Залишок дня

Це моє знайомство з Ішіґуро й одразу любов.

Обожнюю історії, які можна приміряти, обдумувати, додумувати й розглядати під мікроскопом. Для цього письменник має створити таке міцне полотно, через яке не просвітиться літературна вигадка, а персонаж буде настільки живим, що уявляєш навіть, як він дихає.

Стівенс - дворецький. І все своє життя він старається виконувати обов'язки якнайкраще, прагнучи досягти ідеалу.

Чи шкодує він про свій вибір?
Чи сумнівається у своїх рішеннях?

Так, мені здалося, що під його британською стриманістю і незворушністю ховається звичайна людина, яка, правда, зуміла поставити роботу на чільне місце й законсервувати почуття.
І залишок дня/життя для нього — лиш додатковий час, щоб продовжувати бути бездоганним дворецьким.
Бо це сенс і стимул його існування.

"То, може, його порада дійсно слушна: треба перестати весь час озиратися на минуле, а налаштувати я на оптимістичніший лад і старатися якнайліпше скористатися із залишку свого дня. Адже що доброго ми здобудемо, коли повсякчас озиратимемось назад і звинувачуватимемо себе в тому, що життя склалося не зовсім так, як нам хотілося?"

Інколи залишок дня може бути приємнішим за весь день. Адже всі клопоти позаду і нарешті можна розслабитись, треба тільки дозволити собі це.

Дворецький похилого віку несподівано отримує тиждень вільного часу. Хазяїн буквально змушує взяти його машину і поїхати, розвіятись. Ось поки триває ця подорож, Стівенс кермує автомобілем, милується краєвидами і згадує своє минуле. Ми ніби читаємо його щоденник, написаний під час зупинок.

Парадокс книги в тому, що сам Стівенс вважає своє життя сповненим сенсу і думає, що він цілком щасливий бути на своєму місці, але читач все бачить збоку. І неможливо не помітити той сум і смуток, що життя його порожнє і найголовніше він упустив.

Меланхолійне, спокійне, але захопливе читання.
Багато роздумів про честь і гордість, про можливість називатись Справжнім Дворецьким, і від чого це залежить. Навіть трохи про романтичні почуття, хоч і сам герой їх так не визначає. Від опису останньої зустрічі Стівенса із давньою знайомою економкою у мене боліло серце.

Розумію, що когось міг би бісити Стівенс своєю поведінкою і навіть своєю вибірковою сліпотою. Але мені було його безкінечно шкода.
Ішіґуро остаточно підкорив моє серце!

Книга "Залишок дня" Кадзуо Ішіґуро – це проникливий та багатошаровий твір,. Головний герой, містер Стівенс, уособлює всі класичні риси британського дворецького – він ввічливий, відданий, дещо закритий, і, здається, цілком відданий своїй роботі. Проте, за цією зовнішньою бездоганністю ховається суперечлива та трагічна особистість, яка викликає цілу гамму різноманітних емоцій.

З одного боку, Стівенс є прикладом ідеального працівника, який живе заради служіння іншим. Його прагнення досягти досконалості у своїй професії захоплює, а його відданість справі видається бездоганною. Але чи можна вважати його життя успішним? Читач неодноразово ставить собі це питання, спостерігаючи, як Стівенс жертвує власними почуттями, амбіціями та навіть особистим життям заради роботи. Він сам починає задаватися питаннями про правильність своїх виборів і сенс життя, і це додає історії додаткового виміру.
З іншого боку, багато хто бачить у Стівенсі людину, яка втратила справжню людську гідність. Його нездатність висловлювати власні емоції, подавляти власні бажання та уникати близьких стосунків робить його життя дещо трагічним. Його нездатність проявляти власні емоції та думки робить його життя штучним, а його постійне прагнення до досконалості видається марною жертвою.

Ця книга – яскравий приклад поєднання минулого і теперішнього. Ішіґуро вдало змальовує атмосферу традиційної Англії, показуючи, як революційні зміни впливають на суспільство і особисте життя людей. Старий світ з його лордами, маєтками та пишними традиціями стикається з новою епохою, і головний герой втрачає частинку самого себе у цьому процесі.

"Залишок дня" – це не лише психологічний роман, але й соціальна драма, яка порушує важливі питання про гідність, людські почуття та сенс життя. Можливо, історія Стівенса змусить задуматися про власне життя та важливість людської гідності і справжніх почуттів.