🎮 «Перед світанком завжди найтемніше»

🎮 «І образа - сестра-близнюк сумніву»

🎮 «Ніби зло — це такий птах, як стервʼятник, чи що, — і він летить геть, щойно злочинця, на якому він сидів, заарештовано»

🎮 «Причини ніколи нічого не означають, бо самогубство йде проти всіх людських інстинктів, і тому це — ненормально»

Книги Стівена Кінга - це завжди гарна ідея, тільки якщо він не вирішує…. (тут міг бути спойлер, але його не буде).

🐠 «Кінець зміни» - остання частина трилогії про детектива Білла Годжеса. І, як зрозуміло з назви, повністю позитивненьким фінал не буде. Коли я починала читати цю книгу, я розуміла, чим має закінчитися історія, проте до останнього сподівалася на happy end.

Брейді повертається, і це не спойлер, бо в попередніх книгах це стає очевидним. Він стає ще небезпечнішим і, на перший погляд, невловимим. Проте не варто сумніватися в команді Білла, Голлі та Джерома - вони знають, що потрібно зробити, щоб зупинити небезпечного виродка.

🐠 Люблю Кінга за його персонажів. Він вміє створювати антагоністів, вміє підкреслити їхній характер, показати ті риси, які будуть викликати емоції. Король Жахів знає, як зробити так, щоб читачі замислилися над життям, поглянули на деякі ситуації зі сторони і жахнулися. Адже реальність може налякати більше, ніж містичні створіння та надприродне.

В цій частині трилогії до детективної лінії додається містична компонента. Вона підкреслює все те зло, яке може нести звичайна людина з жагою до помсти. З її допомогою Кінг підкреслює наскільки люди можуть бути слабкими перед сторонніми чинниками, і як на них можна легко впливати правильно підібраними словами у потрібний час.

🐠 Подобається, що Стівен Кінг підкреслює атмосферу книги реальними фактами, які показують, що наш світ таки втратив здоровий глузд і рухається абсолютно не в тому напрямку.

🎈 «Керуватися інтуїцією — це дійсно як вловити ритм і під нього танцювати. Користування інтуїцією важка справа для дорослих, і це головна причина, чому я вважаю правильним покластися на неї»

🎈 «Гадаю, то був перший справжній біль у моєму житті, — розповідатиме він, — що виявився геть не таким, як я собі уявляв.
Він не розчавив мою особистість. Гадаю... він дав мені основу для порівняння, допоміг зрозуміти, що з болем можна жити, що можна жити, незважаючи на біль»

🎈 «Дім — це те місце, де, коли ти змушений туди прийти, тебе мають прикувати ланцюгом»

Це була довга мандрівка, але ж яка… і перегортаючи останню сторінку навіть сумно стало, що вона закінчилася. Деррі зачарував з перших сторінок! Темний атмосферний Деррі, який сам по собі став злом…

Анотацію до цієї книги, мабуть, знає кожен, навіть і не поціновувачі творчості Короля Жахів. Тому зупинятися на цьому абсолютно не варто.

Дідо Стівен дійсно вміє лякати, і, в першу чергу, не міфічними створіннями, а персонажами, їхньою байдужістю, ненавистю, жагою до крові та іншими темними рисами.

З іншого боку він показав справжню міцну дружбу, яку не змогли розбити місто, відстань, забуття, смертельна небезпека та кохання.

Безумовно, є момент, який не показали у фільмі, і який, як на мене, трішки зайвий в книзі, бо додав фізичності дружбі Клубу невдах. Проте і цей момент абсолютно не вплинув на враження.

«Воно» однозначно в ТОПі - темна, жорстка, з великою кількістю кривавих подробиць та подіями, які змушують очі збільшуватися, а серце битися частіше. Я однозначно буду сумувати за таким атмосферним читанням!

Не бійтеся обʼєму, Дідо повільно та одночасно динамічно затягує читача у вир подій, в атмосферу Деррі!

🚔 Якщо я зможу завести з тобою розмову, я зможу тебе випатрати

🚔 Сам Брейді ніколи не мав друзів, друзі небезпечні, але він знає, що вони таке: хабарі власному «его»

🚔 Життя — це лайно-ярмарок з гівняними призами

🚔 Усі релігії брешуть. Усі моральні настанови є облудними. Навіть зірки — міраж. Правдивою є лише пітьма, і єдине, що має значення - це заявити про себе, перш ніж ти до неї ввійдеш. Полоснути по шкірі світу й залишити шрам. Уся історія складається з цього, врешті-решт: з зарубцьованих ран.

🧨 «Містер Мерседес» - перша книга з трилогії про детектива Білла Годжеса. Одразу варто зазначити, що я дивилась серіал ще до того, як прочитала книгу. Гріх він такий 🤪 попри це та відносно гарну памʼять - книга вогонь і дуже мені сподобалась

🧨 Білл Годжес - колишній детектив, який «вбиває» весь свій вільний час на пенсії за переглядом телевізора та іграми з власною зброєю. Здається, одне натискання на гачок, і все буде вирішено. Проте такий плин часу буде змінено одним єдиним листом вбивці.

