Дарина Бурчак
Котик
18.06.2024
Новий відгук
Це друга прочитана книга Емілі Генрі, і хоча обидві я оцінила в дев'ять з десяти, "Люди яких ми зустрічаємо у відпустці" сподобалась мені більше, ніж "Пляжне чтиво".
Взагалі я дуже не люблю, коли двоє закоханих людей замість того, щоб зізнатися у почуттях один одному, гаять час, чекають потрібної миті, бояться відмови, зустрічаються з іншими людьми і так далі. А якщо це триває років 10, то це взагалі для мене червоний прапорець. Однак не в цьому випадку.
Я повірила героям, усім їх сумнівам, міркуванням, тому, що вони прагнули різного життя і при цьому зовсім не мучали себе якимись болісними і невизначеними стосунками. Поппі та Алекс довгий час були друзями, найкращими друзями без сексуального контексту. І мені це дуже сподобалось, бо це, як на мене, свідчить про їх повагу одне до одного. Вони не були готові до спільного і щасливого життя, тож і не давали даремних обіцянок, надій, не робили зі своєї дружби літню інтрижку.
Взагалі у книзі підіймається багато цікавих тем. Вони стосуються не лише дружби і любові, а також стосунків у сім'ї, шкільного булінгу, кар'єри, вигорання професійного і не тільки.
В той же час у романі вдосталь кумедних моментів, безліч подорожей, дружніх жартів і море алкоголю. Разом з героями книги ми відвідуємо безліч міст і спостерігаємо за тим, як спокійний вчитель Алекс перетворюється на вар'ята, і це дуже кумедно.
Книга дійсно літня, наповнена пригодами і духом свободи. А ви їздите у щорічну Літню подорож?
Взагалі я дуже не люблю, коли двоє закоханих людей замість того, щоб зізнатися у почуттях один одному, гаять час, чекають потрібної миті, бояться відмови, зустрічаються з іншими людьми і так далі. А якщо це триває років 10, то це взагалі для мене червоний прапорець. Однак не в цьому випадку.
Я повірила героям, усім їх сумнівам, міркуванням, тому, що вони прагнули різного життя і при цьому зовсім не мучали себе якимись болісними і невизначеними стосунками. Поппі та Алекс довгий час були друзями, найкращими друзями без сексуального контексту. І мені це дуже сподобалось, бо це, як на мене, свідчить про їх повагу одне до одного. Вони не були готові до спільного і щасливого життя, тож і не давали даремних обіцянок, надій, не робили зі своєї дружби літню інтрижку.
Взагалі у книзі підіймається багато цікавих тем. Вони стосуються не лише дружби і любові, а також стосунків у сім'ї, шкільного булінгу, кар'єри, вигорання професійного і не тільки.
В той же час у романі вдосталь кумедних моментів, безліч подорожей, дружніх жартів і море алкоголю. Разом з героями книги ми відвідуємо безліч міст і спостерігаємо за тим, як спокійний вчитель Алекс перетворюється на вар'ята, і це дуже кумедно.
Книга дійсно літня, наповнена пригодами і духом свободи. А ви їздите у щорічну Літню подорож?
17.06.2024
Новий відгук
Мене дуже вразила "Служниця" і я була впевнена, що наступну книгу про Міллі я оціню нижче. Так воно і сталось.
Не скажу, що ці дві книги були подібними для мене за сюжетом, але стиль авторки звісно не змінився. Тож очевидно було, що перша половина книги - це підстава, і насправді усе зовсім не так, як здається.
Мені не сподобались стосунки Міллі з Броком і я у них зовсім не повірила. Окрім того, головна героїня була надто наївною і довірливою з Венді, хоча має багатий досвід поведінки у подібних ситуаціях. Сама ж Венді - не дуже цікавий персонаж і її мету неважко було вгадати.
Звісно були і неочікувані моменти, у фіналі історії я здивувалась аж двічі. Тому друга половина книги дійсно була цікавою та захопливою. А ось загадку "чорного автомобіля з розбитою фарою" із першої частини книги, я розгадала одразу.
Тож маю неоднозначні враження. З одного боку, фінальні повороти сюжету, врятували цю книгу, а з іншого, ці події не викликають у мене захвату. Міллі не можна вважати героїнею, бо їй дуже далеко до позитивного персонажа. Що стосується іншої жінки, яка грає важливу роль у розв'язці історії, то вона теж явно нездорова психічно.
Загалом скажу, що це було непогано, але не вау. А ви читали книги авторки? Можливо плануєте?
Не скажу, що ці дві книги були подібними для мене за сюжетом, але стиль авторки звісно не змінився. Тож очевидно було, що перша половина книги - це підстава, і насправді усе зовсім не так, як здається.
Мені не сподобались стосунки Міллі з Броком і я у них зовсім не повірила. Окрім того, головна героїня була надто наївною і довірливою з Венді, хоча має багатий досвід поведінки у подібних ситуаціях. Сама ж Венді - не дуже цікавий персонаж і її мету неважко було вгадати.
Звісно були і неочікувані моменти, у фіналі історії я здивувалась аж двічі. Тому друга половина книги дійсно була цікавою та захопливою. А ось загадку "чорного автомобіля з розбитою фарою" із першої частини книги, я розгадала одразу.
Тож маю неоднозначні враження. З одного боку, фінальні повороти сюжету, врятували цю книгу, а з іншого, ці події не викликають у мене захвату. Міллі не можна вважати героїнею, бо їй дуже далеко до позитивного персонажа. Що стосується іншої жінки, яка грає важливу роль у розв'язці історії, то вона теж явно нездорова психічно.
Загалом скажу, що це було непогано, але не вау. А ви читали книги авторки? Можливо плануєте?
Нова оцінка:
15.06.2024
Новий відгук
Досить хороша підліткова книга, яка, на диво, підіймає чимало серйозних тем. Чесно кажучи, я очікувала чогось легкого і банального : звичайна дівчина навчається у школі для багатіїв, у неї закохується принц, на заваді стосункам стає походження хлопця, але врешті-решт усе вирішується. Однак я отримала набагато цікавіший сюжет, адже я і уявити не могла, яку саме таємницю приховує Лена. 😱
Отже книга досить цікава, місцями наївна, але на те вона й підліткова. Її цілком реально прочитати за один вечір, так як вона невелика за обсягом (304 сторінки), має відступи, широкі поля, крупний шрифт. Єдина, про чиє життя ми щось дізнаємось, це головна героїня. Про інших персонажів майже нічого невідомо, але не скажу, що це псує враження від книги. 📚 До речі, вона має чудове оформлення, яскравий червоний зріз і дуже якісний, цупкий, білосніжний папір. 🥰
А вам подобається читати підліткові книги ? Часто згадуєте шкільні часи ?
Отже книга досить цікава, місцями наївна, але на те вона й підліткова. Її цілком реально прочитати за один вечір, так як вона невелика за обсягом (304 сторінки), має відступи, широкі поля, крупний шрифт. Єдина, про чиє життя ми щось дізнаємось, це головна героїня. Про інших персонажів майже нічого невідомо, але не скажу, що це псує враження від книги. 📚 До речі, вона має чудове оформлення, яскравий червоний зріз і дуже якісний, цупкий, білосніжний папір. 🥰
А вам подобається читати підліткові книги ? Часто згадуєте шкільні часи ?
Новий відгук
У цій чудовій книзі йдеться про ученицю старших класів Бейлі. Вона має люблячу сім'ю, хороших подруг і гарну роботу. Але для повного щастя потрібно, щоб збулася її мрія - поцілуватися з хлопцем під омелою на Різдво.
Книга дуже атмосферна, затишна, тепла, романтична і максимально різдвяна. У ній присутнє буквально все для святкового настрою: купівля і пакування подарунків, різдвяний одяг і аксесуари, музика, фільми, печиво і багато інших смаколиків. Я навіть не втрималася і прослухала декілька святкових пісень з книги, поки читала її. А ще весь час хотілося солодощів, але я тримала себе в руках)
Були моменти, які не сильно сподобалися у поведінці героїні, але їх легко можна списати на її підлітковий вік, і вони ніяк не зіпсували враження від книги. Ця "підлітковість" навпаки часто була чарівною. Наприклад, сімейні традиції, відносини між братами і сестрами, а ще смішні вислови по типу: "А що ж робити з моїм серцем? З'їсти з перцем".
Ще маю сказати, що такої кінцівки я зовсім не очікувала. Ідея не нова (це навіть нагадало мені один відомий різдвяний фільм), але втілена тут інакше. Так що книга виявилася не такою вже і банальною. Не думаю, що цей фінал покращив мої враження від прочитаного, але однозначно додав історії свою родзинку.
І на останок скажу, що мене дуже потішили усі жарти. Вони милі, дотепні і дуже пасують головній героїні.
Книга дуже атмосферна, затишна, тепла, романтична і максимально різдвяна. У ній присутнє буквально все для святкового настрою: купівля і пакування подарунків, різдвяний одяг і аксесуари, музика, фільми, печиво і багато інших смаколиків. Я навіть не втрималася і прослухала декілька святкових пісень з книги, поки читала її. А ще весь час хотілося солодощів, але я тримала себе в руках)
Були моменти, які не сильно сподобалися у поведінці героїні, але їх легко можна списати на її підлітковий вік, і вони ніяк не зіпсували враження від книги. Ця "підлітковість" навпаки часто була чарівною. Наприклад, сімейні традиції, відносини між братами і сестрами, а ще смішні вислови по типу: "А що ж робити з моїм серцем? З'їсти з перцем".
Ще маю сказати, що такої кінцівки я зовсім не очікувала. Ідея не нова (це навіть нагадало мені один відомий різдвяний фільм), але втілена тут інакше. Так що книга виявилася не такою вже і банальною. Не думаю, що цей фінал покращив мої враження від прочитаного, але однозначно додав історії свою родзинку.
І на останок скажу, що мене дуже потішили усі жарти. Вони милі, дотепні і дуже пасують головній героїні.
Новий відгук
Мої очікування від книги дуже відрізнялися від вражень, які я отримала, однак я все одно її полюбила. Дивлячись на цю прекрасну обкладинку, я вирішила, що історія буде елегантною, витонченою і романтичною, а герої - скромними та розсудливими. Анотація, у які йдеться про акторство, театральні костюми та Британію початку ХХ ст. лише підсилила цю думку. Проте сталося не так, як гадалося 😅 З перших же сторінок стало очевидним, що Фрея, головна героїня, далека від елегантності (якщо не брати до уваги два її реверанси 🤭). Вона - справжня мрійниця, любителька "великих подій", драматичних жестів та ефектної появи) Але при цьому Фрея зовсім не дурненька провінціалка, вона дуже талановита, дотепна, рішуча і цілеспрямована дівчина.
