Там, де співають раки
Очікування були дуже загальні, просто книжка для легкого вечірнього читання. І насправді вона так і підходить на легке, захоплююче вечірнє читання…
Але, все ж таки, не можу погодитися лише на це… вона ставить акцент на природу, на життя людини серед природи, на можливість бути самотньою і брак повноти життя через ту ж самотність, на страх бути серед людей та вибір залишатися серед природи…
Історія ( можливо і не така реальна, але ж це книжка) маленької дівчинки з болота, яка залишилася сама серед природи, та навчилася з нею жити на «ти».


*** бувають люди, що можуть жити без дикої природи, і бувають ті, що не можуть

***слова можуть містити в собі так багато. Не уявляла, що речення може бути таким повним.

***життя - велика гра, що має тривати, хай навіть деякі з гравців вимушені покинути поле
*** життя штовхнуло її на край прірви і, щоб утриматися, вона звернулася до єдиної опори, котру знала - самої себе.
*** не всі речі в цьому житті мають пояснення. Деякі можна лише пробачити або ні.

Без Ґрунту

Ще одна інтелектуальна проза Віктора Домонтовича, де кожне речення хочеться перечитати знову. Це не про сюжет який захоплює « що буде далі», це про твір який наповнює своєю інтелектуальністю, думками, поглядами на людину на її життя, яке втратило зв‘язок із землею, природою, на мистецтво і його сакральність. Про те, що люди звикли жити тимчасово, без жодної віри у стабільність свого життя. І в цей час, про українське мистецтво, про архітектуру, про збереження її частини як чогось сакрального, але в «держстраху для галочки».

***він мислив протилежностями: ніч - день, пітьма - світло, добро і зло, біле й чорне, так або ні.

*** дехто з нас плекає сподіванку, що йому пощастить не стрибати, затриматися на цьому березі, сховатися од катаклізму, переждати бурю. Гадає що все це стосується всіх інших, але тільки не його. Марні ілюзії.

*** ми прагнемо завжди якихось певних благ і не цінимо щастя, яке народжується, коли ми позбавлені якоїсь прикрости.

***ніколи й ні в чому не треба зраджувати себе

*** ми надто мало знаємо себе самих, які ми є нині, і ще менше знаємо себе, які ми були в минулому.

*** чи є більше щастя, ніж іншу людину зробити щасливою?

*** є чемність, що завжди має в собі присмак двозначности. Є люб’язність, від якої почуваєш себе ніяково

*** ми одвикаємо діяти, відчувати й думати за власною ініціятивою. Ми діємо, думаємо, живемо за загальними приписами, що стосуються мільйонів, які обов’язкові для кожного і для всіх

Радіо ніч
Юрій Андрухович

… це радіо для тих, які
дійшли до межі
забилися в глухий кут
не бачать нічого попереду
не сплять у ночі
не хочуть спати у ночі
взагалі ніколи не сплять
не сплять і думають
нерухомо лежать із відкритими очима.
Радіо, яке веде в нічому ефірі музикант Йосип Ротський у формі монологу. В цей час, поміж його монологами, ми дізнаємося про життя самого Йосипа, яке виявляється досить цікаве та різне з кожною сюжетною лінією.
Книга наповнена іронією і щемом, сміхом і забуттям, холодом та пеклом, темрявою і музикою.

Так цікаво і захоплююче мандрувати її сторінками, слухати нічне радіо, слідкувати за мовою автора, його іронією та такою непередбачуваною грою образів.
Книга, яка залишає слід за собою.

*** я вже не був собою, я був кимось іншим, але саме тому я врешті був знову собою.
*** у цьому світі, Джо, від морального авторитета до морального виродка тільки один крок. На жаль.
*** але поки що тиша. Це такий спеціальний музичний матеріал - тиша. З урахуванням негнучкості моїх пальців мені бажано грати якраз її. Можливо, я став би найкращим виконавцем тиші в історії всіх часів?
***я в цьому житті в’язень від Бога. Логічний наголос останнього речення ви можете ставити над будь-яким зі слів. І не помилитися.
*** я жив без любові. Й повірив, що вона вигадка.
*** самотність буває сумна? Я не матиму того тепла, що міг би?
*** добре в дорозі – вона сама по собі розвага. Сидіння ж на місці вимагає діяльності. Зайняти себе чимось, наповнити сенсом час. Хоч і сидіти на місці добре – в якихось, на-приклад, Носорогах, коли ти сам і заліг на дно

25 уроків лідерства від Вінстона Черчилля, які можна інтерпретувати на життя, на роботу, на бізнес, на себе і навіть на війну.
Книга про те, яку силу мають сповнені абсолютної рішучості люди, якою непереборною може бути добре організована вміла непокора.
Мені дуже сильно імпонує як книга, так і сам Вінстон Черчилль.
Якщо любите читати мотивацію, або автобіографію - то це зараз саме та книжка, яку варто читати ( крім того в період війни)

«БУДЬТЕ НЕЗЛАМНИМИ»

*** Його непокоїли питання, як нагодувати свій народ, як забезпечити йому дах над головою і захист, а точніше - як надихнути людей, щоб вони самі знайшли собі їжу та дах і самі себе захистили.
*** усі великі речі є простими, і більшість з них можна назвати одним словом: свобода, справедливість, честь, обов’язок, милосердя, надія.
*** зважайте на цінність а не на ціну.
*** успіх - то здатність простувати від провалу до провалу, не втрачаючи ентузіазму.
***справедливі й чесні рішення є тим козирем, який посилює авторитет влади
***ніколи не здавайтеся, ніколи не здавайтеся, ніколи, ніколи, ніколи - ні в чому: ні у великому, ні в малому, ні у важливому, ні у дрібницях - ніколи не відступайте ні перед чим, окрім аргументів честі й здорового глузду.
*** Існує одна важлива істина про тверде дно. Ти не можеш і не мусиш залишатися там. Виборсуйся - і в цьому разі є лише один напрямок. Нагору.

