Книга розпочинається з того, що читач знайомиться з Вільямом. Він постає перед нами маленьким хлопчиком, якого не любить його власна сімʼя. І все про що він мріє - це вирости і піти в коледж якомога далі від дому.
Так він і вчиняє. І там він знайомиться з Джулією.
А от її сімʼя саме така, в якій мріяв зростати Вільям - любляча, турботлива, стоїть горою одне за одного.
Джулія, Сільвія, близнючки Сесилія та Емілія - не просто сестри, вони найкращі подруги, які крокують по життю разом.

Але досить скоро, після появи Вільяма в сімʼї Падавано, цей картковий будинок під назвою «Ідеальна сімʼя» починає розпадатися.

Книга для мене здалася таким собі симбіозом «Маленьких жінок» та «Провулку світлячків».
Це дуже щемка історія життя, любові та дружби сестер, які з дитинства були ніби пазлики одного цілого, але життєві вибори кожної привели до руйнування сімейних звʼязків, які боляче вдарили по кожному члену родини. І привели до того, що донька однієї з героїнь прожила 25 років не знаючи про свого батька, не спілкуючись з тітками, розуміючи, що її позбавили родини.

Кінцівка розбиває серце.

Коли я вперше взяла книгу до рук і розгорнула її, то спочатку подумала, що мені дістався бракований варіант. Книга написана в досить дивному стилі – усі речення починаються з нового рядка, з маленької літери і в кінці не ставиться крапка.

До такого життя мене не готувало, тому спочатку було досить тяжко призвичаїтися.

Книга розповідає про життя різних жінок. В основному тут розповідається про темношкірих жінок, які люблять інших жінок, і яких суспільство не приймає.

Починається усе з жінки на ім’я Амма, яка є автором п’єси про амазонок. І саме навколо цієї п‘єси крутяться усі сюжетні лінії.

Тут є історія жінки, яка показала, що аб’юзивні стосунки бувають не лише з чоловіками. Але жінки також бувають як моральними, так і фізичними тиранами.

Тут є історія дівчини, яку ще в дитинстві зґвалтувала групка п’яних покидьків. І хоча це її зробило лише сильнішою, але те, що вона, через упередження суспільства, мала справлятися самотужки, лякає та бентежить.

Загалом тут усі історії, які показують, на скільки суспільство по різному сприймає чоловіка і жінку. І хоча тут розглянуті різні часові проміжки, але, як показує практика, з часом мало що змінюється.
Тут навіть є героїня, яка народилася чоловіком, але в подальшому стала жінкою. І ось вона на своїй шкурі відчула цю різницю. Бути чоловіком і жінкою – це дві кардинально різні речі.

Тут навіть є історія гендерно невизначеної жінки. Вона якби і жінка, але і не жінка. І вона дуже ображається, коли її називають жінкою.

Структура книги нагадує фільм «Реальне кохання», де ми бачимо купу історій різних людей, які в результаті опиняються на одній вечірці. Не усі, звичайно, але основні головні героїні все таки відвідали ту саму виставу про амазонок, а в кінці завітали на гуляння в честь цієї події.

Це вперше книга, яка отримала Букерівську премію, так сильно мене зачепила і стільки емоцій в мені викликала.

«…Я кажу тільки, що це її вибір. Жінка має право приймати рішення, вона має право розпоряджатися власною долею. Розумієш, про що я?»

Головними героями цієї книги є лікар Модрина, сирота Гомер Криниця та право жінки розпоряджатися своїм тілом.

Вілбур Модрина приїхав до сиротинця, і пов‘язав усе своє життя з цими нікому не потрібними дітьми. А ще робив незаконні аборти жінкам, які під покровом ночі знаходили це богом забуте місце, щоб позбутися небажаної вагітності.

Найбільше лікарю до серця припав маленький Гомер.

Лікар Модрина, як Дамблдор, мав приховані мотиви щодо хлопчика, якого він виплекав.

Але хлопчик виріс, розправив крила та вирішив пізнати світ за межами сиротинця.

Ще однією героїнею книги є дівчина на ім‘я Мелоні, яка вирушає на пошуки свого Гомера, який обіцяв її не покидати, але своє слово порушив.

Мелоні та Гомер зростали в одному ізольованому від усього світу середовищі. Але на скільки Мелоні та Гомер різні за тим, як вони сприймають цей світ.
Гомер у свої двадцять з копійками років веде себе як дитина, яка тільки починає зі світом знайомитися.
Тоді як Мелоні сприймає все чітко та розуміє, як реагувати на зовнішні небезпеки.

Книга чудова, але я не могла її не порівнювати з «Молитвою за Оуеном Міні». І ця книга програє.

Я і хочу, і боюся дивитися екранізацію.
Мене і цікавить, і лякає, як/чи було екранізовано сцену з розпанаханим немовлям.

У мене таке рідко буває, але мені дуже важко написати відгук на цю книгу.
Вона була така емоційно-важкою, але в той самий час занадто легкою, як для воєнної прози, що тяжко зліпити свої думки до купи.

Еллу зупиняє військовий патруль посеред вулиці, заштовхує в авто і відвозить в Аушвіц-Біркенау. Тут він названий як Березник, тому спочатку читач не дуже розуміє що до чого.
У мирному житті Елла мріяла стати найвідомішою швачкою, відкрити своє ательє та одягати в найкращі сукні жінок всього світу.
А тепер вона шиє сукні для дружин катів, які запроторили її в це пекло.
Але кожен виживає як може.
Це її протест.
Не зважаючи на те, що в неї забрали все.
Але в неї точно ніколи не заберуть одного.
Вона Елла. Вона шиє.



Тут був один момент з ґудзиками, який мене порвав на клапті.
Я почала ридати, і прямо не могла зупинитися.

Що мене не сподобалося, то це любовна лінія. Вона була така наскрізна, що її в принципі могло і не бути. Можливо, краще б її і не було.
Хоча можливо вона мала якусь роль. Типу, безглуздо шукати кохання в пеклі.

Книга і про дружбу, і про надію, і про стійкість, і про виживання, і звісно про все те зло, яке вилазить з людей, які прикриваються війною.

Це друга частина в серії.
І за канонами «другої частини серії» тут подорож.
Лу та Рід разом зі своєю бандою мають знайти союзників для великої битви з головною поганкою.
І ці союзники не ті істоти, яким варто довіряти, але вибору немає.
І Лу, і Рід намагаються розібратися з магією в собі.
Рід має прийняти те, що він відьмак і навчитися управляти своїми здібностями. А не придушувати їх, уважаючи це чимось від лукавого.
Лу ж навпаки дуже вправна в своїй магії, занадто вправна. Дуже часто дівчина переходить межу, і це лякає її коханого і друзів.

Фінальна битва мені нагадала будь-яку з частин «Гаррі Поттера», де сьогоднішня битва виграна, але зло ще повернеться.

Я не знаю, як авторка це робить, але, не зважаючи на досить великий обʼєм, книга наповнена подіями, сюжет не просідає, купа нових цікавих персонажів - уже чекаю на наступну частину.

Єдине що мені не сподобалося - це невиправдана смерть одного з другорядних героїв.
От вона була, щоб була.