У книзі описано події листопада - грудня 1931 року і за такий короткий проміжок часу ми бачимо історію втілення та руйнування великої мрії, здобуття друзів, пошуків кохання і стаємо учасниками дивовижного театрального турне.
Звісно, певні події у книзі перебільшені та романтизовані (особливо ночівля у театрі), але які ж це було казкові пригоди! До речі, герої книги дуже сучасні, особливо жіночі персонажі, так як вони більше розкриваються. У кожного різні цінності (сім'я, кар'єра, романтичні стосунки, самореалізація) і кожен впевнено йде своїм шляхом. Вважаю, що це дуже прекрасний посил книги, особливо, враховуючи те, що вона розрахована для підлітків та молоді.
У книзі описано події листопада - грудня 1931 року і за такий короткий проміжок часу ми бачимо історію втілення та руйнування великої мрії, здобуття друзів, пошуків кохання і стаємо учасниками дивовижного театрального турне.
Звісно, певні події у книзі перебільшені та романтизовані (особливо ночівля у театрі), але які ж це було казкові пригоди! До речі, герої книги дуже сучасні, особливо жіночі персонажі, так як вони більше розкриваються. У кожного різні цінності (сім'я, кар'єра, романтичні стосунки, самореалізація) і кожен впевнено йде своїм шляхом. Вважаю, що це дуже прекрасний посил книги, особливо, враховуючи те, що вона розрахована для підлітків та молоді.
Новий відгук
Життя треба оцінювати, обертаючись назад. Але жити його треба, дивлячись уперед.
Скільки разів на день ми приймаємо рішення? Чи траплялося, що ми жалкували про свій вибір? Чи задавали собі питання "а що якби?"
Пейдж постійно живе у страху зробити неправильний вибір. Вона не просто хвилюється, а дійсно не в силах приймати рішення, так як боїться, що може зруйнувати ними усе своє майбутнє. Тож коли дівчина отримує запрошення провести Різдво з другом, у якого таємно закохана, а також квитки у місто мрії - Нью-Йорк, вона не має уявлення, як вчинити.
Події книги відбуваються наче у двох реальностях: в одній Пейдж їде до Аризони, в іншій - до Нью-Йорка. Особисто мені другий варіант сподобався більше, у ньому більше пригод та подій. Хоча насправді на поїздку мрії обидва варіанти аж ніяк не дотягують 😅 Але у книзі присутня романтика, святковий настрій, омела і багато снігу.
Не зважаючи на те, що мені не припав до душі жоден з героїв, книга сподобалася. Вона про те, як важливо прислухатися до себе, що не можна знецінювати власні хвилювання через те, що комусь ще гірше. Пейдж боїться, що будь-яке рішення, яке вона приймає, - помилкове. Що способам, якими вона може спаплюжити своє життя, немає кінця. І в чомусь вона має рацію, адже способів дійсно незліченна кількість. Впевнена, були ситуації, коли кожен з нас переживав подібні хвилювання. Але те, що рішення може стати хибним, не значить, що потрібно ставити життя на паузу. Щось ми можемо виправити, а дещо потрібно пережити і рухатись далі.
Найбільше у книзі мені сподобався фінал. І справа тут не у щасливому воз'єднанні двох закоханих. А в тому, що коли ми дійсно чогось прагнемо і працюємо для цього, то неважливо яким шляхом ми підемо, усе одно отримаємо бажаний результат.
Скільки разів на день ми приймаємо рішення? Чи траплялося, що ми жалкували про свій вибір? Чи задавали собі питання "а що якби?"
Пейдж постійно живе у страху зробити неправильний вибір. Вона не просто хвилюється, а дійсно не в силах приймати рішення, так як боїться, що може зруйнувати ними усе своє майбутнє. Тож коли дівчина отримує запрошення провести Різдво з другом, у якого таємно закохана, а також квитки у місто мрії - Нью-Йорк, вона не має уявлення, як вчинити.
Події книги відбуваються наче у двох реальностях: в одній Пейдж їде до Аризони, в іншій - до Нью-Йорка. Особисто мені другий варіант сподобався більше, у ньому більше пригод та подій. Хоча насправді на поїздку мрії обидва варіанти аж ніяк не дотягують 😅 Але у книзі присутня романтика, святковий настрій, омела і багато снігу.
Не зважаючи на те, що мені не припав до душі жоден з героїв, книга сподобалася. Вона про те, як важливо прислухатися до себе, що не можна знецінювати власні хвилювання через те, що комусь ще гірше. Пейдж боїться, що будь-яке рішення, яке вона приймає, - помилкове. Що способам, якими вона може спаплюжити своє життя, немає кінця. І в чомусь вона має рацію, адже способів дійсно незліченна кількість. Впевнена, були ситуації, коли кожен з нас переживав подібні хвилювання. Але те, що рішення може стати хибним, не значить, що потрібно ставити життя на паузу. Щось ми можемо виправити, а дещо потрібно пережити і рухатись далі.
Найбільше у книзі мені сподобався фінал. І справа тут не у щасливому воз'єднанні двох закоханих. А в тому, що коли ми дійсно чогось прагнемо і працюємо для цього, то неважливо яким шляхом ми підемо, усе одно отримаємо бажаний результат.
Новий відгук
Сімнадцятирічна Айворі живе звичайним життям. Вона відвідує школу, підпрацьовує після занять та мешкає зі старшою сестрою - її опікункою. Аж раптом мільярдер, з яким Айворі не була знайома, після смерті проголошує її єдиною спадкоємицею. Однак є одна умова щодо отримання спадку: дівчина мусить прожити рік у Готорн-хаусі разом з сім'єю загиблого мільярдера.
Чомусь на різних сайтах бачила цю книгу у розділах "фентезі"/"трилер"/"детектив" 🤷🏻♀️. Після прочитання зрозуміла, що вона не має бути у жодному з них. Це цікава й захоплива підліткова розповідь, яка не має нічого спільного з фентезі і, пори те, що зберігає багато таємниць, не близька до детективу. Головні герої упродовж усього роману намагаються знайти підказки і розгадати послання, залишені містером Готорном. В книзі присутні також романтичні переживання, особисті секрети і небезпечні ситуації. І все наче нічого, події розвиваються цікаво та динамічно, однак чогось мені не вистачило. Чи то очікування мала інші, чи все ще думала про попередні прочитані книги... Характер і мотиви героїв для мене поки що не дуже зрозумілі, тому не можу виокремити улюбленців. Так само в любовних питаннях не вболівала за жодного з братів. Але це тільки перша книга циклу і саме цікаве чекає попереду.
Не можу не відмітити прекрасне оформлення книги 🥰 Дуже гарна обкладинка, золотий зріз, якісний папір і зручний для читання шрифт. Книга стала окрасою моєї полиці.
Довго не писала відгук, бо ніяк не могла оцінити свої враження. Та й досі не впевнена, що можу 😅 Але чекаю на наступну частину, так як перша закінчується на самому цікавому 🤫
Чомусь на різних сайтах бачила цю книгу у розділах "фентезі"/"трилер"/"детектив" 🤷🏻♀️. Після прочитання зрозуміла, що вона не має бути у жодному з них. Це цікава й захоплива підліткова розповідь, яка не має нічого спільного з фентезі і, пори те, що зберігає багато таємниць, не близька до детективу. Головні герої упродовж усього роману намагаються знайти підказки і розгадати послання, залишені містером Готорном. В книзі присутні також романтичні переживання, особисті секрети і небезпечні ситуації. І все наче нічого, події розвиваються цікаво та динамічно, однак чогось мені не вистачило. Чи то очікування мала інші, чи все ще думала про попередні прочитані книги... Характер і мотиви героїв для мене поки що не дуже зрозумілі, тому не можу виокремити улюбленців. Так само в любовних питаннях не вболівала за жодного з братів. Але це тільки перша книга циклу і саме цікаве чекає попереду.
Не можу не відмітити прекрасне оформлення книги 🥰 Дуже гарна обкладинка, золотий зріз, якісний папір і зручний для читання шрифт. Книга стала окрасою моєї полиці.
Довго не писала відгук, бо ніяк не могла оцінити свої враження. Та й досі не впевнена, що можу 😅 Але чекаю на наступну частину, так як перша закінчується на самому цікавому 🤫
Новий відгук
Ошелія вірить, що характер і навіть доля дітей залежить від того, на яку сторону вони народжені (на схід/захід/північ/південь). Тож, як не хотілося їй це змінити, вони з чоловіком знали, що їх донька Руз має особливе призначення. Дівчинка змалку була спрагла до пригод і одного дня вирушила у подорож з чарівним Білим Ведмедем, який натомість запропонував її родині достаток.
Ця книга - не просто фентезі, це справжня казка. Моментами вона нагадувала мені "Хроніки Нарнії", моментами - "Красуню і Чудовисько", але понад усе - "Снігову королеву". Проте багато у цій книзі унікального, самобутнього, незвичайного. Тут є тролі, чари, замки і чаклунки. Історія неймовірно цікава, динамічна, а пригоди головної героїні тривали не тиждень-два, а декілька років.
Книга дуже зимова, у ній багато снігу, льоду і холоду. Тому зараз саме час її читати ❄️. Зняла один бал з оцінки, бо мені не вистачило кульмінації. Ось наче той самий момент, до якого Руз так довго готувалася, а тоді якось швиденько усе вирішилося і почалися інші події. Але книга все рівно полонила мою увагу і не розчарувала, а навпаки приємно мене здивувала.
Ця книга - не просто фентезі, це справжня казка. Моментами вона нагадувала мені "Хроніки Нарнії", моментами - "Красуню і Чудовисько", але понад усе - "Снігову королеву". Проте багато у цій книзі унікального, самобутнього, незвичайного. Тут є тролі, чари, замки і чаклунки. Історія неймовірно цікава, динамічна, а пригоди головної героїні тривали не тиждень-два, а декілька років.
Книга дуже зимова, у ній багато снігу, льоду і холоду. Тому зараз саме час її читати ❄️. Зняла один бал з оцінки, бо мені не вистачило кульмінації. Ось наче той самий момент, до якого Руз так довго готувалася, а тоді якось швиденько усе вирішилося і почалися інші події. Але книга все рівно полонила мою увагу і не розчарувала, а навпаки приємно мене здивувала.
Новий відгук
Кожного літа Беллі разом з мамою і старшим братом їдуть до заміського будиночка на узбережжі океану. Там на них чекають Сюзанна з синами Конрадом і Джеремайєю. Хлопці не сприймали Беллі серйозно, вона завжди для них була за молодшу сестру. Однак цього літа їй виповнюється 16, вона стає дорослою і вродливою, готовою до стосунків.
