Щось зі мною не так

Книга зі своїми короткими сторісами не просто зайшла, залетіла. Той випадок, коли читаєш і не хочеться щоб закінчувалась книга. Написано просто про прості речі, але які ж смачні тексти. Оповідання Про Любко Дереша перечитувала із посмішкою кілька разів.

Ця збірка - моя найулюбленіша з усіх книжок Андрія Любки. Спочатку взяла її в бібліотеці, бо сподобалася обкладинка). Пізніше купила з автографом автора, щоб мати можливість перечитатувати. Є смішні оповідання, а є такі, після яких хочеться відкласти книжку і якийсь час подумати, побути зі своїми думками.

"Береш книжку в руки, надягаєш окуляри, але ще якусь мить хочеться ні про що не думати, тобто думати про все на світі водночас".

Розпал запеклої боротьби. Війна триває вже більше, ніж півроку. Не найвлучніший час видавати книжки та читати їх, скажете ви. Але влітку 2023 у чернівецькому видавництві Meridian Czernowitz вийшла збірка есеїв Андрія Любки «Щось зі мною не так». Новина про вихід цієї книжки неабияк сколихнула не тільки літературно-мистецьке товариство, а й відданих читачів. Я, наприклад, взагалі, від радощів трохи зі стільця не звалилася – бо коротка проза пана Любки займає окреме місце в моєму серці.

Впіймала себе на думці, що останні роки 4 точно восени в моїй домашній бібліотеці обов’язково з’являється книжка Андрія Любки. І цього буремного року також (при чому відсоток від покупки пішов на ЗСУ). І ось в моїй руках велика за обсягом, але надзвичайно легка в читанні збірка коротких автобіографічних оповідей і роздумів автора про все на світі: від «Улісса» Джеймса Джойса до кравця-рома, який був змушений припинити займатися своєю справою.

Це - не якась там нудна та набридлива збірка. Це книжка пригод і настроїв, реальних історій і автобіографічних вигадок, універсальний порадник і атлас туристичних маршрутів. У цих текстах свідки Єгови п’ють коньяк, Мілан Кундера опиняється в басейні, а водії «мерседесів-спринтерів» женуться за каретами швидкої допомоги. Словом, абсурдно, зате пізнавально, часом меланхолійно, але частіше кумедно.

Цікавим фактом під час читання для мене було те, що Андрій Любка відкривається в цій книжці своїм читачам як людина, яка щиро ностальгує за природою та землею. Його образ сучасного урбаністичного письменника, чоловіка балконів і бетонних джунглів ламається. Натомість перед нами постає людина, яка втомилася від міського галасу і метушні, яка прагне спокою та умиротворення. А ще — клаптик землі для власного саду, де можна працювати восени й відпочивати влітку.

Тому, ввважаю, що всім, кому сподобалися попередні збірки автора «Спати з жінками» і «Саудаде», слід налаштуватися на писання захоплених відгуків у своїх соціальних мережах. Автор обіцяє їх лайкати.