Піп - звичайна школярка, яка замахнулася на незвичайну справу. Тоді, коли її друзі на основний проєкт у випускному класі взяли прості теми, дівчина вирішила покопатися в справі пʼятилітньої давності і знайти справжнього вбивцю, який забрав життя невинної дівчини.
Ця справа тоді сколихнула все містечко і поламала життя не одній родині.
Але Піп впевнена, що тоді поліція не докопалася до правди.
А вона - зможе.

Коли Піп почала своє дослідження, вона навіть не уявляла в що вона вплутається, скільки секретів виллється назовні.
Скільки людей приховує свою справжню суть.
Які втрати понесе сама Піп.
Але відчуття справедливості у дівчини таке величезне і значне, що вона не зможе закрити очі і залишити все як є, щоб не ламати звичне життя містечка, яке так глибоко поховало свої таємниці.

Я уже не памʼятаю, коли детектив мене так захоплював. Мені завжди нудно читати всі ці колупання в доказах, допити свідків.
Але з цією книгою для мене зіграло все.
Тут дуже класні, харизматичні персонажі. Гумор авторки - просто топ.

І справжнього вбивцю я не вгадала.

Серія книг «Warcross» розповідає про технологію майбутнього, яка заполонила увесь світ. Кожна людина грає у дану гру, або якщо навіть і не грає, то прикрашає свої сірі будні усіма можливими особливостями даної технології.
Еміка Чен у минулій частині стала учасницею однієї з команд, які боряться у щорічному чемпіонаті в даній грі. Але нині ситуація вийшла із під контролю. Адже дівчина тепер має обирати за кого вона – за того, хто намагається контролювати кожного, хто використовує лінзи, щоб грати в Warcross; чи за того, хто хоче все це зупинити? Але чим далі дівчина намагається розібратися у даній ситуації, тим більше фактів випливає. І вона уже не знає хто друг, а хто ворог. І єдині, кому вона може довіряти це вона сама та її команда.
Події в книзі відбувалися досить динамічно, і місцями досить непередбачувано. Книга читається легко та цікаво. Єдине, що закінчення було досить засолодке, хотілося щоб з героями вчинили більш суворо.
Прочитавши дану серію, у мене виділилося ще одне моє «ні» в книгах – це опис віртуальної гри. Ось ці всі переміщення, застосування артефактів, бої – за цим було не дуже цікаво слідкувати.
Але сама серія мені сподобалася, і з творчістю авторки я залюбки продовжу знайомство.

Адам хворіє на шизофренію, тому досить часто бачить різні речі, які не бачать інші люди. А ще його внутрішній світ досить гучний, і часом йому важко сконцентруватися через усі голоси, які лунають у його голові.

Уся книга представлена у вигляді записів хлопця, які він пише своєму психотерапевту. На сеансах із психологом хлопець не розмовляє, але радо викладає на папері усі свої думки, відповідає на питання лікаря.

Хлопця включили в експериментальну програму, яка передбачає вживання ліків, що мають притупити усі його галюциногенні видіння і дозволити йому жити повноцінним життям.
А ще хлопця перевели до нової школи, адже в минулій дізналися про його «особливість», і звісно ніхто не хотів, щоб їхні діти навчалися поряд із «бомбою вповільненої дії».

Адам розуміє, що він не такий як усі, тому досить адекватно сприймає те, як люди починають до нього ставитися, коли дізнаються про його «проблему». Він досить розумний та мудрий не по літам хлопчина, і просто намагається жити так, щоб нікому не нашкодити. А особливо своїй вагітній мамі та вітчиму, який усіма силами намагається прийняти хлопця з усіма його особливостями.

Нова школа принесла із собою нових друзів і навіть кохання, які дуже вчасно прийшли у життя Адама. Але не все так райдужно, і звичайно сталися певні події, які зруйнували усе, що так міцно Адам намагався втримати. І спочатку це його зламало.

