Чесно кажучи, я чекала більшого. Книга мала потенціал зачепити емоційно, розкрити тему пристрасті та психології стосунків, але натомість вийшла досить посередньою. Перші сторінки аж до середини читалось з натяжкою. Дала їй шанс, може щось далі «настоїться» і вийде хоч якийсь смачне вино. 🍷

Єдине, що трохи рятує – це сюжет із нотками детективу, який додає хоч якусь інтригу. Але навіть цей елемент не зміг зробити історію захопливою чи справді глибокою. Герої здавалися поверхневими, діалоги – натягнутими, а емоції – неприродними.

Якщо порівнювати, то навіть фільм «50 відтінків сірого» виглядає більш атмосферним і продуманим, ніж ця книга. Тут ні романтики, ні справжньої пристрасті, ні глибини. Просто чергова спроба написати щось «провокаційне», яка в результаті не зачіпає ні серце, ні розум.

Цитата, яка відображає мої враження від книги:
«Чого ти очікуєш від кохання? Можливо, занадто багато.»

Ця книга – як пастка, в яку потрапляєш, навіть не усвідомлюючи цього. Вона спочатку здається просто моторошним психологічним трилером, але з кожною сторінкою стирає межу між правдою і брехнею, між тим, що здається очевидним, і тим, що насправді може бути ще гіршим.

«Веріті» – це не просто історія про письменницю, яка випадково натрапила на темні секрети родини. Це книга, яка змушує дивитися у найтемніші куточки людської психіки, питати себе: що є злом? Хто насправді жертва? Чи завжди істина – це те, що ми хочемо знати?

Весь час під час читання у мене було відчуття липкого страху, ніби хтось стоїть за спиною. Атмосфера, психологічний пресинг, незрозумілі моменти, які доводять до шаленства… А фінал? Він просто ламає мозок і залишає після себе порожнечу та здивування.

Цитати, які зачепили:

«Люди люблять вірити у те, що їм вигідно. У те, що допомагає їм спати вночі.»

«Правда болюча. Але сумнів? Він роз’їдає тебе зсередини.»

«Коли тобі доводиться обирати між реальністю і тим, у що ти хочеш вірити, що ти вибереш?»

Якщо ви любите книги, що вгризаються в підсвідомість, змушують сумніватися у власних судженнях і не дають спокою ще довго після останньої сторінки – «Веріті» саме така.

«7 чоловіків Евелін Гʼюґо» Тейлор Дженкінс Рід — це книга, яка розкривається поступово, як старий Голлівудський фільм: спершу здається простою історією про кінозірку, але з кожною сторінкою глибшає, набирає сили й залишає після себе довгий післясмак.

Для мене справжнє емоційне занурення почалося від моменту народження дитини. Саме тоді сюжет заграв новими відтінками, змусив переосмислити головну героїню й її життєвий вибір. Евелін постає не просто амбітною жінкою, а людиною, яка знає ціну успіху, любові та втрат. Це історія про те, як далеко можна зайти заради мрії, і що врешті-решт дійсно має значення.

Роман читається легко, але торкається глибоких тем: гендеру, кохання, маніпуляцій і ціни слави. Чудовий вибір для тих, хто любить сильних, неоднозначних героїнь і не боїться моральних дилем.

Цитати, що зачепили:
«Люди вважають, що єдиний вибір, який вони можуть зробити, – це вибір між тим, що є, і тим, що було. Але правда в тому, що завжди є ще один варіант. Завжди є можливість вибрати щось нове.»
«Коли ти досить довго живеш у світі чоловіків, ти розумієш, що жінка повинна бути набагато розумнішою за них, щоб просто бути на рівних.»

Книга справила на мене сильне враження. Вона не просто дає теоретичні знання про прощення, а й допомагає подивитися на дитячі травми та відносини з батьками під зовсім іншим кутом.

Особливо запам’яталася історія керівника. Вона дуже відгукнулася мені, оскільки показала, як невирішені дитячі переживання впливають на стиль керування, відносини з підлеглими та навіть кар’єрний шлях. Було цікаво простежити трансформацію героя через усвідомлення і прощення.

Останній розділ книги став для мене кульмінаційним. Він підсумовує основні ідеї та дає потужні інструменти для глибокої роботи з собою.

Рекомендую всім, хто хоче переосмислити свої відносини з батьками та звільнитися від обмежень минулого!

Як на мене, ця книга може справити сильне враження для людини, яка тільки починає пошук себе. Щось нового для себе я не знайшла. Тільки підкріпила свою філософію життя.

Самі афірмація я не сприймаю як пігулку від усього і не дуже в них вірю. Найбільше хотілося дізнатись хід думок самого автора, ніж читання афірмацій.
Читається книга швидко. Здолала за 2 години