Успішний бізнесмен Оскар Шиндлер відкриває в Кракові фабрику з виготовлення посуду. Для нього євреї з гетто і табору Плашув — просто дешева робоча сила. Однак зовсім скоро він відчуває безмежну повагу та співчуття до своїх робітників. Коли людей з Плашува починають перевозити до Аушвіцу, Оскар за допомогою свого друга, Іцхака Штерна, складає список тих, кого він нібито бере на фабрику.

До нього увійшли понад тисячу людей, приречених на смерть. Аби врятувати їх, Шиндлер не шкодував ані грошей, ані сил, ані часу.

Коли раніше читала книги про війну, про рабство це були просто книги, просто розповіді, просто історії. Але зараз розумієш що за кожною цифрою загиблих ховається справжні трагедії, розбиті сім'ї, діти сироти. Розумієш що це не просто загиблі це чиїсь діти, батьки, чиїсь кохані. І тепер читаючи цю книгу, розумієш як страшно це було, розумієш що історія знову повторюється тільки тепер в нас. І зараз також є добрі люди, справжні герої нашого часу, котрі ризикуючи собою рятують інших. Це тяжка книга, це справжня історія без прикрас, це війна.....

Коли живеш в великому метушливому місті, де на тебе на кожному кроці сиплються проблеми, погані новини, багато людей навколо дуже хочеться все кинути і втекти кудись ближче до природи, де буде чути спів пташок а не сигнали машин, де звуки сирен не звучать так загрозливо.
Так і головна героїня цієї книги вирішила покинути місто і вирушити в селище, купити невеличку хатинку і пожити в тиші. Але звичайно від людей не втечеш тому її чекають пригоди, смішні курйозні ситуації, друзі та кохання.
Про це все ви можете прочитати в справді літній книзі "Вілла у Сан-Фурициско".
Я хотіла прочитати щось легке, смішне та літнє а ця книга якраз така і є. А ще вона просто неймовірно гарна .

Які враження від книги? Почну з того що перший її прочитав мій чоловік,який книги не так часто читає. І по мірі того як він книгу читав його аж розпирало від бажання поділитися зі мною прочитаним. Але він був чемним і дочекався коли я її відразу ж після нього теж почала читати. І тут почалося,а ти вже то прочитала? А як ти думаєш хто вбивця? О зараз буде супер момент!

Книга це щось змішане триллер,детектив, комедія. Уявіть що ви сіли до потягу в якому зібралися всі супер вбивці і тут постає головна задача,доїхати до кінця. Кожен персонаж по своєму цікавий,зі своєю харизмою. Дуже є смішні ситуації в котрі потрапляють герої. Тут до кінця не знаєш що станеться в наступну мить а стається щось про що і не подумав би. Скажу тільки одне до кінцевої станції доїдуть не всі. Більше не буду розповідати щоб було цікаво читати. Скажу ще тільки одне є фільм який знятий за книгою і який би Бред Пітт не був би красунчик але книга краще. Тож ласкаво просимо до потягу,показуйте свої білети і нехай вам щастить.

Книга Антоніо Ітурбе "Бібліотекарка з Аушвіцу" розповідає про дівчинку Діту Адлерова котра переховує надзвичайно цінні скарби-книги. Адже книги це не просто папір з літерами, це цінне знання, це рідна мова, це рідна культура котру потрібно зберегти. Ця книга розповідає про події котрі сталися вже давно але зараз як ніколи актуальні саме для нас. Читаючи відразу думала про наші окуповані території, де люди так само ховають книги українською, книги про нашу історію, про наших героїв. Загарбники як і тоді хочуть все знищити і книги теж, але завжди знайдеться той, хто як маленька Діта, ціною свого життя буде прагнути зберегти частинку своєї батьківщини.

Якщо чесно, поезія це не дуже моє, більше люблю художню літературу. Ні, звичайно, в своїй бібліотеці є книги з віршами українських письменників. Але коли я побачила цю книгу на полиці книгарні, вирішила її погортати і так вийшло, що потім оплатила і принесла додому. З творчістю Жадана знайома тільки трохи, але в цю книгу я просто закохалася, але це кохання зі сльозами на очах, бо дуже важко читати про наше сьогодення без сліз. Про те, як автор розповідає, як прийшла ідея малювати, про подорож назад до України, про війну, про біль, про надію, про очікування на перемогу та мир.