Брейді Гартсфілд - звичайна людина, лузер, без друзів та підтримки. Він - Мерседес-Кілер, який багато часу тому врізався на вкраденому автомобілі у натовп невинних людей.

І це не спойлер - Дідо розкриває читачу всі карти, проте вміло зацікавлює небезпечною грою детектива та емоційного вбивці.

🧨 Ох, це було вибухово. Гра Годжеса та Гартсфілда у «коцур-мишенятко» просто заворожує, збиває подих і змушує ковтати сторінку за сторінкою. Під час читання в мені боролися два бажання - скоріше дізнатися фінал (хоча я його памʼятала з серіалу, але ж екранізація та книга можуть бути різними) та насолодитися історією, розтягнувши її якомога довше.

Ці шалені емоції від кровожерливих думок Брейді, тонкої детективної гри Білла та командної роботи його друзів. Ці круті персонажі, які описані так, наче вони дійсно живі. Ці вибухові плани та карколомні провали. Це тримає читача весь час у напрузі.

Дідо, браво! Ти вмієш створити атмосферу, яка не буде відпускати читача ще довго після прочитання фінальної сторінки. Мої однозначні рекомендації. Люблю Кінга 🥰 і він продовжує вражати мене своєю фантазією.

🌒 «Надія — сильний рушій у людській натурі»

🌒 «Бути людиною — то робити вибір, а потому платити рахунки, як вони приходять. Деякі вибори страшенно паршиві, але то не значить, що людина може просто так їх лишити й піти — особливо як та людина має когось, хто від неї залежить і сам не дасть собі ради»

🌒 «Я тримала її руку й думала, який усе-таки світ є — як деколи в кепських хлопів трафляються кепські випадки, а добрі жінки стають суками»

🌒 «Долорес Клейборн» - це розповідь сильної жінки з досить непростим життям. Трійко дітей, чоловік-абʼюзер та гонорова, кукурікнута (привіт, Мізері) на всю голову шефиня.

Здавалося, що може жінка у невеличкому місті у давні часи? Чоловік бʼє — сама винна, значить заслужила. Хочеш мати гроші — гарцуй як віл, і будь вдячною, що чоловік не забрав гроші. Готуй, прибирай, за дітьми доглядай і чоловіку не супереч, бо може «навчити».

Проте Долорес Клейборн абсолютно не така, і на старості років вона вирішила розповісти історію свого життя: від закоханості до статусу вдови. Це потужний монолог, який відкриває головну героїню з різних сторін. Вона сильна, працьовита, не зупиняється перед труднощами та не дає себе образити.

🌒 Дуже сподобалось переплетіння цієї книги з «Джералдовою грою». Дідо вміє зацікавити та показати справжню, темну сутність людей…. А люди, як говориться, найгірша та найстрашніша тварина.

🌒 Книга маленька, читається на одному подиху і я її, звісно, рекомендую! Стівен Кінг ще раз довів, наскільки сильною може бути жінка, коли стикається з несправедливістю, страшними випробуваннями та можливими катастрофічними наслідками!

🪢 «Іноді неможливо діяти за порадами розуму, наскільки б добрими ті не були. Іноді тіло бере гору й відкидає всі добрі поради геть. Також вона відкривала для себе інше: коли віддаєшся цим простим фізичним потребам, отримуєш невимовне полегшення»

🪢 «Коли темно, речі змінюються. Особливо вони змінюються в темряві, коли людина сама. Тоді замки на клітці з уявою спадають, і на волі може опинитися будь-що»

🪢 «Звичка — міцна тварюка.
Навіть у таких ексцентричних ситуаціях, як ця, вона залишається міцною тварюкою»

🪢 «Жодне затемнення не триває вічно…»

😈 Ну що може піти не так, коли подружня пара за взаємною згодою відправляється у віддалений будиночок для того, щоб цікаво провести час вдвох? Це, звісно, так, проте є одне але… за ідею взявся Стівен Кінг, і тому очікувати банальних ігрищ чоловіка та жінки не варто…

Кайданки, ліжко, він і вона… цікаво, проте дуже небезпечно! Особливо, коли їй це не до вподоби та вона має психологічні травми, а він — хворе серце.

😈 Кінг — майстер герметичних деталізованих сюжетів, де найменша деталь важлива та дозволяє максимально поринути у створену автором атмосферу. Дідо майстерно вивертає людські думки, страхи та травми, демонструючи, що сучасний світ — це не рожеві хмарки з єдинорогами, а безжальна сволота, яка так і хоче зробити боляче…

Я не ханжа, читаю різну трешову літературу і не оминаю жодних сцен 21+. Проте Кінг вміє подати сюжет так, щоб тебе вивертало з середини і рвало на шмаття. І «Джералдова гра» справилася з цим на 100%… Кінг дуже вправно копирсається у людській природі, і вона дійсно більше лякає, ніж уявні монстри та почвари!

🍸 Він взяв мої емоції та здоровий глузд, закинув їх у шейкер, взбовтнув декілька десятків разів, приготував коктейль «Сонячне затемнення», і подав мені зі словами «Тримай, ти ж цього хотіла»… і трясця, я дійсно хотіла цього… Це було вибухово і дуже емоційно!