Успішний бізнесмен Оскар Шиндлер відкриває в Кракові фабрику з виготовлення посуду. Для нього євреї з гетто і табору Плашув — просто дешева робоча сила. Однак зовсім скоро він відчуває безмежну повагу та співчуття до своїх робітників. Коли людей з Плашува починають перевозити до Аушвіцу, Оскар за допомогою свого друга, Іцхака Штерна, складає список тих, кого він нібито бере на фабрику.

До нього увійшли понад тисячу людей, приречених на смерть. Аби врятувати їх, Шиндлер не шкодував ані грошей, ані сил, ані часу.

Коли раніше читала книги про війну, про рабство це були просто книги, просто розповіді, просто історії. Але зараз розумієш що за кожною цифрою загиблих ховається справжні трагедії, розбиті сім'ї, діти сироти. Розумієш що це не просто загиблі це чиїсь діти, батьки, чиїсь кохані. І тепер читаючи цю книгу, розумієш як страшно це було, розумієш що історія знову повторюється тільки тепер в нас. І зараз також є добрі люди, справжні герої нашого часу, котрі ризикуючи собою рятують інших. Це тяжка книга, це справжня історія без прикрас, це війна.....

Коли живеш в великому метушливому місті, де на тебе на кожному кроці сиплються проблеми, погані новини, багато людей навколо дуже хочеться все кинути і втекти кудись ближче до природи, де буде чути спів пташок а не сигнали машин, де звуки сирен не звучать так загрозливо.
Так і головна героїня цієї книги вирішила покинути місто і вирушити в селище, купити невеличку хатинку і пожити в тиші. Але звичайно від людей не втечеш тому її чекають пригоди, смішні курйозні ситуації, друзі та кохання.
Про це все ви можете прочитати в справді літній книзі "Вілла у Сан-Фурициско".
Я хотіла прочитати щось легке, смішне та літнє а ця книга якраз така і є. А ще вона просто неймовірно гарна .

Які враження від книги? Почну з того що перший її прочитав мій чоловік,який книги не так часто читає. І по мірі того як він книгу читав його аж розпирало від бажання поділитися зі мною прочитаним. Але він був чемним і дочекався коли я її відразу ж після нього теж почала читати. І тут почалося,а ти вже то прочитала? А як ти думаєш хто вбивця? О зараз буде супер момент!

Книга це щось змішане триллер,детектив, комедія. Уявіть що ви сіли до потягу в якому зібралися всі супер вбивці і тут постає головна задача,доїхати до кінця. Кожен персонаж по своєму цікавий,зі своєю харизмою. Дуже є смішні ситуації в котрі потрапляють герої. Тут до кінця не знаєш що станеться в наступну мить а стається щось про що і не подумав би. Скажу тільки одне до кінцевої станції доїдуть не всі. Більше не буду розповідати щоб було цікаво читати. Скажу ще тільки одне є фільм який знятий за книгою і який би Бред Пітт не був би красунчик але книга краще. Тож ласкаво просимо до потягу,показуйте свої білети і нехай вам щастить.

Книга Антоніо Ітурбе "Бібліотекарка з Аушвіцу" розповідає про дівчинку Діту Адлерова котра переховує надзвичайно цінні скарби-книги. Адже книги це не просто папір з літерами, це цінне знання, це рідна мова, це рідна культура котру потрібно зберегти. Ця книга розповідає про події котрі сталися вже давно але зараз як ніколи актуальні саме для нас. Читаючи відразу думала про наші окуповані території, де люди так само ховають книги українською, книги про нашу історію, про наших героїв. Загарбники як і тоді хочуть все знищити і книги теж, але завжди знайдеться той, хто як маленька Діта, ціною свого життя буде прагнути зберегти частинку своєї батьківщини.

Якщо чесно, поезія це не дуже моє, більше люблю художню літературу. Ні, звичайно, в своїй бібліотеці є книги з віршами українських письменників. Але коли я побачила цю книгу на полиці книгарні, вирішила її погортати і так вийшло, що потім оплатила і принесла додому. З творчістю Жадана знайома тільки трохи, але в цю книгу я просто закохалася, але це кохання зі сльозами на очах, бо дуже важко читати про наше сьогодення без сліз. Про те, як автор розповідає, як прийшла ідея малювати, про подорож назад до України, про війну, про біль, про надію, про очікування на перемогу та мир.

Читати все це тяжко, але таке наше життя, наші діти живуть та граються під звуки сирен, ми живемо та народжуємо під звуки повітряної тривоги. І завдяки таким книгам наші нащадки будуть більше знати про ці часи, як воно було, всю правду, хоча і гірку, від якої щемить серце і болить душа. Автор розповідає, що спочатку хотів малювати тільки чорно-білі малюнки, але серце підказало, що треба брати ще жовто-блакитні барви, бо ці кольори - це наше.
З війною нарешті всі справді полюбили наші кольори, нашу мову, наші вишиванки, наші пісні. Шкода, що такою ціною, але багато людей нарешті стали справді українцями. Ця книга з її віршами, з малюнками, з розповідями справді неймовірна, коли дивишся на ці малюнки розумієш, що відчував автор у ту мить, ви проживаєте його відчуття та почуття.

Дуже раджу, якщо побачите її, просто візьміть до рук і погортайте її.