За спиною

За чиєю спиною залишаються ті, чиї близькі йдуть захищати цілу країну?
Що змінюється у свідомості, коли ти розумієш «від тебе нічого не залежить»?
Твої думки і спосіб життя автоматично повинні змінитися чи ти маєш жити, як і до того?
⠀
Роман «За спиною» Гаськи Шиян - це історія про те, як в один момент перевертається світ 27-річної Марти. Її Макс каже, що їде на Схід, на війну. Повістку він отримав і підписав свідомо. Для Марти дико і не зрозуміло, як залишитися у соціумі дівчат, які роками чекають повернення своїх, а часом і не знають чи дочекаються.
Їй десь в глибині душі навіть стає соромно, що вона нормально заробляє, доволі самодостатня і може хотіти антицелюлітний крем. Але має злитися для фону з усіма, щоб не виділятися у своїх можливостях.
⠀
Історія про те, що в кожного свій вибір, у кожного свій шлях. І яким би не був фінал - варто прийняти ВСЕ і ЖИТИ.
⠀
Особисто мене, вразила образність описів Гаськи Шиян. Її неймовірні стилістичні конструкції та поліфонічність понять.
Роман не з легких, але читається на одному диханні і захоплює увагу. І хоч за певні сцени «За спиною» потрапляв у рейтинг номінації «Золотий хрін», та особисто мені хочеться сказати: « А ви ще спробуйте так описати жіноче бажання та силу!».

Відверто про щемке, табуйоване та заангажоване.

Категорично 18+

Не раджу 🙅‍♀️, якщо не готові до сміливого потоку думок про все: починаючи з тілесного задоволення та жіночої мастурбації, закінчуючи питаннями про війну і життя поруч із нею.

"За спиною" Гаськи Шиян - це не стандартний сюжетний роман. Правильніше назвати його ❕рефлексивним письмом❕, коли усі свідомі і підсвідомі враження та досвід героїні оголюються тут і зараз, на сторінках книги, перед кожним читачем.
Чого приховувати, часом цей досвід дратує і бісить😖, інколи дивує і вражає😮, але ніяк НЕ ЗАЛИШАЄ БАЙДУЖИМ. І головне - він часто толерує й апелює до спільного суспільного щодо:
▪️бюрократії
▪️корупції
▪️Майдану та АТО
▪️гендерних, мовних, шлюбних та інших стереотипів
▪️...

Погодьтесь, потік свідомості на 300+ сторінок з мінімумом діалогів і максимумом складних речень - ще той челендж і для автора, і для читача. Спробуйте-но почитати Керуака і його "В дорозі" або "Улісса" від Джойса і не втомитись вже на другому-третьому десятку сторінок.

А от від "За спиною" таки важко відірватись, бо написано стильно, хльостко, з чітко окресленою позицією щодо актуальних питань українського контексту.

Це однозначно дискомфортне читання. Але дискомфорт такий, від якого і добре, і погано водночас.
Отаке от садо-мазо. Мені сподобалось. Тож і вам раджу ✔️

Марта мала б бути надійним тилом, а натомість хвалиться міцним передком.
Не сприйміть за вульгарність, просто в цій книзі дууууже багато уваги приділяється сексу.
Дуже.
Після таких детальних і красномовних описів я довго не могла навіть думати про брі й камамбер.
⠀
Що ж до частих закидів, що «За спиною» не відповідає очікуванням читачів, то саме завдяки цьому я трохи підняла оцінку. Досить уже чекати, що хтось відповідатиме шаблону.
⠀
Куди Марті волонтерство? Вона любить вечірки, смачно їсти, пити, кохатись, словом, отримувати задоволення від життя. І не приховує цього. І не ліпить із себе іншу. Закритись вдома і чекати хлопця з війни – не її варіант.
Я не засуджую.
Хоч читалось важкувато, через оті деталі ⬆️, але більше - через структуру потоку думок.
⠀
Про «За спиною» чула діаметрально протилежні думки.
Це не зовсім «моє» чтиво, але сміливість авторки ламати стереотипи я оцінила.