*** найліпший орієнтир у житті - робити те, що є правильним.

Білий попіл


Цікавий трилер, частково містичний частково просто детектив.
Читається досить швидко.. очікується фінал… є зовсім нескладний… і я не впевнена, що стане несподіванкою для поціновувачів такого жанру.
Але якщо у вас є вільний вечір і ви любити формат детективів, то однозначно можна приділити час для читання.


*** Якщо тобі нема чого втрачати - багато чого стає до снаги.

*** Сором боязкий. Зате совість - вона голодна!
Вона намагається зжерти свого хазяїна.

Коли просто хочеться щось прочитати таке світле і просте, без роздумів, але таке, що торкається душі легенько словами… ледь ледь зачіпає однією думкою і знову відпускає…
то це саме та книжка.
Кульбаба!
Книга моментів, світлих людей, щирих думок.
І приємних емоцій від прочитання.

“Час не опускає очей. Не ділить потік на частини. Не поспішає.
Він плавно перетікає з життя в життя і звучить наповнено в кожній хвилині»

«Весь світ звучав так гармонійно… зрештою він завжди так звучить, лиш іноді людські камертони дають збій…»

«Не спирайся на стіни, вони можуть бути зруйновані.
Опирайся на себе. В тобі досить сили…»

«Не зашторюйте світло своєї душі, не загортайтеся в покривало комплексів. Сяйте…»

Генрі Форд
Історія сильної людини, сильної особистості.
Його позиція, принципи, стійкість, погляди на життя змушують захоплюватися.
Його тверді переконання, впевненість, напрямок думок спонукають до дій.
Його книга, яка надихає.


«Я ніколи не зустрічав людини, яка була б геть поганою.
Завжди у ній знайдеться щось добре - якщо дати їй шанс»

«Усе що потрібно, це бажання працювати»


«Людина, яка здатна працювати й думати, приречена на успіх»

«Треба визнати, що процвітання та щастя можна досягнути тільки завдяки чесній праці»

«Життя - це не місце, а рух. І той, хто хоче відпочити на «облаштованому» місця, не залишиться в стані спокою, адже цілком ймовірно, у мить зупинки він уже йде на дно. Усе знаходиться в русі. Життя невпинне. Можна весь час прожити в тому самому домі й на тій же вулиці, але ти ніколи не будеш тією самою людиною»

Трішки професійна література, але однозначно в напрямку навчання і ознайомлення варта уваги.
Читати потрібно, якщо ви в пошуку побудови іншого напрямку Вашого погляду на звичайні речі…
Якщо Ви працюєте серед шаленої конкуренції…
Якщо Вас цікавить реклама і маркетинг… якщо Ви шукаєте відмінності та шляхи розвитку… та багато інших "якщо"…

У книжці легко і доступно викладено інформацію.
Можна знайти багато цікавих ідей, думок та відповідей на цікаві питання і в цілях бізнесу і в цілях психології вибору.
Як правильно знайти саме своїх споживачів?
Як позиціонувати себе для них?
Як орієнтуватися на клієнтів?
Як виживати в умовах скаженої конкуренції?


***люди, як правило, залишаються вірними тому, що мають.
***коли всі це роблять, ви цього не робіть. Часто для того, щоб відрізнятися, потрібно мислити інакше.
***розвиток вимагає змін, які не завжди надто прийнятні для людей.
***якщо ви посадите правильну людину на потрібну посаду, то все буде добре.

Захоплива подорож в світ таких визначних письменників, як Френсіс Скотт Фіцджеральд, Ернест Гемінґвей, Вірджинії Вулф, Дороті Паркер з поглядом із середини… (насправді навіть трішки шкода стало їх).

Але сама книга «Зельда» змушує читати сторінку за сторінкою, легко, невимушено поринаючи у вир бурхливого і нестримного життя Скотта та Зельди Фіцджеральдів.
Зі сторінок книги, відкривається такий захопливий, та в той же час суперечливий світ слави, визнання, суперництва, успіху і поразок. Відкривається «закулісне життя письменників».

Як це, «творити» …
Як це, бути залежним від цього «творення»…
Як це, очікувати визнання і бути в один момент на вершині слави, а в інший розсипатися дощенту…


*** якби ж тільки люди могли подорожувати так само легко, як і слова. Хіба це б було не чудово?
Якби нас так само легко можна було виправити
*** уявіть що Ваше тіло - молоде і міцне, у ньому приємно жити, і вам уже вистачає мудрості розуміти, що й тіло, і його стан не вічні. Воно не буде таким завжди. Ніщо не вічне.
***завжди треба бути п’яними. У цьому все: то єдина умова. Аби не відчувати жахливого тягаря Часу, що тисне нам на плечі й пригинає до землі, треба п’яніти без перепочинку.
Чим? Вином, поезією або істинною - чим завгодно. Лише п’янійте.
*** завжди озирається назад, щоб з’ясувати, як рухатися вперед, де на нього обов’язково чекають щастя і процвітання.
*** ми, дівчата, повинні дотримуватися стількох правил пристойності! Рівна постава. Рукавички. Не нафарбовані (й неціловані) губи. Спідниці-плісе, скромні висловлювання, опущений погляд, цнотливі думки. Як на мене повна нісенітниця.