І от книга, крім звичайно піднятої теми шизофренії, показує, що «твої люди» завжди залишаться з тобою, щоб не трапилося, і як би ти їх не відштовхував своїми вчинками та поведінкою.

Книга просто в саме серце потрапила. Адже я навіть собі уявити не можу, як можна жити, коли в твоїй голові таке коїться.

Екранізація дуже відрізняється. І мені книга більше сподобалася. Якась вона більш емоційна.

Перед нами світ, де існує гра "Warcross", яка заполонила життя кожної людини. Одягнувши окуляри ти опиняєшся у віртуальному світі, який може бути повністю відмінним від реального, і поринути у запеклу боротьбу за колекціонування артефактів. А можна грати в більш лайтову версію, і просто насолоджуватися відпочинком на Фіджі, але при цьому не виходячи з квартири.

Головна героїня, Еміка, дуже обдарована в плані комп`ютерних технологій, тому для неї щось хакнути у грі - сама насолода. Але через своє невелике кримінальне минуле, вона не може насолоджуватися усіма можливостями гри, адже вона забанена і не може прокачувати свій акаунт. 
Невдовзі стартує турнір між командами у всесвітньому турнірі по грі "Warcross", і Еміка довго не думаючи, вирішила хакнути гру і викрасти у одного із учасників артефакт, який вона зможе потім продати і нарешті розрахуватися зі своїми боргами.
Але її втручання у гру, яка транслювалася на увесь світ не залишилося непоміченим. Тому на ранок дівчина прокинулася відомою, та ще й без будь-яких боргів, а власник гри пропонує Еміці попрацювати на нього. Вона стане учасницею однієї з команд і візьме участь у турнірі, а паралельно допоможе йому знайти того, хто намагається взламати його дітище.

Це було цікаво, напружено, динамічно та просто феєрично.

Книга така собі комбінація "Першому гравцю приготуватися" та "Гаррі Потера".
Мені дуже сподобалося і уже з нетерпінням чекаю, коли приступлю до читання другої книги з дилогії.

У головної героїні, Пейдж, тривожність. Кожне рішення, яке їй доводиться приймати приводить її в неймовірне складне становище, яке іноді переростає в панічні атаки. І єдиний, хто в ці моменти може їй допомогти, єдиний, хто сприймає ці панічні атаки серйозно – це її найкращий друг Фітц. 
І звісно Пейдж по вуха закохана у Фітца, хоча сказати про це вона йому не може. Тому і вирішила написати йому листа, і при цьому суворо заборонила відкривати до Різдва.
Фітц зростав і вивчав світ кохання на романтичних комедіях, які він дивився зі своїми сестрами.
Тому не дивно, що хлопець виріс таким собі ловеласом, який вражає кожну свою дівчину неймовірними романтичними жестами. Але при цьому і міняє він цих дівчат досить швидко.
І Пейдж боїться, що коли вона признається йому в своїх почуттях, то стане ще однією, на яку він використає свій черговий романтичний момент, з чергового романтичного фільму, а після цього знайде іншу. Так вона втратить свого найкращого друга.
А вона на таке не згодна.
І так як приймати рішення Пейж досить складно, тому подруга порадила їй встановити додаток Магічної кулі. Це та куля, яку потрібно потрясти і вона відповість на питання, тільки в телефоні.
І саме так Пейдж вирішила розібратися із складною ситуацією – поїхати на Різдво до Нью-Йорку і здійснити свою мрію про подорожі, але при цьому втратити Фітца; чи поїхати на Різдво до Фітца, але при цьому втратити можливість побачити різдвяний Нью-Йорк.
Тут розглядається питання мультивсесвіту, де ми проживаємо паралельно безліч життів, в залежності від того, який вибір ми зробили в тому чи іншому випадку.
Ось так і Пейдж проживає два Різдва – одне в Нью-Йорку, одне в Аризоні. Але, як сказав великий філософ, ми завжди будемо жалкувати, який би вибір ми не зробили.

Це дуже мила різдвяна історія, яка змушує і посміхатися, і пускати сльозу.