В Стена Кінга понад 200 творів, а я після невдалої спроби читання "Містер Мерседес" вирішила розірвати усі зв'язки з його творчістю. Цей "нечитун" тривав роками, доки мені в нашій бібліотеці не запропонували прочитати "Казку". І знаєте що? Сталяся любов❤️. Я згадала чому колись зачитувалася книгами "короля жаху" - скільки емоцій, деталей та унікальності в його книгах.

Але давайте повернемося до "Казки". Перше, що вам треба знати - це темне фентезі. Головний герой - сімнадцятирічний Чарлі Рід ще дитиною втратив матір, а його батько заливав горе алкоголем. Не надто віруючи в Бога Чарлі все ж пропонує Всевишньому угоду - батько перестає пити, а сам Чарлі натомість робить добру справу. Бог виконує свою частину угоди, а хлопцеві випадає нагода порятувати відлюдькуватого сусіда. Та Чарлі навіть не здогадується чим це все обернеться для нього в майбутньому і які незвідані світи знаходяться в старенькому сараї його сусіда. Тим паче яка небезпека там чатує на хлопця, який обрав шлях "добрих справ".

Щодо вражень, то я насолоджувалася читанням. Розтягувала задоволення на довго і це було зовсім не складно, враховуючи кількість сторінок у книзі. Мене захоплював світ в якому опинився головний герой. Автор так цікаво все зобразив прописуючи паралелі з відомими казками. Просто неперевершено. А Радар? Старенька добродушна собака, яка заполонила серце Чарлі і підштовхнула його до пригод. Ви теж за неї хвилювалися, коли читали?

Досі не розумію чому після негативних вражень від однієї книги я так довго оминала інші - які точно заслуговують моєї уваги. Більше таких помилок не робитиму.

Буду відвертою - це найкращий трилер, який я читала у 2024 році. Книга тримає в напрузі до останньої сторінки😱

Історія розпочинається з вбивства. Потім ще одне, а тоді я перестаю рахувати кількість жертв.

Елін Ворнер, поліціантка у відпустці, разом зі своїм хлопцем їдуть на заручини її брата. З перших сторінок стає зрозумілим, що жінці дискомфортно - у неї складні стосунки з братом, його нареченою виявляється її колишня подруга дитинства ще й атмосфера готелю, який колись був протитуберкульозним санаторієм, лякає та гнітить.

Проте відпустка для Елін закінчується швидко - на наступний день після приїзду зникає Айзекова наречена.

Будучи відрізаною від світу, через сходження лавини поліціантці нічого не залишається, окрім як самостійно почати розслідування, адже кількість жерт лише збільшується.

Звичайно, можна докулупатися до слідчої, що вона частенько йшла хибними слідами, але погодьтеся - коли у книзі кожний підозрюваний помирає, це цікавий художній маневр. Та й на захист Еліс нагадаю, вона давно не працювала за фахом, а розслідування стосувалося її сім'ї. В такому випадку важко залишатися неупередженою.

Спершу здається, що в книзі надто багато усього намішано - дитяча травма Еліс, історія санаторію, яка кидає містичну тінь на події, шантаж, вбивства... але у фіналі усі клубки брехні розмотуються і стає зрозумілим - окрім заплутаної детективної лінії авторка вклала глибокий соціальний підтекст.

Чи рекомендую я цю книгу? Так! Обов'язково тим, хто полюбляє готичні трилери, замкнуті локації та просто якісну літературу.

Легка фентезійна історія, яка нагадала мені - підлітковий вік уже давно минув😓

Впевнена, якби мені було зараз 16-18 років я б оцінила цю історію сповна.

Більша частина книги це підліткові трабли головної героїні - Йо ( скорчено від Йоганни), яка постійно переїжджає з батьком. Нова школа, покинути друзі - все починаєтьсч з нуля. Та цього разу батько дівчини планує осісти.

Не обходиться й без легкої романтичної лінії. Але вона настільки передбачувана, що одразу стає зрозумілим хто справжній "поганець" і з ким захоче бути Йо.

Моментами виникають фентезійні нотки - дівчинка може заглядати у чужі спогади, правда спершу вона не розуміє чи це реальність чи просто галюцинації😅 але, нажаль, ця сюжетна лінія мало розкрита в книзі. Думаю, що більш детально вона розвивається в наступних частинах, які читати я не планую.

Загалом читається швидко, присутня легка інтрига, яка частково розкривається у фіналі. Щодо фіналу - він явно наголошує на продовжені історії проте без обриву ( дуже не люблю такі маневри у циклах фентезі, тому тут явний плюсик).

Якщо ви полюбляєте інтригу, то анотацію пропустіть - в даному випадку, вона надто багато розкриває. Якби я могла повернути час назад то так би й зробила.

Усе, що вам варто знати - тут, є серійний маньяк. Одну зі своїх жертв він залишив живою та ув'язнив щоб задовільняти власні сексуальні потреби. Гидотних сцен з подробицями не буде, але все ж книга має вікові обмеження.

Історія ведеться від імені жертв та дочки вбивці.

Рейчел не завжди була мені зрозуміла, маючи можливості втекти вона ними так і не скористалася. Чи то так сильно боялася загинути при спробі втечі чи й сама отримувала якесь задоволення від ситуації, яка склалася🤔

Емілі закохана ідіотка, яка не лише сама йде в обійми вбивця, а й може з ним трохи конкурувати. Реально дивна жінка😅

Сесілію, дочку серійного вбмвці, просто було шкода.

Читаючи, я так і не змогла скласти повної емоційної картини про Ейдена Томаса. Наче й чоловік нормальний - усім допомагає, хороший сім'янин, але хоббі у нього трохи дивакувате🫣
....
Перша половина книги читається дуже швидко, а от далі все більш рутинно. Хочеться швидше дізнатися фінал, але не через інтригу, адже карти вже всі розкриті, а просто ж має бути якесь логічне завершення історії.

І от фінал книги мене трохи розчарував. Не подіями, а тим як стрімко він відбувся. Наче авторка виснажилася написанням і вирішила, що час закінчувати.

Проте, загалом книга хороша. Любителям трилерів - рекомендую.

Сюжетом цієї історії уже нікого не здивуєш, адже якщо ви не читали її в школі то хоча б якусь з екранізацій мали бачити. Але якщо якимось дивним чином ви таки не знайомі з цією книгою то щиро рекомендую виправити дану ситуацію.

Вперше я читала про мандри Робізона у школі. На той час це була захоплива пригодницька історія про виживання на безлюдному острові.

Але перечитавши її зараз, у більш зрілому віці - вона видалася трохи іншою. Це пригодницький роман про імпульсивного молодого чоловіка, який прагнув втекти з дому та розпочати своє життя. Він часто помилявся, потрапляв у складні обставини і завше згадував слова батька.

Автор майстерно викладає думки Робінзона. Складається враження, що книга написана самим мандрівником.

Читаючи, я спостерігала, як залежно від обставин змінювалися й цінності головного героя.

Ця книга також і про жагу до життя. Складно уявити як би ми, сучасні люди, протрималися на безлюдному острові 28 років😱, але наш герой не лише пристосувався до такого життя та вижив, а й зумів повернутися додому.

Не варто забувати, що до потрапляння на острів деякий період герой книги перебував у рабстві і, не змирившись зі становищем, таки утік.

Прочитавши, роблю висновки - через декілька років варто знову до неї повернутися. Впевнена, що це та історія, яка щораз відкривається по-новому.