Натхнена промова для випускників Техаського університету від адмірала Вільяма Г. Макрейвена, яка будується на 10 правилах, які покликанні допомагати долати випробування та вирішувати проблеми у житті - незважаючи на те, ким ви є.

1. Якщо хочете змінити своє життя, а, можливо, навіть і світ - застеліть спочатку своє ліжко!
2. Самотужки ви не впораєтеся - знайдіть когось, хто допоможе вам гребти. вам знадобиться команда надійних людей, щоб дістатися свого місця.
3. Оцінюйте людей за розміром їхнього серця.
4. життя несправедливе, але продовжуйте рухатися вперед. Що швидше ви це засвоїте, то краще вам буде у майбутньому.
5. Невдачі нас загартовують. Тому не бійтеся випробувань.
6. Будьте сміливі! Долайте перешкоди «головою вперед».
7. Не бійтеся давати відсіч.
8. Будьте на висоті. У такі тяжкі миті подумайте про те, ким ви є, і навчіться гідно протистояти труднощам.
9. Давайте людям надію. Надія - наймогутніша сила у всесвіті, яка спроможна надихати цілі нації.
10. Ніколи не здавайтеся!

Чомусь важко підібрати слова, щоб поділитися думкою про книжку… Але вона стільки в собі поєднує… І довго ще думки крутяться навколо прочитаного…
На сторінках книги переплітається пошук прекрасного та мізерність буденного життя.
Там багато інтелектуальних думок, багато мистецтва, літератури, музики, любові… І поміж цим роздуми про зло в історії людства.
У ній так багато життя… Без самого життя…
Така собі розповідь від головного героя - інтелектуала, який пробує «в останній вагон» записати свою історію та залишити свою сповідь і своє каяття, в той час, коли він уражений хворобою Альцгеймера.
В його історії буде справжність - напевно саме це залишає слід після прочитання книги.

*** як усі смертні, він не бачить щастя, яке поряд, бо його засліплює недосяжне.

*** героїчна людина - та, що відповідає добром на заподіяне їй зло.

*** - Я ніхто.
- Хіба можна бути ніким?
Я ніколи не міг відповісти на це запитання, яке мені ставили, коли я був малим, бо, почувши його, я лякався. Хіба можна бути ніким? Я буду ніким. Тобто буду наче нуль, що не є ані натуральним числом, ані цілим, ані раціональним, ані дійсним, ані складним, а є лише нейтральним елементом суми всіх цілих чисел?
*** Думаю, ми спершу йдемо куди-небудь, а потім повертаємось до початку. В людському житті завжди є повернення до джерел. Якщо смерть не перешкодить ще раніше.
*** - Книжка, яка не заслутовує того, щоб її перечитали, взагал не заслуговує, щоб її читали.
— Але, не прочитавши, ми не знаємо, чи заслуговує вона перечитувания. Життя жорстоке.

*** більше, ніж дії, важать сподівання, які ми покладаємо на них. Саме це робить нас людьми.
*** війна виставила на передній план найбільш тваринну частину людської природи. Проте зло існувало і до війни і не залежало ні від якої ентелехії, тільки від людей.
*** абсолютний відчай робить із тобою дивні речі.

Коли ти кожного разу прокидаєшся в іншому тілі, з іншими відчуттями, з іншою сутністю, зі «скелетам в шафі» чужої людини… І кожного разу день повторюється… Відтворюючи одні і ті ж самі події.
Щовечора у тебе є можливість врятувати життя людини, яку день за днем в один і той же час вбивають.
Досить цікава ідея книжки, закручений фінал, інтригуючі повороти… Тому для любителів детективів рекомендую.
Саме для мене після прочитання залишився слід про відчуття, коли ти в тілі іншої людини, і ти розумієш її страхи, болі, пережиття, сильні і слабкі сторони… А не саме розслідування вбивства, яке описується на сторінках.

*** Що кожна людина — бранець у власноруч зробленій клітці.

*** Справжня сутність людини найповніше проявляється тоді, коли людина вважає, ніби її ніхто не бачить,
*** Людина, яка уникає поганих учинків, не може вважатися доброю!

"Музей покинутих секретів" - 830 сторінок не надто легкого, але настільки неймовірного та історично важливого тексту про становлення нашої незалежної (та ще такої залежної) України…
Просто монументальна праця, яка захоплює такими глибокими документальними, історичними, багатогранними знаннями.

Історія трьох поколінь, які переплітаються тісно у пошуках правди.
Історія, загублених документів, які мають бути загубленими, щоб не побачити правди.
Історія про продажну, диктаторську, хворобливу росію (боляче розуміти, наскільки актуально це є сьогодні)
Але, така по-справжньому українська історія нашого життя…

*** це все по колу рухається, усвідомлюю з жахом - по колу, все те саме, з покоління в покоління, тільки костюми міняються…

*** а що повторюється достатньо часто, те як відомо перестає бути брехнею.

*** про зраду… всяку. Батьківщини. Любови. Себе. Зраду - як дорогу, що веде до смерти, ми про це вже з тобою говорили - за кожну зраду хтось так чи інакше має заплатити, щоб виправити порушений нею у світі баланс сил. Що більша зрада - то більші жертви.

*** таж по всьому двадцятому столітті, куди не плюнь, то на радянські бабки попадеш! Візьми хоч тридцять третій - як Сталін тоді ловко Захід прищемив, коли українською трупною пшеничкою по демпінгових цінах світовий ринок засипав! …
всі ці західні компартії, лівий рух, тероризм, «червоні бригади», заварухи в країнах третього світу - це все що, само себе годувало? Ні, «рука Москви» вміла бути ду-уже щедрою, коли треба! І ніхто й не пікнув - ну там, парочку дисидентів випустили, та ще й євреї за своїх були заступилися , от і вся тобі «холодна війна».


