Запасний. Мемуари принца Гаррі, Герцога Сассекського

Історія життя, написана Гаррі, дуже цікава: іноді легка, іноді болюча, іноді інтригуюча, іноді захоплююча. Разом з автором поринаєш у всі його пригоди, якими безглуздими чи неймовірно цікавими, болючими чи радісними, вони б не були.

Цю книгу хотіла досить давно прочитати, хоча й не є любителем королівських сімей, монархії. На фоні монаршої родини, Принц Гаррі є якимось інакшим, не таким як вони - світлішим, добрішим, усміхненішим, людянішим. Він - справжній. Тому, вважала що його мемуари будуть цікавими. Й не помилилася. Книга дуже сподобалася й прочитала я її швидко (скорше «проковтнула»).

Навчання в школі, походи й сафарі, робота на фермі на іншому кінці світу, пошук себе, військова служба, польоти й падіння, пошук правди, пошук улюбленої справи, пошук любові, створення чогось дуже вагомого й важливого не для себе, а для побратимів; служба короні, намагання бути частиною сім’ї, створення власної сім’ї, захист її від всіх заздрісників. Вміти тримати дистанцію, захищати особистий простір - цього треба навчитися всім. Ось про що ця книга.

В голові засіла фраза, написана його дружиною «Він - не запасний». Так до нього ставилися в родині поки він ріс (це не виправдовує його безглузді й неправильні вчинки, а дає зрозуміти чому він такий справжній); в країні, яку він захищав. Бо так за протоколом, так за списком престолонаслідування, так за правилами монархії…
Кожен розділ книги відкриває щось нове, донедавна невідоме, про Принца Гаррі, герцога Сассекського. Часом відвертий, часом потаємний, але такий справжній. Й в жодному разі не Запасний.

«Невже отака вона, конституційна монархія? Невже така - справжня родина?»

Мемуари Гаррі, а очікування більше дізнатись про події з життя цілої родини; автобіографічна книга, а написана неназваним найнятим автором; один твір, а три перекладачі водночас.

Приступала до читання без упередження, так і завершила. Правда, через роботу гострайтера, мене переслідувало відчуття, що я не чую голосу того самого Гаррі. Були моменти вже після 300-тої сторінки, де текст видавався іншим, розповідь дивнішою, події описані більш кричуще, ніби таки Гаррі увірвався в книгу.

Не належу до табору тих, які вважають, що право на мемуари потрібно заслужити. Чоловік ділиться своїми переживаннями, пояснює свої вчинки, імовірно, просить його зрозуміти. І нехай, це теж прийнятно. Є можливість заявити про себе - ласкаво просимо.

Центральною темою оповіді для себе я виділила право на приватність. За коронами і титулами криється несвобода: відсічі, дії, слова, вибору професії, матеріального забезпечення, аж до отримання кваліфікованої психотерапевтичної допомоги. Можливо, це загальна проблема топ публічних осіб, а, можливо, такі правила гри встановлені саме в цій родині монархів.

У книзі багато принцеси Діани. Це не лише демонструє почуття сина, а й підсилює трагедію переслідування пресою самого Гаррі, цькування Меган і тиші від родини. Мабуть, очікувала більше подробиць, але інформація доволі збалансована.

Сама книжка гарно написана і заслуговує на свою частку уваги. Чудово підійшла для читацької розваги.

Книга “Запасний” дісталася мені задарма, в якості призу за участь в марафоні "Британський сезон". Проте читати мемуари принца Гаррі я не поспішала: боялася розчаруватися. Ще до моменту виходу ця книга наробила стільки шуму і відгуки читачів на неї досить неоднозначні. До того ж спогади вийшли, м’яко кажучи, об’ємними (що тут скажеш, насичене життя у молодшого сина Чарльза ІІІ). Яким же було моє здивування, коли я декілька днів підряд просто не могла відірватися від цих мемуарів.

Відразу скажу, що книга написана живою, молодіжною мовою, але і в художньому плані тут є за що зачепитися. Воно й не дивно, бо мемуари принцу Гаррі допомагав писати журналіст Джон Мерінгер. В усякому разі читання книги нагадує задушевну розмову з давнім приятелем в теплій, затишній атмосфері.

Мемуари складаються з трьох частин, які відображають найважливіші етапи у житті принца Гаррі. Крок за кроком автор вестиме читача буремною стежкою свого дорослішання і змужніння. Вайб першого розділу нагадав мені дитячі твори Марка Твена і фільм “Залишені” (хто дивився, той в темі). Другу частину можна описати трьома словами: адреналін, екзотика, драйв. Якщо любите пригодницький жанр, вам однозначно сюди. Подорож до Африки, робота на фермі в Австралії, військова служба в Афганістані... І це ще не весь список! А на десерт у третьому акті на вас чекає love story із Меган Маркл у головній ролі. Я не романтична натура, але мене ця частина реально зворушила.

До книги “Запасний” я думала, що єдиною суперсилою Гаррі було вміння вляпуватися у всілякі скандали. Справжнім відкриттям для мене став той факт, що онук Єлизавети ІІ заснував “Ігри нескорених”, у яких часто беруть участь українські ветерани. Також я була вражена тим, що Гаррі довгий час не міг змиритися із втратою матері, думаючи, що вона просто переховується від Палацу і журналістів.

А ще попри мої очікування Запасний дуже тепло відгукувався про свого батька, я навіть трішки змінила про нього думку. З особливим трепетом принц згадував і Бабусю. Шкода, що відносини членів королівської родини руйнувала преса, внутрішні інтриги та конкуренція. А життя за протоколом та відсутність таких елементарних проявів любові, як обійми, не сприяли їх зближенню.

Звісно, цій бочці з дифірамбами не вистачає ложки критики. Що не сподобалося? Обморожений ”стручок”, якого Гаррі тулив згадував де треба і не треба. Забагато “косячків” і психоделіків. Але це ЙОГО мемуари, і його косяки. А завдання читача — відділяти зерно від полови. Ну, і помітила забагато одруківок у тексті, навіть слова часто переносилися із розривом складів. Але так, як книгу я не купувала, то і загальне враження від неї це не зіпсувало.