Твій погляд, Чіо-Чіо Сан

Що більшої популярності набуває автор, то більших очікувань сповнюється читач до його нових романів. Говорю про це в контексті Андрія Любки і його роману "Твій погляд, Чіо-чіо-сан".

Одразу мій висновок - коротка проза Андрія таки сильніша, густіша, гармонійніша.

Інший мій висновок - "Карбід" у дечому таки вийшов кращим та захопливішим.

Цей же роман має добрий задум, непогану фабулу і непопсове і взагалі неочікуване завершення, на гачок якого я, зізнаюся, таки втрапила.

Один із найкращих пасажів (на 20+ сторінок) - опера "Мадам Батерлфляй", катарсис під час якої переживає головний герой. Органічно, глибоко та художньо. Таки відчутно особисте захоплення Любки оперою.

Але деякі інші захоплення автора, мігруючи з одних текстів до інших, врешті починають ставати передбачуваними: балкани, рибаловля, алкоголь/трава тощо.

Мінусів чимало. Найперше, головний герой недостатньо прописаний - це радше прототип автора, принаймні я постійно перед очима бачила Андрія. Марка він наділив багатьма своїми зацікавленнями, поглядами та позиціями. Але врешті вийшло сиро - бо Марк мав би постати перед читачем недолугим інтелектуалом. Занадто ототожнив автор героя із собою, що не дозволило розкрити негативну грань Марка.

Відповідно й фінал дивує і шокує, бо ж як.... Ти весь час співпереживав, співрозслідував, співстраждав з Марком/Любкою.

Ще один мінус - це епізод сексуальних фантазій героя. Без цієї якось сухо-порнушної чи безбарвно-реалістичної сцени роман би нічого не втратив, а то й виграв. Адже надалі всі фрагменти про стосунки Марка з Ралукою романтичні та більш зріліші за цей.

У мене були свої варіанти розв'язки, дещо прозаїчніші та очевидніші, тож Любка таки здивував і змусив трішки подумати після прочитання.

Якщо пофантазувати і уявити цей задум як фабулу оповідання, а не роману, видається, що вийшла б добротна концентрована мала проза. Наразі мені найближчою є "Кімната для печалі" - доволі зрілі та влучні настроєво тексти.

Сучасна українська література розвивається, поповнюючись новими цікавими талановитими іменами.

Одне з ниx – закарпатський поет, прозаїк, есеїст та перекладач Андрій Любка. На ім'я цього письменника бурхливо реагують дівчата – кажуть, що він красунчик. Андрій Любка їм подобається. Він красивий не тільки зовні – а ще пише дуже цікаво та заxопливо і причаровує (принаймні мене – так точно) своєю виваженістю та розумом. Познайомившись з паном Любкою у 2015 році на презентації його роману «Карбід», що відбувалася на базі ПІ «Теплиця», я була приємно вражена і почала активно цікавитись його творчістю, з часом ставши шанувальницею.

У другій половині 2018-го року з-під пера Андрія Любки виxодить роман «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан». Цікава назва, чи не так? Про нього і про свою творчість взагалі автор розповідав у лютому 2019 на зустрічі в рамкаx проекту «Сxід читає», що відбувався у стінаx Центральної міської бібліотеки ім. М. Петренка. Новий роман Андрія Любки “Твій погляд, Чіо-чіо-сан” міг би перетворитися на соціальний трилер: нетверезий суддя за кермом уникає покарання, а головний герой у тяжкому психічному стані марить убивством під звуки сентиментальної опери Пуччіні.

Розмови з торговцями нелегальної зброї на заправках, голоси в голові, психіатрична лікарня – лишається додати “ненадійного оповідача”, і все, саспенс готовий. Але автор так не робить. Він показує вбивство з різних ракурсів, лишаючи читача напризволяще. Так-так, самі думайте, чи винен суддя і чи справді такою щасливою у шлюбі була загибла дружина головного героя. Водночас “Твій голос, Чіо-Чіо-Сан” – це роман про стосунки у шлюбі, про самовпевненість і спокуту, про те, як різні версії щастя віддаляють людей. І про те, чи справді ми добре знаємо тих, із ким живемо пліч-о-пліч. Що у книжці класного, так це це, що автор наснажує сухоребрі жанрові рамки трилера розповідями про подорожі і про мистецтво.

Та частина, що про кохання, аж пашить цікавими пізнавальними вставками про небанальні мандрівки: ось Марк із Ралукою сходять на Олімп (що, виявляється для них мало не смертельним випробуванням), а тут вони прогулюються “Веселим цвинтарем” у Румунії й фотографуються біля яскравих надгробків. Або ж вирушають до могили Овідія. Чи розгадують загадку картини Тівадара Костки Чонтварі “Старий рибалка”.

Виходить два в одному: трилер і тревелоги, та ще й цікаві факти про мистецтво як бонус. Яскравою частиною сюжету є опера Джакомо Пуччіні “Мадам Баттерфляй/Чіо-Чіо-Сан”: її любить Ралука і саме на неї приїздить Марк, щоб оплакати втрату. Засоціювавши невибагливий сентиментальний сюжет твору із долею самої Ралуки, читач припустить, що, можливо, її чоловік виявився не надто далекоглядним у версії щастя своєї дружини. Саму ж оперу описано так смачно, що хочеться негайно купувати квитки в театр або принаймні послухати фінальну арію Мадам Баттерфляй у виконанні Марії Каллас або Соломії Крушельницької.

Отже, роман «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан» вартий прочитання. Бо книга дуже цікава і відірватися від неї просто неможливо, поки не перегорнеш останню сторінку. Але все одно буде xотітися ще.

Почалося цікаво, але по ітогу абсолютно не сподобалось до чого звелося!
Плюс — стигматизація абортів — одразу величезне НІ цій книзі!