Це була справді гарна книга, головна її перевага в тому що це single історія і нам не треба чекати роками коли вона нарешті завершиться, щоб дізнатися чим все закінчиться. При тому я із задоволенням прочитаю ще щось із цього світу. Мене дуже зачепила зав'язка сюжету, бо історії де людина отримує владу і їй доводиться розбиратися з проблемами у королівстві/на планеті/та взагалі будь-де - це моя велика слабкість. З одного боку зазвичай зрозуміло, що всі проблема вирішаться(ну хіба що хтось загине), з іншого боку завжди цікаво спостерігати за шляхом. Сам світ виявився доволі цікавим, особливо пантеон богів, легенди світу та дари. Деякі моменти, які мені на початку здавались сумнівними, як на диво, отримали далі цілком логічне пояснення, завдяки магії, але все ж таки. Ідея з іменами персонажів реально прикольна. І авторці великий плюс за відсутність романтичної лінії, зараз чогось її пхають у кожне фентезі, тут вона б була недоречна і я щиро радію що її не було.

З претензій в мене хіба що вік героя, я розумію що це все ж таки young adult, але все ж таки якщо звернути уваги на вік - то нашому принцу деякі речі, особливо пов'язані з політикою та спілкуванням, ну дуже легко даються, при тому його освіта останніми роками була дуже неповною. Я б накинула б йому хоча б пару років.
Але загалом це дійсно прикольна історія, з якою я із задоволенням провела декілька годин і можу сміливо радити тим хто любить young adult фентезі і при цьому хоче не епіку, а просто приємну історію. Мені такого не вистачає на нашому ринку. Із задоволенням прочитаю наступну книгу авторки.

Це було неймовірно. Саме цю книгу я хотіла прочитати у Емілі Генрі свого часу і я радію що я все ж таки її прочитала, незважаючи на попередні книги, які мене не вразили.
Це дійсно ромком і це не просто ромком, це книга де я дійсно сміялась, чого не було на купі інших прочитаних мною ромкомів. Діалоги героїв не натягнуті, не було жодного крінжового моменту, а також не було моменту де мене б душив іспанський сором через поведінку героїв. Я відчула хімію між героями, мені сподобалось як симпатія переросла у почуття і це виглядало не штучно, а приємно і логічно. Також причина, яка заважає їм одразу кинутися в обійми один одного, а авторці закінчити книгу і не почавши - цілком логічна та адекватна, я її розумію, приймаю, і це точно не той випадок коли їм просто потрібно було поговорити в все б вирішилось. А також я вважаю що авторка дуже круто пограла з цим тропом - героїня приїздить у маленьке містечко. Ще мені сподобалось, що хоча й у героїв є важкий багаж минулого, але вони вибудовують стосунки, здорові стосунки, не знущаються один з одного, також вони говорять(і не лише про те як вони хочуть один одного)! І це дуже круто. В них є спільні теми для розмов, в них є улюблена і важлива справа у житті, вони не розчиняються один в одному, і хоча й змінюються але все ж таки залишаються собою у головному. І вони люблять книги! Я очікувала що книга мені сподобається, але не очікувала наскільки вона мені сподобається! Це була прекрасна подорож і я хочу ще.

Це було жахливо. Я очікувала побачити ламповий любовний роман, а отримала купу штампів, дорослих чоловіків які проводять себе як 13річні підлітки, персонажів без жодної хімії. Головній героїні постійно всі говорять що вона нарешті повинна попілкуватися і про себе, і десь на 10 раз це починає просто неймовірно вибішувати. При тому складно сказати що вона не піклується про себе, а піклується лише про оточуючих. Ось це перевдягання наприкінці, яке взагалі не мало жодного сенсу.Це було жахливо. Я очікувала побачити ламповий затишний любовний роман про маленьке місто, а отримала купу штампів, дорослих чоловіків які проводять себе як 13річні підлітки, персонажів без жодної хімії. Головній героїні постійно всі говорять що вона нарешті повинна попілкуватися і про себе, і десь на 10 раз це починає просто неймовірно вибішувати. При тому складно сказати що вона не піклується про себе, а піклується лише про оточуючих. Ось це перевдягання наприкінці, яке взагалі не мало жодного сенсу.

Любовний інтерес головної героїні - це людина від якої варто бігти одразу кидаючи капці, просто там не людина а ред флаг, те як він поводить себе з братом, ніби вони реально тупі підлітки, його відносини з жінками, отой момент коли він вирішує - що ні відносини не для нього. Та ну блін. На фоні всього цього максимально адекватною та дорослою мені здавалась підлітка племінниця.

Я дуже й дуже розчарована, бо насправді мені подобаються любовні романи, і я покладала надію на цю трилогію. Але, ні, дякую, почекаємо щось інше.

Взагалі мені імпонує ідея описати увесь той досвід коли через війну багатьом довелося деякий час пожити з родичами і ті проблеми з якими довелося стикатися. І в цілому мені сподобалося більш ніж я очікувала, переважно через те що десь у середині тексту історія виходить за межі будинку і там вже головні герої комунікують з місцевими колегами головного героя і тут сюжет стає більш притомним для мене та більш відгукується, але наприкінці знов стає гіршим.
Щодо першої частини де можна прочитати переважно про комунікацію з родичами та життя в домі, загалом я розумію як складно коли декільком дорослим людям доводиться взаємодіяти на території одного будинку, особливо у стресовому стані, але не змогла я проникнутися історією про те як 6 дорослих людей співіснують у "тісному" просторі триповерхового будинку з 4 спальнями, а ще головний персонаж цієї історії з його невмінням будувати особисті кордони якось не зміг в мене викликати теплі почуття.
Врешті решт для мене головною проблемою книги став сам стиль авторки, який мені не зайшов, дивно що багатьом він відгукується

Це дуже тепла і щемка історія про дитинство Михася, хлопчика якого взяли на виховання його вуйко Стефан та його цьоця Кася. Але це не легка та розважальна історія, є в ній і теплі щасливі моменти дитинства, нові друзі, перша ще дитяча закоханість, добрі люди, які зустрічаються хлопчику. Але в той же час ми бачимо і надлюдську жорстокість, втрати, зраду, жорстоку реальність з якою доводиться стикатися Михасю. Там десь після першої половини книги в мене майже увесь час накочувалися сльози, хоча я зазвичай не дуже сентиментальна.
Мені неймовірно сподобалося як написана книга, вона дуже образна, я прям бачила усіх цих персонажів та хвилювалася за них усім серцем. І попри деякі, ну дуже сумні моменти, читаючи, сумуєш за своїм дитинством, за тим як заводиш друзів у дворі, за тим як дуже по різному бачать світ діти та дорослі.
Хочу ще додати що там дві часові лінії, і ось лінія з минулим, вона, набагато краще, там якось поринаєш у сам текст і насолоджуєшся кожним описом і кожною змальованою сценою. А ось сучасна лінія мені зайшла все ж таки не так сильно.
Ну і у якості підсумка - прям дуже рекомендую книгу і планую знайомитися з авторкою далі.