Напевно кожен з нас в дитинстві коли гостював у бабусі мав таку забавку, ловити світлячків у коробочку і дивитися як вони там світяться,ну а хто не наступав на мурашок чи не ловив метеликів. І ніхто ж тоді не думав що це жахливі речі,що це руйнує чиєсь життя. Але уявіть на секунду що в тих мурашок є родина,що можливо вони спішать до мами з татом а може їх діти чекають. Можливо той метелик мав прожити прекрасне життя а ви просто заради забави зруйнували все. Але ми ж всього ж лише діти а мурашки всього лише мурашки.

Але що як для когось ми можемо бути тими самими мурахами,мурахами за якими цікаво спостерігати, котрих не шкода і ми відразу ж скажемо,ви що, так не можна ми ж люди,ми ж живі але чим ми краще за тих мурах? Треба завжди пам'ятати що на сильного знайдеться ще сильніше і саме ви можете опинитися під куполом як ті мурашки.

Немає людей тільки хороших або поганих,вони пристосовуються до обставин. І коли місто накриває дивний купол,і місто опиняється в ізоляції,нажаль в людях прокидається найгірші риси і вони здатні на жахливі речі. Тут ви відразу ж скажете що ви не такі,що ви в такій ситуації будете поводитися зовсім інакше. Але я люблю одну фразу "Ніколи не говори ніколи". Ніколи не можна з впевненістю сказати що я так не зроблю поки не опинешся в такій ситуації адже на словах ми всі герої. А коли опиняєшся на місці мурах то може бути всяке.

За що я люблю Кінга ,за те що він показує все як є, показує життя без прикрас,без цензури, показує людей які вони є,зі всіма їхніми монстрами,котрі живуть в кожному з нас. Кінг майстерно занурює нас в цей світ під куполом, завдяки карті міста та списку жителів,ми стаємо ніби їхніми сусідами котрі живуть поряд за парканом. Ми можемо в нашій уяві гуляти по вуличках,вітатися з сусідами і спостерігати як все летить шкереберть. Ми звичайно коли уявляємо себе там під куполом думаємо що ми будемо героями як Барбі але нажаль героями можуть бути не всі і ми скоріш за все були б якимись другорядними героями і може до кінця книги не доживемо. І нехай вас не лякає розмір книги,бо вона справді велика але в Кінга чим книга товще тим краще,тим більше ви поринаєте в неї,тим більше вам здається що все це відбувається поряд з вами. Не буду розповідати чим все закінчиться і чи хтось виживе,чи в людях ще залишиться щось добре,чи є таки справжні герої вам треба просто взяти її і прочитати.

Ну і ще останнє що вас попрошу коли наступного разу ви чи ваші діти захочете наступити на маленьку комашку,чи завдати болю слабшому просто тому що ви більші та сильніші пам'ятайте що можливо для когось наш Всесвіт просто маленька пилинка….

Успішний бізнесмен Оскар Шиндлер відкриває в Кракові фабрику з виготовлення посуду. Для нього євреї з гетто і табору Плашув — просто дешева робоча сила. Однак зовсім скоро він відчуває безмежну повагу та співчуття до своїх робітників. Коли людей з Плашува починають перевозити до Аушвіцу, Оскар за допомогою свого друга, Іцхака Штерна, складає список тих, кого він нібито бере на фабрику.

До нього увійшли понад тисячу людей, приречених на смерть. Аби врятувати їх, Шиндлер не шкодував ані грошей, ані сил, ані часу.

Коли раніше читала книги про війну, про рабство це були просто книги, просто розповіді, просто історії. Але зараз розумієш що за кожною цифрою загиблих ховається справжні трагедії, розбиті сім'ї, діти сироти. Розумієш що це не просто загиблі це чиїсь діти, батьки, чиїсь кохані. І тепер читаючи цю книгу, розумієш як страшно це було, розумієш що історія знову повторюється тільки тепер в нас. І зараз також є добрі люди, справжні герої нашого часу, котрі ризикуючи собою рятують інших. Це тяжка книга, це справжня історія без прикрас, це війна.....

Коли живеш в великому метушливому місті, де на тебе на кожному кроці сиплються проблеми, погані новини, багато людей навколо дуже хочеться все кинути і втекти кудись ближче до природи, де буде чути спів пташок а не сигнали машин, де звуки сирен не звучать так загрозливо.
Так і головна героїня цієї книги вирішила покинути місто і вирушити в селище, купити невеличку хатинку і пожити в тиші. Але звичайно від людей не втечеш тому її чекають пригоди, смішні курйозні ситуації, друзі та кохання.
Про це все ви можете прочитати в справді літній книзі "Вілла у Сан-Фурициско".
Я хотіла прочитати щось легке, смішне та літнє а ця книга якраз така і є. А ще вона просто неймовірно гарна .

Які враження від книги? Почну з того що перший її прочитав мій чоловік,який книги не так часто читає. І по мірі того як він книгу читав його аж розпирало від бажання поділитися зі мною прочитаним. Але він був чемним і дочекався коли я її відразу ж після нього теж почала читати. І тут почалося,а ти вже то прочитала? А як ти думаєш хто вбивця? О зараз буде супер момент!

Книга це щось змішане триллер,детектив, комедія. Уявіть що ви сіли до потягу в якому зібралися всі супер вбивці і тут постає головна задача,доїхати до кінця. Кожен персонаж по своєму цікавий,зі своєю харизмою. Дуже є смішні ситуації в котрі потрапляють герої. Тут до кінця не знаєш що станеться в наступну мить а стається щось про що і не подумав би. Скажу тільки одне до кінцевої станції доїдуть не всі. Більше не буду розповідати щоб було цікаво читати. Скажу ще тільки одне є фільм який знятий за книгою і який би Бред Пітт не був би красунчик але книга краще. Тож ласкаво просимо до потягу,показуйте свої білети і нехай вам щастить.

Книга Антоніо Ітурбе "Бібліотекарка з Аушвіцу" розповідає про дівчинку Діту Адлерова котра переховує надзвичайно цінні скарби-книги. Адже книги це не просто папір з літерами, це цінне знання, це рідна мова, це рідна культура котру потрібно зберегти. Ця книга розповідає про події котрі сталися вже давно але зараз як ніколи актуальні саме для нас. Читаючи відразу думала про наші окуповані території, де люди так само ховають книги українською, книги про нашу історію, про наших героїв. Загарбники як і тоді хочуть все знищити і книги теж, але завжди знайдеться той, хто як маленька Діта, ціною свого життя буде прагнути зберегти частинку своєї батьківщини.