Як пише сама авторка, це історія про вічну дружбу, хлопців, пляж, дітей та життя. У ній немає чогось кардинально нового, геніального чи неочікуваного, але саме так і повинно бути. Книга читається з надзвичайною легкістю, вона така ж приємна і швидкоплинна, як теплі літні дні. Ми повністю розчиняємось у світі головної героїні, проживаємо з нею першу закоханість, дружбу, сімейні суперечки і радісні миті.
Окрім того, що книга про романтичні стосунки та вибір хлопців, вона також про любов до життя. Про ті щасливі й безтурботні миті, які можуть виникнути лише у родинному колі.
На відоме питання "Конрад чи Джеремайя?" поки що відповісти не можу, бо дуже мало про низ відомостей у першій книзі. Хоча якщо оцінювати логічно, то Джеремайя краще)
Обов'язково читатиму продовження і раджу всім, коса до вподоби легкі підліткові книги про любов і дорослішання.
Я обожнюю романтичні історії і найчастіше читаю саме любовні романи та фентезі з яскраво вираженою любовною лінією.
Як пише сама авторка, це історія про вічну дружбу, хлопців, пляж, дітей та життя. У ній немає чогось кардинально нового, геніального чи неочікуваного, але саме так і повинно бути. Книга читається з надзвичайною легкістю, вона така ж приємна і швидкоплинна, як теплі літні дні. Ми повністю розчиняємось у світі головної героїні, проживаємо з нею першу закоханість, дружбу, сімейні суперечки і радісні миті.
Окрім того, що книга про романтичні стосунки та вибір хлопців, вона також про любов до життя. Про ті щасливі й безтурботні миті, які можуть виникнути лише у родинному колі.
На відоме питання "Конрад чи Джеремайя?" поки що відповісти не можу, бо дуже мало про низ відомостей у першій книзі. Хоча якщо оцінювати логічно, то Джеремайя краще)
Обов'язково читатиму продовження і раджу всім, коса до вподоби легкі підліткові книги про любов і дорослішання.
Я обожнюю романтичні історії і найчастіше читаю саме любовні романи та фентезі з яскраво вираженою любовною лінією.
Новий відгук
Перші 70 сторінок книги мені не сильно сподобалися. Я навіть захотіла від неї день відпочити і взялася за детектив. Наступні 300 сторінок я прочитала на одному диханні.
Не очікувала, що роман наштовхне мене на величезну кількість роздумів про любов, сім'ю, весілля. Але у книзі є чимало моделей стосунків, які демонструють, що бачення щастя в кожного своє. Ось декілька з них.
💞 Подружжя Бейкерів має п'ятеро дітей, постійно розривається між ними і роботою. А старша донька - між навчанням і доглядом за братами й сестрами.
Звучить жахливо. Проте, це сім'я, у якій всі одне одного люблять, поважають, а батьки й досі закохані.
💞 Стосунки Луни з Ітаном розвивались дуже стрімко, але закінчилися трагічно. Тому це ще й книга про біль, втрату, потребу прийняття і бажання жити далі.
💞 Що підлітки, що дорослі однаково уникають серйозних стосунків, так як бояться відповідальності.
💞 Наречені на власному весіллі плачуть і запитують в організаторів, чи вірять ті у справжнє кохання. Це вплив стресу чи їх шлюби заздалегідь приречені?
💞 Треті шлюби і треті розлучення. Чи можна стати досвідченими у питаннях, які стосуються кохання?
💞 У романі також згадувалися розриви стосунків через меркантильність, подружні зради, туга за колишніми та інші ситуації.
Книга викликала у мене і сльози, і радість, і шок. Майже всі неприємності, які виникали на весіллях, здавались мені абсолютно безглуздими і неправдоподібними. Однак, коли я згадала власні проблеми з фатою, документами, фотографом, чужим весільним букетом і ще декілька нюансів, то зрозуміла, що весілля - це той день, коли можливо все 🤭. Чого зі мною не трапилося, так це сумнівів щодо існування справжнього кохання ❤️
Не очікувала, що роман наштовхне мене на величезну кількість роздумів про любов, сім'ю, весілля. Але у книзі є чимало моделей стосунків, які демонструють, що бачення щастя в кожного своє. Ось декілька з них.
💞 Подружжя Бейкерів має п'ятеро дітей, постійно розривається між ними і роботою. А старша донька - між навчанням і доглядом за братами й сестрами.
Звучить жахливо. Проте, це сім'я, у якій всі одне одного люблять, поважають, а батьки й досі закохані.
💞 Стосунки Луни з Ітаном розвивались дуже стрімко, але закінчилися трагічно. Тому це ще й книга про біль, втрату, потребу прийняття і бажання жити далі.
💞 Що підлітки, що дорослі однаково уникають серйозних стосунків, так як бояться відповідальності.
💞 Наречені на власному весіллі плачуть і запитують в організаторів, чи вірять ті у справжнє кохання. Це вплив стресу чи їх шлюби заздалегідь приречені?
💞 Треті шлюби і треті розлучення. Чи можна стати досвідченими у питаннях, які стосуються кохання?
💞 У романі також згадувалися розриви стосунків через меркантильність, подружні зради, туга за колишніми та інші ситуації.
Книга викликала у мене і сльози, і радість, і шок. Майже всі неприємності, які виникали на весіллях, здавались мені абсолютно безглуздими і неправдоподібними. Однак, коли я згадала власні проблеми з фатою, документами, фотографом, чужим весільним букетом і ще декілька нюансів, то зрозуміла, що весілля - це той день, коли можливо все 🤭. Чого зі мною не трапилося, так це сумнівів щодо існування справжнього кохання ❤️
Новий відгук
Авторці вдалося мене обманути, і це було дуже боляче.
Отже, від самого початку я очікувала якоїсь підстави. Напевно, уже читала про те, що ця книга дуже сумна і може розбити серце. Тож я читаю, міркую і готую себе до того, що трапиться щось погане. Але нічого не відбувається, навпаки усе дуже романтично, підлітково і навіть магічно, бо книга має фентезійну складову. Зрештою я таки дізналась дещо трагічне і вирішила, що на цьому все. Та з'ясувалось, що тоді драма навіть не розпочалася.
На перший погляд ця книга про танці, музику, дружбу, мрії і закоханість. Але насправді вона про те, чи варта любов того болю, якого вона завдає? Якби ми знали наперед, як погано можуть скінчитися наші стосунки, чи наважилися б на них?
Знаєте, напевно, книга мусить дарувати віру в краще. Надію на те, що можливо пережити все. І колись я би зрозуміла цей посил. Але враховуючи сьогоднішні реалії, позитивних думок у мене виникло дуже мало... Як же важко зараз дружинам військових, дружинам полонених, вдовам. Чи думають і вони також, що їх любов варта того болю, що поселився в їх серці?
Так хочеться, щоб нарешті настав той час, коли сльози викликає щастя, а люди розлучаються лише через несумісність характерів.
Після прочитання одразу починались рядки:
Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.
Вірите у кохання на все життя?
Отже, від самого початку я очікувала якоїсь підстави. Напевно, уже читала про те, що ця книга дуже сумна і може розбити серце. Тож я читаю, міркую і готую себе до того, що трапиться щось погане. Але нічого не відбувається, навпаки усе дуже романтично, підлітково і навіть магічно, бо книга має фентезійну складову. Зрештою я таки дізналась дещо трагічне і вирішила, що на цьому все. Та з'ясувалось, що тоді драма навіть не розпочалася.
На перший погляд ця книга про танці, музику, дружбу, мрії і закоханість. Але насправді вона про те, чи варта любов того болю, якого вона завдає? Якби ми знали наперед, як погано можуть скінчитися наші стосунки, чи наважилися б на них?
Знаєте, напевно, книга мусить дарувати віру в краще. Надію на те, що можливо пережити все. І колись я би зрозуміла цей посил. Але враховуючи сьогоднішні реалії, позитивних думок у мене виникло дуже мало... Як же важко зараз дружинам військових, дружинам полонених, вдовам. Чи думають і вони також, що їх любов варта того болю, що поселився в їх серці?
Так хочеться, щоб нарешті настав той час, коли сльози викликає щастя, а люди розлучаються лише через несумісність характерів.
Після прочитання одразу починались рядки:
Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.
Вірите у кохання на все життя?
Новий відгук
Якщо "Сіндер" я прочитала за два дні, то "Скарлет" - всього за один. Мені було так цікаво, що я відклала решту справ і присвятила вихідний книзі.
Друга частина циклу "Хроніки Місяця" - це ретелінг на Червону Шапочку і я знову захоплена тією кількістю деталей з казки, які авторці вдалось втілити у власній оригінальній історії.
У цій книзі ми вже спостерігаємо за двома героїнями. Продовжується історія Сіндер, яка намагається покинути місто і знаходить поплічника. Цей персонаж досить неординарний і потрібен час, щоб до нього звикнути. Та саме завдяки його появі, багато речей стали можливими.
А паралельно з цим, в іншому місті проживає Скарлет, яка намагається віднайти свою бабусю. Робитиме вона це не сама, а з допомогою Вовка. Він дуже цікавий герой, але щоб його зрозуміти, доведеться дізнатись чимало таємниць.
У цій книзі романтичні стосунки зовсім не такі стримані, як у попередній. Вони дуже емоційні, навіть пристрасні, хоч і не завжди розумні.
Чому ж не 10/10? Бо запальна Скарлет сподобалась мені трішки менше від Сіндер. Думаю, її місія була приречена на провал від початку і могла скінчитися значно гірше, ніж вийшло. Проте на своєму шляху дівчина зустріла потрібних людей і дізналась чимало нового про світ, у якому живе. Також вона здатна на самопожертву заради рідної людини, що демонструє силу її характеру.
У фінальній битві було стільки екшену, що я не відмовилася б від схематичних малюнків до описаних сцен. Тепер в найближчих планах читати продовження.
Друга частина циклу "Хроніки Місяця" - це ретелінг на Червону Шапочку і я знову захоплена тією кількістю деталей з казки, які авторці вдалось втілити у власній оригінальній історії.
У цій книзі ми вже спостерігаємо за двома героїнями. Продовжується історія Сіндер, яка намагається покинути місто і знаходить поплічника. Цей персонаж досить неординарний і потрібен час, щоб до нього звикнути. Та саме завдяки його появі, багато речей стали можливими.
А паралельно з цим, в іншому місті проживає Скарлет, яка намагається віднайти свою бабусю. Робитиме вона це не сама, а з допомогою Вовка. Він дуже цікавий герой, але щоб його зрозуміти, доведеться дізнатись чимало таємниць.
У цій книзі романтичні стосунки зовсім не такі стримані, як у попередній. Вони дуже емоційні, навіть пристрасні, хоч і не завжди розумні.
