Чи можливо, щоб поетичний хист розвивався і процвітав за епохи терору? Чи можливо кохати в тоталітарній країні й не зректися себе? Чи можливо так патологічно себе любити, щоб хотіти померти?
Головний герой твору Яромил змалечку марить славою й упевнений у власній геніальності. Проте він не здатний опиратися ані життєвим обставинам, ані спекатися нав’язливої материної опіки…
Як у більшості творів Мілана Кундери, в романі «Життя деінде» прекрасне щільно переплітається з потворним, трагічне перетворюється на комічне, а високі почуття проростають цинічними зрадами.