Читати все це тяжко, але таке наше життя, наші діти живуть та граються під звуки сирен, ми живемо та народжуємо під звуки повітряної тривоги. І завдяки таким книгам наші нащадки будуть більше знати про ці часи, як воно було, всю правду, хоча і гірку, від якої щемить серце і болить душа. Автор розповідає, що спочатку хотів малювати тільки чорно-білі малюнки, але серце підказало, що треба брати ще жовто-блакитні барви, бо ці кольори - це наше.
З війною нарешті всі справді полюбили наші кольори, нашу мову, наші вишиванки, наші пісні. Шкода, що такою ціною, але багато людей нарешті стали справді українцями. Ця книга з її віршами, з малюнками, з розповідями справді неймовірна, коли дивишся на ці малюнки розумієш, що відчував автор у ту мить, ви проживаєте його відчуття та почуття.

Дуже раджу, якщо побачите її, просто візьміть до рук і погортайте її.

Стівен Кінг - це мій улюблений автор і якби в мене запитали яку книгу я рекомендую прочитати це була б "Зелена миля". Як на мене це просто шедевр літератури, це вже класика. Тут немає жахів, тут немає монстрів та чудовиськ тут є просто люди і вони деколи страшніші ніж вигадані монстри.

Зелена миля це дорога яку проходить в'язень перед смертною карою. Саме цей шлях для них найстрашніший у їхньому житті, страшніше хіба саме очікування. Але можна сказати що на кожного з нас очікує Зелена миля, коли ми перед смертю також будемо нею йти і згадувати всі свої вчинки, добрі або злі, з камер на нас будуть дивитися люди котрі змінили наше життя або ми вплинути на їхнє. Кожен з нас пройде своєю Зеленою милею тільки кінець в кожного буде свій, кожен отримає по заслугах.

В книзі чудово показано що не потрібно судити людей за зовнішнім виглядом, адже дивлячись на Коффі ніколи не подумав би що це людина з просто надзвичайно чистим та щирим серцем а побачив би чорношкірого велетня котрий напевно точно вбивця. Джон Коффі це чудо котре, на жаль, наглядач Пол не зміг врятувати від Зеленої милі і саме за це він розплачується занадто довгим життям, саме цим очікуванням, він вже теж хоче пройти свою Зелену милю і віднайти спокій але смерть Коффі не дає йому це зробити. Читаючи цю книгу ви ніби самі проживаєте в одній з тих камер в спостерігаєте за цим всім. І ви теж хочете врятувати Джона але можете тільки спостерігати і коли він проходить повз вас Зеленою милею важко стримати сльози від несправедливості цього світу але ми тільки плачемо і бажаємо йому віднайти спокій на тому світі адже він так втомився від зла на цьому світі.

Тож давайте проведемо його до кінця милі і будемо чекати на свою.

Коли чуєш про відомий бренд Ґуччі то на думку приходить слова мода,краса, розкіш, а ніяк не злочини, вбивство, трагедія та божевілля.
Але, на жаль, як і у кожній родині є свої секрети так і в династії Ґуччі є свої скелети в шафі.

Саме про це книга біографія "Дім Ґуччі" - це блискуча оповідь про зростання могутності династії Ґуччі, заснованої 1921 року, справжня родинна сага.
Сара Форден розповідає по справжньому видатну історію, проводить читача по лабіринтах високої моди, родинних драм, суперечок та вбивства.
Прочитавши книгу, можна точно сказати що світ моди це жорстокий світ, це не просто гарні речі, а і люди, які стоять за ними. Світ моди це теж бізнес, в якому крутяться по справжньому великі гроші і деколи вони стають важливіші ніж родинні зв'язки. Тому коли я дивлюся на чудові речі від бренду Ґуччі, я розумію що не все так просто, що не все дається задарма і за все треба платити. Але ж які ці мода та стиль прекрасні.....

Том Фелтон
По той бік чарівної палички
Ой цю книгу я хотіла дуже давно, я фанат світу Гаррі Поттера, ну а Драко подобається навіть якщо він ще той засранець.

Книга просто чудова, настільки душевна, таке враження, що зустрівся з другом, з яким давно не бачився, і він розповідає, що у нього нового.
Том Фелтон - це не тільки Драко, це гарна людина, талановитий актор, друг, син та брат. Було дуже цікаво прочитати, як розвивалася його кар'єра, як в його житті з'явився Гаррі Поттер. З чим прийшлося зіштовхнутися хлопцеві і як він залишився самим собою.
Особливо цікаво було читати саме про зйомки Гаррі Поттера, про дружбу між акторами, про смішні історії зі зйомок.