Чому ж не 10/10? Бо запальна Скарлет сподобалась мені трішки менше від Сіндер. Думаю, її місія була приречена на провал від початку і могла скінчитися значно гірше, ніж вийшло. Проте на своєму шляху дівчина зустріла потрібних людей і дізналась чимало нового про світ, у якому живе. Також вона здатна на самопожертву заради рідної людини, що демонструє силу її характеру.
У фінальній битві було стільки екшену, що я не відмовилася б від схематичних малюнків до описаних сцен. Тепер в найближчих планах читати продовження.
Новий відгук
Мене давно зацікавила серія книг "Хроніки Місяця". По-перше, вона дуже красиво оформлена. По-друге, я бачила лише позитивні відгуки на неї. І по-третє, кожна книга з циклу - це ретелінг на відому казку.
Зокрема "Сіндер" у своїй основі має сюжет "Попелюшки".Попри всю подібність з казкою (а це і наявність мачухи та зводних сестер, закоханість принца, помічниця Іко замість мишенят, незвичайна "карета", яка довезла Сіндер на бал, і втрата не туфельки, але іншого символічного атрибута), ця історія дуже оригінальна і самобутня, зовсім не схожа на інші прочитані мною книги.
Перед нами розкриваються події далекого майбутнього, у якому є земляни і місячани (жителі Місяця) , точиться невпинна боротьба за владу, існують летимобілі, андроїди і люди, що стали кіборгами.
І хоча книга невелика за обсягом і ми не дізнаємось всіх деталей світоустрою, все одно розуміємо його масштабність, величність та унікальність.
Мені сподобались у книзі безліч героїв. Розумна, незламна і відважна Сіндер, мила, добра і дотепна Іко, справедливий, людяний і романтичний Кай, навіть доктор Ерланд, який спершу не викликав симпатії.
Питання війни та миру, нерівність, дискримінація, епідемія , тягар влади, проблема морального вибору, боротьба за права. Усе це можна знайти на сторінках книги.
Деякі події я могла передбачити, але більшість поворотних моментів мене вразили.
Окремо хочу похвалити любовну лінію. Кожна зустріч героїв була такою теплою, щирою, легкою і звичною у цьому незнайомому світі. Вони дарували відчуття безпеки і правильності. І нехай стосунки закоханих далеко не просунулись, але я щиро повірила у їх почуття.
Зокрема "Сіндер" у своїй основі має сюжет "Попелюшки".Попри всю подібність з казкою (а це і наявність мачухи та зводних сестер, закоханість принца, помічниця Іко замість мишенят, незвичайна "карета", яка довезла Сіндер на бал, і втрата не туфельки, але іншого символічного атрибута), ця історія дуже оригінальна і самобутня, зовсім не схожа на інші прочитані мною книги.
Перед нами розкриваються події далекого майбутнього, у якому є земляни і місячани (жителі Місяця) , точиться невпинна боротьба за владу, існують летимобілі, андроїди і люди, що стали кіборгами.
І хоча книга невелика за обсягом і ми не дізнаємось всіх деталей світоустрою, все одно розуміємо його масштабність, величність та унікальність.
Мені сподобались у книзі безліч героїв. Розумна, незламна і відважна Сіндер, мила, добра і дотепна Іко, справедливий, людяний і романтичний Кай, навіть доктор Ерланд, який спершу не викликав симпатії.
Питання війни та миру, нерівність, дискримінація, епідемія , тягар влади, проблема морального вибору, боротьба за права. Усе це можна знайти на сторінках книги.
Деякі події я могла передбачити, але більшість поворотних моментів мене вразили.
Окремо хочу похвалити любовну лінію. Кожна зустріч героїв була такою теплою, щирою, легкою і звичною у цьому незнайомому світі. Вони дарували відчуття безпеки і правильності. І нехай стосунки закоханих далеко не просунулись, але я щиро повірила у їх почуття.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
04.06.2024
Новий відгук
Якщо є можливість, просто беріть і читайте. Бо ця книга надзвичайно важлива та актуальна саме зараз.
"Ми живі, доки ми віримо, синку. І якщо ми досі живі, отже, віри у нас вдосталь."
Ця книга про Віру Петрівну Тиху і про віру також. Разом з героями цієї історії я плакала та сміялася, проживала їх особливі і буденні миті.
Цей роман про невелику групу пенсіонерів, яка опинилася в будинку для літніх людей. Кожен із них мав нелегке і сповнене помилок життя, та я не беруся їх засуджувати. А ще ця книга про війну, про наші реалії.
Але не бійтеся її читати, бо це тепла історія. Вона настільки життєва та цікава, що час за книгою минає непомітно, а деякі жарти залишаться у моїй пам'яті ще надовго.
Але хочу додати, що дуже близька мені людина працює у державному будинку для літніх людей, де їх значно більше, ніж в описаному у книзі. І люди там мешкають також інакші. На превеликий жаль, ніхто з них волонтерством не займається, не висловлює вдячності (сусідам, ЗСУ чи працівникам) і давно уже ні в що не вірить. Через це я трішки побоювалась читати дану книгу. Втім авторка змусила мене повірити, що десь усе може бути інакше.
"Ми живі, доки ми віримо, синку. І якщо ми досі живі, отже, віри у нас вдосталь."
Ця книга про Віру Петрівну Тиху і про віру також. Разом з героями цієї історії я плакала та сміялася, проживала їх особливі і буденні миті.
Цей роман про невелику групу пенсіонерів, яка опинилася в будинку для літніх людей. Кожен із них мав нелегке і сповнене помилок життя, та я не беруся їх засуджувати. А ще ця книга про війну, про наші реалії.
Але не бійтеся її читати, бо це тепла історія. Вона настільки життєва та цікава, що час за книгою минає непомітно, а деякі жарти залишаться у моїй пам'яті ще надовго.
Але хочу додати, що дуже близька мені людина працює у державному будинку для літніх людей, де їх значно більше, ніж в описаному у книзі. І люди там мешкають також інакші. На превеликий жаль, ніхто з них волонтерством не займається, не висловлює вдячності (сусідам, ЗСУ чи працівникам) і давно уже ні в що не вірить. Через це я трішки побоювалась читати дану книгу. Втім авторка змусила мене повірити, що десь усе може бути інакше.
Нова оцінка:
01.05.2024
Новий відгук
Книга дуже цікава і динамічна, має не один поворотний сюжет, тож читати її було суцільним задоволенням. Якщо друга частина не стала для мене шоком, адже авторка постійно натякає на те, що все не так однозначно, як здається на перший погляд, то третя частина книги мене дійсно здивувала. Не думала, що все закрутиться аж таким чином.
Не хочу спойлерити, тому лише скажу, що під кінець книги таки траплялися не дуже логічні і продумані моменти. Чи то жертві пощастило, чи то злодій не все перевірив/-ла, але саме завдяки цьому ми і маємо хороший фінал.
Однак такі дрібниці зовсім не псують враження від книги. Вона дуже цікава, читається швидко, її сміливо можна рекомендувати всім поціновувачам трилерів.
До речі, що стосується фіналу. Наче маємо хеппі-енд, але у той же час, не всіх монстрів було покарано. А їх було два чи все таки три ? І чи дійсно Сесілія завжди перебувала в безпеці, зважаючи на те, хто саме її доглядав?
Не хочу спойлерити, тому лише скажу, що під кінець книги таки траплялися не дуже логічні і продумані моменти. Чи то жертві пощастило, чи то злодій не все перевірив/-ла, але саме завдяки цьому ми і маємо хороший фінал.
Однак такі дрібниці зовсім не псують враження від книги. Вона дуже цікава, читається швидко, її сміливо можна рекомендувати всім поціновувачам трилерів.
До речі, що стосується фіналу. Наче маємо хеппі-енд, але у той же час, не всіх монстрів було покарано. А їх було два чи все таки три ? І чи дійсно Сесілія завжди перебувала в безпеці, зважаючи на те, хто саме її доглядав?
Новий відгук
Ця книга про біль, втрату, складні стосунки між поколіннями у сім'ї. Але також і про любов, силу духу, пошуки та прийняття себе і свого життєвого шляху.
Мені книга сподобалась, хоч вона й важка, сумна, щемлива. В ній не знайдеш неочікуваних поворотів сюжету чи карколомних подій. Фінал теж не дивує, бо ще не читаючи книгу, ми розуміємо, що хлопчик загине, а його батько напише видатну п'єсу. Однак роман все одно захоплює.
Написано його майстерно, персонажі харизматичні і після прочитання хочеться знайти відомості про Шекспіра, його дружину, дітей та перечитати "Гамлета".
Цікаво, що ім'я Вільям та прізвище Шекспір жодного разу не згадується. Він завжди "чоловік Агнес", "батько Сюзанни, Гамнета і Джудіт", "син Джона і Мері", "брат Елізи".
Тільки будьте готові до того, що хоч це й історичний роман, ви не отримаєте багато інформації про Шекспіра, Гамнета чи історію написання п'єси.
Але знайдете сильних й неординарних жіночих персонажів, цікаві описи тогочасного побуту, ведення господарства.
Наостанок хочу похвалити оформлення книги, вона надзвичайно красива.
Мені книга сподобалась, хоч вона й важка, сумна, щемлива. В ній не знайдеш неочікуваних поворотів сюжету чи карколомних подій. Фінал теж не дивує, бо ще не читаючи книгу, ми розуміємо, що хлопчик загине, а його батько напише видатну п'єсу. Однак роман все одно захоплює.
Написано його майстерно, персонажі харизматичні і після прочитання хочеться знайти відомості про Шекспіра, його дружину, дітей та перечитати "Гамлета".
Цікаво, що ім'я Вільям та прізвище Шекспір жодного разу не згадується. Він завжди "чоловік Агнес", "батько Сюзанни, Гамнета і Джудіт", "син Джона і Мері", "брат Елізи".
Тільки будьте готові до того, що хоч це й історичний роман, ви не отримаєте багато інформації про Шекспіра, Гамнета чи історію написання п'єси.
Але знайдете сильних й неординарних жіночих персонажів, цікаві описи тогочасного побуту, ведення господарства.
Наостанок хочу похвалити оформлення книги, вона надзвичайно красива.
Новий відгук
Декілька років книга чекала на полицях свого часу і даремно. Читається роман легко, він не перенасичений сценами 18+, хоча їх і немало.
Звісно ми від початку розуміємо, як розгортатимуться події, але у цьому немає нічого поганого, та й герої книги не надто типові. Він - бідний, вона - багата, у них різні сім'ї, захоплення, навіть національність. Але з них вийшла хороша гармонійна пара.
Після прочитання книги лишились приємні враження, щоправда фінал здався мені аж надто позитивним і нереальним (зокрема, це стосується кар'єри Майкла).
