Острів Дума

скажена історія яка з перших сторінок не викликає нічого крім відрази і бажання закрити книгу і більше ніколи до неї не повертатись. але чому? вся справа у головному герої, а точніше тому що з ним сталося…

сюжет розповідає про колишнього мільйонера і будівника який дивом вижив після нещасного випадку, проте отримав інвалідність — втратив праву руку, пошкодив ногу та мозок. через це він довгий час перебував у психлікарні (де трапився дуже жахливий інцидент з його дружиною та пластиковим ножем…), доки не вирішив повертатись у життя і відправитись на реабілітацію. він вирушив на острів дума, винайняв маєток і повернувся до хобі молодості — малювання. це було складно через відсутність руки, проте він не здавався, і згодом усвідомив що його малюнки мають паранормальні властивості і навіть передбачують майбутнє (точніше розповідають про події які він ніяк не міг знати). а потім у сюжет вплітається друга лінія з минулого, про дівчину яка теж мала хист до малювання паранормальних штук і витягнула з безодні океану якусь стрьомну ляльку яка (як виявилось пізніше) править бал на всьому острові.

герой на перших сторінках викликає тількі відразу, але чим далі читаєш тим більше співчуття до нього відчуваєш. описи в цій книзі дуже гарні, але їх дійсно забагато. проте крім скаженого і дуже лячного місцями сюжету я розгледіла таке щире і несамовите кохання батька до власної доньки, що в певний момент ледве не заплакала. книга гарна, але затягнута, місцями дуже дивна і я б не радила братися за неї тим хто не любить одну подію розтягнуту на 100 сторінок.

З верхніх поверхів книжкової шафи нарешті зійшли книги з літньою атмосферою.

Едгар Фрімантл – успішний підрядник у будівельній фірмі. У нього красуня-дружина і дві дорослі дочки. Все добре, але одного разу страшний нещасний випадок забирає у нього не тільки праву руку, а й частину спокійного життя.

Щоб одужати, він відправляється на острів Дума в Мексиканській затоці, де виявляє в собі талант до малювання. Але чим більше він малює, тим більше розуміє, що це місце не просто мальовничий курорт, тут панує зло, а його картини є ключем до справжнього кошмару в реальності.

Дуже неоднозначні відгуки можна зустріти на цей роман короля. Вперше я прочитала її давно і тепер вирішила освіжити в пам'яті.

Книга мені подобається за саму літню атмосферу: острів з його природою, красу затоки з її вогняними заходами сонця, шум води і черепашок, яскраву пишну рослинність.

Колоритні персонажі: Едгар з його стражданнями і подальшою жагою до життя і творчості, Елізабет - стара жінка з таємницею, мені дуже сподобалося її порівняння з дочкою Хрещеного батька. Вирман – чоловік, який доглядає за старою дамою, яка стала хорошим другом Едгара. Він також страждав у минулому і знає про втрати не з чуток.

Тут вам і психологія, і внутрішній устрій світу мистецтва, і звичайно ж моторошні істоти. Комусь сюжет може здатися затяжним, але, як на мене, це лише додає своєрідного настрою книзі. Кожна дрібниця тут є невід'ємною частиною загальної картини.

Не дарма тут про художника, це як дивитися на експозицію в галереї. Тому прочитати його швидко просто неможливо. Тривожність поступово наростає і закінчення накриває хвилею.

Раджу

А чи бувало у вас раніше таке відчуття і нереальне бажання, що прочитавши перші 20 сторінок, ви одразу ж захотіли, щоб книгу екранізували? 🎥🎞️☺️
От в мене таке відчуття з'явилося з даним романом 👏
Успішний бізнесмен Едґар в одну мить втрачає все...на порозі смерті знаходить у собі талант, який кардинально змінює його життя 😶😨😳
Роман зачаровує, поглинає тебе повністю своєю містичністю, повнотою образів і переплетенням сюжетів 👏
Також, люблю Кінга за те, що взагалі не розумієш, яким же буде фінал 💪 браво 🔥🔥🔥
10/10 для мене 😉🤩