Як зрозуміти, хороша перед тобою людина чи погана? А чи ти сам можеш зватись хорошою людиною? Однозначну відповідь дати, якщо і можливо, то вкрай важко. У кожного свої погляди та принципи. От і в нашого героя, Біллі, принципи є. Так, найманий вбивця, снайпер з моральними правилами. Його жертва обов'язково має бути поганою людиною, інакше Саммерс до діла не береться
Одного дня Біллі вирішує відійти від справ, але перед тим погоджується на останнє, вигідне, але складне і трохи підозріле замовлення. За його умовами кілер мусить, перебуваючи під прикриттям, чекати певного моменту. Біллі повинен вдавати з себе письменника. Та поступово гра перетворюється на реальність і він дійсно починає писати книгу - автобіографію
І, о диво, ми маємо змогу зазирнути в те, що пише Саммерс, познайомитися з ним ближче, дізнатися подробиці його нелегкого дитинства, служби в армії, іракської війни, з якою він повернувся героєм. Ох і сподобався мені цей прийомчик "книга в книзі"! Вміє пан Кінг порадувати цікавинками!
Чи виконає Біллі своє останнє замовлення? Чи вдасться йому влаштувати нове життя, завдяки величезному гонорару? А можливо він опублікує власну книгу і остаточно перетвориться на письменника? Ви до останнього будете губитись у здогадках!
Від книги я просто в захваті! Для мене вона ідеальна в усьому. Якісний трилер з цікавезним сюжетом. Персонажі продумані до найменших дрібниць, завдяки чому просто оживають, стають реальними. Порадувала згадка про готель Оверлук із "Сяйва", а ще ж картина 😱!
Поринула в книгу з головою і дуже не хотіла, щоб вона закінчувалась. Отже, книга супер! Дуже раджу
Маю зізнатися, я розчарована🙄
❤️Нє, я люблю Кінга, я захоплена тим, як він вміє розповідати історії, але... Чомусь, перша думка, що виникла в мене після того, як була перегорнута остання сторінка роману "Біллі Саммерс", це була думка "Беззубий Кінг".
🍁Ще раз повторюсь - я люблю Кінга і те, як він вміє розповідати історії, але від автора "Протистояння" та "Мізері" хочеться трішки більше, ніж, нехай і добротного, але тим не менш звичайного собі детектива, та ще й з фактично хеппіендом. WTF, Кінге?
🍁Серйозно, якби не ім'я (а ви в курсі, що я у певний час вирішила, що збираю всього Кінга на полицях), то відразу після прочитання ця книга перемістилась б на позбувну полицю в очікуванні нових хазяїв. Бо звичайний собі детектив. Але ж я збираю Кінга!
🍁Отже, найманий вбивця Біллі Саммерс, який має суворий моральний кодекс - вбивати тільки поганців - отримує завдання вбити чергового поганця, але його доведеться довго-довго чекати у засідці, тому Біллі обіцяно туєву хучу грошей, бо довго-довго у цьому випадку - це кілька місяців. Біллі дає добро, виконує свою роботу, але це було б занадто просто для навіть звичайного детектива, тому далі, звісно, починається найцікавіше. На Біллі полюють, за голову Біллі обіцяно у три рази більшу суму, ніж обіцяно йому, але Біллі не дарма має Пурпурове серце (два) за війну в Іраку, тому комусь стане непереливки.
🍁Там будуть вбивства дітей дорослими, вбивства дорослого дитиною, домашнє насильство, війна, мафіозні розборки, кілька зґвалтувань, у тому числі неповнолітніх (але не бійтеся, без смакування та брудних подробиць на весь екран) - коротше, типове собі життя людської спільноти будь-де, еге ж?
🍁А ще там будуть запеклі злодії, що вирішують почати праведне життя після того, як їх пристидали. Чудесні спасіння і чиста благородна історія платонічного кохання. І жодної тобі крапелюшечки містики. Коротше, якби не прізвище автора, я б вирішила, що читаю черговий "бестселер Нью-Йорк Таймз" від достобіса талановитого ноунейм дебютанта.
Але.
Я люблю, як Кінг розповідає історії. Як робить своїх персонажів живішими за твоїх сусідів, що ти їх бачиш щодня вранці в ліфті. Як нарощує їм справжість: деталями, репліками, рішеннями. Власне, добротні детективи я теж люблю. То чому ж я розчарована?
📚По суті, зробленим вибором. Мабуть, тягнучи руку до ще нечитанного Кінга на полицях, я очікувала більше жаху, чи психологічної напруги. Мабуть, я хотіла щось на кшталт "Джералдової гри" чи вже згаданої "Мізері". Та хоча б навіть кривавості "Містера Мерседеса", а отримала - черговий "бестселер Нью-Йорк Таймз".
У підсумку. Це гарний роман. Це гарно написана цікава історія. Це однозначно варта уваги стовідсотково жанрова проза.
Але це не той Кінг, якого особисто я жадала цієї осені. І, до речі, не раджу починати знайомство із Кінгом з "Біллі Саммерса". Кінга треба полюбити на інших творах 😉 А я поки піду "доганятися" Блохом.
І, раптово, кілька цитат, які впали в око:
📝Бути добрим сусідом - заняття виснажливе.
📝Не можна судити сусіда за майкою-алкоголічкою.
📝Це ж і є торговий інвентар письменників - цікавість.
📝Він платить готівкою - у готівки є амнезія.
За версією The Guardian це найбільш знаковий Роман автора. Мені він теж сподобався.
⠀
Історія розповідає про морпіха, ветерана іракської війни, найманого вбивцю, снайпера Біллі Саммерса. Деякі люди знають його під іншими іменами, адже кожна справа має бути ретельно підготовленою. Біллі не вбиває просто так, він обов’язково перевіряє, чи його ціль - погана людина. Після декількох справ (десятка?) він вирішує зав‘язати з цим, але тут йому пропонують останнє завдання та й платять два мільйони. Біллі погоджується. Та чомусь після виконання справи йому не платять, а на самого Біллі починають полювання і тепер вже він може отримати кулю, яка буде справді останньою.
⠀
Книжка, в якій немає вигаданих монстрів, але Кінг знову лякає і для цього йому не треба вигадувати страшків. Достатньо просто показати людей, поганих і не дуже.
⠀
Мені дуже сподобалося, що персонажі живі й дуже справжні. Як Кінгу це вдається? Та просто. В нього немає ідеальних героїв. Навіть Біллі - головний персонаж - найманий вбивця, але читач не може сприймати його лише, як поганого героя.
⠀
Ще мені сподобався стиль написання книжки. Тут буде розповідь у розповіді. Одна історія, яка відбувається в теперішньому часі й розповідає про завдання Біллі та його життя тут і зараз, а інша - це його розповідь про минуле. Так ненав’язливо автор показує, що Біллі не є однозначно поганою людиною, показує те, що його зробило таким, як він є, і привело туди, де він зараз.
⠀
Книжка читається легко, вона динамічна. Хоча перша частина трохи менш, а вже десь на середині з’являється ще один персонаж і це урізноманітнює розповідь і ніби оживляє її. Я взагалі не очікувала появи нового героя, та ще й такого.
⠀
Та й фінал подивував, бо коли здається, що все вже закінчилось, все зрозуміло, то автор додає пару сторінок і перевертає все догори дригом.
⠀
Це не прямо топ, але мені книжка сподобалась. Ще одна ❤️в колекції історій Кінга