Загалом книга мене не розчарувала, вона чудова.

Коли ми стаємо батьками, тоді з'являється велика відповідальність за цю маленьку дитину, ми маємо не тільки нагодувати та одягнути її, але і дати крила, навчити мріяти.
Саме про це книга Країна мрій. Це не просто книга, це справжня мапа для дитини, за допомогою якої вона знайде шлях до своїх мрій. Діти не такі як дорослі, вони фантазують, мріють, вигадують. І все це є у цій книзі. Там є і наліпки, котрі можна наклеїти куди ти хочеш, проявити свою фантазію, є секретні віконця, які так люблять малюки, адже це справжня загадка, що ж там приховано і її треба неодмінно розгадати. В книгах не можна малювати, тільки не в цій книзі - тут дитину не обмежують, а підштовхують до творчості: малюй, розмальовуй, навіть якщо комусь здається що це не правильно. Найцікавіше, на мою думку, це змога дати дитині помріяти, написати самому собі листа у майбутнє, сказати те що хочеш, розповісти про свої мрії.

Ця книга дає поштовх для фантазії, адже завдання батьків не обрізати крила дитині, не говорити, що ти не зможеш, що твої мрії та бажання не такі, як у всіх. Адже хто його знає, як правильно, мрії необмежені.

Я взахваті від книги, хоча я доросла. А що вже говорити про дітей! Зараз в такі важкі часи дітям хочеться хоча б трохи відволіктися від тривог, від новин, від похмурого оточення, адже навіть якщо ви не говорите з дітьми про війну, вони все одно все відчувають. І тут допоможе "Книга мрій" - ви можете разом з дитиною зануритися в світ своїх мрій, в світ мрій дитини. Не бійтеся говорити про мрії, не бійтеся бути смішним, фантазувати, адже в кожному з нас живе та сама дитина, просто ми її ховаємо. Я за це і люблю дитячі книги, бо вони справжні, щирі та добрі.

То ж давайте мріяти, мріяти кожного дня, мріяти про наше світле майбутнє, бо без мрій нічого не буде. Подаруйте вашій дитині ці мрії, дозвольте їй відчути, що вона може все, тоді так і буде. А ця книга буде вам у поміч.

Уявіть, що одного дня ваше місто накриває прозорим Куполом. І ніщо не може пробитися ні всередину, ні назовні. Опинившись у заручниках у цього купола, в людях проявляються найгірші їхні сторони душі. Хтось вирішує, що може робити все, що забажає і залишиться безкарним, хтось береться керувати всім містом як заманеться, і тільки одиниці розуміють, що потрібно об'єднатися щоб врятуватись.

Я вкотре переконують, що книги Стівена Кінга чим більше в них об'єм, тим більше вони мені сподобаються. Так і з книгою "Під куполом", когось може лякати її об'єм або велика кількість персонажів, але не мене. Бо саме в таких великих книгах Кінг дозволяє повністю поринути в той світ, дозволяє полюбити або зненавидіти героїв, ти повністю занурюєшся в книгу, живеш тим же життям. "Під куполом" просто надзвичайно сподобалася, Кінг вивертає назовні всі гріхи людей, показує, як вони будуть поводитися в замкненому просторі, як будуть виживати один одного, як ті мурахи в банці. І ти сам мимоволі задумуєшся, а як ти поводився б у цій ситуації ти, на яку сторону б став, на який бік, світло чи темрява. І тут навіть не стільки важливо, звідки взявся той купол, як життя в ньому. Тому наступного разу, коли захочете наступити на мурашку, подумайте, а може, це ми ті мурашки?

Окремо дякую за карту міста, що дозволяє орієнтуватися в просторі, ну і список мешканців міста хто опинився Під куполом.

Чудова книга, якщо у вас депресія чи ви в пошуках сенсу життя або просто важко дихати. Тоді ця книга для вас.

Ми знайомимося з чоловіком на ім'я Уве, це втомлений чоловік, котрий вже нічого не прагне, котрому усі заважають. Але все може змінитися - варто тільки трохи підштовхнути його в правильному напрямку. І все набуває сенсу. Книга варта, щоб її прочитати.