*** - ми всі годні лиш на те, аби за Україну вмирати. А він із тої породи людей, що колись її будуватимуть, як ми її здобудемо.
-а так воно мабуть і є. І споконвіку так було, відколи світ світом: ті, що над усе люблять свій край, - ті найперші гинуть за нього в боях… - тоді по їхній крові приходять до влади ті, хто любить уже саму владу і вміє її видержувати.

Жінка, яка має план - іншими словами жінка, яка і після сімдесяти виходить на подіум та залишається моделлю.
В книзі Історія Мей Маск, яка завжди йде вперед та випробовує будь-які можливості, які підкидає їй життя!
Сама по собі книга проста, щира і читається легко та швидко.
В ній досить велика кількість порад, які можуть багатьох підштовхнути на нові звершення та можливості. А ще можливо відкриє інший погляд на життя!


*** якщо кожний ваш день схожий на попередній, якщо ви працюєте на одній роботі вже багато років, довго живете в одному місці, але почуваєтеся щасливими, то можете нічого не змінювати. Та якщо вам не затишно, ви нещасливі й хочете щось змінити, почніть досліджувати нові можливості, нові міста, у яких можете жити, і нові професії, які можуть сподобатися.

*** якщо ви почнете з першого кроку, а потім подбаєте про наступний, то неодмінно рухатиметеся уперед.

*** дбайте про себе, добре харчуйтеся, будьте активними, щасливими, усміхненими і впевненими у собі.

*** для життя треба зовсім мало.

*** просто робіть якнайліпше те, що можете.

Історія маленької дівчинки з просто надзвичайним талантом до гри у шахмати!
Впевнено, крок за кроком, жага до перемоги завела її на чемпіонат світу з шахмат. Вона досить майстерно навчилася розвивати та продумувати в уяві гру, проходити найскладніші ходи та передбачати найрізноманітніші сценарії суперників.
Завжди бачачи перед очима шахматну дошку, вона з легкістю переставляє фігури, розігрує дебюти та ставить мат за матом.
Поміж таку захоплюючу історію про дівчину з унікальними здібностями у книзі можна вловити ледь невидимі натяки і про расову відмінність, і про дискрімінацію жінок, і про проблеми дитячих будинків, і про залежність від алкоголю та транквілізаторів, і про несправедливість.

Але це лише якщо дуже поверхнево.
В загальному, залишається післясмак жаги до перемоги і реальності, яка за цією перемогою стоїть!

Мрії мого батька.
Книга Барака Обами залишить свій слід надовго у моїй свідомості.
Вона легка у читанні, та досить глибока у сприйнятті, наповнена щирістю, роздумами, пошуками самого себе.

Книга, яка складається з:
- історії про маленького хлопчика та його світосприйняття;
- історії про старшого хлопця та його спроби знайти себе в світі, де «краще бути сильним, а якщо не можеш бути сильним, то будь мудрий і уклади мир із тим, хто сильний»;
- та історії чоловіка, який хоче бути в мирі з собою та справедливо поводитися з іншими.

Мрії мого батька (історія про расу і спадок) - це біографія людини, яка через 14 років після написання цієї книги, ввійшла в історію як президент США.
Проте історія життя Барака Обами і до того часу захоплює. Він описує усі свої сумніви, усі свої пошуки, злети і падіння в його розумінні… та усю свою внутрішню боротьбу, яку він веде сам з собою довгий проміжок часу через расові відмінності та пошуки свого коріння.
Він показує усю біль життя у світі, який ділить людей на чорних і білих.

Таке враження, що заглянула в історію просто іншими очима.

*** просто треба приймати життя таким, яким воно є.

*** люди користаються слабкістю. У цьому вони - як країни. Хто сильніший, той забирає у слабшого землю.

*** у мені відкрилася жага до слів. Не слів, за якими ховаються, а слів, які наповнені сенсом, які можуть донести ідею.

*** утім, щоб бути в мирі з собою, справедливо поводитися з іншими, надати змісту стражданням громади і помогти їй зцілитися, потрібно щось більше, потрібно відданість… потрібна самопожертва… для цього потрібна віра!

Мистецтво війни - найстародавніший військовий трактат, який написано ще до нашої ери.

Війна - це мистецтво брехні.
Тому, коли ти вправний - придурюйся, що невмілий.
Якщо ти діяльний - корч із себе млявого.
Якщо ти близько - вдавай, що далеко.
Якщо далеко - вдавай, що близько.
Якщо ворог жадібний - спокуси його жаданим об’єктом.
Якщо хаотичний - захопи його.
Якщо ворог діє ефективно - будь обачним.
Якщо супротивник могутній - уникай його.
Якщо його легко розгнівати - вдавайся до провокування.
Якщо знаєш про низьку самооцінку нападника - роздмухай його зухвалість.
Якщо ворог відпочив - виснаж його.
Якщо в його лавах злагода - посій ворожнечу.
Нападай на ворога там і тоді, де й коли він не готовий.
З’являйся там, де на тебе не чекають.


Основні правила, які описані в трактаті китайським стратегом та філософом ще в VI столітті до н.е. та які не втратили своєї філософії протягом тисячоліть.
Лише для того, щоб розуміти усю велич мислення Сунь-дзи, багато тисяч років тому, книга варта для читання!

