Це чудова книга, мені як харків'янці взагалі більше ніж сподобалася. Книга зачіпає моменти в пам'яті, яких краще б не мати, але вони є і їх важливо зберегти і заради себе і заради майбутніх поколінь. ...читати далі →
Це було щиро, по-справжньому, чуттєво, лаконічно і боляче. Так написано, що неможливо не опинитися там, поруч із героями, у тих розбитих понівечених містах. Оповідання, які, на перший погляд, начебто ...читати далі →
Ця книжка — збірка оповідань про Харків з лютого 2022 року, про людей, які змушені були пристосовуватись до нової реальності і шукали своє місце в ній. Про тих, хто пішов захищати місто, про тих, хто ...читати далі →
Проза Жадана, якої ще ніхто не бачив Інша, як і обставини, які народили збірку
Як і обіцяє назва, дванадцять оповідань цієї збірки у підсумку утворюють химерний візерунок, окремі лінії якого переплітаються, підхоплюють одна одну і впізнають себе у взаємних відображеннях. Щоправда, візерунок цей — не зовсім рослинний, хоча й рослинний також. Але передусім він складається з історій людей. Людей із різним минулим, зруйнованим сьогоденням і невідомим майбутнім. «Ми, — каже автор, — покладаємося на пам’ять, аби залишатися собою, ми зживаємося з новим досвідом, аби приймати це життя, ми не відмовляємося від ілюзій, оскільки впевнені у власній ніжності й запеклості. Про цей час говоритимуть як про час великої жорстокості і великої сердечності. Цей час пізнаватиметься за голосами людей, які не бояться свідчити і звинувачувати, а також дякувати й освідчуватись».
Століття тому «Арабески» Миколи Хвильового поклали початок формуванню міського тексту Харкова. Українського Харкова. Нехай і на численних контрастах із Хвильовим, але «Арабески» Сергія Жадана якраз є свідченням того, що текст цей не обривається, а навпаки — триває, продовжує ткатися і дозволяє без надмірного переляку вдивлятися в наступні сто років.
НацкешбекНацкешбек
Котолог