Звісно ми від початку розуміємо, як розгортатимуться події, але у цьому немає нічого поганого, та й герої книги не надто типові. Він - бідний, вона - багата, у них різні сім'ї, захоплення, навіть національність. Але з них вийшла хороша гармонійна пара.
Після прочитання книги лишились приємні враження, щоправда фінал здався мені аж надто позитивним і нереальним (зокрема, це стосується кар'єри Майкла).
Новий відгук
Даний комікс - це сучасна інтерпретація грецької міфології. Боги немов переносяться у сучасний світ, вони ходять на вечірки, ведуть сторінки в соц мережах, навчаються і скоюють помилки.
У центрі сюжету - стосунки між Гадесом і Персефоною, а точніше перша іскра, яка між ними запалала. Однак ми знайомимось і з багатьма іншими славнозвісними персонажами. Про когось ми дізнаємось лише дрібку інформації (Зевс і Посейдон, Артеміда та Аполлон, Гера й Афіна), а про когось отримуємо трохи більше відомостей (Ерот і Психея). Проте перший том "Героїв Олімпу" - це лише зав'язка історії, нам ще зовсім не розкрилися навіть головні персонажі, що вже казати про другорядних.
Однак авторці все рівно вдалося закохати читача у свої історію. Така вже вона мила і цікава, місцями кумедна, місцями сумна.
Дуже чекаю на другий том, хоч і розумію, що він не вгамує мого інтересу, бо на ньому історія ще зовсім не закінчується. Через це виникає бажання студіювати міфи Давньої Греції, щоб дізнатися про персонажів якомога більше, чи принаймні про їх прототипів. Ось в цьому і криється причина єдиного, на мою думку, недоліку коміксу - він дуже швидко закінчується. Як не старалася я розтягувати задоволення, якомога довше розглядати малюнки, фіксувати і перечитувати улюблені епізоди, все одно впоралася з ним менш, ніж за годину.
У центрі сюжету - стосунки між Гадесом і Персефоною, а точніше перша іскра, яка між ними запалала. Однак ми знайомимось і з багатьма іншими славнозвісними персонажами. Про когось ми дізнаємось лише дрібку інформації (Зевс і Посейдон, Артеміда та Аполлон, Гера й Афіна), а про когось отримуємо трохи більше відомостей (Ерот і Психея). Проте перший том "Героїв Олімпу" - це лише зав'язка історії, нам ще зовсім не розкрилися навіть головні персонажі, що вже казати про другорядних.
Однак авторці все рівно вдалося закохати читача у свої історію. Така вже вона мила і цікава, місцями кумедна, місцями сумна.
Дуже чекаю на другий том, хоч і розумію, що він не вгамує мого інтересу, бо на ньому історія ще зовсім не закінчується. Через це виникає бажання студіювати міфи Давньої Греції, щоб дізнатися про персонажів якомога більше, чи принаймні про їх прототипів. Ось в цьому і криється причина єдиного, на мою думку, недоліку коміксу - він дуже швидко закінчується. Як не старалася я розтягувати задоволення, якомога довше розглядати малюнки, фіксувати і перечитувати улюблені епізоди, все одно впоралася з ним менш, ніж за годину.
Новий відгук
Враження від книги такі сильні і змішані, що мені дуже важко скласти слова докупи, але я намагатимусь це зробити.
Я не очікувала від книги абсолютно нічого і взялася за її прочитання лише тому, що вона стала вибором книжкового клубу. Тож яким був мій подив, коли я зрозуміла, що це одне з найкращих і найсильніших фентезі, яке мені доводилося читати.
Ми маємо фантастичний світ, у якому космічні загарбники, інноваційні технології і значна роль медіа у суспільстві, поєднуються зі страшним китайським звичаєм бинтування стоп, середньовічною боротьбою провінцій, класовою та статевою нерівністю.
Головну героїню можна назвати жорстокою, але вона така сильна і цілеспрямована, що просто не може не сподобатися. Також дуже багато важливих тем порушень у книзі: прийняття свого тіла, любов до себе, кохання, партнерство, а ще дискримінація і насилля.
Ця книга - немов ковток свіжого повітря. Вона унікальна, не типова, оригінальна і зовсім не схожа на інші книги.
Однозначно рекомендую і ставлю найвищу оцінку.
Я не очікувала від книги абсолютно нічого і взялася за її прочитання лише тому, що вона стала вибором книжкового клубу. Тож яким був мій подив, коли я зрозуміла, що це одне з найкращих і найсильніших фентезі, яке мені доводилося читати.
Ми маємо фантастичний світ, у якому космічні загарбники, інноваційні технології і значна роль медіа у суспільстві, поєднуються зі страшним китайським звичаєм бинтування стоп, середньовічною боротьбою провінцій, класовою та статевою нерівністю.
Головну героїню можна назвати жорстокою, але вона така сильна і цілеспрямована, що просто не може не сподобатися. Також дуже багато важливих тем порушень у книзі: прийняття свого тіла, любов до себе, кохання, партнерство, а ще дискримінація і насилля.
Ця книга - немов ковток свіжого повітря. Вона унікальна, не типова, оригінальна і зовсім не схожа на інші книги.
Однозначно рекомендую і ставлю найвищу оцінку.
Новий відгук
На жаль, друга частина книги не покращила мого враження від першої. Вона легко читалася, відбувалося багато подій, але мені дуже не вистачало карти світу, історії персонажів та й взагалі будь-яких подробиць.
Сама по собі історія насправді непогана, дуже нагадує казку. Починалось усе з серйозних, навіть страшних речей: потрібно виживати, довкола самі зрадники, покинута дівчина без сім'ї і друзів. А закінчилось тим, що усі злодії перетворились у добрих друзів, жахливі проблеми легко вирішились, а стосунки Фейбл і Веста, які були для мене абсолютно незрозумілими і дещо токсичними, виявились щирим коханням. Сента, батька Фейбл, звісно також виправдано. (Адже має бути очевидним, що коли ти любиш свою дитину, то покидаєш на острові, де щодня її можуть убити.)
Взагалі я люблю хеппі-енди у книгах, але в даному випадку закінчилось все аж занадто чудесно і нереально.
Але якщо маєте настрій саме для чогось легкого, з великою кількістю пригод і вам до вподоби море та кораблі, то ці романи мають вам сподобатися.
Сама по собі історія насправді непогана, дуже нагадує казку. Починалось усе з серйозних, навіть страшних речей: потрібно виживати, довкола самі зрадники, покинута дівчина без сім'ї і друзів. А закінчилось тим, що усі злодії перетворились у добрих друзів, жахливі проблеми легко вирішились, а стосунки Фейбл і Веста, які були для мене абсолютно незрозумілими і дещо токсичними, виявились щирим коханням. Сента, батька Фейбл, звісно також виправдано. (Адже має бути очевидним, що коли ти любиш свою дитину, то покидаєш на острові, де щодня її можуть убити.)
Взагалі я люблю хеппі-енди у книгах, але в даному випадку закінчилось все аж занадто чудесно і нереально.
Але якщо маєте настрій саме для чогось легкого, з великою кількістю пригод і вам до вподоби море та кораблі, то ці романи мають вам сподобатися.
Новий відгук
Мені подобається морська тематика у книгах, тож я думала, що прочитаю "Поміж злодіїв" десь за два вечора, але чомусь перша половина книги йшла досить важко і повільно.
Мені не вистачило опису світу, у якому мешкають герої, а зокрема карти. Існують порти і приморські міста, але як багато суші загалом ? Чи є цілі континенти ? Якщо так, то чому Сент не міг лишити свою дитину у містечку, в кращих умов, а не на острові злодіїв? Підозрюю, що в другій книзі його виправдають і може знайтися цілий ряд причин, з яких він мав розлучитися з донькою. Ось тільки, якби вона не вижила (що могло статися чимало разів), то ці причини не мали б жодного значення.
Але загалом історія цікава, дуже пригодницька, є також любовна лінія.
Мені не вистачило опису світу, у якому мешкають герої, а зокрема карти. Існують порти і приморські міста, але як багато суші загалом ? Чи є цілі континенти ? Якщо так, то чому Сент не міг лишити свою дитину у містечку, в кращих умов, а не на острові злодіїв? Підозрюю, що в другій книзі його виправдають і може знайтися цілий ряд причин, з яких він мав розлучитися з донькою. Ось тільки, якби вона не вижила (що могло статися чимало разів), то ці причини не мали б жодного значення.
Але загалом історія цікава, дуже пригодницька, є також любовна лінія.
Новий відгук
Мені дуже подобається, як написана книга, як поступово розгортаються події теперішнього й минулого, як з кожною сторінкою наростає напруга, але не те, чим усе завершилось 🥲
А тепер про все по порядку.
У 2000-му році в тихому містечку з низьким рівнем злочинності трапилася страшна трагедія: у будинку вбито двоє дорослих, двоє підлітків зникло безвісти і лише дівчинці Джозі вдалося втекти.
У наші дні до будинку приїздить письменниця Вайлі, яка знаходить на засніженому подвір'ї маленького хлопчика, а потім і його маму.
Інтригує, чи не так? І не дарма, історія дійсно дуже захоплива.
Хто є хто серед персонажів, можна здогадатися уже на середині книги, стосовно головного антагоніста я також мала припущення, але все одно книга тримає у напрузі майже до останнього. А ось коли правда відкривається, стає уже не так цікаво. Не всі рішення Вайлі були правильними, проте вона діяла у дуже кризовій ситуації, тож це можна зрозуміти. Але коли вона почала сперечатися з жертвою стосовно того, хто її переслідує (жертва каже, що це Х, а Вайлі заперечує, що ні, це ж має бути У), то цього я зрозуміти не змогла. Спершу витрачався дорогоцінний час, а фінальна битва була чи то прісною, чи то навпаки занадто пишною.
Іще один недолік - це те, що не розкрито вчинки і мотиви чоловічих персонажів. Особливо мене цікавить той, що не вбивця.
Чомусь написано так, наче я дуже критикую книгу 😅 Але про переваги написати не можу, щоб не заспойлерити. Жодним чином не шкодую, що прочитала її, навіть можу рекомендувати.
А тепер про все по порядку.
У 2000-му році в тихому містечку з низьким рівнем злочинності трапилася страшна трагедія: у будинку вбито двоє дорослих, двоє підлітків зникло безвісти і лише дівчинці Джозі вдалося втекти.
У наші дні до будинку приїздить письменниця Вайлі, яка знаходить на засніженому подвір'ї маленького хлопчика, а потім і його маму.
Інтригує, чи не так? І не дарма, історія дійсно дуже захоплива.