Книга, яка торкається до глибини душі і тримає ще довший час.
Важко сприймати, коли життя людини ламається не справедливо… Ось так чорношкірий хлопець, який слухав і захоплювався проповідями Мартіна Лютера Кінга, вірив у світле майбутнє, в один момент просто «несправедливо» опиняється у виправній школі. І життя набирає зовсім інших обертів і іншого світла.
Насправді це соціально-психологічний роман.
За основу взята, на жаль, реальна історія про виправну школу у Флориді, де проводили тортури над шкільними вихованцями (школа діяла понад 100 років і закрита була лише у 2011 році).

***Довіряти вищій порядності, яка живе в серці кожної людини.
***Якщо тобі є з ким розділити істину ти вже не самотній.
***У душі ми маємо вірити в те, що ми - особистості, що ми важливі, що ми достойні, і щодня ходити вулицею життя ми маємо з цим відчуттям гідності й цим відчуттям особистості.
*** Зробіть кар’єру людяності. Зробіть її основною частиною свого життя.
Це збагатить ваш дух так, як ніщо інше. Дасть вам те рідкісне відчуття шляхетності, яке може виникати лише з любові й самовідданої допомоги ближньому.

Такі книги зараз можна назвати «з оголеним нервом».
Їх не можна читати без болю, без суму, без емоцій… Це не та книга де ти ховаєшся від реальності, а та, де реальність стає ще страшнішою, ще більше болить…
Сповідь хлопця, який виріс солдатом… На війні.
Його думки, його становлення, його сприйняття, його прожиття цього болючого періоду.
2014 рік
Україна
Війна
Солдати
Корупція
Багато гнилі
Багато болю


*** Справа не в межі між звіром і людиною, а в ситуації, коли людина перестає прикидатися і стає тим, ким є насправді.

*** Чим важча дорога, тим глибше очищення.

*** Він воює, тому що так потрібно, і гине, тому що в одну мить чинить як людина… Гине людиною.

*** На війні раціонального малувато.

*** Все ж таки на війні люди стають іншими. Добрими чи поганими… Це вже друге питання. Головне, чесними. На війні вся внутрішня гидота швидко проявляється в людині й вилазить назовні, те ж стосується і хороших якостей.

*** Ми живемо, радіємо, боремося, йдемо до своїх цілей, робимо все те, що здається важливим. Але ми вмираємо, наші могили заростають травою, надмогильні плити розсипаються, нас забувають разом із нашими вчинками, і навіть наслідки наших дій губляться в історії. Чи робить це наше життя порожнім?


*** З нами або без нас, життя завжди триває…

*** Щоб залишитися людиною, потрібно любити.
Любов - це головний бар’єр, що не дає вийти за межі людяності, і єдине, заради чого дійсно варто бути вільним.
Свобода - це єдине, що у нас є від народження і що дійсно варте боротьби.

Ми живемо в час, де потік інформаціі заповнює нас зі швидкістю вміння її сприймати.
Де виграє той, хто вміє досить швидко і гнучко адаптуватися до змін, які вимагає навколишнє середовище.
Де життя несеться на шаленій швидкості і ті знання і навички, які вчора Вас рухали вперед, сьогодні можуть виявитися застарілими…
Цікаву думку доносить Адам Ґрант у книзі «Подумай знову» - навчитися переосмислювати свої переконання та розучуватися у своїх знаннях. Ставити під сумнів те, що було істинною для Вас. Дозволяти чути і розуміти позицію інших, яка кардинально відрізняється від Вашої… Розуміти її.
Книга, яка вчить ставити під сумнів кожне своє переконання, закликає вас «подумати знову» та дозволити собі переглянути істинність своїх думок і поглядів з плином часу.

*** Навчання потребує скромності, щоб усвідомити, що нам є чого вчитися.
*** Ми схвалюємо погляди, які нам приємно чути, і відкидаємо ті, що змушують нас замислюватися.
*** Сумніватися в тому, що ви знаєте, цікавитися тим, чого не знаєте, і змінювати свої погляди на підставі нових даних.
*** Якщо знання - це сила, то усвідомлення свого незнання - це мудрість.
*** Не варто себе дурити, хоча себе дурити найпростіше.
*** Якщо ти, озираючись на себе, не дивуєшся, яким був дурником рік тому, отже, ти мало чого навчився за цей рік.
*** Наші погляди стають такими недоторканними, що ми вороже сприймаємо навіть припущення про їхню хибність: тут у гру вступає тоталітарне его, що відкидає контраргументи, трощить доказову базу та перекриває нам шлях до знання.
*** Важливий урок полягає в тому, що наші переконання формуються нашою мотивацією. Те, у що ми віримо, залежить від того, у що ми хочемо вірити.
*** Кожна історія має більше ніж дві сторони.
*** Люди стають більш стриманими, коли розуміють, що за інших обставин у них сформувалися б інші переконання.

Життя за життям
Якби ж то так можна було, вибирати своє життя на поворотах долі, коли ти знаєш що тебе чекає за кожним із них.
Якби ж то так можна було, зберігати рідних від болю, від втрати, та від спустошення… чи змогли б ми тоді бути кращими, жити щасливіше, не допускаючи біди, війни, та страждання?
Ось такі думки залишаються після прочитання книжки
Урсола, головна героїня книги, вона проживає своє життя за життям, відчуваючи лише «присмак дежавю», та змінюючи кожного разу його напрямок «по відчутті».
Ця книга з тих, читаючи які варто «смакувати» кожною сторінкою.



*** Все одно мусимо триматися за добро і справедливість, хоча все виглядає геть безглуздим.
*** Виявляється, влада надавала якоїсь своєрідної витривалості.
*** 3 перспективи часу все бачиш, — якби ми все знали заздалегідь, то й історію не було би про що писати.
*** усе одно мусимо триматися за добро і справедливість, хоча все виглядає геть безглуздим
***невпинний плин часу стомлює, але рухатися можна тільки вперед.
***сходила на вечір з нагоди власного виходу на пенсію - це як сходити на власний похорон, лише й різниці, що потім повернешся додому.

