Ця книга — яскрава, драйвова, а головне переконлива ода епосі рок-н-ролу. Вона настільки жива і справжня, навіть важко повірити, що цих музикантів не існувало.

Коли я побачила, що оповідь в ній ведеться у вигляді реплік різних людей — учасників гурту, їх коханих, менеджерів тощо — то боялася, що ця історія виявиться сухою, адже така подача ніби як не передбачає розлогих описів і діалогів. Була рада помилитися: і описи, і діалоги, і думки тут вкладені у вуста героїв. І зроблено це настільки майстерно, що кожна наступна репліка продовжує сюжет або доповнює сцени. Подекуди спогади героїв про одні й ті ж події різняться, як і їхнє ставлення до них. Це надає персонажам такої неймовірної глибини, що в кінці з ними боляче розставатися.

Тут є все, що я очікувала від книги такої тематики:

🎹 описи роботи над піснями, альбомами — було неймовірно цікаво зануритися в цей світ, про який я мало що знала

🎹 дрібні й не дуже конфлікти між героями, адже писати пісні разом — це непроста праця, особливо коли в гурті всі мають одне на одного зуб, а поетів у ньому аж двоє

🎹 безбашені вечірки, тусовки з кокаїном, тимчасові інтрижки — словом, секс, наркотики і рок-н-рол саме у тому значенні, в якому ви подумали

🎹 до речі, мені дуже сподобалося розкриття теми залежностей у цій книзі; оскільки тут немає слів автора, то немає і моралізаторства, кожен герой має власну історію та ставлення до наркотиків і алкоголю; і повірте, ця тема тут розкрита з усіх боків

🎹 кохання — в музичному і буквальному значенні; ще не зустрічала в книгах НАСТІЛЬКИ напружених стосунків, це було дуже кайфово, а я частіше за все від любовних ліній плююся

🎹 важливі теми, такі як сексизм в індустрії, питання змушеного та бажаного материнства тощо

А головне, що все це приправлено палкою атмосферою Лос Анжелесу 70-х. Це в усіх сенсах книга для теплих вечорів, яка чудово читається під тематичну ароматичну свічку та альбом "Aurora" від Дейзі Джонс і The Six

Я купила цю книгу через оформлення та мексиканську тему. Серйозно, як можна не купити таку красіву книгу? Потім ще поміняла видання на лімітку, бо в мене попайка на подібній символіці, не засуджуйте мене (!!!).

Отак от купувала срібло, а отримала бриллиант, бо головний герой виявився настільки я, що місцями було аж незручно читати. Це кошмар. Він настільки драматичний емо-бой і настільки тонко ЧУВСТВУЄ цей світ, що я да. Ну я да. Ну. Блін. Короче. Не чіпайте мене.

Це роман про дорослішання, але не тільки. Він про пізнання світу в цілому. Ми ж в будь-якому віці пізнаємо світ, правда? Приблизно кожні 5 сторінок від Арі лунали тези, від яких я ловила екзистенційні кризи й втикала в стінку, тому читання тонкої книжки з великим шрифтом розтягнулося на тиждень. І мені не хотілося, щоб книга закінчувалася.

Сюжет в ній не те щоб закручений, він просто про... життя. Буденні проблеми, стосунки, внутрішніх демонів, переживання, підліткові розбірки. Окреме дякую за лінію з братом Арі, мене прям дуже гарно протягнуло обличчям вниз по ній. Розв'язка мене не те щоб здивувала, я здогадувалась, що Арі все-таки закоханий у Данте по саме горло, ще з тих перших сцен у басейні. Це при тому, що я НЕ ЗНАЛА, що це гейська книжка. Чесно. Якось впустила цей момент чи забула.

А ще мене дуже потішив всратий гумор Арі. Жарти про бандюків, жарти про наркоту, жарти про бандю... а, я вже сказала? Хтось в коментах писав, що про таке жартувати не можна, але я вважаю, що можна

Не знаю, чи то книга прийшлася дуже вчасно, чи то вона просто сама по собі настільки МОЯ, але я готова віддати їй звання найкращої за три місяці, як мінімум 💀

P.S. Арі, боулінг — це НЕ нудно, якщо ти не шариш і не вмієш грати, то ти не шариш і не вмієш грати, окей? 🙄