Хто є хто серед персонажів, можна здогадатися уже на середині книги, стосовно головного антагоніста я також мала припущення, але все одно книга тримає у напрузі майже до останнього. А ось коли правда відкривається, стає уже не так цікаво. Не всі рішення Вайлі були правильними, проте вона діяла у дуже кризовій ситуації, тож це можна зрозуміти. Але коли вона почала сперечатися з жертвою стосовно того, хто її переслідує (жертва каже, що це Х, а Вайлі заперечує, що ні, це ж має бути У), то цього я зрозуміти не змогла. Спершу витрачався дорогоцінний час, а фінальна битва була чи то прісною, чи то навпаки занадто пишною.
Іще один недолік - це те, що не розкрито вчинки і мотиви чоловічих персонажів. Особливо мене цікавить той, що не вбивця.
Чомусь написано так, наче я дуже критикую книгу 😅 Але про переваги написати не можу, щоб не заспойлерити. Жодним чином не шкодую, що прочитала її, навіть можу рекомендувати.
Новий відгук
Скажу одразу, я не палка шанувальниця Маас. Перша книга серії мені зовсім не сподобалась, друга приємно здивувала, а третя хоч і була досить цікавою, читала її з великими перервами.
Тому я все вагалася, чи варто братися за продовження.
"Двір холоду і зоряного сяйва" - це своєрідне доповнення до попередніх книг, замальовки повсякденного життя героїв. Мені було приємно читати про знайомих персонажів, деякі їх розмови були дуже затишними і кумедними. Але насправді таких моментів було зовсім небагато.
- Фейра і Різ, як завжди, ідеальні закохані з шаленими статками.
- Темліна мені було навіть шкода. І я засуджую те, як Різ з ним повівся. Особливо, враховуючи, що йому потрібна підтримка лорда двору Весни.
- Мор мене теж трохи бісила своєю поведінкою перед батьком. Вона ніби спеціально робить усе, щоб він ще більш показово її уникав.
- Інші герої взагалі нічим не запам'ятались конкретно у цій книзі.
Сюжет розгортається довкола свята Зимового Сонцестояння і подарунків, якими герої книги прагнуть здивувати й порадувати одне одного. Так ось, подарунки вони обрали максимально передбачувані 😅 Від Фейри - картини, від Нести - нічого, для Амрен - прикраси і так далі. Як на мене, краще б не робили акцент на тому, як довго всі обирають подарунки, якщо вони ті ж, що й кожного року.
Тому я все вагалася, чи варто братися за продовження.
"Двір холоду і зоряного сяйва" - це своєрідне доповнення до попередніх книг, замальовки повсякденного життя героїв. Мені було приємно читати про знайомих персонажів, деякі їх розмови були дуже затишними і кумедними. Але насправді таких моментів було зовсім небагато.
- Фейра і Різ, як завжди, ідеальні закохані з шаленими статками.
- Темліна мені було навіть шкода. І я засуджую те, як Різ з ним повівся. Особливо, враховуючи, що йому потрібна підтримка лорда двору Весни.
- Мор мене теж трохи бісила своєю поведінкою перед батьком. Вона ніби спеціально робить усе, щоб він ще більш показово її уникав.
- Інші герої взагалі нічим не запам'ятались конкретно у цій книзі.
Сюжет розгортається довкола свята Зимового Сонцестояння і подарунків, якими герої книги прагнуть здивувати й порадувати одне одного. Так ось, подарунки вони обрали максимально передбачувані 😅 Від Фейри - картини, від Нести - нічого, для Амрен - прикраси і так далі. Як на мене, краще б не робили акцент на тому, як довго всі обирають подарунки, якщо вони ті ж, що й кожного року.
Новий відгук
Зовсім не люблю Несту, тому вагалася, чи варто читати цю книгу. Десять балів не поставила, бо є моменти, які не сподобались, але й нижче 9-ки не можу оцінити.
У цій книзі відбувається дуже багато подій, плетуться інтриги, з'являються нові персонажі (Ґвінн та Емері, сподіваюсь ми ще почуємо про Балтазара), краще розкривається характер уже відомих героїв (в першу чергу Нести й Кассіана, але також Азріеля та Еріса).
Мене дуже розчулили події, що стосувалися Фейри й Різа, навіть довелося берегти книгу від сліз.
Тепер щодо подій, які мені не сподобались, хоча і не вплинули на загальне враження.
До Нести ставлення покращилось, хоч я не змогла зрозуміти чи полюбити її. З кимось вона першопочатково поводилась нормально, а з кимось ні. Її жахливий характер не визначався Котлом, батьком та всім іншим, а тільки нею самою.
Я не повірила, що декілька місяців тренувань здатні дати більше сили, ніж десятки, а то й сотні років тренувань іллірійців.
І останнє, то це сходи, які не давали мені спокою майже всю книгу. От не розумію, чому так важко подолати 70 сходинок, а за два тижні тренувань можна з легкістю пройти близько трьох тисяч.
Одна чи рекомендую я цю книгу до прочитання? Безумовно так.
До речі, вона сподобалась мені більше 3 і 3,5 частини циклу)
У цій книзі відбувається дуже багато подій, плетуться інтриги, з'являються нові персонажі (Ґвінн та Емері, сподіваюсь ми ще почуємо про Балтазара), краще розкривається характер уже відомих героїв (в першу чергу Нести й Кассіана, але також Азріеля та Еріса).
Мене дуже розчулили події, що стосувалися Фейри й Різа, навіть довелося берегти книгу від сліз.
Тепер щодо подій, які мені не сподобались, хоча і не вплинули на загальне враження.
До Нести ставлення покращилось, хоч я не змогла зрозуміти чи полюбити її. З кимось вона першопочатково поводилась нормально, а з кимось ні. Її жахливий характер не визначався Котлом, батьком та всім іншим, а тільки нею самою.
Я не повірила, що декілька місяців тренувань здатні дати більше сили, ніж десятки, а то й сотні років тренувань іллірійців.
І останнє, то це сходи, які не давали мені спокою майже всю книгу. От не розумію, чому так важко подолати 70 сходинок, а за два тижні тренувань можна з легкістю пройти близько трьох тисяч.
Одна чи рекомендую я цю книгу до прочитання? Безумовно так.
До речі, вона сподобалась мені більше 3 і 3,5 частини циклу)
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
16.04.2024
Новий відгук
Загалом книга мені сподобалася, але я мала зовсім інші очікування стосовно неї. Анотація навела мене на думку, що це може бути щось подібне до "Служниці". І насправді покоївка Моллі таки має свої таємниці, але замість того, щоб вразити і здивувати, вони мене засмутили і трохи розчарували. Але про все по порядку.
Мені сподобався стиль написання авторки, я читала роман у швидкому темпі, все дійсно цікаво і не банально. Карколомних поворотів сюжету не траплялося, але й нудно зовсім не було.
Текст багатий подробицями, особливо стосовно прибирання, та дрібними деталями з життя Моллі. І всі вони матимуть значення, коли стане зрозумілим, що те, як бачить ситуацію дівчина, і якою та є насправді, кардинально різниться між собою.
Часто мені було шкода Моллі, її незаслужено ображали, насміхалися з неї, а її спогади з дитинства надзвичайно болючі. Хоч цього майже не описано, але якими тільки жорстокими були до неї інші діти.
Тож, як відомо, Моллі працює покоївкою у розкішному готелі, а кожен її день схожий на попередній, до того моменту, як вона натрапляє на тіло в номері. Дівчина в цьому не винна, але її звинувачують у вбивстві і не тільки.
І ось тут Моллі часто поводить себе нерозсудливо. Їй притаманні незвичайна поведінка і тяжко дається спілкування з іншими, тож я її ні в чому не звинувачувала і вболівала за неї. Але коли в кінці книги розкрилися усі таємниці, Моллі мене розсердила. Бо вона нічого не тямила і потребувала допомоги, а сама приховувала так багато важливої інформації і самостійно ухвалювала рішення, які могли б дуже погано обернутися проти неї. Якби не Шарлотта, Моллі точно опинилася б за ґратами. От тільки, як виявилося, вона могла б і самостійно виправдати себе, аби лише повідомила правду.
Мені сподобався стиль написання авторки, я читала роман у швидкому темпі, все дійсно цікаво і не банально. Карколомних поворотів сюжету не траплялося, але й нудно зовсім не було.
Текст багатий подробицями, особливо стосовно прибирання, та дрібними деталями з життя Моллі. І всі вони матимуть значення, коли стане зрозумілим, що те, як бачить ситуацію дівчина, і якою та є насправді, кардинально різниться між собою.
Часто мені було шкода Моллі, її незаслужено ображали, насміхалися з неї, а її спогади з дитинства надзвичайно болючі. Хоч цього майже не описано, але якими тільки жорстокими були до неї інші діти.
Тож, як відомо, Моллі працює покоївкою у розкішному готелі, а кожен її день схожий на попередній, до того моменту, як вона натрапляє на тіло в номері. Дівчина в цьому не винна, але її звинувачують у вбивстві і не тільки.
І ось тут Моллі часто поводить себе нерозсудливо. Їй притаманні незвичайна поведінка і тяжко дається спілкування з іншими, тож я її ні в чому не звинувачувала і вболівала за неї. Але коли в кінці книги розкрилися усі таємниці, Моллі мене розсердила. Бо вона нічого не тямила і потребувала допомоги, а сама приховувала так багато важливої інформації і самостійно ухвалювала рішення, які могли б дуже погано обернутися проти неї. Якби не Шарлотта, Моллі точно опинилася б за ґратами. От тільки, як виявилося, вона могла б і самостійно виправдати себе, аби лише повідомила правду.
Новий відгук
"Цю книжку присвячую всім маґлам, завдяки яким я тут".
Мені дуже подобається ця присвята, бо вона з одного боку загальна і звернена до кожного читача, але в той же час робить нас особливими, маленькими частинками магічного всесвіту.
У книзі Том щиро ділиться своїми спогадами, життєвим досвідом, злетами і падіннями. Дещо розповідає про рідних і друзів, а потім моя улюблена частина - кастинги і перший досвід зйомок у рекламі й кіно. Мені майже нічого не було відомо про кар'єрний шлях дітей-акторів, тому читала з величезним інтересом про кожне прослуховування маленького Тома.
Багато розділів книги, звісно, було присвячено зйомкам у фільмах про Гаррі Поттера та відносинам з акторами франшизи. Не назву себе величезною прихильницею Поттеріани, але читати про неї було дуже тепло і затишно. Особливо приємно від того, що актори, які грали радісних і дотепних персонажів, виявилися такими ж у реальному житті.
Потім, як і очікувалося, йдеться про життя юного актора після завершення зйомок. Скажу чесно, тут моментами мені ставало нуднувато, бо я не бачила інших фільмів за участю Тома, та й не цікавилася цим. Також не чула раніше про його проблеми і лікування, але щиро радію від того, що він усе подолав.
