Одна секунда, щоб закохатися

Дуже класна книжка! Цікаво розвивався сюжет

Вайб літа, хвиль та сонця☀️ І серіалу Pretty Little Liars🤫
Загалом непогано. Початок був трохи нуднуватий, але далі ми розкачались. Історія Ейвері та Джейка дійшла свого логічного "завершення".
Але куди ж поділась Джозі? Ми так і не дізнались. Це інтригує. Вона доволі неоднозначна особистість 🤔
Ну і шматочок історії Ізабелли вкінці. Нам трошки привідкрили завісу її життя.

Книга залишає змішані враження. З одного боку — це ніжна романтична історія з приємною атмосферою і щирими емоціями. Авторка добре передає почуття, які виникають між героями, і загалом сюжет затягує. Любителям легких романів із моментами глибоких переживань книга може сподобатися.

💑 Ейворі та Джейк

Їхні стосунки — це класичне зіткнення внутрішніх бар’єрів із щирим почуттям. Ейворі — закрита, обережна, з емоційними травмами, які змушують її тримати дистанцію. Джейк, навпаки, проявляє тепло, терпіння і готовність чекати. Їхній розвиток як пари здається органічним, хоча іноді можна було б побачити більше глибини в діалогах чи спільних сценах. Моментами відчувалося, що хімія між ними трохи штучна — як ніби авторка хоче переконати читача, що вони “доля одне для одного”, але не завжди це показує через дії.

Попри це, їхня динаміка має приємне зростання: від обережності до довіри, від настороженості до відкритості. Джейк виглядає ідеалізованим, але це часто типово для жанру.

👭 Ейворі та її подруги

Стосунки з подругами в книзі виконують радше фонову, підтримуючу роль. Вони потрібні, щоб показати Ейворі з іншого боку — не тільки як потенційну закохану, а як частину соціального кола. Але ці взаємини не розкриті глибоко. Їхня присутність епізодична, і складається враження, що подруги більше функціональні, ніж живі: вони підтримують, підбадьорюють, але не мають власного розвитку чи особливого впливу на сюжет.

Хотілося б більше реальних жіночих розмов, гумору чи навіть конфліктів — щоб ці стосунки здавалися справжніми, а не лише частиною антуражу.

Але з іншого боку — були моменти, які збивали темп і змушували втрачати інтерес. Найбільше здивувало те, що зникненню Джозі присвятили лише три глави. Цей епізод, хоч і мав певне емоційне навантаження виглядав трохи надуманим. Здавалося, що історія стоїть на місці, поки герої просто чекають і переживають. Хотілося б більш динамічного розвитку або глибшого сенсу в цій частині.

Загалом книга приємна, але не залишила сильного післясмаку. Для легкого вечірнього читання — цілком підходить, але як роман, який хочеться перечитати або радити кожному — навряд.