Андрій Любка

Оповіді про перші дні і місяці війни. Все оповите тривогою, страхом і смутком, але разом з тим — буденними дрібницями, які роблять нас людьми, підсвічують такі наші сторони, про які ми б ніколи не здогадалися. Це той наш досвід, який ми не обирали, але змушені проживати; той, якого б краще не було, та ось він тут. Не всі оповідки припали до смаку, але на то ми й різні люди, аби любити різне. Проте тут зібрані, мабуть, усі можливі стилі розповіді, і кожен зможе віднайти своє, побачити себе у чийсь історії, надихнутися, віднайти сили, побачити, що не самотні от з цією емоцією або думкою.

Анонім

Діалог з сином: — Мама, що ти читаєш зараз? — «Війна з тильного боку» Любка. — А як це? — Памʼяташ, я тобі розповідала, що знайома з письменником, який не тільки пише книжки, а й купує за донейти й переганяє на фронт авто для ЗСУ? — Так. То про що ж книга? — В книзі окремі історії про його досвід волонтерства. — А мені можеш прочитати хоча б одну? Автор відкриває перед читачем війну, що у серцях і буденності людей поза лінією зіткнення. Він з болісною правдивістю показує, як війна стає частиною рутини, як вона проникає в життя, навіть якщо довкола немає вибухів. У його текстах людяність, незламність і щоденні подвиги тих, хто вирішує боротися своїм способом — у тилу, волонтерством, підтримкою… Особливо зворушує опис волонтерської роботи — без прикрас, без пафосу, але з величезною любов’ю до своєї справи і тих, кому допомагає. Це не просто книга, це життя письменника, який, опинившись перед вибором, віддає себе боротьбі заради спільної перемоги! Книга проникає в душу, змушує співпереживати, хвилюватися, зрозуміти складність і багатогранність війни та цінність волонтерства у ці складні часи. #марафонкнигомам

Анонім

Почалося цікаво, але по ітогу абсолютно не сподобалось до чого звелося! Плюс — стигматизація абортів — одразу величезне НІ цій книзі!

Анонім