📌 «Усі ми час від часу зʼїжджаємо з глузду»

📌 «Як часто ми вважаємо, нібито знаємо людину - лише тому, що часто її бачимо або маємо з нею тісний емоційний звʼязок»

📌 «Як і будь-яке інше, останнє слово прозвучало і тут же розчинилось у повітрі, однак відлуння його лишилося»

Дуже довго я дивилась на цю книгу, і кожного разу відкладала її до кращих часів. Її сюжет відомий абсолютно кожній людині, яка є поціновувачем творчості Гічкока. Так-так, той самий культовий чорно-білий фільм, який тримає у напрузі глядача до фінальних титрів. Чудове поєднання музичного супроводу, саспенсу та чорно-білої картинки.

Я його дивилася, і не раз, а тому потрібно було дуже багато часу, щоб повернутися до історії, але вже на сторінках книги. І нарешті цей момент настав - я взяла до рук книгу з трилогії про Нормана Бейтса.

📌 Одне непродумане рішення може призвести до неймовірних, а інколи смертельних наслідків. Мандруючи або вирушаючи у поїздку не варто забувати, що навіть, на перший погляд, дуже милі люди можуть виявитися психопатами.

Норман Бейтс - відлюдник, який пережив у дитинстві неймовірний «досвід». Він живе з матусею та управляє придорожнім мотелем. Тиха спокійна місцинка, де можна гарно відпочити, «насолодитися» мертвим сном.

📌 «Психо» - це чудовий психологічний трилер, під час читання якого складається враження наче дивишся старий фільм. Повільна розповідь, яку я дуже не люблю, допомагає зануритися у життя Нормана Бейтса та людей, які випадково потрапили до його оточення.

І хоча я здогадалась, як події будуть розвиватися далі, історія мені сподобалась. Чудовий динамічний початок, повільна середина, яка наче підштовхує читача розслабитися, поринути в сон, стишити всі свої страхи, і моторошний фінал - що ще потрібно для якісного психологічного трилера?

‼️ Цікаво, що сюжет саме цієї книги заснований на реальній історії вбивці Еда Ґейна з Вісконсину. І, якщо вам цікава така тема, рекомендую ознайомитися з історією Плейнфілдського вампіра. Це дуже цікаво. І є гарною поживою для роздумів на тему - чи багато навколо тебе таких Едів та Норманів? 😈

🗡️ «Коли маєш якусь проблему, краще її взяти і вирішити, аніж потім усе життя боятись»

🗡️ «Більшість людей удари ламають, але трапляються такі екземпляри, кого вони гартують»

🗡️ «Без страху не буває відваги»

🗡️ «Історія встелена трупами хороших людей»

Ну ось і я нарешті дійшла до творчості Джо Аберкромбі та його «Першого закону». І дарма стільки відкладала, думаючи, що мені не сподобається. «На лезі клинка» стала для мене відкриттям з категорії «ось нарешті воно - те темне фентезі, яке мені сподобалось».

І якщо на перших сторінках історія розповідалась відносно повільно, то останні я вже читала не зупиняючись, на одному подиху. Хотілося швидше дізнатися, що ж чекає на наших головних героїв далі.

Оскільки це перша частина, то закономірно, що вона знайомить нас з фентезійним світом, його персонажами та допомагає зануритися у цю атмосферу.

Цю книгу можна вважати вступом, але дуже гарним і насиченим подіями вступом. Вона готує нас до епічної боротьби добра зі злом, знайомить з персонажами, які мають зіграти головну роль у цій історії.

Це як пазл, який збираєш шматочок за шматочком, щоб побачити всю картинку цілісно.

Що мені сподобалось? Однозначно, головні герої та створений всесвіт. І головні, і другорядні персонажі живі, з власним характером та історією, і їм дійсно віриш. Нескладно знайти собі улюбленця, і варіантів досить багато: Ґлокта, Баяз, Лоґен, Ферро, Джезаль. Вибір є і на будь-який смак!

Напочатку я виділила для себе Ґлокту - чудовий негативний персонаж з купою вад, який поступово розкривається. До нього відчуваєш спектр емоцій 🔥

Проте, дочитавши цю книгу до кінця, моїм улюбленцем став Баяз. Маг з неймовірною силою, гарним гумором та, судячи з описів, непоганим тілом 😈 він не ідеальний, в нього є свої слабкі сторони та купа таємниць. Дуже сподіваюсь, що в наступних книгах він розкриється ще більше.

Книгу однозначно рекомендую. З нею ви будете сміятися, хвилюватися за персонажів, обурюватися, радіти та просто насолоджуватися крутезною історією.

