Твій погляд, Чіо-Чіо Сан

Що більшої популярності набуває автор, то більших очікувань сповнюється читач до його нових романів. Говорю про це в контексті Андрія Любки і його роману "Твій погляд, Чіо-чіо-сан".

Одразу мій висновок - коротка проза Андрія таки сильніша, густіша, гармонійніша.

Інший мій висновок - "Карбід" у дечому таки вийшов кращим та захопливішим.

Цей же роман має добрий задум, непогану фабулу і непопсове і взагалі неочікуване завершення, на гачок якого я, зізнаюся, таки втрапила.

Один із найкращих пасажів (на 20+ сторінок) - опера "Мадам Батерлфляй", катарсис під час якої переживає головний герой. Органічно, глибоко та художньо. Таки відчутно особисте захоплення Любки оперою.

Але деякі інші захоплення автора, мігруючи з одних текстів до інших, врешті починають ставати передбачуваними: балкани, рибаловля, алкоголь/трава тощо.

Мінусів чимало. Найперше, головний герой недостатньо прописаний - це радше прототип автора, принаймні я постійно перед очима бачила Андрія. Марка він наділив багатьма своїми зацікавленнями, поглядами та позиціями. Але врешті вийшло сиро - бо Марк мав би постати перед читачем недолугим інтелектуалом. Занадто ототожнив автор героя із собою, що не дозволило розкрити негативну грань Марка.

Відповідно й фінал дивує і шокує, бо ж як.... Ти весь час співпереживав, співрозслідував, співстраждав з Марком/Любкою.

Ще один мінус - це епізод сексуальних фантазій героя. Без цієї якось сухо-порнушної чи безбарвно-реалістичної сцени роман би нічого не втратив, а то й виграв. Адже надалі всі фрагменти про стосунки Марка з Ралукою романтичні та більш зріліші за цей.

У мене були свої варіанти розв'язки, дещо прозаїчніші та очевидніші, тож Любка таки здивував і змусив трішки подумати після прочитання.

Якщо пофантазувати і уявити цей задум як фабулу оповідання, а не роману, видається, що вийшла б добротна концентрована мала проза. Наразі мені найближчою є "Кімната для печалі" - доволі зрілі та влучні настроєво тексти.

От як так?
Як так вийшло, що ніхто не радить одне одному цю книгу? Що на неї так мало відгуків та інформації?
Вона ж крута!
Це такий мікс культури, міських мотивів, трилеру і психологізму, що сторінка за сторінкою ти поринаєш в цей текст і не можеш випірнути, поки не отримаєш відповіді на всі питання. Та чи отримаєш?
⠀
Розкладу по поличках своє позитивне враження і розкажу, що ж чіпляє.

✔️Психологізм. Оповідь ведеться від першої особи. Вона експресивна, глибока, жива. Тут і внутрішні демони, і самокопання, і потоки думок. Марк, головний герой, оголює перед нами всі свої думки, страхи, сумніви, мотиви настільки яскраво, що починаєш усвідомлювати себе ним. Персонаж створений об'ємно і цікаво, ви пройдете з ним складний шлях жаги помсти.
⠀
✔️Соціальне тло – це Україна наших днів. Без зайвого пафосу, переконань і стереотипів, така як є. Це просто місце, де відбуваються події, а не спосіб зачепити за живе.
⠀
✔️Декорації. Хочеться назвати роман "культурним": тут оживає історія, поезія, опера, музика. Надзвичайно смачні і соковиті описи міст і подорожей. Це красивий роман, актуальний і справжній.
⠀
✔️Безмежне поле для інтерпретації. Для мене це роман про таку собі "зрадофілію", коли хочеться бачити зраду і демонів всюди, лише не в собі коханому.
⠀
✔️Вражає також об'ємність історії: фокус уваги постійно змінюється. Ось ти бачиш історію однією, а через кілька сторінок автор з тобою починає гратися і все змінюється. Урок для кожного: ніколи не робіть поспішних висновків. У всьому.
⠀
Я в захваті.

Це однозначно найкращий роман, прочитаних з української літератури в цьому році. Це точне попадання в мій смак, безперечна майстерність автора і прекрасна історія.

На свята захотілося мені прочитати чогось такого не важкого для мозку і водночас щоб написано красиво та ще й українським автором - ця книга ідеально вдовольнила усі мої бажання)⠀
⠀
Уже сама назва інтригує, чи не так? Натяк на відому оперу «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні. Чіо-чіо-сан - так називав свою дружину головний герой. ⠀
Роман незвичний, оголошений як психологічний трилер про сучасну Україну. Наче типова ситуація з нашого сьогодення - п'яний суддя збиває жінку на пішоході та виходить сухим із води. А головний герой жадає помсти.⠀
Але не все тут так банально та прозаїчно як видається спочатку.⠀
Між чорним та білим багато сірого, так і персонажі доволі неоднозначні. Автор вдало маніпулює читачем, змушуючи повірити у те, що він хоче або дивитися на ситуацію його очима.⠀
⠀
Марк - освічений чоловік, дещо залюблений у власну персону, еґоцентричний так прагне зламати систему безнаказаності, що манія помсти поглинає його і протягом сюжету читач наче спостерігає поступову деградацію. ⠀
Сюжет побудований цікаво: об'ємно прописаний психологічний портрет персонажа та несподіваний поворот подій, що перевертає все з ніг на голову. ⠀
Далі починаєш згадувати усі ті відсилки та гачечки які траплялися по тексту. "Мадам Батерфляй" і її героїня Чіо-Чіо-сан не просто для краси. Сюжети щільно переплетені і саме опера супроводжує й кульмінаційний момент зрушення внутрішнього стану головного героя. ⠀
Досвідчений читач почне викупати все значно раніше, але від того читати не менш приємно. До кінця не зрозуміло хто ж головний антагоніст. Висновки та прозріння будуть снувати свою павутинку у голові ще довго.⠀
⠀
Написано атмосферно, з відсилками у інші твори, історію, мистецтво, культуру - те, що я обожнюю.⠀
А вишукане лібрето покутським діалектом - це справжня родзинка.⠀
Роман напрочуд кінематографічний, сторінка пролітає за сторінкою, аж до фіналу.⠀
Обережно! Після завершення захочеться в оперу та трішки подорожей😉⠀
⠀
• Немає грішників більших за тих, що в церкві стоять у перших рядах.⠀
• Пам'ять - наша скарбниця, але й наш кат.⠀
• Усмішка - це найдорожчий одяг, який ми одягаємо для інших. І найбільш фальшивий.⠀
⠀