Джералдова гра

«Джералдова гра» — книжка, що викликала у мене емоційні гойдалки між «люблю» і «ненавиджу».

Віддалений літній будинок. Еротична гра обертається трагедією: Джессі прикута наручниками до ліжка, а її чоловік Джералд лежить мертвий поруч. Із цього моменту починається справжня гра — не еротична, а гра на виживання. Як виплутатися із цієї ситуації? Життя або смерть - іншого виходу нема.

Але якщо ви думаєте, що головною загрозою для Джессі є лише ланцюги 🔗 та її самотність, ви глибоко помиляєтеся. У темряві з’являється загадкова й моторошна постать 👹, яка додає сюжету ще більшого напруження.

Основні події розгортаються в межах однієї кімнати. Значна частина сюжету складається з внутрішніх монологів Джессі — вона розмовляє сама з собою, а також зі «своїми голосами», які символізують різні частини її свідомості. І в якийсь момент мені стало трохи нудно 🥱, адже динаміки не вистачало.

Градус інтересу підвищується 📈, коли розкриваються спогади Джессі з дитинства. І ми дізнаємся про страшну таємницю, яка залишила глибокий слід у житті героїні та вплинула на її психіку.

Ця книга — це не просто трилер на виживання, а й психологічна драма, яка досліджує травму, страх і боротьбу з власними демонами. Вона залишає важкі питання: чи справді ми знаємо, з чим доводиться боротися людині, яка опинилася на межі? І що насправді страшніше — зовнішні загрози чи ті, що приховані всередині нас?

«Джералдова гра» змусить вас не лише здригнутися, а й замислитися над складністю людської психіки та силою волі, яка допомагає боротися навіть у безнадійних ситуаціях.

І знову майстер жахів. Я згадала, що полюбила Кінга не лише за його містику, а за те, що він пише дуже життєві страшилки, які можуть статися насправді.

Перед нами літня пара, яка вже давно перебуває в шлюбі і вирішує урізноманітнити своє сексуальне життя наручниками. Прикована до ліжка Джессі в якийсь момент вирішує відмовитися від такої гри, але трагічна випадковість залишає Джессі прикута наручниками до ліжка, без можливості звільнитися. Жінка безпорадна, розглядає різні варіанти як вибратися (у прямому значенні слова) зі становища, але все ускладнюється бродячим псом, що зайшов до будинку, і ще одним гостем...

Будучи закутою Джессі розмовляє сама з собою (точніше голоси в її голові діляться на старанну дружину, її стару подругу по коледжу і її саму в юності) і згадує події, що відбулися з нею в юності в день сонячного затемнення, пов'язані з її батьком.

Внутрішні монологи персонажа, дитячі травми та сила духу – ось те, що робить "Гру Джералда" захоплюючою книгою, хоча за фактом це книга одного героя. Що вона? Про сексуальність, про травми, про те, як з ними жити і як жити без них, про те, як відпускати минуле та спати спокійно.

Це найглибше, найтошне, найпсихологічніше, що я читала в Кінга!

Книга, наповнена символізмом, психологізмом і страхом. І суть не в монстрах, які можуть оточувати людей, а в монстрах внутрішніх, які приковують нас наручниками до минулого.

Це той варіант, коли треба прочитати чимало у Стівена, щоб "відчути" цю книгу.

Перед вами - класика жанру. Нетипова безвихідна ситуація. Травмована героїня. Проблеми в минулому і відсутність надії на майбутнє.

Події розгортаються в 4 стінах, ключовий персонаж - лише один.

Але смак не в сюжеті!

Він в деталях, у тонкому описі кожної миті страху, болю. Подається все це під соусом розщепленої особистості: в голові без упину теревенять кілька аспектів одного характеру.

А ще судоми. Спрага. Голод. Монстр, що приходить вночі. Запах мертвої плоті.

Неможливо зупинити очі, погляд яких перелітає зі сторінки на сторінку. Неможливо відірватись від написаного. І хочеться аж вголос час від часу промовляти "Вау!" від розуміння того, наскільки тонко тут все пов'язано, наскільки точно передані страхи і думки, переплетені почуття.

Всі події в цьому романі (а їх не так багато) - це тло для розкриття характеру героїні, читач все більше занурюється в її внутрішній світ, починає розуміти мотивацію її вчинків протягом життя.

Я просто провалилась в цю книгу.

Пірнула з головою.

І як же без провідної гостросоціальної тематики?

В цьому випадку маємо справу із сексуальним насиллям. Який вплив воно має на людей, на їхнє майбутнє. Про "сама-дура-винувата", про внутрішній психічний стан жертви насилля, постійне відчуття провини і необхідності бути покараною.

Хочеться щоб в голові кожного закарбувалась думка:

ЖОДНА ЛЮДИНА НЕ ПОВИННА ЗАЗНАВАТИ НАСИЛЛЯ, ЯК БИ ВОНА СЕБЕ НЕ ПОВОДИЛА, ЩО Б ВОНА НЕ ГОВОРИЛА⛔

Ніхто цього не заслуговує.

НАСИЛЛЯ НЕ МАЄ ВИПРАВДАНЬ!

Якби я прочитала цю книгу навіть на 4-5 років раніше, я б відчула її зовсім інакше. Чимало проблем, станів, думок суголосні з тим, про що я думала, читала останнім часом.

А ще неймовірна кінговська стилістика, котра відчувається з кожною його наступною книгою ще сильніше.