Що може трапитися у чарівному гірському готелі «Оверлук» з родиною зимового доглядача? Навкруги гори, розкішна природа, а готель у повному розпорядженні колишнього вчителя, письменника Джека Торренса, його чарівної дружини Венді та їх п’ятирічного сина Денні. Погодьтеся, що це крутий шанс відпочити та гарно провести час з родиною.

Ізоляція від зовнішнього світу, давні образи та згубні звички можуть суттєво змінити атмосферу у родині. Джек Торренс має потяг до зловживання алкоголем, а також нестримні напади жорстокості. Такий собі класичний аб‘юзер, який максимально розкриє всі свої темні риси характеру, бажання.

Джек втратив роботу вчителем, тому вимушений пристати на пропозицію свого друга (по чарці та боротьбі з нею) - попрацювати зимовим доглядачем гірського готелю на довгі 9 місяців. Це його останній шанс, адже його шлюб з Венді вже дав тріщину. Все ускладнюються тим, що шикарний «Оверлук» має не дуже добру славу та багато таємниць.

А ще Денні…. не звичний хлопчик, який має надздібності - він «сяє»✨. Головний герой може бачити те, що приховано від очей багатьох людей.

На родину Торренсів чекає багато випробувань ізоляцією, зустріччю з надприродним та темними рисами один одного.
————————

Для мене це класичний Стівен Кінг, який дозволяє фантазії читача крок за кроком створити картинку «Оверлука». Поступово ти «опиняєшся» разом з Денні у номері 217 та відчуваєш його жах, з Джеком у котельні з альбомом, присвяченим історії готелю. Попри велику кількість деталей та описів, книга читається на одному диханні.

Крім того, роман Короля Жахів підіймає багато гострих соціальних тем, зокрема, сімейне насильство, алкоголізм. Кінг майстерно вивертає темні сторони людини, оголює їх та виставляє на огляд читачеві.

💔 «Смерть не менше чудо за народження»

Успішне продовження легендарного «Сяйва». Денні-док став дорослим, проте події в готелі «Оверлук» залишилися з ним надовго і наклали на хлопчика свій слід. Щоб побороти власних демонів, він вживає алкоголь 🍻… і робить це у великих дозах, як і робив його батько Джек Торренс.

Життя зводить Денні з дівчинкою Аброю, яка сяє… і має дуже великі здібності. Дівчина не просто потребує вчителя, який навчить її жити з сяйвом та використовувати його правильно, але і допоможе знищити потвор в людській подобі, які полюють за сяючими дітьми.

Чи зможе Денні подолати власних демонів та допомогти Абрі? Чи «Оверлук» таки візьме гору над ним?

🏈 Сказати, що Кінг - майстер слова, який захоплює увагу читача та не відпускає її до останньої сторінки, це абсолютно нічого не сказати! Це було цікаво, динамічно, криваво та дуже проникливо. Мені подобається, що дідо Стівен намагається налякати читача не тільки вигаданими створіннями з надприродними здібностями, але й найбільшим злом на планеті - людиною.

І знову ж таки, Кінг підіймає тему алкоголізму та наркотичної залежності, впливу цієї згубної звички на дітей. Він показує як життя маленької людини може бути знищено просто єдиним неправильним рішенням дорослих.

🫶 Люблю творчість дідуся, і це точно нічого не змінить.

Уявіть собі маленьке містечко, яке живе спокійним та врівноваженим життям. Всі мешканці знають один одного, та майже живуть душа в душу. Проте цю, на перший погляд, ідилію руйнує купол.

Прозорий купол зʼявляється неочікувано, і відрізає містечко від усього цивілізованого світу, вбиваючи при цьому всіх, хто опинився на його шляху. Описи у Діда виходять ну дуже крутезні, тому момент появи купола сподобається усім поціновувачам його творчості 😈

Люди, які опинилися в таких незвичних обставинах, починають показувати своє справжнє єство… чи зможуть мешканці невеликого містечка у штаті Мен зберегти людяність та гідність?

🔥 Що мені подобається у Кінга, так це деталізація. Вміє Майстер повільно занурити читача у все те, що відбувається на сторінках його книг. Тут є все для гарного сюжету - велика кількість персонажів, жага до влади, наркотики, багато зброї та некерований наляканий натовп, драматичні моменти та їхні вбивчі описи.

Історія розвивається поступово, щоб в неочікуваний момент вибухнути емоціями. Люблю за це Стівена Кінга і його бодісайз книги всім серцем…

«Під куполом» мені сподобалась. Були певні моменти, які, на мою субʼєктивну думку, є зайвими та не зіграли жодної важливої ролі 🤷‍♀️ Також деякі персонажі для мене залишилися не розкритими, хоча на них покладалися великі сподівання. Проте це абсолютно не вплинуло на враження і емоції від прочитання цієї книги!