Історія вчителя з Донбасу, якого застала війна, на лінії вогню.
І все що він хоче, просто забрати племінника з інтернату додому.
А для цього потрібно перейти на іншу сторону вогню і ще й вернутися…
І хоче, чи не хоче, але в такій ситуації найменше що він може зробити, це визначитися на чиєму він боці.
Війна… це те, що торкається кожного, незалежно від статусу, місця знаходження, позиції… у ній не можливо залишатися байдужим та осторонь споглядати за розвитком подій, чекаючи який прапор вивісити сьогодні.
«Сумно» від усвідомленості такої байдужості .




«Ми з тобою ще не народились, а й їй уже був мільйон років. Ми з тобою здохнемо, а вона й далі десь лежатиме собі. Історія, розумієш? Ось це – історія. А ми з тобою не історія: сьогодні ми є, а завтра нас не буде»

«Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь.
Ти його не розпалював.
Але гасити його доведеться й тобі…»

Остерігайтеся перетворитися на чудовисько якщо б’єтеся з ним»
Хороший містичний роман, для тих хто любить детективи, який паралельно заставляє вас звертати увагу на тонкощі життя.
І так якось здається що читаєш детектив, про вбивства, про серійного маніяка… але насправді розумієш що читаєш про добро і зло, про життя і смерть, про пошук світла і… надію.
Дуже багато думок можна вловити на сторінках даного трилеру поміж історію вбивств, які відходять на задній план і стають зовсім не важливі.
Особливо цікавий для мене тим, що він наш, український, але такий вже зовсім інший як на мене.

* Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно цікавиться вами

Мішель Обама
Становлення
Такі книги є досить цінними для мене.
Це як подивитися на життя актора з середини, «за лаштунками».
Історія Мішель про знайомство з Бараком про період його політичного розвитку, про період його президенства
І високу ціну, яка вимірювалася часом, особистими потребами, і навіть частково сім’єю…
Про моральні принципи, про думки і напрямки роботи, про багато, дуже багато зусиль, які були докладені у боротьбі.
Про щось набагато більше ніж просто прожити життя…



*** урок доволі простий: життя коротке, його не можна марнувати

*** У людині, яка вважає свої можливості безмежними, є щось особливе, адже вона не втрачає час та енергію, намагаючись відповісти на запитання про самореалізацію.

*** він був просто впевнений, що неухильно дотримуючись власних принципів, можна досягти успіху.

***громадський осуд завжди може заповнити порожні місця. Якщо не виступите із самовизначенням, вас визначать інші

Якщо відверто, то мене книга не захопила.
Простий роман, від якого хотілося чогось більшого ніж просто прочитати ( можливо очікування від автора були більші).
Якщо досить коротко, то це
історія про два острови, які ворогують між собою.
Історія про чоловіків, які ловлять омарів незважаючи ні на що.
Історія про дівчину, про її становлення тією ким вона хоче бути, про її право бути щасливою, там де вона хоче бути і з тим ким вона хоче бути…але в цій історії чомусь бракує глибинни, чомусь вона така «поверхнева» і зовсім не захоплює.

Як можна так низько впасти, відчувши владу
Як можна оголити своє тваринне походження і виправдовуватися що це просто «виконання наказу»?
Як можна забути що ти людина, така ж як і інші…?
І в той же час, як можна вижити в такому пеклі? Вижити, аби не забути!
Вижити, щоб розповісти правду!

Дуже тяжка і болюча історія «гуманного» концтабору, яка ранить до глибини душі.
До глибини і навіть більше…

«Шульц - двадцятирічний молодий чоловік, блондин із сірими очима і світлим обличчям, з правильними рисами…. В’язні табору - вороги партії й батьківщини, а тому поза межами співчуття і людяності. Вони значили менше за тварин. Якщо їх вбивали, це було наче знищення шкідливих комах. Сумління в Шульца було цілком чисте. Він мав добрий сон, і єдине про що шкодував, що не опинився на фронті.
Працював у таборі через ваду серця. Він був надійним другом, любив музику та поезію і вважав тортури важливим методом здобуття інформації від в’язнів, адже усі вороги партії - брехуни. Виконуючи наказ, він вбив за життя шістьох людей і ніколи над цим не задумувався…
у вільний час любив співати…»

«Але майже всі мали переконання, що завжди лише виконували накази, а тому були вільні від будь-якої персональної та людської відповідальності»

«нас принижували, але ми не принижені.
Принижені інші, ті хто це робив»

Бузкові дівчата

Книга, якби це не було боляче та страшно, будується на реальних подіях
та на реальних людях.
Історія, яка в собі переплітає три сторони одного часу, три світогляди одних подій і один великий біль у час другої світової війни.
Історія, яка ведеться від імені трьох жінок, від трьох сторін у одній війні:
- польська дівчинка Кася - отримала і в історії і в житі (Ніна) найстрашнішу роль, яку можна було отримати, роль арештантки у концтаборі Равенсбрюк, переживши тортури, випробування, експерименти на собі та біль від втрати колишнього життя, його можливостей, та найрідніших;
- німецька лікарка Герта - «вибрала» собі роль лікаря у концтаборі Равенсбрюк, де вона проводила «наукові досліди» над живими дівчатами заради порятунку німецьких солдат. Вона «просто робила свою роботу», ціною життя інших людей;
- волонтер Кароліна, французького походження, яка працювала і жила в Нью-Йорку, та яка докладала великих зусиль, щоб збирати допомогу та перенаправляти її у найнеобхідніші місця.
Роки пройшли, а світ не змінився…
і в ньому знову є ті, хто готовий вбивати;
ті, хто готовий боротися до кінця; і ті, хто готовий з будь-якого куточку світу допомагати всім чим може😔

Якщо ви ще не читали цю книгу то однозначно прочитайте!