Насправді я не назву книгу виключно позитивною, милою і життєствердною. У ній піднімається чимало серйозних питань, описано також проблемні і важкі періоди. Але позитивним можна назвати Тома, адже саме він описує усі події так натхненно, невимушено і по-доброму.
Тож рекомендую цю тему не лише прихильникам історії про хлопчика, який вижив, а й всім, хто цікавиться акторською професію або просто потребує затишної книги.
Мені дуже подобається ця присвята, бо вона з одного боку загальна і звернена до кожного читача, але в той же час робить нас особливими, маленькими частинками магічного всесвіту.
У книзі Том щиро ділиться своїми спогадами, життєвим досвідом, злетами і падіннями. Дещо розповідає про рідних і друзів, а потім моя улюблена частина - кастинги і перший досвід зйомок у рекламі й кіно. Мені майже нічого не було відомо про кар'єрний шлях дітей-акторів, тому читала з величезним інтересом про кожне прослуховування маленького Тома.
Багато розділів книги, звісно, було присвячено зйомкам у фільмах про Гаррі Поттера та відносинам з акторами франшизи. Не назву себе величезною прихильницею Поттеріани, але читати про неї було дуже тепло і затишно. Особливо приємно від того, що актори, які грали радісних і дотепних персонажів, виявилися такими ж у реальному житті.
Потім, як і очікувалося, йдеться про життя юного актора після завершення зйомок. Скажу чесно, тут моментами мені ставало нуднувато, бо я не бачила інших фільмів за участю Тома, та й не цікавилася цим. Також не чула раніше про його проблеми і лікування, але щиро радію від того, що він усе подолав.
Насправді я не назву книгу виключно позитивною, милою і життєствердною. У ній піднімається чимало серйозних питань, описано також проблемні і важкі періоди. Але позитивним можна назвати Тома, адже саме він описує усі події так натхненно, невимушено і по-доброму.
Тож рекомендую цю тему не лише прихильникам історії про хлопчика, який вижив, а й всім, хто цікавиться акторською професію або просто потребує затишної книги.
Нова оцінка:
06.04.2024
Новий відгук
"Володар мух" Вільям Ґолдінґ @букшеф
Оцінка 9 з 10 ⭐ ⭐ ⭐ ⭐ ⭐
272 с. 📚
Події книги відбуваються на початку Світової війни. Дітей мали відправити у безпечне місце, але внаслідок авіатрощі, вони опиняються на безлюдному острові. З першого дня їх перебування там розпочинається не тільки боротьба за виживання, а й запекла битва зі своїми внутрішніми демонами, з темрявою людського серця та із звіром, який живе всередині кожної людини.
Це історія про те, як цивілізовані, добре виховані, розумні й талановиті діти спершу намагалися призвичаїтися до нових умов, а згодом розгубили свою людяність. Страшна жадоба й первинна жорстокість заполонили розум більшості дітей.
Спочатку нові мешканці острова діяли спільно, потім розділилися на два ворожих табори, а коли хороші хлопці залишилися у меншості, їх силою змусили перейти на бік групи мисливців.
Ральф - єдиний, хто зберіг людяність і здоровий глузд.
Можна було б сказати що ця книга про існування чогось доброго у цілковито лихому, чогось нездоланного. Проте я не змогла так сприймати цю книгу. Саймон і Роха теж могли би стати прикладом незламного духу, а стали деким іншим.
Тож для мене ця книга не про добре Вона про жахливе, про пітьму, що оселяється навіть в дитячому серці. Адже героям в середньому 10-13 років, були серед них і зовсім малята. Саме тому події книги лякали мене більше, ніж жахастики.
Втім я оцінила майстерність письменника і книга точно лишиться на моїх полицях.
Оцінка 9 з 10 ⭐ ⭐ ⭐ ⭐ ⭐
272 с. 📚
Події книги відбуваються на початку Світової війни. Дітей мали відправити у безпечне місце, але внаслідок авіатрощі, вони опиняються на безлюдному острові. З першого дня їх перебування там розпочинається не тільки боротьба за виживання, а й запекла битва зі своїми внутрішніми демонами, з темрявою людського серця та із звіром, який живе всередині кожної людини.
Це історія про те, як цивілізовані, добре виховані, розумні й талановиті діти спершу намагалися призвичаїтися до нових умов, а згодом розгубили свою людяність. Страшна жадоба й первинна жорстокість заполонили розум більшості дітей.
Спочатку нові мешканці острова діяли спільно, потім розділилися на два ворожих табори, а коли хороші хлопці залишилися у меншості, їх силою змусили перейти на бік групи мисливців.
Ральф - єдиний, хто зберіг людяність і здоровий глузд.
Можна було б сказати що ця книга про існування чогось доброго у цілковито лихому, чогось нездоланного. Проте я не змогла так сприймати цю книгу. Саймон і Роха теж могли би стати прикладом незламного духу, а стали деким іншим.
Тож для мене ця книга не про добре Вона про жахливе, про пітьму, що оселяється навіть в дитячому серці. Адже героям в середньому 10-13 років, були серед них і зовсім малята. Саме тому події книги лякали мене більше, ніж жахастики.
Втім я оцінила майстерність письменника і книга точно лишиться на моїх полицях.
Новий відгук
Я читала цей роман вдруге і була впевнена є, що цього разу він сподобається мені ще більше, але сталося навпаки.
У шкільні роки я захоплювалась сміливістю, витримкою, зухвалістю і заграванням з небезпекою Григорія. А нині я так щиро вболівала за його щастя, що не змогла зрозуміти деяких вчинків героя. Коли Григорій поїхав до хабаровська, гуляв, пив там і сильно ризикував, хотілось попросити його зупинитись. Так, він не зміг би ховатись вічно, мав зовсім інший характер, та все ж...
Ось саме ця сміливість й сила духу допомогли йому вижити, зустріти Сірків і Наталку, вполювати тигра.
Сміливі завжди мають щастя - наріжний камінь цього роману. І все ж, як довго триватиме їх щастя, коли воно таке хитке?Хотілося б іншого фіналу для Заливая та іншого прощання батьків з Наталкою.
Та не стану заперечувати, що "Тигролови" - це надзвичайний твір, який надихає і викликає мурахи по шкірі. Окрім того, описи тайги описи та життя у Зеленому Клину були дуже цікавими й пізнавальними.
Окремо хочеться згадати про символізм пісні у романі. Її співали й каторжники в потязі, і діти розкуркулених в хабаровську, і Наталка з Грицьком під час роботи. У якому б куточку світу і в якій важкій ситуації не опинялись українці, вони все одно співали і таким чином зберігали у душі надію й частинку Батьківщини. І це прекрасно.
У шкільні роки я захоплювалась сміливістю, витримкою, зухвалістю і заграванням з небезпекою Григорія. А нині я так щиро вболівала за його щастя, що не змогла зрозуміти деяких вчинків героя. Коли Григорій поїхав до хабаровська, гуляв, пив там і сильно ризикував, хотілось попросити його зупинитись. Так, він не зміг би ховатись вічно, мав зовсім інший характер, та все ж...
Ось саме ця сміливість й сила духу допомогли йому вижити, зустріти Сірків і Наталку, вполювати тигра.
Сміливі завжди мають щастя - наріжний камінь цього роману. І все ж, як довго триватиме їх щастя, коли воно таке хитке?Хотілося б іншого фіналу для Заливая та іншого прощання батьків з Наталкою.
Та не стану заперечувати, що "Тигролови" - це надзвичайний твір, який надихає і викликає мурахи по шкірі. Окрім того, описи тайги описи та життя у Зеленому Клину були дуже цікавими й пізнавальними.
Окремо хочеться згадати про символізм пісні у романі. Її співали й каторжники в потязі, і діти розкуркулених в хабаровську, і Наталка з Грицьком під час роботи. У якому б куточку світу і в якій важкій ситуації не опинялись українці, вони все одно співали і таким чином зберігали у душі надію й частинку Батьківщини. І це прекрасно.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
07.03.2024
Новий відгук
Вагалася чи ставити книзі таку високу оцінку, бо зовсім не все, що там написано, було мені до вподоби. Однак те, як написано книгу, мені неймовірно сподобалось.
Евелін Г'юґо, легендарна зірка кіно, у старості вирішила нарешті поділитись відомостями про своє скандальне життя. Написання своєї біографії жінка готова довірити лише Монік, невідомій репортерці, і тільки Евелін відомо чому.
Такий початок трохи нагадав мені "Тринадцяту казку" і Віду Вінтер, яка покликала невідому дівчину для запису своєї історії життя. Але це, звісно, єдина схожість двох книг.
Спершу поділюсь враженнями про Евелін. Вона мені сподобалась. Попри деякі аморальні вчинки, скандальну сцену у фільмі, якої не зрозуміла, та принаймні два шлюби, яких краще було б уникнути, її персонаж дуже чарівний та харизматичний. І від того мені ще більш шкода, що про цю харизму так мало говорили. Зате, якщо прибрати всі згадки про її груди, книга була б сторінок на 40 меншою. Трохи з цим авторка перестаралася, як на мене. Постійно повторювалось, що у неї величезні груди і плоский зад, і це прямо божественна фігура. Але ж таку фігуру точно мали безліч актрис, та не всі досягли того ж успішну, що й Евелін. Чому так мало було впевненість та енергетику, які вона точно випромінювала? Про її талант?
Тепер про Монік. Ось вона мені не сподобалась абсолютно. Перші дні роботи з Евелін, дівчина себе поводила вкрай непрофесійно і ставила питання, яке можна навіть назвати аморальним (якщо читали, то це про те, коли вона зможе видати книгу).
Чому Евелін обрала Монік я здогадалася, думаю, як і більшість, одразу як описали епізод з життя акторки, пов'язаний з дівчиною. І тут бурхлива реакція репортерки видалася мені дуже перебільшеною. Аби вона лише розсердилася і образилася, то це можна зрозуміти. Але сказати щось схоже на "звісно я видам книгу, бо це найменше, що ви можете для мене зробити" було занадто. Бо насправді Евелін нічого не винна Монік і могла навіть не розповідати правду, не кажучи вже про гроші.
І ось, коли Монік у фіналі пише свою передмову до книги, вона мене знову роздратувала 😅. Дівчина пише, що чудово зрозуміла Евелін, навіть вивчила її краще, ніж та саму себе. Серйозно? Просто вислухавши за декілька днів історію її життя?
Евелін Г'юґо, легендарна зірка кіно, у старості вирішила нарешті поділитись відомостями про своє скандальне життя. Написання своєї біографії жінка готова довірити лише Монік, невідомій репортерці, і тільки Евелін відомо чому.
