Ідентичність

🥀рефлексія на книгу

а якщо наше життя — це насправді сон? коли він тоді розпочався? або коли закінчився? чи як ми знатимемо, що закінчився?

а якщо все, що зараз ми проживаємо — нереальне? якщо це вигадка, гра, чийсь сценарій до фільму?

а якщо сенсу життя не існує? якщо суть лише у тому, щоб продовжуватись в існуванні?

а якщо життя — це лише гарна літературна метафора? як звучить чи виглядає ваша?

а якщо не ускладнювати комунікацію з людьми і не дофантазувати? якщо говорити лише прямо і слухати теж тільки прямо?

це питання, з якими залишаюсь після цієї книги.

Коли брала цей роман, то мала надію, що він буде про чуттєвість, про пошуки.
Тут радше тілесність якась занадто реалістична, акцент на частини тіла (як віко зволожує око, що саме робить плод в утробі матері), які мене відштовхували.
Пошуки героїв кидають їх то в одну то в іншу сторону (переживання Шанталь щодо втрати свого сина діаметрально протилежні від горя до щастя, що він помер). Й ці переходи не дуже пояснюються, просто констатуються як факт.
Судячи з усього не мій автор, хоча "Нестерпну легкість буття" я дивилась у форматі фільму й там такої реакції не прослідковувалось.

Хоч це і найкоротший роман автора (всього 116 сторінок), але не радила б починати знайомство саме з нього. В тексті чітко простежується іронічний стиль автора, який пише про стосунки людей, любов, страх старіння, самотність, індивідуальність, переплітаючи дійсність з фантазіями.

Головні герої твору Шанталь та її молодший коханець Жан-Марк заплутались у собі, своїй ідентичності, своїх почуттях і вчиняють помилку за помилкою. Одна брехня породжує іншу і вже не знаєш, де правда. Вони намагаються розібратися у всьому цьому, намагаючись зберегти стосунки та власну ідентичність.

✨ Як можна було потерпати від відсутності того, хто був присутній?
✨ Я сказав би, що кількість нудьги, якщо її взагалі можна виміряти, сьогодні набагато більша, ніж колись.
✨ - Я уявив собі, що ти стала кимось іншим.
- Що?
- Що ти не така, якою я тебе уявляю. Що я помилився у твоїй ідентичності.
- Я тебе не розумію.
✨ Утім, подумалося йому, що таке інтимна таємниця? Хіба це там криється все найбільш індивідуальне, найбільш само-бутне і таємниче людини? Хіба роблять із Шанталі її інтимні секрети оту унікальну істоту, яку він кохає? Ні. Секретним є найбільш спільне, звичайне, повторюване і властиве всім: тіло і його потреби, недуги, манії, наприклад, закрепи чи менструації. Ми соромливо приховуємо ці інтимні явища не тому що вони особистісні, а навпаки, тому що такі жалюгідно безособові. Як може він гніватися на Шанталь через те, що вона належить до своєї статі, схожа на інших жінок, носить бюстгальтер, а разом із ним має бюстальтерну психологію?
✨ «Проміскуїтет ідей». У який спосіб ці дві такі суперечливі ідеї могли поміститися в тій самій голові, немов дві коханки в тому самому ліжку?
✨ Ми підмальовуємо вбогість!
✨ Свобода? Живучи в цій убогості, ви можете бути щасливі або ж нещасливі. У цьому виборі й полягає ваша свобода. Ви можете розчинити вашу індивідуальність у многоті інших людей із почуттям поразки або ж ейфорії. Наш вибір, люба моя пані, це ейфорія.
✨ А я питаю себе: хто ж марив? Хто наснив цю історію? Хто вигадав її? Вона? Він? Обоє? Кожне для іншого? І від якої миті їхнє реальне життя обернулося цією підступною фантазією?