Шандор Мараї
Свічки догоріли
Давненько мені не попадалися такі книжки… які вивертають душу з середини, які торкаються тебе десь глибоко глибоко, а не поверхнево, які залишають слід в тобі, а не ще одну «просто прочитану історію».
Дуже глибокий роман…
Як погляд збоку на саме життя, на людські вчинки, які незбагненні для нас, на людські стосунки, кохання, дружбу, закони честі. Він про багатогранну істину, про пошук правди в самому собі, навіть якщо вона гірка, про пристрасть яка вривається в життя… про речі які можуть бути страшніші від страждання і смерті… і про те, що має значення на краю життя… не слова, а «ціле людське життя».

*** Є речі гірші від страждань і смерті... Найгірше - це втратити самоповагу.

***Насамкінець людина завжди відповідає своїм життям на найважливіше запитання Не має значення, що вона там казала дорогою, якими словами й
аргументами боронилася! На межі, на межі всього вона фактами власного життя відповідає на запитання, яке світ їй так уперто ставить. Це запитання звучить так:
Ким ти є?.. Чого ти насправді хотів?.. Що насправді знав?.. Чому був вірний і чому - невірний?. Коли ти був відважний, а коли - злякався? Ось яке це запитання. Людина відповідає як уміє, щиро або облудно, але це не так важливо. Важливо те, що на межі вона відповідає цілим своїм життям!


***На краю життя все буде таке просте, - все, що було і що могло бути. Все те, що колись було фактами, виявиться легшим від пороху й попелу. Те, що ятрило нам серця так, що, здавалося, далі годі й витримати.

***Людина завжди лякається
надмірного щастя

***Людина ціле життя до чогось готується.

***Одного дня ми втрачаємо людину, яку любили. Той, хто не здатен знести цю втрату, гине як людина і не викликає співчуття.

***широкий світ не має значення. Людина ніколи не забуває того, що для неї важливе. Я зрозумів це пізно, коли став старший. Відсіюється все несуттєве

***Але всередині вас жило несамовите бажання бути кимось іншим, аніж ви є насправді. Це найбільша й найболючіша кара, якої може зазнати людина. Життя можна зносити тільки тоді, коли живеш у згоді з собою, яким ти є - у власних очах і в очах навколишніх.
Ми повинні усвідомити, що наші бажання не знаходять у світі відповіді. Ми повинні прийняти, що люди,
яких ми любимо, не люблять нас, або ж люблять не так,
як ми на те сподіваємося. Ми маємо прийняти зраду й нещирість, і, що найтяжче, прийняти те, що хтось кращий від нас за розумом чи вдачею.

*** Речі ніби раптом набули сенсу й хотіли довести те, що все на світі має сенс тільки тоді, коли воно повʼязане з людьми, коли є частиною людсь-ких справ і людських доль.

*** а людська природа влаштована так, що для здійснення чогось очевидно ненормального ми потребуємо бодай якогось виправдання?

*** що той, хто вижив, не має права звинувачу-вати. Адже він вийшов з усього сильнішим, мудрішим, витривалішим.

Мілан Кундера
Ідентичність

Кундера пише по іншому… якось так що це не просто слова на сторінках, це завжди відчуття тих слів, завжди «проживання» їх з героями разом
Ідентичність не виключення…
Історія про нібито і любов… і все ж не про неї, про нібито почуття… але і не про них… про саму людину, але так, ніби десь поверхнево….
це як «дослідження самого себе з середини».

***Але з почуттями ніхто не може нічого вдіяти, вони є і непідвладні будь-якій цензурі. Можна докоряти собі за вчинок, за промовлене слово, та не можна докоряти за почуття, просто, тому що не маєш над ним ніякої влади.

***Дружба необхідна людині, щоб і памʼять добре функціонувала. Памʼятати про власне минуле, плекати його в глибині душі — можливо, це необхідна умова для того, щоб, як ото мовиться, зберігати цілісність свого я. Щоб оте Я не всихало, не втрачало свого обсягу, потрібно поливати спогади, наче квіти в горщику, і те поливання потребує постійного контакту зі свідками твого минулого, себто з друзями. Вони — наше дзеркало; наша памʼять; нічого від них не вимагається, лише вряди-годи протирати це дзеркало, щоб ми могли в нього зазирнути.

***Хіба ж повіриш, що людина, яка сидить перед вами, — вільна, незалежна істота, владар самого себе? Хіба можна повірити, що її тіло є належним виразом душі, яка живе в нім?

*** невже так захопливо легко пристосовуватися до того, що ненависне?
Невже це перемога — мати два обличчя?

Я раптом став людиною без амбіцій. Утративши їх, я відразу ж опинився на узбіччі світу. Навіть гірше: не було в мене ніякого бажання бути деінде. Але якщо ти не маєт амбіцій, якщо не прагнеш успіху, визнання, то ти опиняєшся на краю прірви.

***Свобода? Живучи в цій убогості, ви можете бути щасливі або ж нещасливі. У цьому виборі й полягає ваша свобода. Ви можете розчинити вашу індивідуальність у многоті інших людей із почуттям поразки або ж ейфорії. Наш вибір, люба моя пані, це ейфорія.
… Єдина наша свобода полягає в тому, щоб обрати поміж скрухою й задоволенням.

