Своє знайомство із творчістю Андрія Любки, я почала саме із цієї збірки короткої прози автора. Свого часу він став для мене відкриттям. Після чого, я пішла далі шукати «щоб такого ще почитати». Кім...читати далі →
З цієї збірки розпочала знайомство з автором. Це короткі історії з різними героями. Мені подобається стиль автора, цікаві сюжети з життя. Не дивлячись на сумну назву читається легко.
«Кімната для печалі» – збірка сюжетно не пов’язаних між собою оповідань Андрія Любки, які, однак, можна вважати й романом, якщо прийняти тезу, що головним героєм цього роману є самотність. Покинуті, ревниві, зовсім юні й поглинуті спогадами про вже прожите життя – усі ці люди на межі відчаю знаходять власне місце для плекання туги, кімнату для печалі, захисну мушлю. Знаходять, бо знають: саме самотність – найприродніший стан людини.
Котолог
