Дослідження утоплення

«Її знову охопило жалюгідне відчуття потягу, ніби вона була героїнею якогось роману з великої літери «Р». Історії, яку Престон, імовірно, також назвав би пересічною»

Це перша книга Ава Рід, що вважають її дебютом в дарк академічному стилі, але забудьте про дарк академію. Треба забути про будь-які прикметники, що давали раніше критики, щоб бути обʼєктивним до оцінки книги.

Головна героїня, Еффі, стикається з можливістю зробити проєкт дому для нащадків її улюбленого письменника – Емріса Мерддіна. Вона перший курс вчиться на архітектурному, ще і доволі невдало, завалила половину предметів, але вирішує ризикнути. Еффі погоджують її проєкт і тепер їй прийдеться відправитися на інший кінець країни.

Спочатку авторка доволі різко кидає нас в конфлікт цього світу: тут жінки все ще обмежені в своїх правах. Головна героїня емоційна, вона часто буде перейматися, панікувати і реагувати з агресією. Перші 100 сторінок це справді дратує, бо співчуття до головної героїні ще не прийшло. Мені було незрозуміло: чому вона одразу кидається на Престона? Вона не вміє вдало вести розмови?

Достатньо багато психологічних травм у Еффі, що іноді було зайвим. На мою думку, не вистачає розкриття її з іншого боку – не її травмованості. В той час, як Престон, виглядає більш живим: він не віддається своїм емоціям, його розкривають поступово і гріх в нього не закохатися.

Цей роман - пародія на дарк академію, але якщо забути про це визначення, то він непоганий. Ідеально для читання ввечері перед сном. Загадки доволі очевидні, швидко зрозуміло хто тут є ким, а головні героїні довго доходять до основної думки. Однак, тут буває смішно, нервово і цікаво.

Окремо хочу виділити гарні епіграфи до розділів. Вони були академічними, наче я відкривала свої наукові статті в університеті. Вони додавали розуміння того, яку література грає тут роль.

Ця історія про Еффі, яка змогла подолати свої страхи і змінити майбутнє її країни. Про чоловіків, які вважали, що мають право на жіночу долю. І про чоловіка, що захотів захистити. Про права жінок на письменництво. Про хоробрість і про слабкість одночасну.

«Все довкола прекрасне лише тому, що не вічне»
⠀
Бачу слово «фейрі» - купую.
⠀
Бачу словосполучення «Король фейрі» - закохуюсь.
⠀
Еффі – єдина дівчина на факультеті архітектури (і це створює їй дуже багато проблем).
⠀
Із самого дитинства вона відрізнялась від інших. Вона вірить у місцеві легенди, казки та міфі. Вона бачить речі, яких не існує (як їй сказали). І вона всім серцем обожнює твір «Ангхаред» відомого письменника Емріса Мерддіна.
⠀
Еффі несподівано отримує шанс наблизитися до творчості Мерддіна. Близькі покійного письменника оголошує конкурс на перепланування родинного маєтку. І наша героїня його виграє.
⠀
Читаючи опис маєтку, відчуваєш запах моря, пилу, гнилі, руйнування і відчаю.
⠀
З кожною новою сторінкою душею відчуваєш цю похмуру історію таємниць, містики і наближення біди.
⠀
Сюжет проникає під самісіньку шкіру, а романтична лінія знаходить місце у серці.
⠀
Це твір про віру у себе, про силу духу, про сміливість та відданість.
⠀
Сподобалось все, але фінал трошки все ж змінила би (проте це незначний мінус).
⠀
Проковтнула за декілька днів і тепер раджу всім.

- Я кохатиму тебе до загибелі, — мовив Король Фейрі, змахуючи з моєї щоки пасмо золотавого волосся.
- Твоєї чи моєї? - запитала я.
Король Фейрі не відповів.

Приголомшливо. Ґотично. Геніально.
Немає нічого кращого ніж готичний роман, написаний жінкою. Тим більше, що тут ще є нотки фентезі та літературного детективу.
Багато хто зауважує, що початок дивний, але я так і не зрозуміла, чому. Може, тому що це написано у стилі класичного ґотичного роману? Але це прям моє. Боже, мене аж трясло від захвату, і я не хотіла випускати книжку з рук.
А ще я одразу зарелейтилась з головною героїнею на ґрунті стосунків з мамою. Ох, Еффі, я ніби пройшла увесь сюжет разом з нею, настільки вона виявилася близькою та зрозумілою для мене.
Атмосферність роману просто зашкалює! Як добре прописано антураж, ти ніби відчуваєш запах моря, солоні бризки, вітер, що ламає дерева, дощ, багнюку під ногами, бачиш будинок, що розвалюється на очах, Короля Фейрі, що причаївся у лісі — цілковитий захват!
Книга здається абсолютно цілісною, я не знаю, наскільки потрібна друга частина і що там буде, але чекатиму