Жереб

Як виявилося, це було не перше моє знайомство з автором, раніше я читала його під псевдонімом Борис Крамер. Але якби навіть цього не знала, то здогадалася б за стилем - таки впізнаваний. І загалом, детективи у нашій сучасності мають свою родзинку - близько до реального життя чи кримінальної хроніки в ЗМІ, це вже кому як пощастить.

Почнемо зі злочину. У містечку на відкритті нового готелю стається кривава стрілянина - вбита дівчина, поранені поліцейські. Кілер видається дуже професійним - і невловимим. А оскільки готель, як і багато іншого, належить місцевому олігарху з темним минулим, то перші підозри ведуть до нього.

За справу береться поліціянт, що вижив у стрілянині. Його колега - у тяжкому стані. Тут не лише справа честі, тут особисте.

Постійний страх, що начальство надає по шапці - от вам і мотивація недореформованої поліції. Особливо вищих чинів, котрі не хочуть псувати стосунки з місцевим царьком. Нахабні мажори, юні коханки і винахідливі шахраї розкривають темну сторону суспільства. А де ж світла? Там, де підозрюють, що кілер воював на Донбасі, і от звідки такі навички? Там, же ніхто не наважується задати кілька питань багатію?

Головний герой тут явно не образ ідеального поліцейського, але саме такі зараз у моді в літературі - він нахабний, він цілеспрямований, він не дбає про кар'єру. І він таки розплутає цю справу, будьте певні. Та чи сподобається вам, хто виявився найбільшим злочинцем і хто отримає, що заслужив?

Книга "Жереб" Василя Добрянського – це трилер, але й водночас детектив, який сповнений загадок, напруги та яскравих психологічних деталей. Я дуже люблю такі книги, тому щаслива, що мала можливість познайомитися й з цією. Приємною несподіванкою стало також те, що сам автор проживає на Івано-Франківщині🤍

Одними з головних героїв є двоє давніх друзів. Проблема в тому, що один з них – начальник міської поліції, а другий — слідчий, який через важке поранення, отримане під час стрілянини в найпрестижнішому готелі, відсторонений від справ. Насправді, в книзі відчувалося домінування саме другого героя – Івана Зуба, якому притаманні такі якості, як впертість, неупередженість та справедливість.

Вже з перших сторінок стало зрозуміло, що ця історія не буде легкою. До останнього я не здогадувалася, хто виявиться вбивцею і які причини стоятимуть за таким вчинком. Зазвичай, ще протягом читання я починаю розуміти, хто може бути замішаний в злочині, але в книзі "Жереб" так майстерно викладено події, що викрити справжнього злочинця самостійно майже нереально.

Також дуже сподобалося, як Василь Добрянський майстерно описує природу, людей, їхні почуття.

• Жодної надії на полегшення. Сонце який уже тиждень поспіль міцно тримає кам’яне місто у своїх обіймах, накривши його сизим куполом спеки. Тясма-ріка зомліла, оголовши стрункі очерета у брудних гетрах. Згори, із міських вулиць, здається, що ріку випила допотопна потвора, яка виповзла з якоїсь печери у скелястому березі. На бруківці – чорні смуги від розм’яклих шин. Навіть птахи з’являються тільки вночі – мабуть, перевіряють, чи не остаточно згоріло небо.

• Зовні – дуб, до якого не підступитися, суворий воїн зі сталевою волею. Але всередині – крихкий і вже надламаний невдаха, який потрапив, наче білка в колесо, і не має сили вибратися із цієї круговерті. Полковник жив життям, що йому не належало. Із надривом та постійним хворобливим збудженням, з підсвідомим потягом до силових рішень.

До цієї книги я не читала жодного роману автора Василя Добрянського, відомого ще як Борис Крамер.

Щиро тішусь, що в українській літературі більшає авторів жанрової літератури, а роман “Жереб” - яскравий представник.
“Жереб” - детектив з дрібкою трилера.

Здавалось, типова історія про доброго полійеського та поганого злочинця отримала від автора нову інтерпритацію.
Письменник гармонійно розкручує інтригу, не забуваючи про характери та відносини героїв. Цікавості детективу додає сьогодення, читаючи легко розумієш переживання героїв та гостроту ситуацій.

Самий головний якісного детективу був виконаний автором на відмінно. Я до останньої сторінки не знала хто був злочинцем :).