Соляріс
Станіслав Лем
Наукова фантастика яка переплітається з філософією людського життя. Під дослідження науковців підпадає планета Соляріс, на якій генерує розумне життя Океан.
Історія про те, що є в середині кожного з нас.. про те, як ми ховаємося від цього і пробуємо бути «величними», робити щось за межами фантастики для світу, та в цей самий час, ми боїмося бути чесними самі з собою.
Досить цікава книга, де гостро прослідковується питання… чи може людство осягнути і зрозуміти інші планети і їхніх жителів, якщо не може зрозуміти самого себе?!


*** Ми прилетіли сюди такими, якими є насправді, а коли друга сторона показує
нам нашу реальну суть - тобто те, що ми замовчуємо, - ми не можемо з цим змиритися!

*** Людина постійно висуває гіпотези, навіть якщо вона дуже обачна, навіть якщо й зовсім не здогадується про це.

*** Людина вирушила на зустріч з іншими світами, іншими цивілізаціями, не пізнавши до кінця закамарків глухих кутів, глибоких колодязів, міцно забарикадованих дверей власної душі.

*** Якийсь час я примушуватиму себе усміхатися, вклонятися, вставати, виконувати тисячу дрібних дій, з яких складається земне життя, аж поки знову звикну.

*** Людина, всупереч усталеній думці, не визначає собі цілей. Їх їй навʼязує час, у який вона народилася. Вона може служити цим цілям або повставати проти них, однак обʼєкт служіння чи бунту заданий їй ззовні. Повна свобода пошуків мети можлива тоді, коли людина самотня, але це нереально, бо людина, яка не виросла серед людей, не
здатна стати людиною.

Сім чоловіків Евелін Г‘юґо

Книга, яка читається легко, зацікавлено та не залишає до останньої сторінки.
Відкрита історія ефектної жінки, харизматичної акторки Голівуду зі всім «закуліссям» акторського життя.
Ви знайдете на сторінках багато прагматичності, багато розрахованих дій, багато егоїзму… та в той самий час і багато справжності та почуття.
Одне що ви не зустрінете там, це жодної нотки «жалю»…

Ось так, прожити життя, і не жаліти про свій кожний крок в ньому…

*** - у нас немає вибору
- вибір є завжди

***харизма - це чарівність, яка породжує відданість.

***Мене завжди зачаровувало те, як щось може бути
справжнім і фальшивим водночас. Як людина може бути хорошою і поганою водночас. Як хтось може самовіддано кохати й одночасно ставити на перше місце власні інтереси.

Це однозначно цікава книга та соціально важлива для того щоб її прочитати.
Ізабель Вілкерсон провела досить колосальний обсяг дослідження, щоб достукатися до кожного з нас та пробудити, щоб висвітлити як воно насправді бути «іншою» та відчувати це через погляди, ставлення, можливості, і … зрозуміти це?!
Як жити без простору для помилок, як бути завжди досконалим, щоб просто триматися на плаву - коли кастова система тебе опустила на нижні щаблі ієрархії.
Історій і приклади, які розгортаються на сторінках книги, змушують раз за разом переусвідомлювсти людську сутність, вони як холодний душ, постійно тримають в тонусі вас, вони вражають відчуття вашої реальності.
Спробуйте пропусти через себе усі суперечливі відчуття при прочитанні даних досліджень.
Спробуйте переосмислити все прочитане.
Думаю мене ця книжка буде тримати ще довший час😔

*Якщо достатня кількість людей вірить у брехню про природну ієрархію, тоді це стає істиною або вважається нею.
*Коли нам відводять певні ролі, ми перестаємо бути собою.
*Усунути розломи, які ми успадкували - це завдання власників, тобто кожного з нас.
*Зло - це не одна людина
*Ми залатаємо тріщини, однак глибші розломи залишаємо поза увагою протягом десятиліть і навіть століть.
*Якщо прожити з немислимим досить довго, воно стане нормою.
*Наша сутність - це не зовнішність, а те, що ми робимо з тим, що маємо, що робимо з того що нам дано, як поводимося з іншими людьми й зі своєю планетою.
*виявляється, якщо суспільство задовільняє потреби знедолених, це приносить користь нам усім.

Коли потрібна книга попадає в руки в потрібний час
Якщо дуже коротко, то це книга, яка вчить фокусуватися на тому, що потрібно саме вам, як визначати те, що важливе саме для вас, та як відкинути зайве, що забирає у вас час, але не працює для вас.
Вона не стверджує що можна встигнути все, більше докладаючи зусиль
Вона вчить робити те, що варте ваших зусиль.

***Я волів би, аби у мене було більше сміливості жити життям, якого хотів я сам, а не якого чекали від мене інші
*** може, ми й не завжди можемо вирішувати, які у нас будуть варіанти, але ми завжди можемо вирішувати, який із них обрати.
*** між досить чітким і абсолютно чітким - велика різниця
*** Чітке розуміння, що для вас важливо, практично завжди наповнює силами відмовитись від несуттєвого.

*** з усіх чеснот моя улюблена - це простота. Настільки улюблена, що я зазвичай вірю: простота здатна вирішити більшість проблем - як особистих, так і світових.

*** Іноді за межі потрібно
дорого платити, це правда.
Але якщо не боротись, втратите ще більше - здатність вибирати, найважливіший привілей у житті. Зрештою, якщо ви самі не встановите меж - їх не буде. Чи навіть гірше: це будуть межі за замовчуванням, а не за вибором - або їх узагалі встановить за вас хтось інший.