Так чи інакше

Взагалі не сподобалась історія. Навіть не дочитувала її. Не люблю, коли героїня постійно ниє. А тут саме той випадок. Ще й атмосфери Різдва не відчуваєш на фоні цього ниття.

Навздогін/назустріч різдвяному диву❄️

Чи хотіли б ви, щоб хтось вирішував проблеми замість вас?
Погодьтеся, звучить заманливо.
А щоб допомагав приймати важливі рішення?
А не дуже важливі?
Ні? Впораєтеся самі?
А от для Пейдж, 17-річної головної героїні роману, не існує легких чи важких рішень, кожен вибір - так чи інакше - непід'ємна глиба, яку потрібно зрушити з місця самотужки. Сумнів, страх, біль атакують її мозок та тіло. Уява миттєво створює цілі списки найгірших варіантів розвитку подій. Тому одного передріздвяного дня дівчина наважується перекласти всю відповідальність з себе на телефонний додаток Куля долі. Але телефон може розрядитися в будь-який неочікуваний момент і тоді... Що тоді? Може трапитися що завгодно.

Починаючи читати, я гадала, що відпочину з легкою романтично-різдвяною історією про перші захоплення та розчарування юних героїв. А натомість провела триста з гаком сторінок з тривожною дівчинкою, її роздумами і ваганнями. Чесно кажучи, спочатку мене дратувала її поведінка: "Як можна бути настільки нерішучою?!" Але потім я почала щиро їй співпереживати, а в кінці книги вже раділа за Пейдж, як за близьку подругу. Героїня за короткий проміжок часу долає насправді емоційно складний шлях, і читач разом з нею підіймається цією горою до вершини. Адже, погодьтеся, потрібна мужність, щоб визнати, що ти відрізняєшся від інших, і ще більша мужність - що ти потребуєш допомоги.
Завдяки книзі я дізналася про техніку боротьби з тривожністю - заземлення. Називаємо по черзі 5 речей, які бачимо, 4 - які можемо відчути на дотик, 3 - які чуємо, 2 - на нюх, 1- на смак. Або збираємо веселку, тобто відшукуємо очима предмети/об'єкти відповідних кольорів. Називаємо і заспокоюємося. Можливо, згодиться і вам.

Події в романі охоплюють декілька останніх днів грудня, тому авторка огортає все і всіх у своєму творі атмосферою передчуття різдвяного дива. І диво стається: іскристий сніг летить-мете і зачаровує, випічка зваблює ароматами цинамону, Санта здійснює бажання (тільки тих, хто щиро вірить!), закохані шалено цілуються і залишаються разом.

Якщо забажаєте прочитати цю книгу влітку, то обов'язково або будете наздоганяти минуле Різдво, або рухатися назустріч новому святу. Обирати вам. Головне з вірою в дива.

Життя треба оцінювати, обертаючись назад. Але жити його треба, дивлячись уперед.

Скільки разів на день ми приймаємо рішення? Чи траплялося, що ми жалкували про свій вибір? Чи задавали собі питання "а що якби?"
Пейдж постійно живе у страху зробити неправильний вибір. Вона не просто хвилюється, а дійсно не в силах приймати рішення, так як боїться, що може зруйнувати ними усе своє майбутнє. Тож коли дівчина отримує запрошення провести Різдво з другом, у якого таємно закохана, а також квитки у місто мрії - Нью-Йорк, вона не має уявлення, як вчинити.

Події книги відбуваються наче у двох реальностях: в одній Пейдж їде до Аризони, в іншій - до Нью-Йорка. Особисто мені другий варіант сподобався більше, у ньому більше пригод та подій. Хоча насправді на поїздку мрії обидва варіанти аж ніяк не дотягують 😅 Але у книзі присутня романтика, святковий настрій, омела і багато снігу.
Не зважаючи на те, що мені не припав до душі жоден з героїв, книга сподобалася. Вона про те, як важливо прислухатися до себе, що не можна знецінювати власні хвилювання через те, що комусь ще гірше. Пейдж боїться, що будь-яке рішення, яке вона приймає, - помилкове. Що способам, якими вона може спаплюжити своє життя, немає кінця. І в чомусь вона має рацію, адже способів дійсно незліченна кількість. Впевнена, були ситуації, коли кожен з нас переживав подібні хвилювання. Але те, що рішення може стати хибним, не значить, що потрібно ставити життя на паузу. Щось ми можемо виправити, а дещо потрібно пережити і рухатись далі.
Найбільше у книзі мені сподобався фінал. І справа тут не у щасливому воз'єднанні двох закоханих. А в тому, що коли ми дійсно чогось прагнемо і працюємо для цього, то неважливо яким шляхом ми підемо, усе одно отримаємо бажаний результат.