Віщі сестри

Однією із характерних рис творчості Террі Пратчетта є вплітання класичних творів в свої історії, щоб знайомі сюжети заграли новими барвами. «Віщі сестри» не є виключенням.
Що може бути більш класичним за Шекспірівську творчість? Такі проблеми як відносини дітей та батьків, боротьба за владу та різні політичні інтриги будуть актуальними в творчості завжди.

«Макбет», «Король Лір», трагедія «Юлій Цезар», «Дванадцята ніч» згадується на сторінках книги. Деякі рядки автором майстерно переробленні на новий лад з оригінального сюжету і тут хочеться сказати величезне «Дякую!» перекладачам, які зробили титанічну роботу та зберегли фірмовий гумор Пратчетта.

Герцог з герцогинею вбивають короля і тепер трьом відьмам необхідно повернути на престол законного спадкоємця. Але чи захоче такий спадкоємець помститися та посісти трон?
Неочікувана розв’язка, комічна, проте мила любовна історія, а також відбірні жарти та яскраві персонажі (чого вартує один тільки привид померлого короля 👻 👑) . Кожна сторінка ніби пропахла епохою Ренесансу з фантастичним театральним світом, заглянувши за лаштунки якого, Ви неодмінно побачите трохи магії 🪄!

Знайомий сюжет не викличе ефекту «дежавю». Навпаки! Хочеться швидше подужати книгу, щоб віднайти всі пасхалки від автора.

Ганна Улюра, українська літературна критикиня, якось сказала, що за твори Пратчетта варто братись після того, як перечитаєте всього Шекспіра. Але я не така радикальна, більш того, я гарантую, що ви у будь-якому разі отримаєте задоволення. Звісно, добре знаючи творчість англійського класика, ви зрозумієте більше відсилок та алюзій. Адже «Віщі сестри» якраз опирається на Макбета, описуючи політичні війни за королівський трон.

А інтриги тут найвищого розряду: герцог з герцогинею вбивають короля і тепер відьмам необхідно повернути на престол законного спадкоємця. Бабуня Дощевіск не може дати маху, надто, коли з нею вірні супутниці – Тітуня Оґґ та Маґрат Часник. Не впевнена, що вони сильно допомагають, надто Тітуня, яка більше зайнята перехилянням склянок спиртного, що зазвчиай закінчується пісенькою про їжачка і традиційним танцем на столі, з демонстрацією спіднього.

Ви зрозуміли, що, окрім гостросоціальних і політичних тем, історія насичена фірмовим пратчеттівським гумором, за який ми так любимо автора.

Повноцінним персонажем цієї частини стає котик Тітуні Оґґ і розвиток цього персонажа дуже цікаво спостерігати в інших циклах і наступних книгах:
”Ґрібо був одним із вкрай небагатьох слабких місць старої відьми. На раціональному рівні вона усвідомлювала, що насправді це був жирний, підступний, лихий серійний ґвалтівник – та інстинктивно все ще сприймала його пухнастим кошеням, який він був десятиріччя тому”

А переклад Михельсона вкотре дарує неймовірну насолоду від тексту.

Серед фанатів Пратчетта точаться суперечки щодо того з якої ж книги краще починати знайомство з творчістю автора (разом з тим, кожен Вас запевнить, що це не має бути «Колір магії»). Для мене таким твором є «Вищі сестри»

Це другий роман циклу «Відьми», але сюжетно з першим він не пов’язаний, тож цілком може читатися окремо.
У Ланкрському королівстві зміна влади і герцог, який посідає трон після вбивства свого попередника, нікому не до душі. Навіть саме королівство, що за довгі роки набуло власної свідомості, не приймає його.

У центрі подій опиняються три харизматичні відьми, Бабуня Дощевіск, Тітуня Оґґ та Маґрат Часник, яким випадає захистити маленьку державу та повернути законного спадкоємця трону.

Роман сповнений іронії та неповторного пратчеттівського гумору. Тут багато алюзій на твори Шекспіра. А ще яскрава відсилка до казкового сюжету про трьох фей, що дарують маленькій принцесі надзвичайні дари…щоправда замість фей у Пратчетта відьми, а замість принцеси – принц.)