Там, де співають раки
Очікування були дуже загальні, просто книжка для легкого вечірнього читання. І насправді вона так і підходить на легке, захоплююче вечірнє читання…
Але, все ж таки, не можу погодитися лише на це… вона ставить акцент на природу, на життя людини серед природи, на можливість бути самотньою і брак повноти життя через ту ж самотність, на страх бути серед людей та вибір залишатися серед природи…
Історія ( можливо і не така реальна, але ж це книжка) маленької дівчинки з болота, яка залишилася сама серед природи, та навчилася з нею жити на «ти».


*** бувають люди, що можуть жити без дикої природи, і бувають ті, що не можуть

***слова можуть містити в собі так багато. Не уявляла, що речення може бути таким повним.

***життя - велика гра, що має тривати, хай навіть деякі з гравців вимушені покинути поле
*** життя штовхнуло її на край прірви і, щоб утриматися, вона звернулася до єдиної опори, котру знала - самої себе.
*** не всі речі в цьому житті мають пояснення. Деякі можна лише пробачити або ні.

Без Ґрунту

Ще одна інтелектуальна проза Віктора Домонтовича, де кожне речення хочеться перечитати знову. Це не про сюжет який захоплює « що буде далі», це про твір який наповнює своєю інтелектуальністю, думками, поглядами на людину на її життя, яке втратило зв‘язок із землею, природою, на мистецтво і його сакральність. Про те, що люди звикли жити тимчасово, без жодної віри у стабільність свого життя. І в цей час, про українське мистецтво, про архітектуру, про збереження її частини як чогось сакрального, але в «держстраху для галочки».

***він мислив протилежностями: ніч - день, пітьма - світло, добро і зло, біле й чорне, так або ні.

*** дехто з нас плекає сподіванку, що йому пощастить не стрибати, затриматися на цьому березі, сховатися од катаклізму, переждати бурю. Гадає що все це стосується всіх інших, але тільки не його. Марні ілюзії.

*** ми прагнемо завжди якихось певних благ і не цінимо щастя, яке народжується, коли ми позбавлені якоїсь прикрости.

***ніколи й ні в чому не треба зраджувати себе

*** ми надто мало знаємо себе самих, які ми є нині, і ще менше знаємо себе, які ми були в минулому.

*** чи є більше щастя, ніж іншу людину зробити щасливою?

*** є чемність, що завжди має в собі присмак двозначности. Є люб’язність, від якої почуваєш себе ніяково

*** ми одвикаємо діяти, відчувати й думати за власною ініціятивою. Ми діємо, думаємо, живемо за загальними приписами, що стосуються мільйонів, які обов’язкові для кожного і для всіх

Радіо ніч
Юрій Андрухович

… це радіо для тих, які
дійшли до межі
забилися в глухий кут
не бачать нічого попереду
не сплять у ночі
не хочуть спати у ночі
взагалі ніколи не сплять
не сплять і думають
нерухомо лежать із відкритими очима.
Радіо, яке веде в нічому ефірі музикант Йосип Ротський у формі монологу. В цей час, поміж його монологами, ми дізнаємося про життя самого Йосипа, яке виявляється досить цікаве та різне з кожною сюжетною лінією.
Книга наповнена іронією і щемом, сміхом і забуттям, холодом та пеклом, темрявою і музикою.

Так цікаво і захоплююче мандрувати її сторінками, слухати нічне радіо, слідкувати за мовою автора, його іронією та такою непередбачуваною грою образів.
Книга, яка залишає слід за собою.

*** я вже не був собою, я був кимось іншим, але саме тому я врешті був знову собою.
*** у цьому світі, Джо, від морального авторитета до морального виродка тільки один крок. На жаль.
*** але поки що тиша. Це такий спеціальний музичний матеріал - тиша. З урахуванням негнучкості моїх пальців мені бажано грати якраз її. Можливо, я став би найкращим виконавцем тиші в історії всіх часів?
***я в цьому житті в’язень від Бога. Логічний наголос останнього речення ви можете ставити над будь-яким зі слів. І не помилитися.
*** я жив без любові. Й повірив, що вона вигадка.
*** самотність буває сумна? Я не матиму того тепла, що міг би?
*** добре в дорозі – вона сама по собі розвага. Сидіння ж на місці вимагає діяльності. Зайняти себе чимось, наповнити сенсом час. Хоч і сидіти на місці добре – в якихось, на-приклад, Носорогах, коли ти сам і заліг на дно

25 уроків лідерства від Вінстона Черчилля, які можна інтерпретувати на життя, на роботу, на бізнес, на себе і навіть на війну.
Книга про те, яку силу мають сповнені абсолютної рішучості люди, якою непереборною може бути добре організована вміла непокора.
Мені дуже сильно імпонує як книга, так і сам Вінстон Черчилль.
Якщо любите читати мотивацію, або автобіографію - то це зараз саме та книжка, яку варто читати ( крім того в період війни)

«БУДЬТЕ НЕЗЛАМНИМИ»

*** Його непокоїли питання, як нагодувати свій народ, як забезпечити йому дах над головою і захист, а точніше - як надихнути людей, щоб вони самі знайшли собі їжу та дах і самі себе захистили.
*** усі великі речі є простими, і більшість з них можна назвати одним словом: свобода, справедливість, честь, обов’язок, милосердя, надія.
*** зважайте на цінність а не на ціну.
*** успіх - то здатність простувати від провалу до провалу, не втрачаючи ентузіазму.
***справедливі й чесні рішення є тим козирем, який посилює авторитет влади
***ніколи не здавайтеся, ніколи не здавайтеся, ніколи, ніколи, ніколи - ні в чому: ні у великому, ні в малому, ні у важливому, ні у дрібницях - ніколи не відступайте ні перед чим, окрім аргументів честі й здорового глузду.
*** Існує одна важлива істина про тверде дно. Ти не можеш і не мусиш залишатися там. Виборсуйся - і в цьому разі є лише один напрямок. Нагору.

*** найліпший орієнтир у житті - робити те, що є правильним.

Білий попіл


Цікавий трилер, частково містичний частково просто детектив.
Читається досить швидко.. очікується фінал… є зовсім нескладний… і я не впевнена, що стане несподіванкою для поціновувачів такого жанру.
Але якщо у вас є вільний вечір і ви любити формат детективів, то однозначно можна приділити час для читання.


*** Якщо тобі нема чого втрачати - багато чого стає до снаги.

*** Сором боязкий. Зате совість - вона голодна!
Вона намагається зжерти свого хазяїна.