"По той бік чарівної палички" - звучить чарівно і такою ця книга мені й видалася. З першої сторінки. Я нічого не знала про родину Тома, і перші розділи мене дуже вразили оптимізмом, родинним теплом, взаємопідтримкою і любов'ю, які не покидали впродовж всієї книги.

Том Фелтон подобався мені і раніше, тож було дуже цікаво дізнатися про його творчий шлях, про фільми, у яких він грав і про які я ніколи не чула.
Про нелегке усвідомлення дорослішання, випробування під час зйомок. Про чари на знімальному майданчику і стосунки з іншими акторами.

Історій про зйомки "Гаррі Поттера" було багато. І саме це змусило мене перечитати книги про чаклуна, який живе в комірчині.
Це чарівне відчуття - бути за лаштунками, всередині історії, яка дорослішала зі мною, це те, що я хотіла отримати і те, що Том нам подарував.

Всі події ми бачимо крізь призму непосидючої активної дитини, яка насолоджується тим, що робить, яка проживає фільм і беззаперечно це стає її частиною.
І не менш важливими для мене були останні розділи. Про самотність і про дно. Адже, на жаль, часто люди нехтують своїм психічним здоров'ям, сприймають його як належне і не помічають цього, поки не стане нестерпно. Так сталося і із Томом. І тому про важливість турботи про себе, він говорить дуже багато, бо це дійсно важливо, бо це те, про що треба говорити більше.

Історія принца, якому не судилося стати королем, який завжди бачив різницю зі своїм братом - в багатьох аспектах не проста. Починаючи зі школи, в якій брат вдавав, що не знає його, до того, що дітей просто залишили зі смертю матері наодинці, ніби нічого й не сталося. Власне ми бачимо як сильно вплинула смерть матері на принца Гаррі і як тяжко йому було прийняти правду.

Та все ж він намагався знайти себе в цьому світі - спочатку в природі, невдовзі і в війні.
Робота на фермі - це те, про що було дуже неочікувано прочитати в біографії принца. Бо хоч це і його власний вибір, та все ж такий вид діяльності не те з чим асоціюється королівська родина. Водночас любов до Африки - це те, що приємно здивувало і про що читати було надзвичайно цікаво.

Чіпляння преси за кожне слово, кожну дію - не те, що допомагає тобі почуватися впевнено і спокійно. Я не уявляю життя, в якому ти не можеш спокійно вийти на вулицю, в якому всі намагаються підловити твій найменший хибний крок. Особливо обурила преса під час підготовки Гаррі до війни, висвітлення цього ставило його в надзвичайну небезпеку, та сенсація для них все одно важливіша.

Тож мені було дуже сумно від страждань Меган і Гаррі, від їхнього постійного переслідування. Тож після цієї книги стає зрозуміло чому вони пішли з родини.
Ну і власне книга мені дуже сподобалася.