Вибір

RDT оцінка
9.3
73
Ваша оцінка
відгуків
40
530 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
530 грн
1
Про товар
Код товару
100086
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Оригінальна назва
The Choice. Embrace the Possible
Перекладач
Христина Радченко
Кількість сторінок
400
Формат (мм)
210 x 140
Вага
0.533
ISBN
9786177820597
Опис

Докторка Еґер потрапила до Аушвіцу, коли їй було 16 років, там вона втратила батьків, а їй із сестрою вдалося вижити. Через кілька років після звільнення вона емігрувала до Америки, де протягом десятиліть працювала над тим, щоб зцілитись від травми. У цій книжці історія її перебування у концтаборі та її звільнення, історія самозцілення та яку роль у цьому процесі відіграв Віктор Франкл, психотерапевт і теж вцілілий в Аушвіці, а також це історії її пацієнтів, яким вона допомогла пережити скрутні моменти.

За словами авторки, ніхто не може уникнути страждань у своєму житті, але кожен має вибір, як вийти з таких ситуацій – як жертва чи той, хто вцілів. І ця книжка про те, як дійти до такого вибору, як звільнитись від травм.

«Це універсальне послання про надію та можливості для всіх, хто намагається звільнитися від болю та страждань. Читачі та читачки, що перебувають у полоні нещасливого шлюбу чи деструктивної родини, чи роботи, яку ненавидять, чи за колючим дротом переконань, якими себе обмежують, у пастці яких застряг їхній розум, дізнаються з цієї книги, що вони в змозі обрати радість та свободу незалежно від обставин». – Філіп Зімбардо, психолог, автор бестселера «Ефект Люцифера».

«Її історія змінила мене назавжди. Це історія про те, як виглядає мужність у найважчі часи. І що “ми всі маємо вибір думати не про те, що ми втратили, а що ми маємо досі». – Опра Вінфрі, телеведуча.

Цитати з книги "Вибір":

“Бути пасивною означає дозволити іншим вирішувати за тебе. Бути агресивною означає вирішувати за інших. Бути наполегливою значить вирішувати за себе.”

“Тобі має подобатися те, що ти робиш. Якщо це не так, ти не маєш цього робити. Це того не вартує.”

“Стрес — це реакція тіла на будь-яку потребу змін.”

“Будь-яке піднесення в твоєму житті завжди йтиме зсередини.”

“Як легко життя, яке ми не прожили, стає єдиним, якого ми воліємо.”

Враження читачів
RDT оцінка
9.3
73
Ваша оцінка
відгуків
40
10
25.02.2024
Подивіться у своє свідоцтво про народження - невже там написано, що життя буде легким? Авжеж ні. Але чимало з нас застрягли у своїй травмі та тузі без можливості жити на повну. Саме це ми можемо змінити. Книга допоможе вам дізнатися, як втекти з концентраційного табору вашого мозку та стати людиною, якою ви волієте бути. Ми маємо вибір - загострювати увагу на тому, що втратили, чи на тому, що все ще маємо. Існувати - важкий обов’язок. Важливо до самого кінця зберігати в собі ту частину себе, яка ще вміє дивуватися, яка запитує про дива.

Зцілення можливе, коли ми вирішуємо взяти на себе відповідальність, коли вирішуємо піти на ризик і нарешті, коли вирішуємо позбутися рани, відпустити минуле чи журбу.

Коли не можеш зайти через двері, заходь через вікно. Немає ніяких дверей до виживання. І до одужання також. Лише вікна. Проте ти не можеш залишитися там, де ти є. Ти маєш знайти вихід.
Немає такого раю, де не було б обмежень та упереджень. Куди б ми не рушили, життя може й не змінитися. Ми намагаємося не зважати на страх, що будь-якої хвилини можливості бомбардування, постріл, поштовх в урвище… Минуле нікуди не зникає. Через нього не переступиш, його не видалиш. Воно живе в кожному. Але також у кожному живуть перспективи, які подарувало минуле.

Ми виживаємо, аби пізнати свободу, при умові що навчилися прощати. Коли ми прагнемо помсти, хай і ненасильницької, ми рухаємося по колу замість того, аби просуватися вперед. Чи свобода, яку ми так важко здобували, потоне в новому морі ненависті?