Такий початок трохи нагадав мені "Тринадцяту казку" і Віду Вінтер, яка покликала невідому дівчину для запису своєї історії життя. Але це, звісно, єдина схожість двох книг.
Спершу поділюсь враженнями про Евелін. Вона мені сподобалась. Попри деякі аморальні вчинки, скандальну сцену у фільмі, якої не зрозуміла, та принаймні два шлюби, яких краще було б уникнути, її персонаж дуже чарівний та харизматичний. І від того мені ще більш шкода, що про цю харизму так мало говорили. Зате, якщо прибрати всі згадки про її груди, книга була б сторінок на 40 меншою. Трохи з цим авторка перестаралася, як на мене. Постійно повторювалось, що у неї величезні груди і плоский зад, і це прямо божественна фігура. Але ж таку фігуру точно мали безліч актрис, та не всі досягли того ж успішну, що й Евелін. Чому так мало було впевненість та енергетику, які вона точно випромінювала? Про її талант?
Тепер про Монік. Ось вона мені не сподобалась абсолютно. Перші дні роботи з Евелін, дівчина себе поводила вкрай непрофесійно і ставила питання, яке можна навіть назвати аморальним (якщо читали, то це про те, коли вона зможе видати книгу).
Чому Евелін обрала Монік я здогадалася, думаю, як і більшість, одразу як описали епізод з життя акторки, пов'язаний з дівчиною. І тут бурхлива реакція репортерки видалася мені дуже перебільшеною. Аби вона лише розсердилася і образилася, то це можна зрозуміти. Але сказати щось схоже на "звісно я видам книгу, бо це найменше, що ви можете для мене зробити" було занадто. Бо насправді Евелін нічого не винна Монік і могла навіть не розповідати правду, не кажучи вже про гроші.
І ось, коли Монік у фіналі пише свою передмову до книги, вона мене знову роздратувала 😅. Дівчина пише, що чудово зрозуміла Евелін, навіть вивчила її краще, ніж та саму себе. Серйозно? Просто вислухавши за декілька днів історію її життя?
Нова оцінка:
28.02.2024
Новий відгук
Мені дуже сподобались і сюжет, і атмосфера роману.
У книзі розповідається про двох близнючок, які в силу різних обставин, міняються місцями і своїм життям за 12 днів до Різдва. Мені подобаються фільми з подібним сюжетом, бо це завжди смішно, повчально і романтично, тому книга одразу мене зацікавила. І яка я задоволена, що прочитавши її, зовсім не розчарувалася.
Для себе зробила такий висновок після прочитання: якщо не знаєш, чого хочеш, варто змінити обстановку. А ще краще - помінятися з кимось життям)
Дуже приємно і невимушено авторка підіймає безліч важливих питань. А саме кар'єра, сім'я, кохання, наші бажання і спроби їх втілення, розуміння своїх мрій і самих себе, страх перед змінами й повага до себе та оточуючих.
Звісно не всі події здаються реальними, а після щасливого фіналу на нас чекає ще й надзвичайно солодкий останній розділ про події, що відбулися через рік. Але ж такі книги й написані для того, щоб читач вирів у дивовижне й казкове щастя.
Також у книзі дуже багато випічки, солодощів, печива і трохи менше снігу, ялинок та омели.
У книзі розповідається про двох близнючок, які в силу різних обставин, міняються місцями і своїм життям за 12 днів до Різдва. Мені подобаються фільми з подібним сюжетом, бо це завжди смішно, повчально і романтично, тому книга одразу мене зацікавила. І яка я задоволена, що прочитавши її, зовсім не розчарувалася.
Для себе зробила такий висновок після прочитання: якщо не знаєш, чого хочеш, варто змінити обстановку. А ще краще - помінятися з кимось життям)
Дуже приємно і невимушено авторка підіймає безліч важливих питань. А саме кар'єра, сім'я, кохання, наші бажання і спроби їх втілення, розуміння своїх мрій і самих себе, страх перед змінами й повага до себе та оточуючих.
Звісно не всі події здаються реальними, а після щасливого фіналу на нас чекає ще й надзвичайно солодкий останній розділ про події, що відбулися через рік. Але ж такі книги й написані для того, щоб читач вирів у дивовижне й казкове щастя.
Також у книзі дуже багато випічки, солодощів, печива і трохи менше снігу, ялинок та омели.
Нова оцінка:
27.02.2024
Новий відгук
Ця книга розпочинається саме з того моменту, на якому закінчилася "Покинь, якщо кохаєш". Тобто у ній йдеться про життя Лілі після розлучення, а також розкривається завіса минулого й сьогодення Атласа.
Оскільки я бачила велику кількість негативних відгуків на роман, з'явилися побоювання, що й мене він розчарує. Однак все сталося навпаки. Впевнена, що через занижені очікування, книга сподобалася мені ще більше.
Як на мене, цілком логічне і достойне подовження першого роману. Тут і про наслідки дитячих травм і про те, що аб'юзивні стосунки не так легко і швидко закінчуються, як того хотілося б. Лілі потрібні були сили, час і відвага, щоб остаточно відродитися і бути готовою до нових відносин. Спершу мене трішки сердило її ставлення до Райлі. Хотілося сказати: "Та припини вже на нього зважати ? Невже ти досі закохана?". Але Лілі не була закохана, вона боялася свого колишнього чоловіка, і саме страх за доньку і за себе керував її поведінкою.
Атлас, звісно ж, виявився гарним сім'янином, другом і партнером. Можливо, дещо занадто він чіплявся за минуле і свою першу любов, але, на щастя, вона його наздогнала.
Оскільки я бачила велику кількість негативних відгуків на роман, з'явилися побоювання, що й мене він розчарує. Однак все сталося навпаки. Впевнена, що через занижені очікування, книга сподобалася мені ще більше.
Як на мене, цілком логічне і достойне подовження першого роману. Тут і про наслідки дитячих травм і про те, що аб'юзивні стосунки не так легко і швидко закінчуються, як того хотілося б. Лілі потрібні були сили, час і відвага, щоб остаточно відродитися і бути готовою до нових відносин. Спершу мене трішки сердило її ставлення до Райлі. Хотілося сказати: "Та припини вже на нього зважати ? Невже ти досі закохана?". Але Лілі не була закохана, вона боялася свого колишнього чоловіка, і саме страх за доньку і за себе керував її поведінкою.
Атлас, звісно ж, виявився гарним сім'янином, другом і партнером. Можливо, дещо занадто він чіплявся за минуле і свою першу любов, але, на щастя, вона його наздогнала.
Новий відгук
Історія, яку я з величезним задоволенням прочитала за два вечори. Спершу хотіла оцінити книгу у 8,5-9 балів, так як це, хоч і дуже цікаве, але далеко не найсильніше фентезі з мною прочитаних. Однак я розумію, що роман було написано для підлітків, а отже й порівнювати його варто лише з підлітковими книгами. А в цій категорії "Інститут шляхетних убивць" - одна з найкращих для мене.
У книзі йдеться про людський світ, у якому є демонологи і некроманти, а також Безодню, де мешкають демони різних рангів. І хоч авторки не прописують детально світоустрій, нам цілком вистачає наданих знань для того, щоб розуміти сюжет твору.
Майже всі події книги відбуваються в Інституті шляхетних дівчат, у якому за останній час було скоєно три вбивства. Очевидно, що винний у цьому демон, але керівництво не хоче привертати зайвої уваги до справи, тому знаходить дуже цікавий спосіб вирішення проблеми. Розслідувати злочини має приборкана демониця, робитиме вона це, звісно, у людському тілі.
Як на мене, то ідея дуже цікава, та ще й прекрасно втілена. Окрім фентезійної складової, тут багато роздумів про добро і зло, владу, булінг, місце жінки у суспільстві, хитрість, людяність, цинізм, справедливість, помсту, вірність, про людські слабкості, схильності, стосунки, першу закоханість. Роздуми ці не шокуючі, без новизни, але прописані дуже приємно, дотепно і щиро.
Але насамперед - це книга про дружбу. З Таль і Ліни вийшла чудова команда. Вони зовсім різні, але так добре доповнюють одна одну. А більше за інших продемонструвала силу своєї дружби й відданості другорядна героїня - Лоїса.
А взагалі кожен з героїв чимось запам'ятався. Так як вони ще діти, серед них немає представників абсолютного зла. Деякі персонажі наївні і щирі, деякі холодні, проте виховані, хтось грайливий, хтось цинік, а дехто демонструє кращу сторону лише особливим людям. Кожен з них ще має шанс і час на щасливе майбутнє.
У фіналі книги стається дещо неочікуване для мене. Ця подія і радісна, і сумна водночас. Сумна, бо неможливо героїням існувати у такому стані все життя. Якийсь період - так, але ж не завжди. Як їм розрізняти і ділити свої почуття?
У книзі йдеться про людський світ, у якому є демонологи і некроманти, а також Безодню, де мешкають демони різних рангів. І хоч авторки не прописують детально світоустрій, нам цілком вистачає наданих знань для того, щоб розуміти сюжет твору.
Майже всі події книги відбуваються в Інституті шляхетних дівчат, у якому за останній час було скоєно три вбивства. Очевидно, що винний у цьому демон, але керівництво не хоче привертати зайвої уваги до справи, тому знаходить дуже цікавий спосіб вирішення проблеми. Розслідувати злочини має приборкана демониця, робитиме вона це, звісно, у людському тілі.
Як на мене, то ідея дуже цікава, та ще й прекрасно втілена. Окрім фентезійної складової, тут багато роздумів про добро і зло, владу, булінг, місце жінки у суспільстві, хитрість, людяність, цинізм, справедливість, помсту, вірність, про людські слабкості, схильності, стосунки, першу закоханість. Роздуми ці не шокуючі, без новизни, але прописані дуже приємно, дотепно і щиро.
Але насамперед - це книга про дружбу. З Таль і Ліни вийшла чудова команда. Вони зовсім різні, але так добре доповнюють одна одну. А більше за інших продемонструвала силу своєї дружби й відданості другорядна героїня - Лоїса.
А взагалі кожен з героїв чимось запам'ятався. Так як вони ще діти, серед них немає представників абсолютного зла. Деякі персонажі наївні і щирі, деякі холодні, проте виховані, хтось грайливий, хтось цинік, а дехто демонструє кращу сторону лише особливим людям. Кожен з них ще має шанс і час на щасливе майбутнє.
У фіналі книги стається дещо неочікуване для мене. Ця подія і радісна, і сумна водночас. Сумна, бо неможливо героїням існувати у такому стані все життя. Якийсь період - так, але ж не завжди. Як їм розрізняти і ділити свої почуття?
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Полиць поки немає