні події з життя комуни очима різних її жителів. А також трохи моторошно, адже ігри на час, ух, які напружені.

Трилерно-детективна складова вдалась, хоча дещо з фіналу я передбачила, але далеко не все, автор зумів здивувати.

Якщо вам подобається щось незвичне, антиутопії та трилери, то хапайте читати 😉

Чи легко вам було після випускного визначитися зі своїм професійним майбутнім? Куди йти далі вчитися, ким працювати?
А уявіть, якби довелося обирати не професію, яку, зрештою, можна змінювати протягом життя, а тип людини, якою ви хочете бути. І я зараз не маю на увазі певні етичні якості, я говорю про найфізичніше, що може бути - ваш спосіб життя і його тривалість.

Отож, світ у далекому майбутньому. Люди змогли вирішити проблему з перенаселенням планети доволі оригінальним способом- перенесенням свідомості між фізичними тілами. І тепер останні - всього лише засіб переміщення, який можна легко замінити. А найцінніше, що має кожна людина - це час.

Звісно ж, без порушення законів не обходиться жодне суспільство. Тому і виникають так звані парки смерті - місця, де можна виграти собі трохи часу. Або померти. Саме в одне з таких місць і приходить комуна - один із чотирьох типів людей. Одне тіло в яке перенесено 5 різних свідомостей. Кожна з них має свої 4 години особистого життя, а решту часу проводить "вимкнена". І це саме по собі створює багато незвичних ситуацій. Але коли виявляється, що одна зі свідомостей просто зникла - все стає ще більш дивним і напруженим.

Історія дуже динамічна, в ній постійно щось відбувається. Розповіді від різних осіб додавали інтриги, складаючи шматочки історії в один загальний пазл. Цікаво було спостерігати, як персонажі виборюють час в іграх. Дуже тонко зображені моменти, коли людина починає розуміти, що це кінець.

Книга здалася трохи поверхневою, певно через те, що дій значно більше, ніж опису персонажів, їх мотивації і світобудови взагалі. З неї вийшов би першокласний голлівудський блокбастер, для "книжкового блокбастеру" бракує глибини. Хоча Бенова унікальність (все підраховувати) свідчить про те, що автор може створювати цікавих персонажів і може порадує нас другою книгою.

У далекому майбутньому люди живуть у штучних тілах, які можна міняти. Свідомість п'яти людей, дуже різних за характером і досвідом, поділяють одне тіло. Разом вони намагаються заробити гроші на нове тіло, але вплутуються в небезпечну авантюру.

Морпасс пропонує цікавий погляд на те, як технології можуть змінити наше життя і уявлення про себе, книга тримає в напрузі до самого кінця.
Кожен з п'яти героїв має свою власну історію і мотивацію.
Автор порушує питання про сенс життя, цінність часу, дружбу і зраду.

"П'ятеро" - це не просто розважальна книга, а й глибокий роздум про майбутнє людства. Книга змушує задуматися над цінністю життя, свободи і людських стосунків, не дає однозначних відповідей, але ставить важливі питання.

"П'ятеро" - це книга, до якої хочеться повернутися знову.