Казка

Сімнадцятирічний Чарлі Рід, який дитиною втратив матір, однак навчився давати собі раду, ще й доглядати за батьком-алкоголіком, порятував відлюдькуватого сусіда Говарда Боудітча та найнявся до нього на роботу. Саме там хлопець знайшов собі вірного друга - собаку Радар. І це була б звичайнісінька історія, якби не загадковий сарай біля будинку містера Боудітча, зсередини якого час від часу долинають дивні звуки… У який світ потрапить Чарлі через виявлений у сараї портал і проти якого зла йому доведеться боротися? Ідея цієї "казки", як і будь-якої іншої, напрочуд проста й очевидна: будь добрим і відважним, герою, любов здатна подолати все, навіть у найтемніші часи…  

Суміш жанрів та мультивсесвітів з купою прихованих відсилань для фанатів Кінга.

Метт Белл, New York Times

Подорож до страшенно магічного світу, де дива та жахи зливаються воєдино.

Ґільєрмо дель Торо

🍁Насправді мене послідовно розчаровують свіжі романи короля жахів. До того ж іще накладається те, що «Мізері» й «Томмінокерів» я читала в підлітковому віці, і це було «ОГО-ГО!», а «Біллі Саммерса» й от тепер «Казку» — у бальзаківському+, і це вже геть не «ОГО-ГО!» й навіть не «ого!», а радше «ну такоє».

🍁Одначе «Казка» в мене вийшла з продовженням, бо закортіло перечитати «Щось лихе насуває» Бредбері, і вже за це їй великий жирний плюс.

🍁Отже, геть не оригінальна зав’язка — підліток випадково врятував життя старому відлюднику, якого всі боялися через його великого собаку, і тепер відповідальний за те, щоб годувати Радар (так звуть цю вівчарку), гуляти з нею (вона дівчинка, хоча й старенька), доглядати старий будинок і таке інше. Хлопець упевнений, що це кармічна відплата за те, що Бог колись на його єдину, але палку молитву допоміг батьку позбутися алкоголізму (ну так, підлітки схильні до магічного мислення й укладань справдешніх угод із богами). І все було б нічого, якби не горщик із золотом (буквально) і таргани розміром з Радар (нагадаю: вівчарка), що інколи лізуть із сараю🦇.

🍁Як ви розумієте, у цьому місці соціальна драма про алкоголізм і паліативну допомогу одиноким сусідам поступається саме казці про зачароване Королівство, чарівних красунь-принцес і віроломних невдах-принців.

🍁Знаєте, спочатку я навіть зраділа, коли нарешті почалися трішки жахи: усі ці сірі люди без облич, Вовки, що виють уночі, бої без правил до смерті, таргани, знову-таки. Ну бо соціальні драми я можу й не в Кінга почитати, а нерви полоскотати хочеться. І тільки дочитавши, зрозуміла, що з більшою насолодою згадую саме реальну частину «Казки», а не казкову. Адже монстри зі звичайних людей справді лякають більше, аніж якісь там лавкрафтіанські невимовні жахи, що лізуть із колодязя в повню.

🍁Але повертаючись до початку: Кінг як Кінг. Так, інженер людських душ і страхів. Так, інколи зануда. Так, чудовий психолог і майстер характерів. Прекрасний, насправді, автор.

🔻Чи варто починати своє знайомство із Кінгом із «Казки»?

Однозначно ні.

🔻Чи читати фанатам автора?

Однозначно так. А потім піти й зачитати горе «Долорес Клейборн», як тільки КСД її видадуть. А видадуть, бо обіцяли.