Що саме я маю робити з даним мені життям? Не стати втраченим поколінням. Бути наполегливою, це значить вирішувати за себе. Прийняти себе такою, яка я є, - людиною, недосконалою. Взяти на себе відповідальність за власне щастя. Пробачити собі недоліки та повернути невинність. Припинити запитувати себе, чим я заслужила життя. Діяти так добре, як можу, робити все, що в моїх силах. Робити все залежне від мене, аби майбутні покоління не зазнавали того, через що довелося пройти мені. Бути корисною, робите корисне, жити та розквітати, щоб я могла використовувати кожну мить, а би зробити світ кращим. Припинити тікати від минулого. Проживати зараз, цієї дивовижної миті.

Це дійсно - світовий бестселер.
8
23.10.2023
Книга важка. Книга потрібна. Умовно я б розділила її на дві частини,хоча авторка пише про три. Перша-це перебування Єви у таборах і друга після них.

Частина про Аушвіц,місце де євреїв не вважали за людей,де ставили над ними страшні експерименти і змушували працювати- дуже болюча. І спостерігаючи за Євою і її сестрою,за тим,як вони тримаються завдяки одна одній було до сліз.

Багато фрагментів через які мене кидало в тремтіння і нагадувало місцями те,як чинять рашисти з нашими людьми. Я впевнена що там є щось спільне,а саме-ненависть до всього живого що не є їх крові.

Друга частина книги мене вразила дещо менше,адже місцями дуже виднілась художня вигадка. Хоча в цілому в картину я вірила,звісно. Але наче читала геть іншу книгу. Вже художню,з яскравим запахом американщини і флером перебільшення.

Можливо вплинуло те,що я не дуже полюбляю книги про успішний успіх і як до нього прийти,саме тому друга частина мене не вразила. Та людям котрі сумніваються що можуть вигрібних з якоїсь життєвої ситуації-дуже підійде.

У підсумку можу сказати що геть не шкодую що прочитала «Вибір»,адже з основним посилом книги я абсолютно згодна. Вибір робимо ми самі.
Котик
5
04.07.2024
Я бачила багато захопливих відгуків про цю книжку. І через це мала завищені очікування, які, на жаль, не справдилися.

Едіт Еґер - це жінка, яка побувала в пеклі, однак змогла вибратися звідти. Вона пережила надлюдські тортури в Аушвіці, була "живим" щитом на даху вагонів, якими німці перевозили бомби під час 2 світової війни, щоб британці не бомбили ці вагони. Вона бачила канібалізм в таборах смерті через надлюдський голод, а сумнозвісний Доктор "Смерті" Йозеф Менгеле примушував її танцювати балет для нього після того, як спалив її матір живцем.

Попри все, вона вижила. Але замість того, щоб зненавидіти, вона зробила той самий вибір, який наскрізною ниткою прошитий через всю книгу - прийняти і рухатися далі. Вона стверджує, що б ви не пережили і в яких би обставинах не опинилися, саме ви приймаєте рішення, як до цього ставитися і як далі з цим жити. В цілому, така філософія має місце бути. Але не коли це стосується війни.

Просто уявіть, якби вам зараз сказали "зрозуміти і вибачити" путіна і русню за все те, що вони зробили з нами. Адже потрібно просто, щоб вони зрозуміли, що немає жодних причин нас убивати. Якби виправдовували все скоєне тим, що "ми ж не обираємо, де народитися". Мені здається, ми цим ситі по горло.

Я оцінила цю книгу на 5 з 10 лише за те, що авторці стало сили поділитися пережитим так детально. І за описи історій її пацієнтів, для яких вона практикувала психотерапію в подальшому. Багато її цитат дійсно відгукнулися мені, але ось цей вибір, до якого вона весь час поверталась, апелюючи тим, що це - нібито шлях для зцілення - вибачте, ні. Не коли це стосується ціленаправлених масових знищень такої кількості населення.

В один момент вона пише так: "Що ми тепер? Наші кістки непристойні на вигляд, наші очі - печери, безглузді, темні, порожні. Запалі обличчя. Синьо-чорні нігті. Ми - травма, що крокує. Ми - уповільнений парад упирів". І тут же говорить, що переживши таке, варто відпустити й вибачити, бо це - шлях до зцілення. Ну камооон.

Мені здається, що українці теж - травма, що крокує. Сподіваюся, нам стане духу зробити вибір і не прощати.